Перша допомога при епілепсії

Епілепсія – це неврологічне хронічне захворювання, яке зустрічається у 4-10 чосіб на 1 тисячу. Воно викликається ураженням сірої речовини кори головного мозку і супроводжується періодично повторюваними судомними нападами, змінами особистості та різними іншими ознаками. При наданні першої допомоги при епілепсії летальний результат наступає вкрай рідко.

У медичній літературі зустрічається і такий термін як "епілептичний синдром". Його слід відрізняти від епілепсії, яка є окремим неврологічним захворюванням. Синдром може виникати при ряді захворювань, що супроводжуються появою схожих на приступ епілепсії епізодів судом.

Класифікація

Епілепсія умовно поділяється на дві форми:

• спадкову чи з генетичною схильністю;
• придбану.

Епілепсія з практичної точки зору серед усіх різновидів ділиться на 2 основні категорії:

• первинно-генералізовані епілептичні напади (електричні розряди двосторонні й симетричні, не супроводжуються осередковими ознаками в момент розвитку, проявляються тоніко-клонічними нападами й абсансами);
• парціальні або осередкові, локальні епілептичні напади (супроводжують більшість нападів епілепсії, спровоковані ураженням певної ділянки кори мозку).

Епілепсія може проявлятися й іншими типами нападів, які зустрічаються рідше: міоклонічні, клонічні, тонічні, атонічні тощо.

У 60-70% хворих захворювання вперше проявляється в дитячому віці. Залежно від того, в якому віці виявлена епілепсія, розрізняють наступні її види:

• епілепсія немовлят (виникає до 1 року);
• дитяча (розвивається у віці до 6 років);
• юнацька (розвивається до 12-14 років).

Перебіг деяких видів епілепсії включає тяжке порушення розвитку дитини. Чим менше вік носія проблеми й чим пізніше вона діагностується, тим гірше прогноз розумового розвитку дитини. Видом епілепсії визначається і тактика лікування.

Приблизно в половині випадків причинами епілепсії є нез'ясовані чинники.

Патогенез

Епілептичний напад провокується надмірною активністю певних ділянок мозку. Зазвичай, при цьому клітини однієї з ділянок кори втрачають свою еклектичну стабільність, тим самим створюючи інтенсивний електричний розряд, що поширюється на інші тканини й дестабілізує їх функції. В результаті відбувається напад, що виявляється тими чи іншими симптомами (не завжди тільки судомами).

Клінічні прояви

Перед початком нападу епілепсії у деяких хворих виникає стан, який називається аурою. Він може супроводжується незначним затьмаренням свідомості, легкими слуховими, нюховими або зоровими галюцинаціями, необґрунтованим неспокоєм, лихоманкою та іншими проявами. Характер симптомів аури варіабельний і вона не завжди має місце бути.

Характерними симптомами епілепсії є:

• втрата свідомості;
• судоми й конвульсії;
• хрипкі крики;
• можлива поява піни;
• можливе нетримання сечі та калу після розслаблення м'язів.

Після нападу хворий приходить до тями, відчуває сплутаність свідомості, сонливість і слабкість через перенапруження м'язової системи.

У деяких випадках напади можуть бути:

• клонічними (не супроводжуються напругою м'язів);
• тонічними (без характерних посмикувань);
• атонічними (супроводжуються розслабленням м'язів).

Іноді характер нападу досить складно розрізнити.

Для абсанса характерні:

• короткочасне відключення свідомості, під час якого хворий може дивитися в одну точку, моргати, або закочувати очі вгору;
• відсутність реакції на зовнішні подразники;
• переривання промови на півслові;
• безцільні бродіння і сплутані рухи рук.

Найчастіше, абсанси бувають у дітей 3-14 років і в день у дитини може виникати від 50 до 100 нападів. Зазвичай, вони проходять до початку підліткового періоду. Іноді ці епізоди виглядають як нешкідлива мрійливість.

Ознаки епілепсії часто виявляються вогнищевими нападами. Вони бувають:

• простими (не супроводжуються порушеннями свідомості);
• складними або, як їх ще називають, "скронева епілепсія" (з порушеннями або змінами свідомості й переходом в генералізований напад);
• вторинно-генералізованими (початок має вигляд судомного або без судомного нападу, або абсанса з подальшим початком поширення судом на всі групи м'язів обох боків тіла).

У деяких хворих епіприступи можуть супроводжуватися наступними симптомами:

• галюцинації: зорові (зигзаги, іскри, скотома, геміанопсія або сформовані образи), нюхові, незвичайні смакові відчуття;
• когнітивні порушення: дереалізація або деперсоналізація, порушення пам'яті, напади нав'язливих думок, відчуття вже баченого або вже пережитого, або ніколи не пережитого в комбінації з тугою і тривогою;
• складні поведінкові автоматизми: облизування губ, ковтання, жування, посмішка, потирання рук, переміщення в просторі (наприклад, на маршрутному таксі, пішки й т.п.), імітації ударів по м'ячу тощо;
• психічні порушення (частіше у хворих зі складними парціальними припадками або з вогнищевими ураженнями лобної та скроневої часток мозку).

Епілептичний статус

Іноді захворювання проявляється таким небезпечним станом як епілептичний статус, при якому основні симптоми епілепсії відбуваються серіями. Через сильні судоми у хворого може виникати задуха і зупинятися дихання, відбуватися аспірація слини й крові. На тлі низки нападів розвивається ацидоз, що призводить до тяжких порушень гемодинаміки та мозкового кровообігу, аритмій, набряку мозку через гіпоксію.

Епілептичний статус є однією з найпоширеніших причин смертей від епілепсії. Саме тому, цей стан потребує надання екстреної допомоги. Припинення дихання і порушення роботи серця можуть призвести до тяжких ускладнень і смерті хворого.

Особливості перебігу хвороби при вагітності

Розвиток епілептичних нападів на фоні вагітності несе загрозу здоров'ю матері та плоду у вигляді:

• передчасного переривання гестації;
• більш частих нападів;
• затримки розвитку й аномалій розвитку майбутньої дитини;
• пологових травм і ін.

Тому, жінки з епілепсією повинні відповідально ставитися до планування зачаття і проводити його під контролем досвідченого невролога-епілептолога.

Бажано, щоб зачаття планувалося на тлі стійкої ремісії, коли симптоми епілепсії не виникають протягом 1 року, а краще 2 років. Під час першого триместру гестації жінці, у якої немає нападів, слід приймати фолієву кислоту для попередження аномалій плода. Подальший прийом протиепілептичних засобів також коригується в бік мінімально ефективних доз (заміна препарату не бажана). Крім цього, вагітна повинна вчасно проводити всі скринінгові дослідження і постійно контролювати свій стан, проводячи ЕЕГ і аналізи крові.

Планування зачаття зазвичай не рекомендується жінкам з тяжкими симптомами епілепсії, при яких складно досягти стійких ремісій, або тоді, коли напади є неконтрольованими й статусними.

Зазвичай, на практиці частіше виявляються мікроаномалії, які не вимагають спеціального лікування і не загрожують здоров'ю майбутнього малюка.

Рекомендації про спосіб ведення пологів даються неврологом, що спостерігає жінку, тільки він може повною мірою оцінити всі ризики. Пологи можуть проводитися природним шляхом і тільки в 1-2% випадків обтяжуються епіприступом. При високих ризиках жінці рекомендується кесарів розтин.

Особливості захворювання у дітей

Перебіг епілепсії у новонароджених має свої особливості й помітити напади без судом на тлі рухової активності малюка буває досить складно.

До дитячого невролога варто звернутися при:

Іноді ранньою ознакою стають розлади мовлення, головні болі з блювотою і нудотою, нічні кошмари та ін. Затримки розвитку спостерігаються далеко не у всіх дітей і зазвичай виявляються у тих дітей, у яких перші симптоми були помічені в ранньому віці.

Ще однією частою причиною смерті при епілепсії стає западання язика під час нападу, що призводить до асфіксії. Це ускладнення зазвичай відбувається при відсутності або неправильному наданні долікарської допомоги хворому під час нападу.

Рівень смертності серед хворих на епілепсію безпосередньо від цього захворювання становить приблизно 40% від усіх смертей серед епілептиків. Разом з тим, він у 2-3 рази вище, ніж у людей без цього захворювання.

Перша допомога

Перша допомога при епілепсії залежить від виду і тяжкості нападу. Для попередження ускладнень необхідно:

• спробувати попередити або максимально пом'якшити падіння, посадити або укласти хворого, заспокоїти, якщо він у свідомості, усунути всі небезпечні предмети;
• запам'ятати час початку нападу;
• покласти під голову щось м'яке або укласти голову собі на коліна;
• при рясному виділенні слини повернути голову набік,
• розстебнути одяг, що заважає вільному диханню;
• не намагатися утримувати під час судомного нападу;
• якщо зуби не стиснуті, то можна між зубами покласти хустку для попередження травм, але не намагатися розтискати щелепи та не намагатися щось засунути в рот при стисканні;
• після припинення судом не давати хворому відразу ставати й ходити, дати час спокійно прийти в себе;
• при появі травм обробити пошкодження розчином антисептика.

Після нападу можна зателефонувати близьким і повідомити про напад, якщо є можливість дізнатися номер телефону. При відсутності такої можливості необхідно забезпечити безпечне пересування хворого додому або в лікарню.

Викликати швидку допомогу під час виникнення нападу епілепсії слід в наступних випадках:

• у людини цей напад – перший;
• судоми почалися у вагітної або у дитини;
• припадок триває більше 5-7 хвилин;
• спостерігається значне підвищення температури;
• під час судом хворий вдарився головою;
• людина має ускладнене дихання;
• після нападу погане самопочуття зберігається протягом півгодини;
• при підозрі на неепілептичну природу нападу.

Пам'ятайте! Невідкладна допомога, яка була надана лікарями, може вберегти хворого від багатьох ускладнень.

Діагностика

Виявити епілепсію можливо на консультації невролога, який ретельно вивчить всі обставини епізодів нападів.

План діагностики епілепсії може доповнюватися моніторинговими й диференціюючими інструментальними та лабораторними дослідженнями, консультаціями суміжних фахівців.

Лікування

Лікування пацієнтів проводиться амбулаторно або в стаціонарі. Госпіталізація може виконуватися в відділення неврології або психоневрологічний диспансер.

Лікування епілепсії направлено на:

• знеболювання нападів;
• зниження частоти й тривалості нападів;
• зменшення побічних ефектів протиепілептичних засобів;
• зниження ризиків для хворого і його оточення під час нападу.

Для медикаментозного лікування епілепсії застосовуються протиепілептичні засоби, які можуть прийматися протягом усього життя. Спочатку призначається один препарат, потім, якщо він припиняє працювати, в план терапії можуть включатися додаткові засоби.

При тяжкому перебігу патології та відсутності реакції на медикаментозну терапію, пацієнтам для лікування епілепсії можуть рекомендувати хірургічне втручання. Суть таких операцій полягає в установці електричного пристрою для контролю судом або видаленні ураженої частини мозку.

Контроль вилікуваності

Лікування епілепсії зазвичай займає не один рік і момент скасування прийому препаратів визначається лікарем тільки індивідуально. Близько 65-70% хворих з епілепсією досягають стійкої ремісії завдяки прогресу в області протисудомних препаратів і сучасних протоколів лікування.

Приблизно в 30% випадків медикаментозна терапія дитячої епілепсії призводить до повного одужання. У більшості випадків, сучасні антиконвульсанти дозволяють істотно знижувати частоту і тривалість нападів.

Профілактика

Попередити розвиток епілепсії допоможуть наступні рекомендації:

• обов'язкове спостереження після інсульту;
• контроль і профілактика гіпертонічних кризів, цукрового діабету, нікотинової, алкогольної та наркотичної залежності;
• правильне медикаментозне реагування на підвищення температури у дітей;
• попередження інфекцій і заражень паразитами, небезпечними для головного мозку;
• належна допомога під час пологів;
• попередження травм голови.

Профілактика епілепсії не завжди можлива, але дотримання рекомендацій лікаря допомагає знижувати ризики її розвитку й ускладнень в більшості випадків.

Поради та рекомендації

Самолікування при епілепсії неприпустимо. При цьому захворюванні хворому необхідне регулярне спостереження у невролога.

Всім пацієнтам з епілепсією рекомендується носити інформаційний браслет або кулон, який допоможе свідкам нападу і лікарям правильно зорієнтуватися. На ньому повинні бути вказані дані хворого: П.І.Б., номер телефону близької людини, форма епілепсії та препарати, що приймаються.

Про присутність патології й способи надання допомоги під час нападів повинні знати родичі, знайомі, друзі й колеги. Хворому слід відмовитися від потенційно небезпечних видів діяльності (наприклад, робіт з відкритим полум'ям, складними механізмами або електрикою) і занять деякими видами спорту. Дотримуючись цих невеликих обмежень і рекомендацій лікаря, людина з епілепсією може вести звичайний спосіб життя.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.

Джерела

• Всесвітня організація охорони здоров'я
• Українська Вікіпедія

Виїзд бригад невідкладної допомоги здійснюється по всіх районах Києва (Оболонь, Печерськ, Поділ, Святошин, Дарниця, Голосіївський, Шевченківський, Солом'янський, Дніпровський, Деснянський) та передмістя (Вишгород, Буча, Ірпінь, Бровари).