Ректальний пролапс (випадання прямої кишки)

Пролапс прямої кишки (prolapsus recti, випадання прямої кишки) – це медична проблема, яка характеризується частковим або повним перебуванням прямої кишки за межами ануса. Випадання прямої кишки є повним пролапсом, в тому випадку, якщо пряма кишка випинається на всю товщу стінки. Мінімально виражений, тимчасовий пролапс слизової оболонки може виникнути у здорових дітей раннього віку. У дорослих патологічний процес може розвиватися та мати стійкий характер.

Типи ректального пролапсу

Загальновизнана класифікація пролапсу базується на тяжкості та занедбаності хвороби, а також на вираженості симптомів випадання прямої кишки, та включає 3 ступені патологічного процесу.

Типологія випадання прямої кишки:

• I ступінь – пряма кишка випадає тільки в процесі спорожнення кишечника;
• II ступінь – випадання відбувається і під час спорожнення кишечника, і при найменших фізичних навантаженнях;
• III ступінь – пряма кишка може випасти не тільки в перерахованих вище ситуаціях, але і при сидінні, в положенні стоячи, при ходьбі.

Причини виникнення медичної проблеми

Ректальний пролапс – наслідок поєднання цілого ряду несприятливих факторів. Точні причини випадання прямої кишки, на даний момент, не встановлені. Однак, виявлено цілий ряд порушень, які сприяють появі проблеми. Основні – конституційні та анатомічні особливості. В їх число входять:

• глибока тазова кишеня очеревини;
• вроджена слабкість сфінктера;
• нетипове подовження сигмоподібної кишки;
• зайва рухливість прямої та нижнього відділу ободової кишок.

Ці передумови, найчастіше, носять спадковий характер. Однак, поряд з ними, існують і набуті фактори, які тою чи іншою мірою впливають на виникнення даної медичної проблеми:

• дисфункція кишечника;
• постійні закрепи;
• процеси, що збільшують тиск в малому тазу (гіперплазія простати, діарея, постійний сильний кашель);
• безпліддя;
• виснаження;
• вагітність;
• природні пологи;
• гомосексуалізм (анальний секс);
• травми хребта та живота;
• дисфункція м'язів тазового дна;
• значні фізичні навантаження/ підняття важких предметів;
• ускладнення операцій на органах малого таза;
• інфекційні ураження кишечника;
• вікові зміни (найбільш схильні жінки після 60 років).

Патогенез

Випадання прямої кишки формується з таких типів:

Змінна грижа.
Відбувається при ослабленні м'язів тазового дна та підвищенні тиску всередині черевного простору, які ведуть до зміщення черевної кишені донизу, розбіжності м'язів заднього проходу та опущення стінки прямої кишки через задній прохід.

Кишкова інвагінація
Відбувається через проникнення сегмента прямої або нижнього відділу ободової кишки в пряму кишку з формуванням інвагінату всередині кишки або виходом його назовні.

Випадання прямої кишки супроводжується здавленням кровоносних судин підслизового шару кишечника. Тому, слизова оболонка схильна до найбільш значних змін. Після вправляння кишки кровообіг і слизова відновлюються. А ось при тривалому неприродному процесі може розвинутися некроз тканин.

Біль – не входить в характерні симптоми випадання прямої кишки. Хворобливі відчуття можуть проявлятися, але тільки при значному випаданні кишки або у випадках її значного защемлення.

Діагностика

При діагностиці випадання прямої кишки враховуються клінічна оцінка, дані опитування та результати інструментальних методів дослідження. Для виявлення вираженості патологічного процесу лікар-проктолог проводить огляд пацієнта в положенні стоячи, навпочіпки та при напруженні.

Основним методом діагностики пролапсу є аноректальна манометрія – процедура, що дозволяє виміряти тиск м'язів сфінктера ануса, вивчити нейрорефлекторну діяльність м'язів заднього проходу.

Лікувальні заходи

Випадання прямої кишки, незалежно від ступеня тяжкості, вимагає швидкого вправляння сегмента, що випав. При легкій та середній ступені можливе самостійне вправлення. Важка ступінь пролапсу вимагає знаходження в умовах проктологічного стаціонару. Після вправляння ділянки прямої кишки на промежину накладається утримуюча пов'язка.

Нехірургічне лікування випадіння прямої кишки:

• склерозуючі ін'єкції в параректальну зону;
• електрична стимуляція сфінктера ануса та м'язів тазового дна;
• фізіотерапевтичні процедури;
• лікувальна фізкультура.

Коли нехірургічні способи лікування випадіння прямої кишки вичерпують себе, не даючи позитивного результату, може знадобитися оперативне втручання. В особливо важких випадках – екстрена операція.

Види хірургії, що застосовуються:

• резекція частини прямої кишки, що випала;
• пластика тазового дна та ануса;
• внутрішньочеревне відсікання дистальних відділів товстої кишки;
• фіксуючі операції, головна мета яких – утримання прямої кишки в анатомофізіологічному стані;
• комбіновані операції (поєднання перерахованих вище методів).

Тривалий і стійкий ефект від операції досягається тільки в разі дотримання декількох параметрів – відповідність обраного методу протіканню та тяжкості хвороби, точності дотримання пацієнтом приписів лікуючого лікаря безпосередньо після операції та в реабілітаційний періоди.

Профілактичні заходи

Основна профілактика випадання прямої кишки – нормалізація функціональності травної системи. Фахівці радять уважно стежити за харчуванням – включати в денний раціон більше клітковини, кисломолочних продуктів, висівок тощо. Також, необхідно уникати надмірних фізичних навантажень і підняття важких предметів.

Залишилися питання? Телефонуйте за вказаними на сайті номерами. Проктологічний стаціонар клініки МЕДІКОМ має новітнє діагностичне та лікувальне обладнанням. У нас ви можете пройти якісні діагностику та лікування випадання прямої кишки (Київ, поліклініки МЕДІКОМ Оболоні та Печерська).

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.

Джерела

• Сайт Міністерства Охорони Здоров'я України / Здоров'я А-Я - https://moz.gov.ua/zdorovja-a-ja
• Довідник медичних препаратів - https://compendium.com.ua/
• Сайт Всесвітньої організації охорони здоров'я / Інформаційні бюлетені - https://www.who.int/ru/news-room/fact-sheets