Рак тонкого кишківника. Діагностика і лікування в Києві.

Тонкий кишківник є частиною травної системи організму та являє собою довгу трубку, що з’єднує шлунок з товстим кишківником. Має 3 відділи: дванадцятипалу, порожню та клубову кишки, складається в черевній порожнині багато разів і становить до ¾ довжини всього шлунково-кишкового тракту.

Рак тонкого кишківника – це досить рідкісне злоякісне захворювання, при якому аномально змінені клітини з’являються в тканинах різних відділів тонкої кишки. В залежності від того, які клітини були уражені першими, виділяють 5 основних типів або видів раку тонкого кишечника. Серед них такі:

• аденокарцинома – найпоширеніша злоякісна пухлина тонкого кишківника, виникає в залозистих клітинах дванадцятипалої або порожньої кишки;
• саркома – частіше за все є лейосаркомою, розпочинається в м’язовому шарі клубової кишки;
• шлунково-кишкова стромальна пухлина (GIST) – за групою належить до сарком м’яких тканин;
• нейроендокринна пухлина - починається в клітинах, що продукують гормони, частіше за все розвивається у клубовій кишці, її також називають карциноїдною пухлиною;
• лімфома – рак лімфатичної системи, неходжкінська лімфома.

Оскільки симптоми не є специфічними для раку, тобто можуть бути викликані іншими причинами, при їх появі варто звернутися до лікаря.

Діагностика раку тонкого кишківника

Існує багато методів досліджень для діагностики раку тонкого кишківника. План обстеження складає лікар після огляду пацієнта і його опитування щодо наявних скарг, історії хвороби, спадкової схильності та загального стану здоров’я. Також до уваги беруть підозрюваний тип раку, вік та результати попередніх досліджень.

Можуть бути призначені такі лабораторні та інструментальні дослідження:

1. Аналізи крові, розгорнутий клінічний та біохімічний – визначає вплив злоякісного процесу у тонкому кишечнику на функції інших органів, зокрема, печінки та нирок, а також виявляє анемію (зниження рівня гемоглобіну та еритроцитів), що може бути показником прихованої кровотечі.
2. Рентген шлунково-кишкового тракту з контрастом – допомагає виявити пухлини чи інші аномальні зміни.
3. Біопсія – взяття невеликої кількості тканини для подальшого дослідження під мікроскопом, дає змогу встановити точний діагноз, тип та стадію раку.
4. Ендоскопія – виконується за допомогою ендоскопа, що являє собою тонку гнучку трубку с освітленням та камерою на кінці, дозволяє побачити внутрішню картину, знайти аномально змінені ділянки та взяти зразок тканини для біопсії. Також використовується для видалення невеликих поліпів або припинення кровотечі.
5. Відеокапсульна ендоскопія – замість ендоскопа зміни в травній системі фіксує капсула, яку ковтає пацієнт. Камера та світло допомагають отримати детальні зображення всього шлунково-кишкового тракту.
6. Колоноскопія – один з варіантів ендоскопічного дослідження, коли оглядають пряму, товсту кишку та нижню частину тонкого кишечника.
7. Комп’ютерна томографія (КТ) – сканування внутрішніх органів за допомогою рентгенівських променів, що дозволяє отримати серію знімків, з яких складається тривимірне зображення, виявляє пухлини та інші патологічні утворення.
8. Тести на біомаркери – лабораторні дослідження зразка пухлини для виявлення специфічних генів, білків та інших факторів, унікальних для злоякісних новоутворень.
9. Лапаротомія – хірургічна процедура, під час якої робиться розріз стінки черевної порожнини, щоб перевірити її внутрішню частину на наявність ознак злоякісного захворювання.
   
   

Після оцінки результатів обстеження лікар встановлює діагноз, визначає тип пухлини та стадію. Саме на цій інформації ґрунтується подальша тактика лікування.

Також у клініці можна запросити «другу думку» та консиліум лікарів. В роботі консиліуму приймає участь лікар-онколог, хімієтерапевт, Кричевська Олена Іванівна.

Стадії раку тонкого кишечника

Для визначення стадії раку спеціалісти застосовують декілька класифікацій. Це може бути універсальна система TNM, за допомогою якої можна описати будь-яку пухлину. Вона враховує розмір пухлинного новоутворення, залучення до злоякісного процесу у тонкому кишківнику лімфатичних вузлів та наявність віддалених метастазів.

В клінічній практиці виділяють такі стадії раку тонкого кишечника:

Стадія 0 (рак in situ) – виявлено одну пухлину в межах стінки тонкої кишки, яка не поширюється на інші органи.

Стадія I – рак проріс через внутрішні шари тонкої кишки, але без залучення лімфатичних вузлів чи сусідніх тканин.

Стадія IIА – рак проростає крізь стінку тонкої кишки, може поширюватися на сусідні тканини, але не на лімфатичні вузли; IIB – рак вражає органи за межами тонкої кишки.

Стадія IIIA – рак поширився на 1-3 регіонарних лімфатичних вузла, але віддалених метастазів немає; IIIB – пухлина поширилася на 4 або більше регіонарних лімфатичних вузлів.

Стадія IV – виявляються віддалені метастази в легенях, печінці чи інших органах.

Лікування раку тонкого кишечника

Вибір методів лікування залежить від типу та стадії раку, можливих побічних ефектів, індивідуальних особливостей та загального стану здоров’я пацієнта.

Хірургічне лікування раку тонкої кишки – це найпоширеніший метод боротьби з аденокарциномою. Його використовують, коли потрібно видалити пухлину та уражену частину тонкого кишечника, з’єднати кишки разом або обійти ділянки закупорки.

В залежності від клінічної ситуації хірурги онкологи проводять наступні операції з приводу раку тонкої кишки:

1. Резекція тонкого кишечника – передбачає видалення частини або всього органу з пухлиною, може включати прилеглі органи, якщо рак поширився. Також може доповнюватися лімфодисекцією, тобто видаленням лімфатичних вузлів.
2. Комбіновані радикальні операції при значному поширенні пухлини – резекція тонкої кишки у поєднанні з накладанням анастомозу (з’єднанням частин кишечника, що залишилися).
3. Паліативні комбіновані операції при значному поширенні пухлини:
• накладання двоствольної стоми – виведення частин кишечника на черевну стінку при неможливості їх з'єднати;
• накладання обхідних анастомозів – проводиться при неоперабельних пухлинах та наявності ознак кишкової непрохідності.
  
  

Наступним етапом може бути призначена хіміотерапія або радіотерапія.

Хіміотерапія проводиться з використанням ліків для припинення росту пухлини шляхом зупинки поділу ракових клітин або їх знищення. Також показана при виявленні віддалених метастазів. В такому разі призначається системна терапія, тобто введення хіміопрепаратів внутрішньовенно.

Радіотерапія або променева терапія – припинення росту злоякісного новоутворення за допомогою високоенергетичного рентгенівського опромінення.

Серед інших методів лікування можуть бути призначені імунотерапія, що стимулює імунну систему пацієнта до боротьби з раком, та таргетна (цільова) терапія, під час якої застосовують спеціальні препарати для виявлення та знищення саме ракових клітин.

Профілактика раку тонкого кишечника

Після закінчення курсу лікування пацієнт залишається під наглядом онколога. В цей період необхідно проходити регулярні огляди та обстеження, щоб вчасно виявити рецидив раку. При першій появі його ознак призначається новий курс терапії.

Жоден симптом не повинен залишитися без уваги та консультації лікаря. Таким чином можна подовжити життя та покращити його якість.