Симптоми та ознаки апендициту, лікування

Апендицит — це неспецифічна патологія червоподібного відростка запального характеру, що викликається рядом несприятливих внутрішніх чинників. У наші дні серед захворювань шлунково-кишкового тракту, які потребують оперативного втручання, найбільша кількість випадків припадає на апендицит.

Які види апендициту можна зустріти?

Класифікують гостре та хронічне запалення апендикса. Гострий апендицит — це гострий запально-некротичний процес придатка сліпої кишки, який створює загрозу здоров'ю та життю пацієнта. Може бути простим (поверхневим, катаральним) та деструктивним (з гнійним процесом, з некротичним процесом, з проривом стінки відростка, з абсцесом або з інфільтратом).

У хронічну стадію патологія переходить після перенесеного гострого апендициту. Для нього характерна атрофія в результаті заміни нормальної тканини сполучною. Це призводить до розвитку різного роду запальних та деструктивних патологій. Хронічний апендицит може бути простим, рецидивуючим або резидуальним.

Причини виникнення та механізм розвитку апендициту

Основна причина розвитку апендициту — вплив інфекційного агента. Активізація його патогенної складової відбувається під впливом деяких внутрішніх факторів.

Причини апендициту:

• обструкція просвіту апендикса, яка викликає застій вмісту червоподібного відростка, формування замкнутої порожнини;
• судинні патології, які ведуть до розвитку судинного застою, тромбозу судин, некротизуванню окремих ділянок;
• нейрогенні патології з посиленням перистальтики, перерозтягненням відростка, підвищеним слизоутворенням та порушеннями мікроциркуляції.

Обструкцію апендикса можуть викликати: лімфоїдна гіпертрофія, копроліти, гельмінти, слизові пробки, калові камені, сторонні тіла, деформація та перегин відростка.

Що сприяє розвитку апендициту?

• порушення харчування, патології всмоктування поживних речовин і т.д.;
• наявність в організмі інфекційного вогнища;
• стани імунодефіциту;
• підвищена алергізація організму.

В основі механізму виникнення захворювання лежать закупорка та запалення придатка сліпої кишки. У розвитку процесу беруть участь умовно патогенні мікроорганізми, в нормі присутні у кожної людини. На розвиток запалення впливають кишкова паличка, стрептококи, стафілококи, ентерококи, анаеробні мікроорганізми. Патогени проникають в стінку червоподібного відростка з його просвіту.

Застійні явища та вторинне інфікування розвиваються внаслідок вузькості просвіту відростка, а копроліт його звужує ще більше. Тиск всередині просвіту підвищується, в результаті чого в судинах стінки відростка виникає стаз. Це веде до посиленого росту й розмноження мікроорганізмів та зниження імунної відповіді організму до дії інфекційних агентів.

Клінічні прояви апендициту

Симптоми та ознаки апендициту мають найрізноманітніші прояви, тому апендицит часто порівнюють з хамелеоном.

Всі симптоми апендициту зводяться до ряду характерних станів:

• запального;
• больового;
• диспептичного;
• перитонеального.

Якщо перераховані вище стани супроводжують типові для апендициту симптоми, це є ознакою характерної картини патології.

Біль є обов'язковим та найважливішим проявом гострого апендициту. Болючі відчуття з'являються на тлі абсолютно нормального стану й поступово наростають. Болі характеризуються як помірно інтенсивні, ниючі, постійні, посилюються при кашлі, будь-якій зміні положення тіла, ходьбі.

Найчастіше біль локалізується в правій клубовій області, однак може бути виражений в епігастральній або навколопупочній області з переміщенням (через кілька годин) в праву клубову область. Дуже часто біль супроводжується сильною м'язовою напругою та підвищенням шкірної чутливості.

Наслідки апендициту

Гострий апендицит є найчастішою причиною розвитку гострого живота. Несприятливі наслідки апендициту пов'язані з руйнуванням тканин відростка та подальшим поширенням гною на прилеглі органи. Перехід гнійного процесу на навколишні тканини викликає періапендицит, а на брижі — мезентеріоліт. Перфорація стінки відростка веде до розвитку розлитого або обмеженого перитоніту.

У пізньому періоді (на 6-ту добу з моменту появи ознак захворювання) спостерігаються:

• тотальне запалення очеревини та заочеревинного простору;
• абсцеси в стінках апендикса;
• пілефлебіт (запалення та утворення тромбів у ворітній вені);
• абсцеси печінки;
• попадання в кров гноєтворних бактерій і токсинів з подальшим сепсисом.

Іноді після запально-деструктивного апендициту на місці червоподібного відростка утворюється кіста.

Как диагностируют аппендицит

При підозрі на гострий апендицит необхідна термінова госпіталізація в хірургічний стаціонар. До встановлення точного діагнозу не можна призначати знеболювальні, седативні або антибактеріальні препарати.

Для діагностики апендициту хірург спирається на наявні симптоми, дані лабораторної діагностики (загальний аналіз крові та сечі, біохімічний аналіз крові та ін.), інструментальні дослідження.

Інструментальна діагностика включає:

• ультразвукову діагностику органів черевної порожнини;
• відеолапароскопію;
• комп'ютерну томографію (КТ).

Діагностика апендициту передбачає обстеження для виключення цілого ряду станів, що вимагають хірургічного втручання, які можуть проявлятися аналогічно: перфоративна виразка шлунка та 12-палої кишки, холецистит і панкреатит в гострій формі, гострий аднексит, сечокам'яна хвороба, мезаденіт. При діагностиці апендициту необхідно також виключити підозру на дивертикул Меккеля, інфаркт міокарда, правосторонню пневмонію, дизентерію, гастроентерит.

Методи лікування апендициту

У наші дні єдиним способом лікування апендициту залишається оперативне втручання. Підготовка до операції, вибір хірургічного методу лікування та анестезії, особливості реабілітаційного періоду залежать від локалізації, поширеності та стадії апендикулярного перитоніту.

Підготовка до оперативного втручання включає: зниження гіперемії, зондування шлунка, знезараження зони майбутнього втручання, спорожнення кишечника та інші заходи.

Екстрена апендектомія (видалення апендициту) заборонена при скупченні рідини в апендиксі без ознак гнійного запалення і прориву. У такому випадку спочатку проводиться медикаментозна терапія. Оперативне втручання відкладається на 2-3 місяці та проводиться в плановому порядку. При нагноєнні рідинного вмісту хірург проводить його розтин і дренування.

Хірургічне лікування апендициту проводиться лапароскопічним методом або за допомогою прямої операції.

Профілактика

Розвитку гострого апендициту можна запобігти, дотримуючись простих та доступних рекомендацій.

Профілактика апендициту включає:

• регулярні профілактичні огляди;
• своєчасне лікування інфекційних процесів в організмі;
• прийом антибактеріальних засобів тільки за призначенням лікаря;
• правильне харчування (достатня кількість продуктів з достатньою кількістю клітковини);
• запобігання закрепів.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.

Виїзд бригад невідкладної допомоги здійснюється по всіх районах Києва (Оболонь, Печерськ, Поділ, Святошин, Дарниця, Голосіївський, Шевченківський, Солом'янський, Дніпровський, Деснянський) та передмістя (Вишгород, Буча, Ірпінь, Бровари).