Лікування гіпогонадизму

Гіпогонадизм – це патологічний процес, спровокований зниженим продукуванням статевих гормонів, для якого характерний слабкий розвиток статевих органів і вторинних статевих ознак.

Клінічні ознаки захворювання відрізняються в залежності від віку пацієнта, в якому почався розвиток патологій, а також від ступеня гормональної недостатності.

Класифікація гіпогонадизму

Існує чоловічий гіпогонадизм і жіночий гіпогонадизм.

Особливості перебігу гіпогонадизму визначаються цілою низкою чинників:

джерело патології;
залучення до процесу інших залоз;
стадія розвитку організму на момент виникнення захворювання.

Спадкові захворювання і порушення внутрішньоутробного розвитку провокують ембріональний або вроджений гіпогонадизм. Розвиток хвороби на більш пізніх етапах зветься набутою патологією.

Первинний гіпогонадизм приховує причину захворювання безпосередньо в тканинах статевих органів (яєчок і яєчників). Вторинний гіпогонадизм (або ж гіпогонадотропний гіпогонадизм) виникає внаслідок порушення функції гіпофіза – головної залози внутрішньої секреції.

Первинна форма гіпогонадизму буває:

вродженою (патології спровоковані генетичними порушеннями і проблемами під час ембріонального розвитку);
придбаною (травматизація статевих органів в ранньому віці).

Вторинна форма буває:

вродженою (пошкодження головного мозку під час ембріонального розвитку);
придбаною (травми голови в дитинстві, запальні процеси, новоутворення в головному мозку).

Крім того, існує третинна форма, при якій спочатку розвивається патологія в гіпоталамусі, гонадотропін, який виробляється їм, синтезується в малій кількості, що пригнічує вироблення гормонів гіпофізом. Зниження функції гіпофіза, в свою чергу, пригнічує діяльність залоз у всьому організмі та статевих органів зокрема.

Збої в роботі гіпофіза найчастіше позначаються на роботі всієї ендокринної системи. При цьому, існує окремий тип захворювання, який називається ізольованим гіпогонадизмом. У цій ситуації проблеми в гіпофізі відображаються тільки на статевих органах.

За віковими рамками захворювання поділяють на препубертатну (до 12 років) і постпубертатну форми.

За частотою проявів ознак виділяють хронічний і транзиторний гіпогонадизм.

Не дивлячись на досить чіткі межі кожного типу захворювання, для повної характеристики стану пацієнта використовуються змішані позначення, тому що найчастіше патологія викликана низкою чинників, які перетинаються між собою.

Причини виникнення і розвитку гіпогонадизму

Первинний гіпогонадизм вродженого типу може бути спровокований генетичними порушеннями, які були успадковані від батьків, або виникли під час ембріонального розвитку:

спадкування 3 і більше хромосом замість пари (синдром Клайнфельтера);
спадкування тільки хромосома Х замість пари (синдром Шерешевського-Тернера);
формування атрофії епітелію яєчок (синдром дель Кастільо).

Також, ризик створюють анатомічні патології розвитку статевих залоз:

анорхізм (відсутність яєчок);
монорхізм (є тільки одне яєчко);
крипторхізм (неопущення яєчок в мошонку);
патології сім'яних канальців;
відсутність яєчників.

Завдати шкоди статевій системі плода та спровокувати гіпогонадизм можуть негативні фактори, які впливають на організм майбутньої матері:

рентген;
променева терапія;
прийом гормональних препаратів;
токсикоз під час вагітності;
вплив токсичних речовин (алкоголь, розчинники, антибіотики);
перенесені інфекційні захворювання (паротит, сифіліс, орхіт та ін.).

Первинний набутий гіпогонадизм виникає через травмування після народження:

варикоцеле;
рання кастрація;
заворот гонад;
пухлини статевих залоз;
невдалі оперативні втручання в ранньому віці.

Вторинний гіпогонадизм вродженого типу може бути викликаний в числі іншого генетичними захворюваннями, наприклад:

синдром Каллмана (низька функціональність гіпоталамуса);
синдром Меддока (знижена функція гіпофіза).

Придбана форма патології розвивається при ураженнях центральної нервової системи:

аденома гіпофіза;
операції на гіпофізі;
анорексія на нервовому ґрунті;
прийом опіатів, кортикостероїдів;
пухлини гіпофіза, які провокують надлишок продукції пролактину;
інфекційні захворювання мозку (енцефаліт);
менінгіт;
надмірне накопичення заліза в тканинах;
процеси старіння, які супроводжуються гормональними змінами.

Клінічні прояви захворювання

Симптоми гіпогонадизму значно відрізняються в залежності від того, які саме чинники вплинули на розвиток патології, які залози залучені в патологічному процесі та наскільки сильно, на якому етапі розвитку організму були виявлені перші ознаки захворювання.

Чоловічий гіпогонадизм

Найбільш сильно проявляється первинний гіпогонадизм вродженого типу. Порушення, що виникають до 20 тижня ембріонального розвитку, призводять до недорозвиненості статевих органів, гермафродитизму, складних дефектів росту та розвитку. Мінерали повільно надходять в зону зростання кісткової тканини, через що з віком формуються: високий зріст, вузькі плечі, тендітна грудна клітка, виснажені м'язи, зменшені геніталії, слабо виражена рослинність на обличчі та грудях.

Вторинний гіпогонадизм ускладнений ще й порушенням роботи органів і тканин, на які впливає гіпофіз:

Аномальний зріст
Зайва вага
Безпліддя
"Заяча губа"
Шестипалість
Затримка фізичного розвитку
Недостатній розвиток гортані
Порушення симетрії обличчя і тіла
Зниження або відсутність нюху
Недостатня функція надниркових залоз
Зниження розумових здібностей

Набутий в дорослому віці гіпогонадизм не впливає на фізичний розвиток, але має ряд характерних ознак, пов'язаних з обмінними, психологічними та репродуктивними порушеннями:

блідість;
безсоння;
витончення шкіри;
швидка стомлюваність;
погіршення пам'яті;
депресивні стани;
зростання молочних залоз;
зменшення кісткової маси;
різкі скачки артеріального тиску;
млявість або підвищена дратівливість;
зменшення розмірів передміхурової залози і статевих органів;
формування жирових відкладень за жіночим типом;
проблеми в інтимному житті (порушення ерекції, зниження або відсутність оргазму, зниження лібідо);
євнухоїдизм.

Жіночий гіпогонадизм

Патологія у жінок, що виникла на ранніх етапах розвитку, є причиною недорозвинення статевих органів, чоловічого типу фігури (громіздкість, вузький таз й ін.). У репродуктивному віці частою ознакою патології є аменорея (тривала відсутність менструацій) і безпліддя.

Нестача жіночих статевих гормонів є також причиною порушення відкладення жирової тканини за жіночим типом, низького ступеня оволосіння, зменшення грудей.

При вродженій чи набутій в ранньому віці патології вторинні статеві ознаки можуть бути відсутніми зовсім. У пацієнток з таким діагнозом спостерігаються плоскі сідниці та вузький таз.

При розвитку захворювання в пубертатний період статеві ознаки, які вже встигли сформуватися, зберігаються, але менструальні кровотечі припиняються, а репродуктивні органи атрофуються.

Тому, при гіпогонадотропному гіпогонадизмі істотне значення має своєчасна діагностика, що дає можливість якомога раніше почати лікування, компенсувати шкоду, заподіяну патологією, й уникнути серйозних ускладнень.

Які ризики виникають під час відсутності лікування?

Гіпогонадизм при відсутності лікування призводить до:

безпліддя (репродуктивна система не пристосована до дітородіння, у чоловіків відсутній еякулят);
психологічних проблем (розвиваються комплекси, людина стає дратівливою, невпевненою у собі, схильною до депресій);
ендокринологічних порушень (розвивається метаболічний синдром, ожиріння);
остеопорозу;
крихкості кісткової тканини;
відсутності вторинних статевих ознак (якщо проблема сформувалася в ранньому віці);
непропорційної статури;
гінекомастії (у чоловіків);
атрофії статевих органів.

Всі ці проблеми з часом поглиблюються і негативно позначаються на фізичному та емоційному самопочутті. Якщо виявлені симптоми гіпогонадизму, необхідно якомога швидше почати лікування.

Діагностика гіпогонадизму

Чоловічий гіпогонадизм, як і жіночий, діагностується навіть при первинному візуальному огляді. Але, для визначення поточного стану пацієнта при гіпогонадизмі призначають:

лабораторні дослідження (аналізи на рівень гормонів, генетичні захворювання та ін.);
спермограму (для визначення кількості і якості еякуляту);
рентгенографію (для визначення кісткового віку);
УЗД органів малого тазу (для жінок);
УЗД передміхурової залози та мошонки (для чоловіків);
КТ або МРТ головного мозку (при вторинній формі патології).

Тільки після встановлення точної картини захворювання, виявлення причини, яка спровокувала його розвиток, призначається індивідуальне для кожного пацієнта лікування гіпогонадизму.

Лікування гіпогонадизму

Лікування гіпогонадизму – процес багатокомпонентний і тривалий. Однак, повністю вилікувати дане захворювання неможливо і пацієнту протягом життя необхідний контроль вилікуваності та спостереження у фахівців.

Лікування гіпогонадизму проходить під контролем уролога/ гінеколога та ендокринолога. У чоловіків при первинній формі воно спрямоване на профілактику затримки статевого дозрівання, нормалізацію функції яєчок. Жінкам призначається курс замісної гормональної терапії. При настанні кровотеч, подібних менструальним, призначається курс прийому комбінованих оральних контрацептивів.

Вторинний гіпогонадизм у чоловіків і жінок лікується за допомогою терапії основного захворювання, на тлі якого розвинувся гіпогонадизм.

Питання-Відповідь

Що таке віковий гіпогонадизм?

Віковий гіпогонадизм (віковий андрогенний дефіцит, андропауза) — стан, спричинений зниженням вироблення тестостерону у чоловіків після 60 років. Чоловічий клімакс супроводжується симптомами, пов'язаними з дефіцитом статевих гормонів. Під час андропаузи низький рівень тестостерону призводить до прогресуючого зменшення спонтанних ерекцій, згасання фертильності, порушень оргазму, зниження лібідо й еректильної дисфункції. У разі появи цих ознак варто звернутися до уролога.

Яка норма тестостерону у чоловіків?

Значення норми тестостерону у чоловіків залежить від віку. Показники загального тестостерону:

15-16 років — 5,00-29,20 нмоль/л;
16-21 років — 4,10-32,92 нмоль/л;
21-50 років — 5,72-26,14 нмоль/л;
старше 50 років — 3,00-27,35 нмоль/л.

Показники вільного тестостерону також визначаються за віком:

13-18 років — 1,4-48,2 нмоль/л;
старше 19 років — 15-50 нмоль/л.

Референтні показники лабораторних досліджень можуть незначно відрізнятися в різних діагностичних установах, тому їх рекомендується здавати в одному й тому ж місці.

Чи можна завагітніти жінці з гіпогонадизмом?

Домогтися відновлення фертильності при первинному гіпогонадизмі дуже складно. У таких випадках замісна гормонотерапія повинна починатися ще в підлітковому віці. Тоді є шанс встановлення нормального менструального циклу.

При вторинному гіпогонадизмі та правильному розвитку статевих органів можливість завагітніти є. Ведення вагітності в таких випадках має здійснюватися досвідченим акушером-гінекологом і ендокринологом, які будуть постійно контролювати стан пацієнтки та регулярно коригувати дози прийнятих гормональних препаратів.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.

Джерела

Сайт Центру Громадського здоров'я МОЗ України / Контроль захворювань
Сайт Всесвітньої організації охорони здоров'я / Інформаційні бюлетені
Клінічні протоколи на засадах доказової медицини

Автор статті:

Марунчин Наталія Андріївна

Лікар-ендокринолог другої категорії, к.м.н.

Експерт у напрямку:

Кваченюк Андрій Миколайович

Лікар-хірург-ендокринолог вищої категорії, д.м.н.

Лікарі

Маєте підтверджений діагноз або ж тільки плануєте розпочати обстеження? Досвідчені лікарі мережі клінік МЕДІКОМ (м.Київ) проведуть якісну діагностику, виявлять проблему та супутні порушення, підберуть відповідний стану персональний курс лікування. Зателефонуйте нам за номером колл-центру, вказаним на сайті, та ви дізнаєтеся як записатися на прийом, ціну консультацій і обстежень, зможете вибрати фахівця та зручний час для відвідування клініки. Довірте своє здоров'я кращим фахівцям!