Лікування циститу в Києві

Цистит – це запалення слизової оболонки сечового міхура. Це захворювання урогенітальної сфери супроводжується порушенням функції органу видільної системи, а також змінами осаду сечі. Зустрічається медична проблема у людей будь-якого віку, діти (особливо дівчинки) також схильні до захворювання як і дорослі.

Типи циститу

Як і у більшості медичних проблем, у циститу є своя типологія за різними ознаками – по стадії, перебігу захворювання, причини розвитку патологічного процесу, зосередження запалення, природі морфологічних змін.

Класифікація циститу за основними ознаками:

• за стадією хвороби – гостра форма (розвивається, як вторинна патологія, яка ускладнює деякі захворювання, а саме, патології простати, каменів в сечовому міхурі тощо) та хронічна форма (вторинна патологія, що ускладнює перебіг деяких медичних проблем – СКХ, захворювань простати та туберкульозу нирок);
• за перебігом – первинний (виникає в непошкодженому сечовому міхурі та носить гострий характер) або вторинний (є наслідком інших хвороб);
• за причинами виникнення (інфекційний, спровокований алергічною реакцією тощо);
• за зосередженням вогнища патологічного процесу (дифузний, осередковий, шийковий тощо);
• за змінами морфологічної структури слизової – геморагічний (з кров'ю), катаральний, фолікулярний, інтерстиціальний тощо.

Походження циститу та причини його виникнення

Цистит відноситься до тих захворювань, які можуть бути викликані різними збудниками. У випадку з циститом, патологічний процес може мати як інфекційну, так і не бактеріальну природу.

Інфекційний цистит найчастіше викликається кишковою паличкою. Однак, поряд з нею цистит може викликати проникнення наступних інфекційних агентів: Staphylococcus aureus, стрептокок, мікоплазма, хламідії, Trichomonas vaginalis, Candida тощо. Збудник запалення впроваджується в слизову стінки сечового міхура шляхом прилипання.

Небактеріальний цистит можливий при алергіях, після деякої медикаментозної терапії, в результаті променевої терапії, хімічного опіку тощо.

Цистит недаремно називають "жіночою хворобою". У жінок, через особливості анатомічної будови сечовивідних шляхів – короткий сечовипускальний канал, цистит розвивається набагато частіше та швидше, ніж у чоловічої частини населення планети. До того ж, переважний тип циститу у жінок – висхідна інфекція. У чоловіків запалення сечового міхура розвивається значно рідше, але протікає не менш болісно. Інфікування чоловічої сечовидільної системи може відбуватися при запальних процесах, що відбуваються в простаті, насінних бульбашках, придатках яєчка й уретрі.

Слизова оболонка сечового міхура володіє деякою стійкістю до інфекційних агентів. Тому, причини циститу багато в чому обумовлені додатковими зовнішніми та внутрішніми факторами.

Фактори, що впливають на виникнення циститу:

• проблеми з випорожненням сечового міхура;
• сильний стрес або психологічне перенапруження;
• фізична та моральна перевтома;
• довге перебування в умовах низької температури навколишнього середовища та будь-яке інше переохолодження (сидіння на цементі, ходіння по холодній підлозі тощо);
• недолік надходження вітамінів в організм;
• ослаблений імунітет;
• негативний вплив на стінку сечового міхура токсичних речовин, що виділяються з сечею;
• патології кровообігу в органах малого таза та стінці сечового міхура;
• променева терапія;
• малорухливий спосіб життя;
• вагітність;
• перенесені гінекологічні операції;
• застій сечі (її поганий відтік);
• травматизація сечового міхура при хірургічних маніпуляціях (наприклад, катетеризації);
• деякі захворювання (аденома простати, підвищене каменеутворення (наявність СКХ), звуження просвіту уретри, що розвивається в результаті рубцево-склеротичного процесу, нейрогенний сечовий міхур тощо).

Механізм зародження та розвитку хвороби

Шляхи проникнення інфекції, що провокує цистит, в організм:

• висхідний – через уретру;
• спадний – поширення запалення на сечовий міхур з нирок (при піонефрозі та хронічному пієлонефриті);
• гематогенний – збудник потрапляє в сечовий міхур з віддалених осередків з кров'ю;
• лімфогенний – перенесення агента, що провокує запалення, з сусідніх тазових органів з лімфою (при сальпінгоофориті, параметриті, ендометриті та інших запальних захворюваннях жіночих статевих органів, а також після втрати невинності);
• контактний – при прямому зіткненні (розтин в сечовий міхур гнійників з сусідніх органів – абсцес простати, параметрит, апендикулярний інфільтрат).

Цистит супроводжують різні патології сечостатевої системи (наприклад, хронічний цистит може спровокувати розвиток запального процесу в нирках). Також, він сам може стати передвісником СКХ, пієлонефриту та інших урологічних захворювань.

Такі симптоми циститу, як підвищення температури та поява ознобу вказують на те, що запальний процес поширився на нирки.

Гострі форми циститу тривають від 4 до 7 діб. Як правило, поліпшення спостерігається вже з 3-5 дня.

Важкі форми запалення сечового міхура супроводжуються вираженим отруєнням організму, яке найчастіше розвивається на тлі інфекційних уражень. В кінці сечовипускання разом з сечею виділяється кілька крапель крові. При хронічній формі циститу сеча може містити гній.

Якщо лікування гострих форм циститу не вимагає хірургічного втручання, досить медикаментозної терапії та дотримання режиму, то практично при всіх перерахованих вище станах може знадобитися операція та вони мають серйозні наслідки – аж до смерті пацієнта (при неправильно наданій медичній допомозі або її повній відсутності).

У діагностику циститу входять такі інструментальні методи як цистоскопія, УЗД нирок і сечового міхура, рентген. А ось використання ендоскопії при підозрі на цистит заборонено. Додатково лікар може прийняти рішення візуально обстежити статеві органи у жінки та провести пальпацію простати у чоловіків.

Крім цього, лікарями нашої клініки проводиться поетапна диференціальна діагностика циститу, яка покликана виключити зі списку можливих діагнозів дисфункції сечового міхура (млявість або спастичність), викликані нейрогенними ушкодженнями, цисталгію, шистосомоз, онкологічні процеси в простаті або сечовому міхурі.

Лікування

Лікування циститу за допомогою медикаментів направлено на усунення інфекційного агента. При циститі рекомендована антибіотикотерапія в комбінації з прийомом сульфаніламідів і нітрофуранів. При наявності сильного болю, різей – спазмолітичні та седативні препарати. Обов'язковим є призначення сечогінних засобів.

Для попередження відновлення патологічного процесу проводять протизапальну терапію, яка триває не менше 21 дня. Крім виконання всіх лікарських призначень, що включають медикаментозну та фізіотерапевтичну терапію, при лікуванні гострої форми циститу радять дотримуватися постільного та питного режимів, намагатися не вживати в їжу гострі, солоні, пряні, копчені та смажені страви, не перемерзати.

Лікування хронічного циститу має позитивний результат тільки в тому випадку, якщо застосовується комплексний підхід в терапії з обов'язковим оздоровленням статевих органів. Для цього використовуються антибіотики та сульфаніламіди. Також, при таких станах показане капання в сечовий міхур лікарських сполук, які мають протизапальну й антисептичну дію. При хронічній формі базова терапія сконцентрована на усунення причини розвитку патології, а не на ліквідацію симптоматики.

Хірургія в лікуванні циститу використовується дуже рідко, в складних випадках, при яких не допомагає жоден з перерахованих вище методів.

Як не захворіти?

Для профілактики циститу має принципове значення виключення факторів ризику (переохолодження, сидячий і малоактивний спосіб життя, незахищений секс, відступ від правил особистої гігієни тощо).

Профілактика циститу включає:

1. Своєчасне лікування запальних гінекологічних та урологічних захворювань, венеричних хвороб.
2. Правильне лікування інфекційних захворювань.
3. Дотримання раціонального харчування.
4. Дотримання правил особистої гігієни.
5. Відмова від пін для ванни, ароматизованого мила при гігієні геніталій.
6. Відмова від нанесення на геніталії та шкіру навколо них тальку, пудри та дезодорантів (в т. ч. і спеціальних дезодорантів, які призначені для інтимних місць).
7. Перевагу душа над миттям у ванні.
8. Відмова від синтетичної білизни, вузьких джинсів і штанів.
9. Відсутність тривалого перебування на холоді.
10. Дозовані фізичні навантаження, що виключають значні перенапруги.

Профілактика післяопераційного циститу включає проведення катетеризації сечового міхура в стерильних умовах, що виключають потрапляння в орган мікроорганізмів.

Цистит – хвороба, яка при уявній «несерйозності» може призвести до великих проблем зі здоров'ям, а тому вимагає кваліфікованого лікування. Пройти комплексне обстеження сечостатевої системи, отримати високопрофесійну медичну допомогу в лікуванні циститу в м. Київ ви можете в поліклініках медичної мережі МЕДІКОМ Оболоні та Печерська. Не займайтеся самолікуванням! Телефонуйте і ми обов'язково вам допоможемо!

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.

Джерела

• Сайт Центру Громадського здоров'я МОЗ України / Контроль захворювань
• Сайт Національної Академії медичних наук України / Новини медицини
• Сайт Всесвітньої організації охорони здоров'я / Інформаційні бюлетені