Синдром грушоподібного м'яза

Синдром грушоподібного м'яза - це часте захворювання, що зачіпає м'язову систему і суглобово-зв'язувальний апарат з локалізацією больового синдрому в сідниці. Також зустрічаються терміни: радикулопатія сідничного нерва, глибокий сідничний синдром, або периферичний неврит гілок сідничного нерва.

Міофасціальний синдром грушоподібного м'яза проявляється болем та ущільненнями у м'язі. Біль може віддавати в таз, ноги та спину, часто супроводжується онімінням кінцівки. «Перетерпіти» такі симптоми неможливо. Без кваліфікованої лікарської допомоги стан буде швидко погіршуватися. Вирішити цю проблему у Києві допоможуть фахівці Клініки МЕДИКОМ.

Спровокувати патологію може навіть неправильно зроблена ін'єкція, результатом якої став внутрішньом'язовий абсцес або поява інфільтрату. До основних факторів виникнення захворювання належать:

• травми: розтягування грушоподібного м'яза, надрив волокон, укорочування/потовщення м'яза внаслідок фіброзу;
• проблеми вертеброгенного типу: остеохондроз, грижі та хребетні пухлини, спондилоартроз, перелом, рефлекторне скорочення при подразненні нервових волокон;
• посттравматична гематома;
• запалення: міозит, ендометріоз, простатит, цистит;
• проблеми з хребтом та кінцівками, що призводять до асиметрії тазу;
• перенапруження м'язів при довгому знаходженні у вимушеному положенні; фізичні навантаження;
• онкологічні захворювання: неоплазія – як причина спазму.
  
  

А також спастичні стани, що періодично виникають після ампутації стегна або після тривалої іммобілізації. Нерідко симптоми синдрому грушоподібного м'яза викликають гіпотермія, хвороби зі сфери гінекології, посилені тренування, нерівномірний розподіл навантаження та стреси. Важливою умовою, що впливає на розвиток СГМ, може стати дефіцит вітамінів та мікроелементів, нестача естрогенів або тестостерону.

Найчастіше захворювання має вторинний тип. Синдром грушоподібного м'яза діагностується найчастіше у жінок. У групі ризику знаходяться спортсмени (лижники, тенісисти), жінки після пологів та мами з маленькими дітьми. Схильні до захворювання офісні співробітники (сидяча робота), мотоциклісти та водії далеких рейсів.

Патогенез, перебіг, прогноз при синдромі грушоподібного м'яза

Синдром грушоподібного м'яза відноситься до компресійно-ішемічної невропатії. Грушоподібний м'яз бере участь у рухах стегна та стабілізації кульшового суглоба. Коли він перенапружується або порушується кровообіг, виникають мікротравми та спазм. В результаті здавлюються судини та нерви, особливо сідничний нерв. Це викликає сильний біль, оніміння, обмеження рухливості та розвиток тригерних точок.

Без лікування стан може погіршуватись: біль посилюється при навантаженні і навіть уві сні. Але при зверненні до фахівців прогноз зазвичай сприятливий. Хірургічне втручання потрібно рідко, лише у важких випадках.

Лікування синдрому грушоподібного м'яза в клініці МЕДИКОМ допомагає зняти біль, відновити нормальну роботу м'язів та запобігти ускладненням. Це найкращий спосіб уникнути неприємних наслідків синдрому грушоподібного м'яза та повернутися до повноцінного життя.

Клінічні прояви, симптоматика та ознаки синдрому грушоподібного м'яза

При описі симптомів приділяється увага двом моментам: безпосередньому ураженню м'яза (локальні симптоми) та картині при защемленні сідничного нерва в сідничній ділянці.

Ознаки синдрому грушоподібного м'яза при його ізольованому ураженні:

• біль у сідничному м'язі, тазостегновому суглобі, крижово-клубовому зчленуванні;
• напад болю при відведенні стегна (іноді іррадіює у поперек);
• у занедбаній формі больовий синдром виникає при спробі нахилитися;
• поява болю при довгому знаходженні сидячи.
  
  

Пацієнти намагаються менше сидіти. А якщо цього неможливо уникнути, сідають нерівно, піднімаючи уражену сторону. Коли причини синдрому грушоподібного м'яза обумовлені стисканням (компресією) сідничного нерва, то симптоматика буде дещо відрізнятися:

• поширення больових відчуттів донизу (задня поверхня ноги);
• довге перебування у сидячій позі провокує біль у всій нижній кінцівці;
• знижена чутливість ноги;
• ослаблення м'язового тонусу.
  
  

Больові відчуття можуть посилюватися під час ходьби та згладжуватися при розведенні сидячих ніг. При утиску сідничного нерва симптоми синдрому грушоподібного м'яза набувають вегетативного характеру: мерзлякуватість, відчуття печіння, оніміння, блідість шкірних покривів кінцівки, набряклість. Виявляється підгрушоподібна переміжна кульгавість, що викликає біль при ходьбі і змушує припинити ходіння, сісти або лягти.

Синдром грушоподібного м'яза при вагітності

Синдром грушоподібного м'яза може розвинутись на фоні вагітності. Збільшення ваги, зміщення центру ваги і незвичні навантаження стають фактором появи болю, провокуючи защемлення сідничного нерва грушоподібним м'язом. При цьому вік майбутньої мами не має значення.

Безпечно зняти біль допоможе немедикаментозне лікування синдрому грушоподібного м'яза (вправи, щадливий масаж, щоб зняти спазм).

Синдром грушоподібного м'яза: ускладнення та наслідки

Сильні болі, що виснажують, провокують порушення сну, емоційну лабільність і підвищену стомлюваність, несприятливо впливають на працездатність пацієнта. Периферичні парези (слабкість гомілки, стопа, що «бовтається») можуть призвести до атрофії мускулатури. Відсутність лікування може спровокувати чи посилити остеохондроз, люмбалгію, вплинути на розвиток протрузії хребта.

Тривале ігнорування симптомів синдрому грушоподібного м'яза робить патологічні зміни незворотними. Стійка м'язова слабкість стає причиною інвалідності. Нерідко трапляється варіант розвитку вторинного спазму м'язів тазового дна. У цьому випадку виникають проблеми із сечовипусканням, порушення дефекації, а у жінок – статеві розлади (диспареунія) та інші наслідки.

Синдром грушоподібного м'яза часто набуває хронічного перебігу. Тому важливо розпочинати фармакологічне лікування якомога раніше.

Крім мануальних тестів на синдром грушоподібного м'яза, фізикального огляду з виявленням хворобливості при пальпації, оцінити стан мускулатури, провідності сідничного нерва дозволяють методи інструментальної діагностики синдрому грушоподібного м'яза:

• електроміографія (електронейроміографія);
• рентген;
• КТ та МРТ.
  
  

Електронейроміографія покаже швидкість імпульсу, локалізацію ураження нерва, дозволить дати оцінку скорочувальної здатності м'язів. Рентгенографія, КТ та МР-томографія дозволяють візуалізувати картину ураження. Також можуть знадобитися лабораторні дослідження крові та сечі.

Профілактика синдрому грушоподібного м'яза

Зменшити ризик захворювання та уникнути рецидиву після лікування допоможе профілактика синдрому грушоподібного м'яза:

• уникати травматизму та перенапруги м'яза;
• лікування хвороб органів, розташованих у порожнині тазу, захворювань хребта;
• регулярно виконувати комплекси вправ на розтягування та зміцнення м'язів;
• не перебувати тривалий час у “компенсаторній” позі - становищі, що зменшує біль;
• продовжувати рекомендоване лікування грушоподібного м'яза в домашніх умовах.
  
  

А також стежити за поставою, не переохолоджуватись, використовувати правильні техніки при заняттях спортом.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.