Чим небезпечна тахікардія? (Захворювання або симптом)

Тахікардія – це один з видів аритмій серця. На практиці означає прискорений пульс, який визначається як послідовність серцевих скорочень зі швидкістю, що перевищує 90 ударів у хвилину у дорослих. Норма частоти пульсу у дітей різна, залежно від віку. Що стосується дітей у віці до 1 року, то більше 130 (у новонароджених – понад 140) ударів серця у хвилинний відрізок часу вважається порушенням серцевого ритму або прискореним серцебиттям. Тахікардією не слід вважати процес прискорених серцевих скорочень у здорової людини, що виникає при фізичному навантаженні, збудженні, стресі, тепловому впливі або при зниженні об'єму крові. Часте серцебиття, не пов'язане з цими станами, зазвичай з'являється на тлі серцевих або інших захворювань.

Кожен з видів характеризується певними симптомами тахікардії, причинами виникнення та способами лікування. При цьому, синусова тахікардія є найбільш поширеною, тобто, природною, що виникає в результаті емоційної напруги або фізичного навантаження.

Етіологія захворювання

Виникнення прискореного серцебиття часто обумовлено пошкодженням серцевої тканини або різними патологіями серця.

Серцево-судинні проблеми в цілому, і тахікардії зокрема, виникають, коли присутні наступні фактори:

• паління;
• підвищене споживання кофеїну;
• надмірне споживання алкоголю;
• прийом стимулюючих препаратів;
• стрес і занепокоєння;
• прояви діабету;
• гіпертонія, гіпотонія;
• порушення роботи щитоподібної залози (гіпертиреоз);
• анемія.

Важливо знати, що під час вагітності частота серцевих скорочень може зрости на 25% від звичайної частоти. Хоча це нормальне явище, бажано проконсультуватися з лікарем, щоб переконатися, що це не небезпечний стан, що вимагає втручання. Причини тахікардії, що залишаються без усунення, сприяють її постійному прояву, що вимагає медичного обстеження і лікування.

Патогенез

Електрична активність серця, яка визначає частоту серцевих скорочень, регулюється вегетативною нервовою системою і внутрішніми секреторними залозами. При різних фізіологічних станах або патологіях, організму потрібно збільшити обсяг крові, що доставляється артеріями до тканин організму, з кожним ударом. При цьому, організм виконує поставлену мету, прискорюючи частоту пульсу.

Тахікардія є результатом електричних імпульсів. Деякі стани можуть збільшити частоту пульсу до 300 у хвилину.

Причини тахікардії бувають вроджені чи набуті.

Коли в шлуночках досягається частота серцевих скорочень до 600 ударів і такий стан триває кілька хвилин, може відбутися збій системи, втрата свідомості та смерть.

Клінічні прояви

Симптоми тахікардії проявляються у вигляді прискореного серцебиття. Патологічні ознаки проявляються епізодами прискореного пульсу між тривалими періодами нормальної частоти, або є практично завжди прискорений пульс.

У разі пароксизмальної тахікардії кожен епізод починається і закінчується раптово, що визначається її джерелом:

• в стані стресу;
• при отруєнні сильними хімічними речовинами;
• через зниження рівня насичення крові киснем;
• при зменшенні показників тиску;
• при ураженні міокарда.

Іноді тахікардія супроводжується задишкою, проблемами з диханням, болем у грудях, нападами кашлю, запамороченням, слабкістю, темними плямами перед очима.

Ускладнення

Тахікардія є серйозним симптомом. Ускладненнями прогресування цього стану можуть бути формування тромбів, серцева недостатність, порушення свідомості, непритомність, що може призвести до тяжких наслідків.

Тяжкість наслідків залежить від захворювання, що стало причиною тахікардії, а також від частоти нападів, своєчасності адекватного медикаментозного лікування і виконання пацієнтом терапії.

Загальні ускладнення:

• емболія згустків, яка з часом може викликати інсульт або інфаркт;
• порушення мозкового кровообігу і непритомний стан;
• серцева недостатність, яка може призвести до смерті.

Діагностика тахікардії

Щоб визначити точний тип тахікардії, слід провести загальний фізичний огляд. У більшості випадків пацієнт буде направлений на розширене медичне обстеження.

Є багато видів інструментальної діагностики, але найбільш поширені це:

1. Електрокардіограма – найбільш доступне і фундаментальне дослідження на тахікардію. Під час діагностики тахікардії вимірюються електричні сигнали серця, пов'язані один з одним. Дослідження буде особливо ефективним, якщо проводиться в момент, коли виникає тахікардія.
2. Якщо тахікардія не є постійною, може знадобитися холтерівське моніторування. Це портативне дослідження ЕКГ, яке триває 24-48 годин поспіль (за призначенням лікаря).
3. Діагностика з фізичним навантаженням – тест, що виконується під час тренувань, таких як біг. Тест дозволяє зрозуміти природу тахікардії та надає інформацію про рівень фізичного навантаження, яку здатний виконати пацієнт.
4. Аналізи крові – дослідження проводяться, щоб дізнатися більше про джерело прискореного серцебиття. Зазвичай проводиться загальний аналіз крові, перевіряється функція щитоподібної залози та багато іншого.

Лікування

Лікування тахікардії засноване на медикаментозній терапії з використанням бета-блокаторів, блокаторів кальцієвих каналів, дігоксину або антиаритмічних препаратів, що знижують частоту і тяжкість серцебиття. Якщо фармакологічне лікування не приносить очікуваних результатів і прискорене серцебиття все ще зберігається, може знадобитися застосування електричної кардіоверсії, тобто відновлення регулярного ритму серця за допомогою короткочасних електричних розрядів.

При лікуванні тахікардії пацієнтам, які страждають шлуночковою формою захворювання або мали фібриляцію шлуночків в анамнезі, імплантують кардіовертер-дефібрилятор. Коли виникає загроза життю через порушення серцевого ритму, апарат відстежує це і посилає електричний розряд для відновлення його частотності.

Одним з найсучасніших методів лікування деяких типів аритмій, тахікардії є радіочастотна катетерна абляція, а також кріоабляція (деструкція джерел патологічного ритму серця).

Контроль виліковності

Ліквідацію наслідків тахікардії через диспансерне спостереження проводить терапевт. При необхідності, він дає направлення до лікаря-кардіолога. Головне завдання спостереження полягає в стабілізації клінічної картини захворювання, нівелюванні можливих ускладнень і повернення пацієнта до нормального способу життя. Частота відвідувань лікаря залежить від тяжкості захворювання і загострення перебігу, але не може відбуватися рідше ніж 2 рази на рік.

Профілактика тахікардії

Найбільш ефективним способом зниження ризику тахікардії є підтримка здорового способу життя та здорової ваги, зниження ризику серцевих захворювань.

Профілактика тахікардії включає:

1. Дотримання дієти з низьким вмістом жиру, заснованої на фруктах, овочах і цільнозернових продуктах. Бажано проконсультуватися з дієтологом.
2. Забезпечення активного способу життя та заняття спортом кілька разів на тиждень.
3. Контроль рівня холестерину, артеріального тиску і проведення періодичних аналізів крові.
4. Припинення або мінімізація куріння будь-якого роду і повна відмова від стимуляторів.
5. Помірне або повне виключення вживання алкоголю.
6. Рекомендована консультація сімейного лікаря при прийомі будь-яких ліків, побічним ефектом яких є прискорений пульс, наприклад, препаратів, які використовуються для лікування застуди та кашлю.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.

Джерела

• Довідник лікарських препаратів
• Medscape
• European Society of Cardiology