Генетичне захворювання "Муковісцидоз" (Кістозний фіброз)

Кістозний фіброз або муковісцидоз — це найпоширеніше мультисистемне генетичне захворювання з ураженням багатьох органів і систем. У минулому, через високу смертність, на муковісцидоз хворіли в основному діти. Високий рівень діагностики й лікування дозволяє значно продовжити життя хворих на МВ.

При муковісцидозі уражаються дихальні шляхи, шлунково-кишковий тракт, підшлункова залоза, печінка, слинні й потові залози, репродуктивна система.

Класифікація

Кістозний фіброз може протікати з різними проявами: легеневими (найчастіше), кишковими, неуточненої етіології.

У сучасній класифікації виділяють класичний муковісцидоз (з панкреатичною недостатністю або з не порушеною функцією підшлункової залози) й атиповий муковісцидоз, що протікає в одній з форм: хронічний панкреатит, ізольована обструктивна азооспермія, дисеміновані бронхоектази, алергічний бронхолегеневий аспергільоз, дифузний панбронхіоліт, склерозуючий холангіт.

Муковісцидоз може носити легеневу, кишкову або змішану форму. Виділення тієї чи іншої форми відбувається за переважанням ураження відповідних систем.

Бронхолегеневий патологічний процес протікає:

• у фазі ремісії;
• при малій або середній активності;
• у фазі загострення.

Причини муковісцидозу та механізм розвитку

Муковісцидоз розвивається в результаті мутації гена, що знаходиться в довгому плечі 7-ї хромосоми й передається за аутосомно-рецесивним типом при спадкуванні двох мутантних генів.

В результаті мутації гена порушуються структура, синтез і функції специфічного білка CFTR (МВТР), який є трансмембранним регулятором муковісцидозу. Хлорні канали мембрани стають непроникними для іонів хлору, реабсорбція натрію залозистими клітинами збільшується, електричний потенціал змінюється, що веде до зміни електролітного складу та дегідратації секрету залозами зовнішньої секреції. Це викликає дегідратацію апікальної поверхні епітелію та збільшення в'язкості слизу.

У патогенезі генетичного захворювання муковісцидоз виділяють наступні патологічні ланки:

• порушення функції екзокринних залоз;
• порушення електролітного обміну;
• ураження сполучної тканини, що часто пов'язано з формуванням імунних комплексів до синьогнійної палички.

На межі XX-XXI ст. середня тривалість життя з муковісцидозом становила 16 років. Зараз прогнозована тривалість життя з МВ — 35 років, в країнах Західної Європи ця цифра сягає 45-50 років.

Для хворих на муковісцидоз характерні симптоми гіповітамінозу вітамінів А та Е: підвищена слабкість і стомлюваність, анемія, порушення остеогенезу, роботи травної системи, нервові розлади, м'язова гіпотонія, зниження координації та шкірної чутливості, порушення психічного та фізичного розвитку дитини тощо.

Симптоми муковісцидозу в різні вікові періоди мають свої особливості:

• пренатальний період — розширення тонкої кишки, кальцифікати очеревини;
• новонароджені — тривала обструктивна жовтяниця, меконіальний ілеус, швидке зморщування шкіри пальців у воді, бронхообстуктивний синдром, гіпонатріємія та гіпокаліємія, анемія, вибухання джерельця та параліч нерва обличчя, відставання у фізичному розвитку;
• діти дошкільного віку — бронхообструктивний синдром, рецидивні синусити, поліпи носа, непереносність спеки, випадання прямої кишки та ін.;
• діти шкільного віку — порушення вуглеводного обміну, які супроводжуються поліурією, полідипсією, зниженням маси тіла, цироз печінки, гіпертензія, спленомегалія, асцит, варикозне розширення вен стравоходу, затримка фізичного розвитку.

У дорослих картина захворювання може протікати як "типова" форма (особи, які захворіли в ранньому дитинстві і які дожили до дорослого віку, хворі з пізньою маніфестацією й атиповою формою захворювання).

Для першої групи характерні такі ознаки муковісцидозу: постійно рецидивуючі інфекційно-запальні процеси в легенях, зміни бронхіальної стінки, бронхоектази, пневмофіброз, бульозна та обструктивна емфізема, циротичні зміни, цукровий діабет, синусити тощо.

Друга група хворих має приховані форми захворювання, які найчастіше випадково виявляються у вигляді рецидивуючого бронхіту, синуситу, хронічної обструктивної хвороби легень, цирозу печінки, безпліддя.

Тяжкість перебігу муковісцидозу безпосередньо залежить від віку, при якому стали проявлятися перші симптоми — чим молодша дитина, тим важчий перебіг захворювання та менш сприятливий прогноз.

Ускладнення

Основною причиною ускладнень і летальності є патології дихальних шляхів. Поразка бронхолегеневої системи в результаті накопичення в'язкого, інфікованого секрету, веде до пошкодження дихальних шляхів, погіршення функції легень, розвитку дихальної недостатності.

Рецидивуючі респіраторні захворювання у вигляді бронхітів, бронхіолітів, пневмонії, ведуть до формування особливого "порочного кола", яке веде до збільшення в'язкості мокротиння, обструкції дихальних шляхів, інфекцій і частих запалень.

При муковісцидозі проводять загальний аналіз крові та сечі, біохімічне дослідження крові (АлАТ, АсАТ, амілаза, ліпаза, білірубін, лужна фосфатаза, холестерин, глюкоза), бактеріологічне дослідження мокротиння, копрограму.

До специфічних лабораторних критеріїв муковісцидозу відносяться:

• потовий тест — визначення електролітів поту (показує концентрацію іонів натрію і/ або хлору);
• дослідження назальних потенціалів;
• дослідження панкреатичної еластази калу;
• генетичні дослідження (секвенування гена CFTR).

Молекулярна діагностика має більшу перевагу перед іншими методами, тому що об'єктом дослідження безпосередньо виступає ДНК, і дослідження можна проводити на будь-яких клітинах організму, з яких можна виділити ДНК.

За показаннями проводяться такі методи діагностики як:

• ФГДС і рН-метрія стравоходу та шлунка — при болях в животі, нічному кашлі, недостатньому набиранні ваги у дітей;
• бронхопровокуючі проби — при низьких показниках функції зовнішнього дихання, позитивних пробах з бронхолітиками, рецидивах бронхообструктивного синдрому;
• алергопроби — при підозрі на харчову, побутову, пилкову сенсибілізацію;
• дослідження гормонального фону — при затримці фізичного та статевого розвитку;
• дослідження рівня 25-гідроксихолекальциферолу — при підозрі на зниження мінералізації кісткової системи.

У сім'ях, де ризик народження хворої дитини особливо великий, значну роль відіграє пренатальна діагностика кістозного фіброзу. Вона дозволяє не тільки встановити діагноз муковісцидоз до народження дитини, своєчасно запобігти народженню хворої дитини, але і виявити безсимптомних гетерозиготних батьків.

Скринінг новонароджених на муковісцидоз спрямований на доклінічне виявлення патології й заснований на визначенні імунореактивного трипсину в сухій плямі капілярної крові немовля. Зразок крові береться у доношеної дитини з п'яти на 4 день життя через 3 години після годування і на 7 день у недоношеної.

Диференціальна діагностика муковісцидозу проводиться з меконіальним ілеусом, жовтяницею новонароджених, гемолітичною анемією, випаданням прямої кишки, рецидивуючими бронхітом, синуситом, бронхіальною астмою, бронхоектазами та іншими захворюваннями.

Лікування

Лікування муковісцидозу є важким завданням, що вимагає не тільки значних моральних та фізичних сил від пацієнта, але і високої кваліфікації лікарів — педіатра, пульмонолога, гастроентеролога, терапевта та інших спеціалістів.

Лікування муковісцидозу включає наступні заходи:

• антибактеріальна та протигрибкова терапія (за показаннями);
• інгаляції (антибіотики, бронхолітики, муколітики, мукорегулятори, кортикостероїди, гіпертонічний розчин та ін.);
• замісна терапія ферментами підшлункової залози;
• лікування гепатотропними препаратами;
• промивання носа, "назальний душ";
• вітамінотерапія (прийом полівітамінних комплексів, зокрема жиророзчинних вітамінів);
• кінезітерапія (дихальна гімнастика, лікувальна фізкультура);
• дієтотерапія (підвищення калорійності раціону та вмісту жирів, не обмежується вживання рафінованого цукру та солі, продуктів з підвищеним вмістом білка);
• фізіотерапія (апаратні методи кінезітерапії);
• клопф-масаж;
• лікування наслідків і ускладнень кістофіброзу.

Базисна терапія проводиться пацієнтам щодня, окремі заходи використовують в періоди лікування амбулаторно або під час перебування в стаціонарі (планова внутрішньовенна антибактеріальна терапія, лікування ускладнень, загострень і т.д.).

Хірургічні методи лікування муковісцидозу:

• лапаротомія з резекцією частини кишки — в період новонародженості при меконіальному ілеусі;
• поліпектомія — при поліпозі носа;
• постановка порт-системи (імплантується під шкіру венозний катетер) — при тривалих курсах внутрішньовенної антибактеріальної терапії;
• спленектомія, шунтуючі й склерозуючі маніпуляції — при портальній гіпертензії;
• плевректомія, плевродез — при повторних пневмотораксах;
• трансплантація легень (комплексу серце - легені).

При тяжкому перебігу захворювання необхідно перебування в умовах стаціонару з тривалою кисневою терапією та практично постійним прийомом антибактеріальних препаратів. При дотриманні цих умов, термінальна фаза хвороби може тривати кілька років. У цій фазі хворі плануються на пересадку легенів.

Профілактика

Тривалість життя при муковісцидозі можна збільшити при регулярному проведенні курсів протимікробної терапії пацієнтам з хронічною синьогнійною інфекцією, при строгому дотриманні базисної терапії та активної кінезотерапії.

Профілактика муковісцидозу:

• вакцинація згідно з календарем щеплень (включаючи щорічну вакцинацію проти грипу);
• використання препаратів, що знижують ризик захворювання респіраторною інфекцією;
• активний спосіб життя, що включає заняття спортом (легкий біг, плавання, лижі, їзда на велосипеді, волейбол, бадмінтон, теніс та ін.);
• дієта;
• регулярне спостереження у лікаря з проходженням всіх необхідних обстежень і здачею аналізів.

Клініка МЕДІКОМ використовує новітні технології та останні досягнення в лікуванні муковісцидозу. У Києві (Оболонь, Печерськ) наші клініки надають все необхідне, щоб пацієнти навіть з найсерйознішими формами кістофіброзу відчували себе комфортно. Більш детальну інформацію ви можете отримати в оператора нашого колл-центру, всього лише зателефонувавши по одному з номерів, вказаних на сайті.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.

Джерела

• Сайт Міністерства Охорони Здоров'я України / Здоров'я А-Я
• Сайт Всесвітньої організації охорони здоров'я / Інформаційні бюлетені
• Сайт Національної Академії медичних наук України / Новини медицини