Чи виліковний остеохондроз?

Остеохондроз — це невиліковна патологія хребта, для якої характерний розвиток дистрофічних змін в хрящовій тканині та міжхребцевих дисках. Остеохондроз може розвиватися в будь-яких відділах хребта, але частіше за все від патології страждають міжхребцеві диски. На початкових стадіях захворювання практично не завдає дискомфорту, що, у свою чергу, призводить до постановки діагнозу, коли хрящова тканина зазнала сильних змін.

Поняття "остеохондроз" сформувалося зі слів грецького походження osteon та chondros, які означають "кістка" та "хрящ" відповідно.

Остеохондроз є "хворобою цивілізації", яка викликана прямоходінням і, як наслідок, високим навантаженням на хребетний стовп.

Класифікація

Виокремлюють основні різновиди остеохондрозу за локалізацією патологічного процесу:

• шийний;
• грудний;
• поперековий;
• змішаний (грудо-поперековий, шийно-грудний та ін.).

За ступенем тяжкості виділяють:

• легку стадію — незначні болі в хребті;
• середню стадію — простріли при активному русі;
• важку стадію — дискомфорт не тільки при русі, але й в стані спокою.

Така класифікація необхідна лікуючому фахівцю для визначення правильного курсу лікування, допустимих фізичних навантажень при підборі комплексу вправ ЛФК.

Етіологія захворювання

Точні причини остеохондрозу найчастіше зумовлені віковими змінами в організмі та прогресуючим руйнуванням кісткової та хрящової тканини.

Можна виділити такі причини розвитку захворювання як:

• генетична схильність;
• вікові зміни;
• плоскостопість, неправильна постава;
• стреси;
• травми хребетного стовпа;
• шкідливі звички;
• метаболічні порушення (зокрема, надмірна вага);
• інтоксикації та інфекції;
• сильні фізичні навантаження;
• погана екологічна обстановка.

Існують додаткові чинники виникнення остеохондрозу, пов'язані з малою руховою активністю.

Патогенез остеохондрозу

Розвивається захворювання зі зневоднення пульпозного ядра, через що знижується положення хребця, що, у свою чергу, призводить до тріщин у фіброзному кільці.

Далі з опущенням хребця розвиваються зв'язки та м'язи, що провокує руховий дисбаланс хребетного стовпа.

На третьому етапі з'являються протрузії (випинання вмісту міжхребцевих дисків) та артроз.

На четвертій стадії на хребті формуються кісткові нарости (остеофіти), за допомогою яких організм людини намагається повернути на місце хребці.

Перебіг захворювання поступовий: з кожною стадією симптоми остеохондрозу стають більш помітними та біль наростає. При своєчасній діагностиці та подальшому лікуванні, результат хвороби є позитивним, дозволяючи сповільнити дистрофічні процеси та домогтися ремісії.

Симптоми остеохондрозу можуть диференціювати з іншими захворюваннями внутрішніх органів через розмитість больових відчуттів.

Особливості перебігу хвороби при вагітності

Остеохондроз та вагітність — досить поширене поєднання. Захворювання розвивається через збільшене навантаження на м'язи та зв'язки. Однак, вагітним протипоказана більшість методів терапії остеохондрозу. Для полегшення стану майбутніх мам, призначають спеціальні ортопедичні пристрої, а для зняття больового синдрому — знеболювальні мазі та креми місцевого застосування.

Основною проблемою остеохондрозу у вагітних є неможливість самостійних пологів. Гострий біль в спині є прямим показанням для пологів через кесарів розтин.

Остеохондроз у дітей

Юнацький (або ж ювенільний) остеохондроз — це патологічні зміни в хрящовій тканині хребта, які розвиваються до повноліття. Розвиток патології у дітей пов'язаний з викривленням хребта та порушенням метаболізму. Хвороба починається в період активного росту скелета, коли хребет вразливий.

Патологія є причиною серйозних наслідків в дорослому віці. Однак, незначна дегенерація хребетного стовпа у дітей менш виражена та піддається легкій корекції при своєчасному зверненні до лікаря.

Також, серед наслідків бувають періодичні або постійні спазми в шиї, попереку та спині, зниження працездатності, обмеженість рухів.

Перша допомога

При загостренні остеохондрозу хворому потрібно забезпечити постільний режим та спокій. Кожна форма хвороби проявляється різними ознаками. У гострій формі остеохондрозу шиї виникає шум у вухах, головний біль, запаморочення, тимчасова втрата зору, слуху. У загостренні грудного остеохондрозу спостерігається оніміння живота й кінцівок, тупий біль в грудині. При остеохондрозі в поперековому відділі в гострій фазі спостерігається втрата чутливості попереку, виникає параліч та атрофія м'язів.

При визначенні стадії важливо довіритися фахівцям та відвідати кваліфікованого травматолога-ортопеда.

Діагностика

Картина хвороби складається, спираючись на скарги пацієнта. Діагностика остеохондрозу починається з первинного огляду та пальпації. Іноді можливі маніпуляції молоточком на нервові закінчення. Для уточнення діагнозу лікар призначає інші обстеження.

Для діагностики остеохондрозу призначають:

• КТ;
• МРТ;
• рентгенографічне дослідження;
• ультразвукову діагностику (при порушенні кровопостачання).

Лікування остеохондрозу

За результатами обстеження та в залежності від стану пацієнта розробляється тактика лікування остеохондрозу. Методи терапії різні: консервативні та оперативні. Цілі терапії — зняття набряку та запалення, усунення болю, уповільнення процесу руйнування хрящової тканини.

Медикаментозне лікування остеохондрозу включає в себе прийом таблеток, використання мазей, гелів, свічок, бальзамів та уколів. Високу ефективність в терапії остеохондрозу показали:

• ЛФК;
• лікувальний масаж;
• фізіотерапевтичні процедури;
• рефлексотерапія;
• мануальна терапія.

Оперативне лікування рекомендовано, коли протрузія зачіпає нервові волокна та провокує постійний біль, який не можуть втамувати навіть сильні знеболювальні препарати. Також, хірургічне лікування допускається в разі, коли консервативна терапія не була результативною.

Використання народних засобів, трав'яні чаї та компреси рекомендовані тільки за призначенням лікаря. Самолікування може спричинити ускладнення.

Профілактика остеохондрозу

Для попередження патології рекомендовані такі профілактичні заходи:

• сон на жорсткому та рівному матраці;
• відмова від шкідливих звичок, підвищення фізичної активності;
• регулярне харчування, а при загостренні — дотримання спеціальної дієти;
• систематичне виконання комплексу вправ ЛФК, рекомендованого при остеохондрозі;
• періодичні курси лікувального масажу.

Крім цього, профілактика остеохондрозу та запобігання його загострень вимагає носіння бандажа або корсета з метою зменшення навантаження на відділи хребта.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.

Джерела

• Medscape
• Довідник медичних препаратів
• Міністерство охорони здоров'я України