Діагноз: сечокам'яна хвороба

Сечокам'яна хвороба — це патологія, основним проявом якої є наявність скам'янілих фрагментів тілесних рідин в сечовидільній системі хворого. Часто захворювання називають "уролітіаз". Воно відноситься до найбільш поширених та прогресуючих захворювань в урології, характеризується частими загостреннями й важким перебігом.

Нефролітіаз — це різновид сечокам'яної патології, при якій камені (конкременти) локалізуються в одній або в обох нирках.

Класифікація

Згідно з клінічною класифікацією, патологію розрізняють за:

• течією — первинною, рецидивуючою, резидуальною;
• наявністю інфекційного агента — інфікованою та не інфікованою.

Сечокам'яна хвороба характеризується наявністю одного або декількох каменів, а також великих утворень з відростками.

Залежно від розміщення твердих утворень виділяють утворення:

• окремих структур нирки (чашок, лоханок);
• відділів сечоводу;
• сечового міхура;
• сечовидільного каналу.

Етіопатогенез

Сечокам'яна хвороба є складним захворюванням, викликаним різними причинами, в якому задіяні кілька біохімічних процесів, що відбуваються не тільки в сечовивідній системі, а й у всьому організмі.

Основні причини сечокам'яної хвороби:

• вроджені відхилення та функціональні порушення сечовивідних органів;
• порушення розвитку нирок та сечовивідних шляхів;
• опущення нирки;
• нирковий канальцевий ацидоз;
• мальабсорбция;
• порушення функціонування однієї (або двох) нирок;
• інфекційні патології сечостатевої системи;
• порушення переміщення сечі всередині системи;
• судинні патології в нирках;
• саркоїдоз;
• захворювання щитоподібної та паращитоподібних залоз;
• патології шлунково-кишкового тракту (тонко- або товстокишковий анастомоз, хвороба Крона, резекція тонкого кишечника) та ін.

Велику роль у розвитку сечокам'яної хвороби відіграють нанобактерії, які впливають на кристалізацію солей, що містяться в сечі й травмують нирки.

Збільшенню частоти уролітіазу сприяють гіподинамія, велика кількість білкової їжі, прийом окремих медикаментозних препаратів, єдина функціонуюча нирка.

Основу механізму розвитку обмінних порушень складають: структурно-функціональне порушення функції мембран клітини, процеси підвищення окислення жирів, ішемія, пригнічення захисту від окисних стресів, порушення обміну органічних кислот (щавлевої й сечової), порушення функціонування ліпідного шару клітинної оболонки ниркового епітелію. Все це сприяє пошкодженню мембран клубочків та канальцевого епітелію.

Негативний токсичний вплив на організм можуть надавати різного роду природні та аліментарні фактори, коли з водою або продуктами харчування в організм потрапляють нітрати, сульфати та інші солі. Всі вони можуть викликати порушення діяльності нефрона, що супроводжується зростанням обсягу каменеутворюючих речовин в сироватці крові та сечі.

Сечокам'яна хвороба у дітей може розвиватися з різних причин:

• робота батьків на шкідливому виробництві до народження дитини;
• токсикози, гестози та загроза викидня;
• прийом матір'ю під час вагітності лікарських препаратів, алкоголю, куріння, короткий період грудного вигодовування;
• генетична схильність до СКХ та інфекційних патологій сечової системи.

Тверді включення найчастіше формуються у чоловіків. Для жінок типовий важкий перебіг нефролітіазу, коли камінь займає майже всю порожнинну систему нирки.

Самостійне відходження каменю або його видалення з сечовивідних шляхів не гарантують неможливість повторного розвитку патології, оскільки основні проблеми, які призводять до формування включень, як правило, не усуваються.

Найбільш частим ускладненням сечокам'яної хвороби є пієлонефрит (гострий або хронічний калькульозний), при якому відтік сечі відбувається в недостатній кількості, підвищується внутрішньонирковий тиск, розвиваються лоханочно-ниркові рефлюкси, порушення внутрішньониркової гемодинаміки.

Діагностика

Діагноз "сечокам'яна хвороба" базується на ретельно зібраному анамнезі захворювання та фізикальному обстеженні, які також дозволяють визначити правильний напрямок діагностичних заходів, що включають лабораторні та інструментальні методи діагностики.

Основна роль в діагностиці сечокам'яної хвороби належить інструментальним методам дослідження:

• УЗД нирок та сечового міхура;
• рентгенографічне дослідження з подальшою екскреторною урографією;
• мультиспіральна комп'ютерна томографія;
• радіоізотопна динамічна сцинтиграфія.

Діагностика сечокам'яної хвороби передбачає виключення таких діагнозів як гострий апендицит, коліт, холецистит, радикуліт, ектопічна вагітність та деякі інші захворювання.

Лікування

Комплексна терапія хворих СКХ проводиться в умовах стаціонару. В основі лікування сечокам'яної хвороби лежить нормалізація обміну каменеутворюючих речовин в організмі.

Для терапії СКХ призначаються:

• спеціальна дієта;
• споживання достатньої кількості чистої води;
• нормалізація процесів обміну поживних речовин та мікроелементів;
• лікування трав'яними відварами та настоями;
• антибактеріальна терапія;
• фізіотерапевтичні процедури;
• бальнеологічне лікування;
• комплекс вправ ЛФК;
• терапія в умовах курорту.

Медикаментозне лікування сечокам'яної хвороби служить в першу чергу для попередження повторного утворення нових каменів або збільшення тих включень, які вже присутні в органах. Крім цього, терапія проводиться з метою нормалізації процесів в організмі, збої яких призводять до розвитку патології. Інтенсивність курсу та режим прийому препаратів уролог підбирає індивідуально для кожного пацієнта, контролюючи терапію в динаміці.

При всіх формах СКХ всі пацієнти проходять курс терапії, яка включає: ангіопротектори, антиагреганти, протизапальні, сечогінні, антибактеріальні, антиазотемічні препарати, каменевидільні засоби, фітопрепарати, спазмолітики та анальгетики.

Для лікування СКХ уролог може призначити літоліз — каменерозчинні заходи та програми. При наявності великих конкрементів проводиться хірургічне втручання та лазерна літотрипсія.

На підставі симптомів сечокам'яної хвороби, складу й розмірів каменю може бути прийняте рішення про активне видалення конкрементів.

Показання до оперативного лікування при СКХ:

• великі конкременти з низькою ймовірністю самостійного відходження;
• невгамовний та постійно виникаючий біль, незважаючи на адекватне знеболювання;
• зберігається обструкція;
• порушення роботи нирок (ниркова недостатність, єдина нирка та ін.);
• відсутність ефекту від літотрипсії;
• наявність супутньої інфекції та ін.

Терапія в умовах курорту рекомендована при незначних розмірах включень, коли їх розміри та форма, а також стан сечовивідних органів дають можливість зробити прогноз на вихід утворень завдяки сечогінній дії мінеральних вод.

Контроль вилікування

Контроль результативності терапії сечокам'яної хвороби вимагає відвідування лікаря і проходження діагностики кожні 3 місяці в перший рік після курсу лікування.

Якщо в органах сечовидільної системи присутній інфекційно-запальний процес, пацієнту рекомендовано за призначенням лікаря зробити аналіз сечі на бактеріальну мікрофлору з визначенням її чутливості до антибіотиків.

При досягненні стійкої ремісії комплексна діагностика патології проводиться двічі на рік.

Після оперативного лікування СКХ пацієнтам необхідно протягом 5 років спостерігатися в уролога.

Профілактика

Профілактика сечокам'яної хвороби може бути первинною та проводитися з метою попередження появи патології, та вторинною — щоб уникнути рецидивів після вже проведеного лікування. Дії для попередження розвитку хвороби спрямовані на поліпшення обмінних процесів в організмі, нормалізацію складу сечі, своєчасне лікування супутніх захворювань.

Основні заходи профілактики СКХ:

• збалансоване, дієтичне харчування з достатнім вмістом вітамінів та мікроелементів;
• повна відмова від шкідливої їжі (страв швидкого приготування, напівфабрикатів, швидких вуглеводів);
• зменшення вмісту солі в раціоні;
• пиття 1,5-2 літра чистої негазованої води щодня;
• фітотерапія;
• достатній час для сну й відпочинку;
• помірна фізична активність;
• відмова від куріння, алкоголю.

Медикаментозна профілактика та вживання багатих мінералами вод повинні відбуватися тільки під контролем лікуючого фахівця.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.

Джерела

• Сайт Національної Академії медичних наук України / Новини медицини - http://amnu.gov.ua/category/novyny/novyny-medyczyny/
• Сайт Центру Громадського здоров'я МОЗ України / Контроль захворювань - https://phc.org.ua/kontrol-zakhvoryuvan
• Клінічні протоколи на засадах доказової медицини - https://guidelines.moz.gov.ua/