Чи виліковний менінгіт?

Менінгіт – це захворювання, при якому відбувається запалення мозкових оболонок. Запалення може формуватися з різних причин, але постановка діагнозу «менінгіт» означає тільки одне – потрібна невідкладна допомога в стаціонарі. Тільки в цьому випадку можна розраховувати на одужання.

Класифікація

Розрізняють різні види менінгіту. В першу чергу, вчені виділяють лептоменінгіт (запалення м'якої та павутинної мозкових оболонок) і пахіменінгіт (запалення твердої мозкової оболонки). У клінічній практиці під «менінгітом» мають на увазі саме запалення м'якої мозкової оболонки.

За походженням менінгіт буває:

• первинний;
• вторинний.

За характером запалення захворювання ділиться на 2 форми:

• гнійну;
• серозну.

При переважанні в лікворі (рідині, що оточує мозок) лімфоцитів говорять про серозний менінгіт, а при переважанні нейтрофілів – про гнійний.

За видом збудника (етіологією) менінгіт поділяють на:

• вірусний (поліомієліт, ентеровіруси, вірус паротиту, флавівіруси, вірус Варицелла-Зостер, ВПГ, вірус лімфоцитарного хоріоменінгіту);
• бактеріальний, що викликається менінгококовою інфекцією, сифілітичною інфекцією, Neisseria meningitidis і т.п.;
• грибковий (кандидоз, криптококоз);
• протозойний (токсоплазмоз);
• змішаний і т.п.

Останній вид менінгіту зазвичай розвивається як ускладнення іншого захворювання.

Протікати менінгіт може з різним ступенем тяжкості. Розрізняють стани легкої тяжкості, середньої тяжкості або тяжкі, в т.ч. вкрай тяжкі.

За клінічними формами менінгококова інфекція буває:

• локалізованою (менінгококове носійство, гострий назофарингіт);
• генералізованою (менінгіт, менінгококцемія, менінгоенцефаліт, змішані форми);
• рідкісною (менінгококовий ендокардит, пневмонія, артрит, іридоцикліт).

Генералізований менінгіт поширюється майже на весь мозок, обмежений зосереджується в якійсь частині мозку, наприклад, тільки в області півкуль.

Причини виникнення, перебіг і можливий результат

Менінгітом називають запалення оболонок головного мозку або спинного мозку. Причини менінгіту полягають в попаданні в організм (в м'які мозкові оболонки) хвороботворних мікроорганізмів – бактерії, віруси, найпростіші й т.п.

Гнійний менінгіт можуть викликати менінгококи, пневмококи, гемофільна паличка, стафілококи, а також стрептококи, сальмонели, синьогнійна паличка, клебсієли. Найбільш часто зустрічаються менінгіти менінгококової природи.

Також, менінгіт може стати ускладненням інших хвороб, травм, медичних станів – імуносупресія, перелом основи черепа, травми голови, нейрохірургія, цереброспінальне шунтування і т.п.

У патогенезі має значення токсемія, особливо виражена при важких септичних формах хвороби. У цих випадках розвивається інфекційно-токсичний шок, зумовлений отруєнням організму в результаті масивного розпаду великої кількості менінгококів. Ендотоксин порушує мікроциркуляцію, викликає внутрішньосудинне згортання крові, порушення обмінних процесів.

Результатом інтоксикації може стати набряк мозку з синдромом внутрішньочерепного підвищеного тиску і смертю хворого від паралічу дихального центру в середньому мозку. В результаті перенесеної інфекції в крові видужуючих наростає число специфічних антитіл. Перенесена інфекція призводить до розвитку типоспецифічного імунітету.

При постановці діагнозу лікарі обов'язково враховують відмінності в етіопатогенезі та патоморфології різних типів менінгіту.

Шляхи зараження

Основні шляхи зараження менінгітом – повітряно-крапельний, побутовий, лімфогенний, гематогенний, плацентарний, фекально-оральний. Залежить від форми захворювання. Менінгококовий менінгіт передається виключно від людини до людини повітряно-крапельним шляхом. І тут потрібно розуміти, що від 1 до 5% людей, що залишаються здоровими, є носіями захворювання.

У нормі в спинномозковій рідині відсутні мікроорганізми. При первинному бактеріальному менінгіті інфекція може бути занесена при травмах або з гнійного вогнища в іншому органі. Іноді менінгококова інфекція з носоглотки потрапляє в кров і заноситься в спинномозкову рідину. Гематоенцефалічний бар'єр організму фільтрує кров, але при зниженні імунітету туди можуть проникнути бактерії. При вірусному менінгіті зараження відбувається як при ГРВІ – повітряно-крапельним або контактним шляхом, коли інфекція переноситься через брудні руки, немиті овочі та фрукти, предмети особистої гігієни.

Заразитися можна і при купанні в забруднених водоймах або басейнах, укусах кліща.

Захворіти на менінгіт можуть як діти, так і дорослі. Ризик захворіти вище у малюків, людей похилого віку і тих, у кого знижений імунітет.

Клініка захворювання

Залежно від форми, менінгіт має нюанси клінічної картини. Але, поряд з цим існує і найбільш часта клініка – головний біль, напруга потиличних м'язів, лихоманка, помутніння свідомості, підвищена чутливість до світла і звуків, висипання на шкірі характерної зірчастої форми, біль в м'язах або суглобах, загальна гіперестезія, слабкість, втрата апетиту. У дітей хвороба і зовсім може проявлятись виключно неспецифічними ознаками менінгіту – сонливість, дратівливість.

На початковому етапі захворювання ознаки менінгіту дуже часто нагадують ознаки звичайної ГРВІ. Потім, на тлі високої температури тіла (38,5-40 ⁰С) з'являється сильний головний біль. Також, до симптомів менінгіту відноситься і блювота, яка не дає полегшення.

При менінгококовій інфекції з'являються і такі симптоми менінгіту як геморагічний висип. Це висипання, що нагадують гематоми. Спочатку вони невеликого розміру, потім розростаються й об’єднуються в одну пляму. При натисканні на неї, вона залишається яскравою і не блідніє. Поява таких небезпечних ознак менінгіту вимагає негайного звернення до лікаря.

Як правило, якщо не брати до уваги випадки-винятки, симптоми менінгіту у дітей практично не відрізняються від симптомів у дорослих. Також, варто бути особливо уважними з немовлятами. У них всі симптоми менінгіту можуть проявлятися слабо, в стертій формі. Відзначається відмова від їжі, зригування, діарея. У цьому випадку дитину обов'язково повинен оглянути педіатр.

Можливі наслідки хвороби

Бактеріальний менінгіт відрізняється важким перебігом в порівнянні з вірусним і має велику летальність. Якщо при вірусних менінгітах вмирає близько 1% хворих, то при бактеріальному – 10%. Як правило, після перенесеного менінгіту відзначаються слабкість і знижений настрій. Цей стан називають астенічним синдромом. Тривати він може від 3 до 12 місяців. Близько 30% перехворілих стикаються з більш важкими ускладненнями (особливо, в тих випадках, коли лікування було несвоєчасним або неякісним).

Передбачити наслідки менінгіту неможливо. Тому, так важливо вчасно діагностувати й почати лікування менінгіту.

Діагностика

Діагностика менінгіту починається з огляду пацієнта і збору анамнезу (оцінка менінгеальних ознак). Після призначаються деякі дослідження, серед яких основним є люмбальна пункція. Її проведення дозволяє точно встановити причину захворювання.

У тяжких випадках діагностика менінгіту доповнюється визначенням кислотно-лужного балансу та аналізом на згортання крові.

Лікувальні заходи

Лікування менінгіту проводиться тільки в стаціонарних умовах.

Лікування менінгіту починають зі зниження температури. Подальша тактика лікування залежить від виду менінгіту. При бактеріальному використовують антибактеріальну, а при вірусному – противірусну терапію. При необхідності використовують протисудомні препарати, лікарські засоби для зниження внутрішньочерепного тиску, препарати, які спрямовані на зменшення інтоксикації, а також ін. засоби за рекомендаціями лікаря, які обґрунтовуються станом пацієнта.

При вторинному менінгіті, як першочергову міру, проводять лікування захворювання, яке стало першопричиною, спровокувало розвиток запалення.

Також, у лікарські рекомендації при менінгіті входить: постільний режим, інфузійна терапія, симптоматичне, ентеральне або парентеральне харчування, реабілітаційні вправи.

Контроль вилікуваності

Після одужання пацієнт обов'язково проходить контрольні аналізи. Також, йому потрібен нагляд невролога протягом 24 місяців. У перший рік пацієнт відвідує лікаря кожні 3 місяці, а в другій – 1 раз в 6 місяців.

Після лікування менінгіту пацієнт проходить реабілітацію, яка включає:

• дотримання дієти;
• фізіотерапію;
• ЛФК;
• когнітивні вправи.

Профілактика

Специфічних заходів профілактики менінгіту не існує. Але ведення здорового способу життя та дотримання правил особистої гігієни знижує ризик зараження. У теплу пору року необхідно захищатися від кліщів, укус яких може призвести до зараження. Не можна пити забруднену воду, купатися в стоячих водоймах.

Профілактика менінгіту шляхом імунізації використовується тільки для декількох типів захворювання – це форми менінгіту, збудниками яких є менінгокок, гемофільна паличка типу b, пневмокок або епідемічний паротит (свинка).

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.

Джерела

• Міністерство Охорони Здоров'я України
• Центр Громадського здоров'я МОЗ України
• Всесвітня організація охорони здоров'я