Рак прямої кишки: діагностика та лікування в Києві

Рак прямої кишки – це злоякісне захворювання, яке починає свій розвиток з переродження клітин слизової оболонки нижньої частини товстого кишечника. По мірі росту пухлина може поширюватися на сусідні органи та тканини.

Онкологія прямої кишки або колоректальний рак часто починається як поліп, тобто доброякісне новоутворення. Воно може розвиватися на внутрішній стінці прямої кишки у людей старшого віку. Якщо його не лікувати або не видалити, поліп може переродитися на злоякісну пухлину. Раковими можуть стати такі види поліпів: аденоматозні (аденоми) – легко виявляються під час колоноскопії, тому що випинаються в пряму кишку, та плоскі – важко виявляються та мають високий ризик переродження на рак. Ще один вид – гіперпластичні поліпи – зазвичай не перетворюється на злоякісні пухлини прямої кишки.

Причини раку прямої кишки

Явних причин розвитку раку прямої кишки поки що не виявлено. Але є ряд умов, за яких злоякісна пухлина розвивається частіше. Це так звані фактори ризику раку прямої кишки. Кожен з них безпосередньо не викликає онкологічне захворювання, але може підвищувати ризики.

Спеціалісти включають до таких факторів наступні:

• вік – частіше рак виникає у чоловіків після 68 років, а у жінок – після 72, але наразі реєструється все більше випадків захворювання у більш молодих людей (до 55 років);
• належність до певної раси – серед людей з темним кольором шкіри рак прямої кишки більш розповсюджений;
• стать – чоловіки мають більше ризиків захворіти на колоректальний рак;
• сімейна історія – подібні захворювання у близьких родичів, особливо у молодому віці;
• спадкові генні мутації та рідкісні спадкові хвороби, наприклад, синдром Лінча, синдром Гарднера, сімейний аденоматозний поліпоз та інші;
• хронічні запальні процеси – хвороба Крона, виразковий коліт;
• аденоматозні поліпи;
• попередні онкологічні захворювання, такі як рак матки або яєчників;
• малорухливий спосіб життя та ожиріння;
• особливості харчування – велика кількість червоного м’яса в раціоні;
• куріння – підвищує ризик розвитку багатьох видів раку та погіршує прогноз.
  
  

Спостереження за власним здоров’ям та знання про фактори ризику допомагають скласти план профілактичних заходів.

Такі симптоми можуть бути викликані не лише раком, а й іншими захворюваннями прямої кишки, такими як геморой або синдром роздратованого кишечника, які не несуть прямої загрози життю. Але для того, щоб виявити причину та отримати адекватне лікування, варто звернутися до лікаря.

Діагностика раку прямої кишки

Лікар-проктолог починає діагностику з фізичного огляду та опитування. Обстеження призначається з урахуванням симптомів, стану пацієнта, підозрюваного типу раку та інших факторів. Можуть бути призначені такі лабораторні та інструментальні дослідження:

1. Колоноскопія – огляд прямої та товстої кишки за допомогою колоноскопа (спеціального пристрою, оснащеного камерою та світлом, який вводиться через пряму кишку), дає змогу встановити наявність новоутворення та взяти зразок тканин для подальшої біопсії. Проводиться під седацією, щоб пацієнту було комфортно.
2. Біопсія – гістологічне дослідження зразка тканин під мікроскопом, дозволяє встановити точний діагноз, визначити тип та стадію раку. Може бути виконана під час колоноскопії або після операції з видалення поліпів.
3. Клінічні та біохімічні аналізи крові – виявляють анемію та інші порушення.
4. Тести на біомаркери – виявлення специфічних для пухлини білків та інших біологічно активних речовин, а також карциноембріонального антигена, що вказує на поширення раку на сусідні органи.
5. Ультразвукове дослідження. Найбільш інформативним є ендоректальне УЗД.
6. Комп’ютерна томографія (КТ) та магнітно-резонансна томографія (МРТ) – призначаються для візуалізації пухлини та пошуку віддалених метастазів, що розвиваються при поширенні раку.
7. Рентген грудної клітини – допомагає з’ясувати, чи поширився рак на легені.
   
   

За результатами діагностики лікар встановлює тип і стадію злоякісної пухлини та складає план лікування. Рак прямої кишки описують за допомогою універсальної системи TNM, яка вказує на розмір та локалізацію пухлини, залучення в процес лімфатичних вузлів та наявність метастазів.

Також існує клінічна класифікація, згідно з якою виділяють п’ять стадій:

Стадія 0 (рак in situ) – ракові клітини знаходяться лише на слизовій або внутрішній оболонці прямої кишки.

Стадія I – рак проріс крізь слизову та вразив м’язовий шар прямої кишки, але поки що не поширився на сусідні тканини або лімфатичні вузли.

Стадія II: IIA – рак проріс крізь стінку кишки, але не поширився на прилеглі тканини чи лімфатичні вузли; IIB – рак проріс через шари м’язів до слизової оболонки живота, яка називається вісцеральною очеревиною, лімфовузли все ще не залучені до злоякісного процесу; IIC – пухлина поширилася крізь стінку кишки та проросла в сусідні структури.

Стадія III: IIIA – є проростання раку через внутрішню оболонку або в м’язові шари кишечника, процес поширився на 1–3 регіонарні лімфатичні вузли або на тканини навколо прямої кишки, але ще не поширюється на інші частини тіла; IIIB – рак проріс крізь стінку кишечника або навколишні органи та в 1–3 лімфатичні вузли.

Стадія IV: IVA – рак поширився на одну віддалену частину тіла, наприклад, печінку або легені; IVB – є поширення більш ніж на одну частину тіла; IVC – пухлина поширюється на очеревину, інші ділянки або органи.

Лікування раку прямої кишки в Києві

Повний цикл діагностики та лікування раку прямої кишки в Києві проводять в Клініці МЕДІКОМ. Медичний центр оснащений усім необхідним обладнанням, в тому числі МРТ-апаратом експертного класу, а лікарі мають великий досвід. З кожним пацієнтом працює команда, в яку входить онколог, проктолог та хіміотерапевт. На консиліумі складається єдиний план, за яким розпочинається лікування.

Найпоширеніший метод лікування раку прямої кишки - це хірургічне видалення пухлини прямої кишки.

В залежності від розміру, локалізації та поширення пухлини, можуть бути виконані такі операції при раку прямої кишки:

• передня та низька передня резекція прямої кишки – передбачає видалення частини кишки разом з пухлиною;
• черевно-промежинна екстирпація прямої кишки – повне видалення прямої кишки, якщо пухлину окремо видалити неможливо;
• операція Гартмана – більш розширене оперативне втручання, проводиться при поширенні раку на верхні відділи товстої кишки або для усунення кишкової непрохідності, одного з важких наслідків раку прямої кишки.
• накладання двоствольної колостоми – для з’єднання товстої кишки з передньою стінкою черевної порожнини і забезпечення виходу відходів з організму, які збираються в спеціальний мішок, може бути тимчасовою або постійною.
  
  

Вартість операції з видалення раку прямої кишки розраховується, виходячи з обсягу втручання, його важкості, типу доступу (лапароскопічного з мінімальними розрізами або шляхом лапаротомії з широким доступом) та інших клінічних характеристик.

Хіміотерапія може призначатися після операції раку прямої кишки або перед нею. Деякі дослідження показали, що передопераційна хіміотерапія допомагає уникнути колостоми, зменшити вірогідність рецидиву, а також знизити ризик виникнення побічних ефектів.

Променева терапія або радіотерапія також використовується для лікування колоректального раку. Для цього використовується високоенергетичне рентгенівське опромінення уражених ділянок кишечника або місць локалізації метастазів.

План терапії додатково може включати імунотерапію або таргетну (цільову) терапію з використанням певних лікарських засобів.

Спостереження та профілактика раку прямої кишки

Після завершення лікування пацієнт залишається під наглядом онколога та регулярно проходить обстеження для того, щоб була можливість вчасно виявити рецидив раку прямої кишки і якомога раніше розпочати новий цикл терапії.

Мета профілактики раку прямої кишки – це виявлення захворювання на ранніх стадіях за допомогою скринінгу та зменшення впливу наявних факторів ризику. До профілактичних заходів можна включити такі:

1. Виявлення та лікування поліпів прямої кишки.
2. Контроль маси тіла та дотримання правил здорового харчування: зменшення вживання червоного м’яса та збільшення кількості овочів і фруктів.
3. Фізична активність – можна почати з 30 хвилин ходьби кожного дня, поступово збільшуючи навантаження.
4. Регулярні огляди та лікування хронічних запальних захворювань кишечника.