Фіброміома матки

Відчуваєте біль в області таза під час менструального циклу? Статевий акт супроводжується болісними відчуттями? Це можуть бути симптоми фіброміоми матки. 

Фіброміома матки (фіброма, лейоміома, міома) — доброякісне утворення, яке розростається зі стінки матки і містить як м'язову, так і сполучну тканину.

Гінекологи Клініки МЕДІКОМ запропонують таку тактику лікування, щоб терапія фіброміоми матки пройшла успішно, і надалі не виник ризик ускладнень.

Види фіброміоми матки

Лейоміоми матки за характером росту міоматозного вузла діляться на такі різновиди:

• інтерстиціальні — патологічна зона розташовується у міжм'язовому шарі;
• субсерозні — вузол росте у бік черевної порожнини, водночас може розташовуватися на широкій основі або на тонкій ніжці;
• підслизові — патологічна зона деформує порожнину матки;
• інтралігаментарні — вузли ростуть між листками зв'язкового апарату матки.
  
  

Дана класифікація не завжди дає вичерпну інформацію щодо того, яку тактику ведення показано пацієнтці. Тому міжнародна організація FIGO її значно доповнила, виділивши 8 типів лейоміоми матки.

Симптоми лейоміоми матки

• Збільшення тривалості менструації та кількості менструальних виділень.
• Анемія, викликана рясними менструальними кровотечами, слабкістю і зниженням тиску.
• Больові відчуття у нижній частині живота, паху, попереку, спричинені тиском пухлини на матку і сусідні органи.
• Порушення дефекації та сечовипускання.
• Неможливість зачаття або виношування плода.
  
  

У разі виявлення навіть одного підозрілого симптому слід звернутися до лікаря, щоб він надав своєчасну допомогу і запобіг ускладненням.

Діагностика лейоміоми матки

У медичній практиці існують такі методи діагностики міоми матки:

• УЗД — дає змогу визначити локалізацію вузлів і їхні розміри, установити, чи змінено форму матки та яка товщина ендометрія у зоні новоутворення;
• МРТ (магнітно-резонансна томографія) — дає змогу максимально точно визначити розташування, кількість і розміри новоутворень та встановити їхній тип і природу, а використання контрастної речовини дозволить визначити наявність атипових процесів у вузлах, які можуть свідчити про злоякісний перебіг захворювання. 
• Гістероскопія — як метод дообстеження та лікування застосовується у випадку підслизової форми росту міоматозних вузлів. Процедура дає змогу оглянути порожнину матки, виявити всередині новоутворення (міому) й акуратно прибрати його.
• Лапароскопія — малотравматичний метод видалення фіброми, «золотий стандарт» сучасної хірургії.
  
  

Після первинного огляду лікар підбере найбільш ефективний метод діагностики та лікування міоматозних вузлів. 

Як лікувати фіброміому матки?

Лікування фіброми матки може здійснюватися такими методами:

• Консервативна терапія фіброми або динамічне спостереження.
  
  

Вузли невеликих розмірів, що не спричиняють дискомфорту, без клінічного прояву можна просто спостерігати у гінеколога.

Або використовувати внутрішньоматкову спіраль «Мірена». Показання використання Мірени (в лікувальних цілях частіше використовують саме її завдяки високому вмісту левоноргестрелу): 

- менорагія, рясна маткова кровотеча менструального характеру;

- гіперплазія ендометрія (як елемент комплексної терапії та засіб профілактики).

Міоми матки можуть спричиняти менорагію, тому для її зменшення жінкам іноді рекомендують спіраль. Але використовують її не як основний засіб лікування, а як спосіб полегшення симптоматики.

Гормональну спіраль можна ставити тільки при деяких видах міом. Вона протипоказана в разі: субмукозної міоми — розвивається у підслизовому шарі матки, зростає у напрямку порожнини й може деформувати форму органа; великої інтерстиціальної міоми, що розвивається у м'язовому шарі оболонки матки; великих або множинних вузлів; деформації матки. Тому ухвалювати рішення про використання ВМС при міомі матки повинен досвідчений гінеколог після проведення ретельної діагностики.

• Медикаментозний підхід. 
  
  

Агоністи гонадотропін-рилізинг гормону (золадекс, диферелін, декапептил) впливають на гіпофіз, унаслідок чого перестає вироблятися естрадіол і відбувається зменшення міоми в розмірах. Ці препарати можуть спричинити зменшення вузлів на 50 % протягом трьох місяців і їх часто використовують для підготовки перед операцією з видалення міоматозного вузла. При цьому досягається зменшення крововтрати під час операції та у післяопераційному періоді. Все ж термін використання цих препаратів обмежений. Довготривале призначення внаслідок дефіциту естрогенів веде до настання раннього клімаксу та вимивання кальцію з кісткової тканини — остеопорозу. 

• Хірургічне лікування фіброми. 
  
• Міомектомія — видалення міоматозного вузла при збереженні матки. Може виконуватися за допомогою гістероскопії, лапароскопії або шляхом відкритої порожнинної операції. Після міомектомії у жінки залишається можливість завагітніти і народити дитину.
• Гістеректомія — хірургічне видалення матки. Зазвичай перед операцією використовується лікування агоністами гонадотропін-рилізинг гормону для зменшення кровотечі під час операції та в післяопераційному періоді. Якщо є підозра на злоякісність міоми, то видаляють також маткові труби і яєчники — ця операція називається екстирпація матки з придатками.
• ЕМА (емболізація маткових артерій). В артерію, що живить вузли у матці, вводять речовину, яка перериває кровотік. Порушується живлення міоми і відбувається значне зменшення. В окремих випадках вдається зберегти матку і навіть виносити дитину.
  
  

Під час вагітності терапевтична стратегія має свої особливості. Лікування проводиться під постійним наглядом лікаря. Його основне завдання полягає у запобіганні викидня, передчасних пологів та інших ускладнень вагітності. Досить часто при міомі матки рекомендується розродження за допомогою кесаревого розтину.

Як лікувати фіброміому матки в конкретному клінічному випадку, може сказати тільки лікар-гінеколог.

Профілактика фіброміоми матки

Щоб запобігти появі міоми матки, потрібно дотримуватися низки загальних рекомендацій:

• дотримуватися здорового способу життя;
• компенсувати регулярною фізичною активністю наслідки сидячого способу життя;
• проходити планові огляди у гінеколога та гінекологічні чекапи;
• стежити за хворобами сечостатевої сфери і своєчасно звертатися до лікаря в міру їх виникнення;
• стежити за здоров'ям ендокринної системи;
• використовувати адекватні засоби контрацепції для уникнення абортів.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.