Астматичний статус: симптоми, діагностика, лікування та профілактика

Астматичний статус — це тяжке, потенційно загрозливе для життя ускладнення бронхіальної астми, при якому  напад задухи не минає після використання звичних інгаляційних бронхолітиків. Дихання стає поверхневим і ускладненим, пацієнт відчуває різкий дефіцит кисню. Такий стан потребує негайної медичної допомоги та часто — госпіталізації. 

Що таке астматичний статус і чим він відрізняється від звичайного нападу астми

Бронхіальна астма — хронічне запальне захворювання дихальних шляхів, що характеризується періодичними свистячими хрипами, задишкою, стисненням в грудній клітці та кашлем. Захворювання пов’язане з підвищеною гіперреактивністю бронхів до різних подразників. Під час  звичайного нападу астми інгаляційні бронхолітики (інгалятор або небулайзер) знімають бронхоспазм, відновлюють прохідність дихальних шляхів, і через певний час пацієнт відчуває полегшення. 

Астматичний статус (status asthmaticus) — це не просто інтенсивний  напад, а окремий особливий стан, для якого характерно:

• збереження симптомів астматичного нападу після повторних інгаляцій;
• наростання слабкості, тривоги, неможливості говорити повними фразами;
• напад триває довго, не піддається стандартній терапії; 
• з’являється стійка, прогресуюча дихальна недостатність, яка загрожує життю; 
• стандартні заходи, включно з інгаляційною терапією, можуть бути неефективними.

Причини розвитку астматичного статусу та фактори ризику

Астматичний статус зазвичай розвивається на фоні вже існуючої бронхіальної астми. Спровокувати його можуть певні тригери або несприятливі обставини. 

Основні причини астматичного статусу:

• вірусні або бактеріальні інфекції органів дихання;
• контакт з алергенами та подразниками — холодне повітря, дим, пил, різкі запахи, хімічні речовини;
• різке припинення або неправильне застосування базисної терапії, зокрема інгаляційних кортикостероїдів;
• надмірне або тривале використання окремих препаратів, що можуть посилювати бронхоспазм або запалення;
• перенесені важкі напади астми, попередні госпіталізації чи інтубація в анамнезі;
• психоемоційний стрес, тривожні розлади.
  
  

До групи підвищеного ризику належать пацієнти з астматичною тріадою — поєднанням бронхіальної астми, поліпів носа та непереносимості аспірину чи інших НПЗП.

Класифікація та стадії астматичного статусу

Виділяють дві клінічні форми та три основні стадії, кожна з яких відображає ступінь порушення дихання.

Класифікація астматичного статусу — форми

• Анафілактична — розвивається стрімко, часто після контакту з потужним алергеном або лікарським препаратом.
• Алергічно-метаболічна — формується поступово, як ускладнення хронічної астми, коли запалення та бронхоспазм наростають протягом тривалого часу.
  
  

Стадії АС

1. Стадія відносної компенсації.
   Напад триває довше звичного. Людина виснажена, дихає з великим зусиллям, виражена задуха, мокрота майже не відходить. Шкіра може синіти, з’являється рясна пітливість. Дихання свистяче, особливо під час видиху.
2. Стадія декомпенсації («німа легеня»).
   Бронхи частково або майже повністю закриті. Повітря проходить мінімально, окремі ділянки легенів перестають вентилюватися. Дихання стає поверхневим, нерівномірним, хрипи іноді майже не чути. Пульс слабшає, артеріальний тиск може знижуватися, з’являється виражена тривога або сплутаність свідомості.
3. Термінальна стадія (гіпоксична кома).
   Організм перестає компенсувати дихальні порушення. Свідомість сильно пригнічена або відсутня, дихання поверхневе. Шкіра холодна, волога, синюшна. На цій стадії потрібна негайна госпіталізація, адже стан безпосередньо загрожує життю.

Симптоми астматичного статусу

Симптоми можуть відрізнятися за інтенсивністю, але завжди свідчать про серйозне порушення вентиляції легень.

Основні ознаки астматичного статусу:

• різко утруднений видих, відчуття «застряглого» повітря;
• свистячі сухі хрипи або, навпаки, майже повна відсутність дихальних шумів;
• задишка, що посилюється навіть у спокої;
• наростаюче відчуття тяжкості в грудях, неможливість зробити повний видих;
• вимушене сидяче положення, опора на руки, напруження м’язів плечового поясу;
• сильна пітливість, блідість або синюшність губ і кінчиків пальців;
• частий, слабкий пульс, тривога, відчуття паніки;
• порушення мовлення — людина вимовляє по одному слову на вдих;
• виснаження та різка слабкість через недостатній доступ кисню.
  
  

Може з’являтися сплутаність свідомості, дратівливість, сонливість або навпаки — надмірне збудження. У тяжких випадках — втрата свідомості, поверхневе дихання, відсутність хрипів («німа легеня»). 

Астматичний статус у дітей

У дітей цей стан прогресує швидше, ніж у дорослих, оскільки просвіт бронхів вузький, а дихальна система більш чутлива до набряку та спазму.

Для дітей характерна швидка втрата сил і бурхливий розвиток гіпоксії, тому будь-яке погіршення дихання, яке не минає після інгалятора, — привід терміново звернутися за медичною допомогою. Особливо небезпечні ситуації, коли дитина стає млявою, перестає реагувати або дихальні шуми зникають. 

Діагностика астматичного статусу

Діагностика проводиться одночасно з наданням невідкладної допомоги та спрямована на оцінку ступеня дихальної недостатності.

Клінічна оцінка включає:

• оцінку загального вигляду пацієнта (рівень свідомості, вимушене положення - сидячи з опорою на руки, синюшність шкіри); 
• оцінку частоти та глибини дихання; 
• участь допоміжних дихальних м’язів (м’язів грудної клітки та плечового поясу);
• аускультація легень - виявлення наявності свистячих хрипів або, навпаки, ділянок «німої легені» (зони зі слабким або відсутнім диханням). 
  
  

Інструментальна оцінка включає:

• пікфлоуметрію — дозволяє визначити пікову швидкість видиху та оцінити ступінь бронхіальної обструкції:
  • <50% від належного — тяжке загострення;
  • <33% — стан, що загрожує життю;
• пульсоксиметрію — показує рівень насичення крові киснем і дає перше уявлення про глибину гіпоксії;
• ЕКГ — використовується для оцінки навантаження на серце, яке може посилюватися на тлі тяжкої задухи;
• аналізи крові — дають інформацію про запалення, рівень кисню та вуглекислого газу, загальний стан організму.
  
  

Астматичний статус відповідає коду МКХ-10 J46 та потребує стаціонарного лікування.

Лікування астматичного статусу в Клініці МЕДІКОМ у Києві

Лікування проводиться відповідно до міжнародних стандартів GINA 2025 (щорічне оновлення) та уніфікованих протоколів МОЗ України. 

Головна мета терапії астматичного статусу — швидке усунення бронхоспазму, зменшення набряку і запалення слизової оболонки бронхів та попередження розвитку дихальної недостатності. У Клініці МЕДІКОМ терапія підбирається відповідно до стану пацієнта і включає як невідкладні заходи, так і подальшу стабілізацію.

Невідкладна допомога при астматичному статусі

На етапі невідкладної допомоги лікарі проводять заходи, спрямовані на швидке покращення дихання. До них належать:

• оксигенотерапія — подача кисню для зменшення гіпоксії;
• інгаляційні препарати швидкої дії через небулайзер — вони допомагають розширити бронхи та покращити прохідність повітря;
• раннє призначення системних глюкокортикостероїдів (орально або внутрішньовенно — без зволікань, відповідно до GINA 2025);
• постійний моніторинг дихання, сатурації та гемодинаміки.
  
  

Завдяки постійному моніторингу стану пацієнта медична команда може контролювати клінічний перебіг астматичного статусу і коригувати інтенсивність терапії в реальному часі.

Медикаментозні методи

Медикаментозне лікування спрямоване на комплексний вплив на бронхи та дихальну систему. Воно може включати:

• бронхолітики — для зняття спазму та розширення дихальних шляхів;
• системні глюкокортикостероїди — ключовий компонент терапії при астматичному статусі — для зменшення запалення та набряку, що перешкоджають диханню;
• препарати, що покращують відходження мокроти;
• інфузійну терапію — для підтримки водно-сольового балансу та покращення доставки кисню до тканин.
  
  

Комбінація препаратів обирається лікарем залежно від тяжкості стану та реакції пацієнта на лікування.

Госпіталізація та інтенсивна терапія

Показаннями до стаціонарного лікування є:

• відсутність ефекту від початкової терапії;
• ПШВ <50% від належного;
• ознаки «німої легені»;
• порушення свідомості або сатурація кисню <92%.
  
  

У тяжких випадках необхідне лікування у відділенні інтенсивної терапії  стаціонару з можливістю цілодобового спостереження. При астматичному статусі пацієнт отримує:

• постійний контроль дихання та сатурації;
• інгаляційну терапію з використанням небулайзерів;
• підтримку серцево-судинної системи;
• при критичному погіршенні — допоміжну або штучну вентиляцію легень.
  
  

Лікування у стаціонарі триває до повного стабілізації дихання та відновлення контролю над симптомами.

У тяжких випадках може розвиватися рефрактерна гіпоксемія при астматичному статусі, коли навіть подача кисню не відновлює нормальне насичення крові.

Профілактика астматичного статусу

Профілактика спрямована на контроль перебігу захворювання та усунення факторів, які можуть спровокувати загострення астми. Профілактика базується на контролі запалення, а не лише на знятті симптомів. Основні рекомендації включають:

• регулярне використання базисної протизапальної терапії (інгаляційного кортикостероїду або комбінованого препарату з інгаляціним кортикостероїдом), призначеної лікарем;
• відмова від монотерапії короткодіючими β2-агоністами без інгаляційного кортикостероїда;
• уникнення контактів з алергенами та сильними подразниками;
• своєчасне лікування респіраторних інфекцій;
• відмова від куріння та перебування у приміщеннях з тютюновим димом;
• контроль навантажень та уникнення різких температурних перепадів;
• дотримання індивідуального плану дій при загостренні;
• регулярні консультації з пульмонологом для оцінки контролю захворювання.
  
  

Контрольована астма — найефективніший спосіб запобігти розвитку астматичного статусу.

Важливо враховувати протипоказання до препаратів. Наприклад, неселективні бета-блокатори можуть викликати бронхоспазм. Дотримання цих рекомендацій допомагає знизити ризик розвитку астматичного статусу.

Відповіді наведені з інформаційною метою і не замінюють консультацію лікаря.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.