Рак ободової кишки. Діагностика та лікування в Києві.

Ободова кишка – це найбільша частина товстого кишечника, яка має довжину понад 1,5 метра та складається з таких відділів: висхідна ободова кишка, що починається зі сліпої кишки, попереково-ободова, низхідна ободова та сигмоподібна. Остання приєднується до прямої кишки і з’єднується з заднім проходом.

Новоутворення в ободовій кишці можуть бути злоякісними, або раковими, та доброякісними. Рак відрізняється здатністю поширюватися на інші органи та тканини. Починається розвиток раку ободової кишки з переродження клітин будь-якого з її відділів та неконтрольованим ростом. Це один з найпоширеніших видів раку шлунково-кишкового тракту.

Злоякісні пухлини ободової кишки є одним з варіантів колоректального раку. Часто вони розпочинаються як доброякісні поліпи – плоскі або горбоподібні новоутворення на оболонці товстого кишечника. Такі утворення зрідка викликають якісь симптоми, тому виявити їх можна лише під час профілактичних оглядів або скринінгового обстеження, яке включає колоноскопію.

Факторами ризику виникнення поліпів ободової кишки та їх ракового переродження можуть бути такі:

• спадкова схильність (сімейний анамнез),
• синдром спадкового неполіпозного раку товстої кишки,
• вік старше 50 років,
• хронічні запальні захворювання шлунково-кишкового тракту, наприклад, хвороба Крона та виразковий коліт,
• ожиріння та малорухомий спосіб життя,
• дієта з високим вмістом жиру та червоного м’яса і низьким споживанням клітковини,
• зловживання алкоголем,
• куріння.

Класифікація раку ободової кишки

Існує декілька типів колоректального раку, зокрема:

1. Аденокарцинома – найпоширеніший рак товстої кишки, починається в залозистих клітинах, які секретують білки, утворюється в слизовій оболонці товстої кишки.
2. Карциноїд – пухлина, що починається в клітинах товстого кишечника, в яких відбувається синтез гормонів.
3. Сімейний колоректальний рак – вражає людей, члени родини яких хворіли на рак товстої кишки.
4. Шлунково-кишкові стромальні пухлини (GIST – виникають в м’язовій тканині товстої кишки. Зазвичай виникають як неракові новоутворення, а пізніше перетворюються на рак.
5. Лімфома – бере початок в тканинах імунної системи або в лімфатичних вузлах.

Діагностика раку ободової кишки

Діагностика раку товстої кишки починається з фізичного огляду та опитування щодо скарг, історії хвороби, наявності супутніх захворювань та факторів ризику. Хірург може виявити пухлиноподібне утворення в животі, наявність вільної рідини в черевній порожнині (асцит), збільшення печінки (гепатомегалія), больові відчуття в різних відділах живота, видиму кровотечу з прямої кишки. Враховуючи результати огляду та підозрюваний діагноз, лікар призначає додаткові лабораторні та інструментальні дослідження. Серед них можуть бути такі:

1. Клінічні та біохімічні аналізи крові для виявлення анемії, запальних процесів та ознак порушень функцій внутрішніх органів.
2. Тести на біомаркери – специфічні білки або інші біологічно активні речовини, які виробляють ракові клітини. Для раку товстої кишки таким маркером є сироватковий карциноембріональний антиген
3. Ультразвукове дослідження органів черевної порожнини – допомагає виявити пухлину, визначити її розміри та структуру.
4. Комп’ютерна томографія (КТ) з контрастом черевної порожнини та органів малого тазу – дозволяє отримати 3д зображення внутрішніх органів, виявити найменші новоутворення, ураження лімфатичних вузлів та сусідніх тканин.
5. Рентгенографія грудної клітини – призначається для виявлення віддалених метастазів в легенях.
6. Рентгенографічне або рентгеноскопічне дослідження товстої кишки з використанням барію – контрастної речовини.
7. Колоноскопія та сигмоїдоскопія – ендоскопічне дослідження товстої кишки за допомогою спеціального пристрою колоноскопа, що являє собою трубку з камерою та світлом, дозволяє хірургу побачити будь-які утворення (пухлини, поліпи), а також взяти зразок тканини для біопсії.
8. Біопсія – дослідження зразків тканини під мікроскопом для визначення типу раку та його стадії, може проводитися під час колоноскопії, діагностичної лапароскопії або лапаротомії та після видалення поліпів товстої кишки.
   
   

За результатами обстеження встановлюється точний діагноз, визначається тип та стадія раку. На базі цієї інформації команда лікарів узгоджує план лікування.

Стадії раку ободової кишки

Для раку товстої кишки виділяють наступні стадії:

Стадія 0 (карцинома in situ): аномальні клітини виявляються на слизовій оболонці стінки товстої кишки.

Стадія I: рак поширюється зі слизової оболонки стінки товстої кишки на підслизову або на м’язовий шар.

Стадія II: IIA – поширення раку на серозну оболонку; IIB – проростання через серозну оболонку; IIC – перехід на сусідні органи.

Стадія III: ІІІА - поширився через слизову оболонку на підслизову та один-три прилеглих лімфатичних вузлів; IIIB – поширення раку на м’язовий шар та підслизову оболонку з переходом або без на сусідні тканини, а також з залученням різної кількості лімфовузлів; IIIC – ще більше розповсюдження раку.

Стадія ІV: рак розповсюдився через кров і лімфатичні вузли в інші частини тіла, такі як легені, печінка, черевна стінка або яєчники.

Лікування раку ободової кишки

За можливості видалити пухлину та уражені тканини призначається хірургічне лікування раку ободової кишки.

В залежності від стадії, місця розташування та поширеності пухлини, хірурги-онкологи проводять такі операції при раку ободової кишки:

• Правобічна геміколонектомія з лімфодисекцією – призначається при ураженні сліпої та висхідної ободової кишки, тобто правої частини товстого кишечника, додатково видаляються регіонарні лімфовузли.
• Лівобічна геміколонектомія з лімфодисекцією – проводиться при ураженнях селезінкового згину та низхідної ободової кишки, тобто лівої частини товстої кишки.
• Резекція сигмоподібної кишки з лімфодисекцією (сигмоподібна колектомія) – можлива при локальному ураженні сигмоподібної кишки.
• Резекція попереково-ободової кишки з лімфодисекцією – призначається при ураженні поперекової ділянки товстої кишки.
  
  

В особливо важких випадках можливе проведення тотальної абдомінальної колектомії, тобто повного видалення товстої кишки, коли останнім етапом операції виконується з’єднання клубової кишки з прямої, тобто формується ілеоректальний анастомоз.

Якщо зшити два кінці кишки неможливо, то виконується резекція товстої кишки з колостомою, коли з зовнішнього боку черевної стінки робиться отвір для збору відходів. Колостома може бути тимчасовою, доки заживе кишка, чи постійною.

Методом вибору для виконання оперативних втручань є лапароскопія, яка передбачає доступ до черевної порожнини через невеликі розрізи.

Іншими варіантами зменшення пухлини та полегшення стану пацієнтів є різні види термічної абляції – кріоабляція та радіочастотна абляція. Це втручання, які порушують обмін речовин в пухлині та руйнують аномально змінені тканини.

Наступними етапами лікування призначаються хіміотерапія або променева терапія.

Для системної післяопераційної (ад’ювантної) терапії використовуються препарати, які знищують ракові клітини, що могли залишитися в тканинах після хірургічного лікування, та запобігають розвитку рецидиву. Може призначатися один препарат – монотерапія, чи їх комбінація.

Скринінг раку ободової кишки

Після лікування пацієнти залишаються під наглядом лікарів. Потрібно регулярно проходити огляди та скринінгові дослідження для виявлення можливих рецидивів раку на ранніх стадіях. Також скринінг призначається для виявлення захворювання у людей без симптомів колоректального раку.

Найпоширеніший вид скринінгового тесту є колоноскопія. Її рекомендують людям від 45 до 75 років. Скринінг та здоровий спосіб життя допомагають запобігти раку товстої кишки.