Міома матки: симптоми та ознаки, лікування

Міома матки (лейоміома, фіброміома) — це доброякісне новоутворення матки. Пухлина формується з гладком'язових волокон органу та є одним з найбільш поширених доброякісних новоутворень жіночої репродуктивної системи.

Класифікація

Класифікація утворення будується, виходячи з локалізації пухлини, напрямку росту міоматозного вузла, за симптоматикою.

Види міоми матки:

• підочеревинна (субсерозна) — пухлина росте в бік черевної порожнини під серозну оболонку;
• підслизова (субмуральна) — ріст пухлини в бік порожнини матки;
• внутрішньостінова (інтрамуральна) — зростання міоматозного вузла в товщі м'язового шару матки;
• міжзв'язкова;
• шийкова — пухлина розташована в шийці матки;
• паразитарна.

Залежно від кількості вузлів міома матки може бути поодинокою або множинною.

Спираючись на клінічні прояви, міома матки може бути безсимптомною (зустрічається в переважній більшості випадків) або симптомною, з вираженою клінічною картиною (порушення менструального циклу, болісні відчуття, невиношування вагітності та ін.).

Етіологія захворювання

Достовірно на сьогодні причини міоми матки не виявлені. Існують фактори, які потенційно пов'язують з генезом пухлини.

Сприятливі фактори міоми матки:

• раннє статеве дозрівання;
• відсутність пологів в анамнезі;
• пізній репродуктивний період;
• зайва вага;
• прийом деяких лікарських препаратів (тамоксифен);
• спадкова схильність;
• несприятливі екологічні умови.

Досі ведуться суперечки з приводу того, чи можуть виступати факторами, що провокують розвиток міоми, куріння, гормональна терапія, прийом оральних контрацептивів, фактори харчування й ін.

Особливістю патології є її поєднання з системними змінами в організмі та рядом захворювань. Фіброміома матки — це хвороба дезадаптації.

З віком системні зміни в організмі накопичуються, посилюється симптоматика захворювання. Міома матки не розвивається у дівчаток до настання менархе.

Клінічні прояви

Міома матки може тривалий час протікати без будь-яких виражених клінічних проявів. В інших випадках, клінічна картина фіброміоми має багато схожого з іншими гінекологічними захворюваннями. Симптоми можуть бути ізольованими або проявлятися у вигляді різних поєднань.

Маткові кровотечі спостерігаються більш ніж у половини пацієнток і є показанням для хірургічного лікування. Рясні маткові кровотечі характерні для швидкозростаючих пухлин.

При розвитку підчеревної міоми, в залежності від розташування пухлини, можуть виникати порушення в роботі сечоводів, сечового міхура, прямої кишки.

При зростанні пухлини розміром понад 14-15 тижнів вагітності спостерігається розвиток міелопатичного і радікулалгічного синдромів. У першому випадку розвивається спінальна ішемія, жінки відзначають слабкість і важкість у ногах, відчуття різі, поколювання, "мурашок" (парестезії), що виникають через 10-15 хвилин після початку ходьби та швидко зникають після короткочасного відпочинку.

Радікулалгічний синдром характеризується болями в попереково-крижовій області, нижніх кінцівках, розладі шкірної чутливості.

При наявності ознак ускладнення лейоміоми проводять диференціальну діагностику з перекрутом кісти яєчника, апендицитом, гострим аднекситом, позаматковою вагітністю.

Міоматозний вузол, збільшуючись в розмірах, тисне на суміжні органи, сприяє порушенню кровообігу, варикозному розширенню вен, тромбозу судин пухлини, набрякам. Всі ці зміни ведуть до розвитку геморагічних інфарктів і некрозу пухлини.

Поширеним ускладненням міоми матки є маткова кровотеча, що сприяє стрімкому розвитку анемії. При розриві кровоносної судини з кровотечею в черевну порожнину спостерігається різкий кинжалоподібний біль, ознаки внутрішньочеревної кровотечі з розвитком шоку і колапсу.

Діагностика

Діагностика міоми матки ґрунтується на підставі збору даних анамнезу, вагінальному дослідженні, даними лабораторної діагностики та інструментальних методів дослідження.

Лабораторні дослідження:

• загальний аналіз крові;
• бактеріоскопічне дослідження мікрофлори піхви;
• онкоцитологічне дослідження ендо- та ектоцервікса.

При підозрі на гіперплазію ендометрію або саркому матки показана консультація онкогінеколога. При вираженій анемії, для коригування схеми лікування, свої рекомендації дає терапевт.

Диференціальна діагностика міоми матки проводиться з пухлинами яєчників і аденоміозом.

Лікування та операції

Лікування міоми матки спрямоване на усунення ознак міоми та зменшення розмірів (видалення) міоматозних вузлів.

Консервативні методи лікування застосовуються, якщо пацієнтка прагне зберегти репродуктивну функцію, перебіг захворювання безсимптомний або зі слабо вираженими симптомами, розміри міоми не перевищують 12 тижнів вагітності. Консервативна терапія може проводитися в якості підготовчого етапу до операції або як реабілітаційний метод лікування в післяопераційному періоді після міомектомії.

Медикаментозне лікування міоми проводиться:

• негормональними препаратами — симптоматичні засоби (гемостатики, спазмолітики, НПЗП); препарати, спрямовані на лікування патологій, які сприяють зростанню утворення — запальні захворювання органів малого таза, захворювання щитоподібної залози; препарати, які нормалізують обмін речовин (антиагреганти, антиоксиданти, фітотерапія, полівітаміни);
• засобами гормональної терапії — оральні контрацептиви, прогестагени, аналоги Гн-Рг, ВМС з левоноргестрелу й ін.

Гормонотерапія є основою лікування та спрямована на зменшення системної та локальної дісгормонемії.

Рішення про проведення хірургічного втручання приймається, виходячи з розмірів міоматозного вузла (вузлів) і його або їх розташування, віку жінки, важкості перебігу захворювання, бажання зберегти репродуктивну функцію.

Хірургічні методи лікування:

• гістеректомія — видалення матки;
• міомектомія — видалення з м'язової стінки матки міоми;
• абляція (резекція ендометрію) — мала органозберігаюча гінекологічна операція з видалення тонкого внутрішнього слизового шару порожнини матки.

Показання для операції:

• наявність вираженої симптоматики;
• інтенсивна маткова кровотеча;
• хронічний тазовий біль;
• розмір пухлини від 13 тижнів вагітності та більше;
• зростання пухлини всередину матки;
• швидкий ріст міоми;
• пухлина в поєднанні з передпухлинною патологією ендометрію або яєчників;
• шийкове і перешийкове розташування міоми;
• порушення нормального функціонування сечового міхура, сечоводів, прямої кишки;
• порушення репродуктивної функції;
• наявність супутніх патологічних процесів в органах малого таза.

Оперативне лікування здійснюють, як правило, в плановому порядку в першу фазу менструального циклу (5-14 день).

Не рекомендується проводити оперативне видалення випадково виявленої безсимптомної міоми з метою профілактики її малігнізації.

Післяопераційний період:

1. Після проведення гістеректомії єдиним обмеженням є відмова від статевого життя протягом 1,5-2 місяців. Згодом жінкам рекомендовано регулярно проводити цитологічний аналіз шийного епітелію.
2. Пацієнткам, які перенесли міомектомію, рекомендується уникати вагітності протягом 6-12 місяців; найбільш слушним методом запобігання є прийом оральних контрацептивів.

Емболізація маткових труб

Сучасною та малоінвазивною методикою лікування міоми є емболізація маткових артерій (ЕМА). Процедура дозволяє зберегти й матку, і репродуктивну функцію. Ефект досягається за рахунок перекриття подачі крові до міоматозного вузла спеціальними кульками (емболами), які за допомогою катетера, розташованого на стегні, вводяться в маткові артерії.

Емболізація маткових артерій має ряд переваг перед використанням традиційних методів оперативного лікування:

• відсутність розрізів на тілі пацієнтки;
• місцеве знеболення;
• можливість швидкого усунення пухлини, розташованої в важкодоступному місці;
• незначна крововтрата;
• скорочення ймовірності рецидивів;
• швидке відновлення;
• збереження фертильності;
• практично повна відсутність протипоказань і ускладнень.

Технологія MRgFUS (MRgHIFU) є однією з сучасних технологій неінвазивного руйнування тканин високоінтенсивним ультразвуком під контролем МРТ. Процедура виконується на спеціальній установці. Лікувальна дія надає сфокусований ультразвук. В результаті короткого (протягом декількох секунд) дистанційного впливу енергії ультразвуку на сфальцьовану ділянку, тканина нагрівається до температури, необхідної для її деструкції. При цьому тканини, що оточують фокус, залишаються недоторканими. Технологія MRgFUS відповідає ідеальному хірургічному втручанню.

Метод MRgFUS найбільш ефективний при лікуванні типових міом матки. Його не рекомендують застосовувати при лікуванні міоматозних вузлів з деструктивними змінами.

Протипоказання для проведення ЕМА:

• вагітність;
• алергічні реакції на контрастну речовину;
• запальні патології органів малого таза в стадії загострення;
• артеріовенозні вади розвитку;
• підозри на лейоміосаркому;
• недиференційовані новоутворення в малому тазу.

Комбіноване лікування міоми матки полягає в одночасному використанні хірургічного лікування (міомектомія) і медикаментозної терапії.

Показання для комбінованого лікування:

• можливість для збереження матки та репродуктивної функції;
• пухлина з великою кількістю міоматозних вузлів;
• міома з вузлом понад 5 см.

Іноді емболізацію використовують в якості передопераційної підготовки до міомектомії, що дозволяє зменшити обсяг інтраопераційної крововтрати.

Жінки, у яких виявлена міома матки розміром до 12 тижнів вагітності та з безсимптомною картиною перебігу захворювання, повинні додатково обстежитися до виявлення супутньої патології, з якою може бути пов'язаний розвиток міоми матки. Проходити профілактичний огляд у гінеколога необхідно не менше одного разу на рік, а при появі симптомів міоми матки — частіше.

Пацієнтки з міомою матки, що має розміри понад 12 тижнів вагітності, повинні перебувати під постійним наглядом гінеколога і своєчасно проходити консервативну терапію (при відмові від оперативного втручання або при наявності протипоказань до операції).

Профілактика

Специфічної профілактики міоми матки на сьогодні немає. Для того, щоб виявити захворювання своєчасно, рекомендується регулярно проходити медичні профілактичні огляди у гінеколога, звертатися за консультацією до лікаря при появі найменших симптомів захворювань статевої системи.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.

Джерела

• Сайт Всесвітньої організації охорони здоров'я / Інформаційні бюлетені - https://www.who.int/ru/news-room/fact-sheets
• Сайт Національної Академії медичних наук України / Новини медицини - http://amnu.gov.ua/category/novyny/novyny-medyczyny/
• Сайт Центру Громадського здоров'я МОЗ України / Контроль захворювань - https://phc.org.ua/kontrol-zakhvoryuvan