МРТ всіх відділів хребта в Києві

МРТ (магнітно-резонансна томографія) ― це дослідження з використанням магнітного поля та радіохвиль, що дає змогу отримати детальні зображення різних відділів хребта та навколишніх тканин. Метод не несе променевого навантаження на організм пацієнта на відміну від рентгенографії чи КТ. За необхідністю може потребувати введення контрасту (при дослідженні судин, дисків або суглобів). На сьогодні МРТ-діагностика ― це найбільш інформативний та чутливий спосіб діагностики захворювань хребта.

Показання до МРТ хребта

МРТ призначають для діагностики захворювань, травм та інших патологій різних відділів хребта, а саме:

• травм хребта та прилеглих тканин;
• вроджених дефектів хребців, спинного мозку;
• викривлення хребта;
• обмінно-дистрофічних і запальних процесів (хвороби Бехтерева, спондильозу, спондилоартрозу);
• захворювань міжхребцевих дисків та суглобів;
• інфекційних уражень хребців, дисків, спинного мозку та його оболонок;
• пухлин, кіст та інші новоутворень хребта, нервів, прилеглих м’яких тканин.
  
  

За допомогою магнітно-резонансної томографії хребта планують деякі процедури, наприклад, декомпресію защемленого нерва. А також оцінюють ефективність лікування, контролюють післяопераційні зміни.

При хронічних болях в спині лікар може рекомендувати зробити МРТ хребта. Також показаннями для проведення магнітно-резонансної терапії хребта можуть стати наступні симптоми:

• тривалі болі у різних відділах спини (шия, поперек, грудний відділ, куприк) при рухах чи у спокою;
• обмеження рухливості, відчуття спазмованості, закляклості;
• слабкість м’язів, неможливість тримати поставу;
• поколювання, оніміння або параліч кінцівок;
• зміна ходи, труднощі з ходою навшпиньки або на п’ятах, завалювання;
• втрата рівноваги;
• неможливість повністю випростатись;
• втрата контролю над рухами кінцівок, роботою сечового міхура або кишківника. 
  
  

У деяких випадках для більш чітких результатів призначають МРТ із контрастом. Контрастна речовина вводиться внутрішньовенно. Для оцінювання їх функцій органів перед введенням контрасту можуть бути призначені додаткові аналізи.

Магнітно-резонансна томографія хребта може бути призначена перед виконанням епідуральних ін’єкцій для можливості безпечного введення препарату.

Результат МРТ-дослідження хребта не є діагнозом. Фахову оцінку заключення проводить лікар невролог, ортопед-травматолог, ревматолог тощо. 

МРТ не проводиться:

• вагітним у першому триместрі;
• людям із важкими психічними захворюваннями;
• в стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння.
  
  

МРТ з контрастом забороняється проводити:

• при важких захворюваннях нирок;
• при тяжкій формі бронхіальної астми;
• вагітним;
• коли є алергія на препарат контрасту.
  
  

В Клініці МЕДІКОМ можуть проводити дослідження хребта пацієнтам вагою до 150 кг. У кожному випадку можливість проведення МРТ оцінює лікар індивідуально.

Підготовка до МРТ хребта

МРТ хребта зазвичай не потребує спеціальної підготовки. Якщо лікар не дає додаткових рекомендацій, то пацієнт може вживати їжу, напої та приймати ліки як завжди.

Перед процедурою важливо зняти всі прикраси, пірсинг, заколки, знімні імпланти та залишити електронні прилади в безпечній зоні (роздягальні). Якщо медичний персонал має сумніви щодо безпечності сканування, може бути проведено попереднє рентген-обстеження для виявлення металевих предметів. 

Якщо ви носите гіпс або лангету, використовуєте технічні засоби реабілітації (ходунки, милиці, крісло колісне) для пересування, попередьте про це при записі на МРТ.

Обов’язково треба попередити про наявність татуювань. 

Якщо призначено МРТ із контрастом, то контрастну речовину вводять безпосередньо перед процедурою.

Як проводиться МРТ хребта

Апарат МРТ являє собою велику трубу з потужним магнітним полем всередині та пересувним ліжком, на якому розміщують пацієнта. Під час дослідження медичний персонал знаходиться в сусідній кімнаті та спостерігає за ходом сканування. 

Триває МРТ спини приблизно 30-40 хвилин. Розшифровку результатів МРТ хребта робить лікар-рентгенолог.

Ціна МРТ хребта залежить від відділу та об’єму обстеження, необхідності використання контрасту, анестезії чи додаткових досліджень.