Анемія: ознаки залізодефіциту

Швидка стомлюваність, нав’язлива дратівливість, часті головні болі… Такі симптоми будь-кого здатні вибити з колії. Але отримувати такі дискомфортні відчуття може далеко не малий відсоток від усіх людей. Так, зазначені вище симптоми в комплекті з блідістю шкіри вказують на можливу наявність анемії, яка є одним із найпоширеніших хворобливих станів на планеті та виявляється приблизно в третини населення. Анемія — це термін, що поєднує групу синдромів, які супроводжуються зниженням рівня еритроцитів та гемоглобіну в крові та виявляються кисневим голодуванням тканин. Раніше для позначення хвороби застосовувалися інші терміни — «недокрів’я», «бліда недуга».

Найчастіше захворювання зустрічається серед жінок, вагітних, дітей та людей похилого віку. Існує кілька форм анемії, але найчастіше ця патологія крові провокується саме залізодефіцитом. Тому перевірка аналізів та повноцінна діагностика є важливим фактором визначення причин анемії. Весь перелік зазначених послуг можна отримати в Києві в клініці МЕДІКОМ, де працюють досвідчені фахівці та є найкраще діагностичне обладнання. Після встановлення точного діагнозу пацієнтам буде надано оптимальний комплекс заходів щодо лікування анемії.

Класифікація

Анемія — наслідок інших захворювань або патологій, які можуть бути пов’язаними або не пов’язаними з ураженнями крові. Залежно від цього факту виділяють три основні групи анемій:

• спричинені гострою крововтратою;
• спровоковані порушеннями виробітку еритроцитів;
• спричинені підвищеним руйнуванням еритроцитів.

Залежно від рівня колірного показника крові (у нормі він становить 0,86–1,1), що відображає рівень насиченості еритроцитів гемоглобіном, виокремлюють такі види анемій:

• гіпохромні;
• нормохромні;
• гіперхромні.

Серед гіпохромних анемій виділяють два різновиди:

• залізодефіцитна — провокується нестачею заліза в організмі та пов’язана або з його недостатнім споживанням разом із їжею, або захворюваннями та станами (видалення частини шлунка, патології органів травлення тощо), які заважають його нормальному засвоєнню;
• таласемія — є спадковим захворюванням, що спричиняється точковими мутаціями в генах гемоглобіну.

Нормохромні анемії:

• гемолітична — спричиняється підвищеним руйнуванням еритроцитів, що провокується спадковими чи набутими захворюваннями;
• постгеморагічна — провокується гострою або хронічною кровотечею;
• апластична — спричиняється пригніченням кровотворної функції кісткового мозку;
• неопластична — провокуються непластичною патологією кісткового мозку;
• анемія внаслідок зниження вироблення еритропоетину — гормону, який бере участь у формуванні еритроцитів;
• анемії внаслідок позакістномозкових пухлин: гематосарком, лімфом або лімфоцитом.

Поміж гіперхромних анемій виокремлюють такі різновиди:

• перніціозна — сприячиняється порушеннями кровотворення при нестачі вітаміну В12;
• фолієводефіцитна — розвивається при дефіциті фолієвої кислоти (вітаміну В9), який виникає внаслідок недостатнього надходження речовини з їжею або внаслідок інших захворювань, наприклад, хвороби Крона, патологій печінки, хронічного алкоголізму тощо;
• анемії внаслідок мієлодиспластичних синдромів, які з’являються через мутації гемопоетичних стовбурових клітин.

Анемії також класифікують залежно від гемоглобіну. У нормі його рівень має становити:

• у жінок віком від 15 років — 120 г/л і вище;
• у чоловіків від 15 років — 130 г/л і вище;
• у вагітних — 110 г/л і вище;
• у дітей із 6 місяців і до 4 років — 110 г/л та вище;
• у дітей 5–11 років — 115 г/л і вище;
• у дітей 12–14 років — 120 г/л і вище.

Ступінь тяжкості анемії залежить від показників гемоглобіну:

1. Легка:

• жінки віком від 15 років — 110–119 г/л;
• вагітні — 100–109 г/л;
• чоловіки від 15 років — 110–129 г/л;
• діти із 6 місяців та до 4 років — 100–109 г/л;
• 5–11 років — 110–114 г/л;
• 12–14 років — 110–119 г/л.

2. Середня:

• жінки віком від 15 років — 80–109 г/л;
• вагітні — 70–99 г/л;
• чоловіки від 15 років — 110–129 г/л;
• діти із 6 місяців та до 4 років — 70–99 г/л;
• 5–11 років — 80–109 г/л;
• 12–14 років — 80–109 г/л.

3. Важка:

• жінки віком від 15 років — нижче 80 г/л;
• вагітні — менше 70 г/л;
• чоловіки віком від 15 років — нижче 80 г/л;
• діти із 6 місяців та до 4 років — нижче 70 г/л;
• 5–11 років — нижче 80 г/л;
• 12–14 років — нижче 80 г/л.

Для виявлення причин анемії має проводитися всебічне обстеження пацієнта, оскільки саме його результати визначають тактику лікування.

Клінічні прояви

Ознаки анемії визначаються її різновидом та тяжкістю. Зазвичай вони починають проявлятися поступово та часто спочатку сприймаються як прояви втоми. Саме тому багато хворих звертаються до лікаря на пізніх стадіях, коли симптоми анемії вже не можуть ігноруватися. Ранні прояви недокрів’я часто стають випадковою знахідкою під час проведення аналізів під час профоглядів або діагностики інших захворювань.

Поміж усіх симптомів анемій можна назвати й загальні, які притаманні всім різновидам цієї патології:

• блідість шкіри;
• зниження концентрації уваги та працездатності;
• швидка стомлюваність;
• підвищена дратівливість;
• швидка зміна настрою;
• часта сонливість;
• погіршення апетиту;
• запаморочення;
• миготіння «мушок» перед очима;
• відчуття шуму чи дзвону у вухах;
• головні болі;
• задишка навіть у разі мінімальних навантажень;
• біль у серці;
• слабкість у м’язах;
• поява бажання їсти неїстівні предмети (іноді);
• погіршення стану волосся та нігтів: сухість, ламкість, тьмяність;
• поява на середині нігтьової пластини поздовжніх борозен;
• ознаки хейліту — яскраво-червоної лінії в області змикання губ, їхнє збліднення, мацерація, тріщини.

При значному ступені недокрів’я у хворого можуть виникати переднепритомні стани та непритомність. При тяжкому ступені до симптомів анемії можуть додаватися прояви серцевої недостатності.

При вираженій анемії у матері діти в майбутньому більш схильні до інфекцій, розвитку недокрів’я, відставання в зростанні та наборі маси тіла. Імовірність розвитку різних захворювань після народження таких малюків збільшується до 100 %, а рівень перинатальної смертності досягає 14–15 %.

Для своєчасного виявлення анемій вагітним рекомендується регулярно здавати аналізи крові, зокрема аналізи на феритин, на сироватковий рівень В12 та фолієвої кислоти. У разі виявлення залізодефіциту жінці рекомендується відповідна дієта та регулярні прогулянки на свіжому повітрі. У раціон варто додати більше м’ясних продуктів, печінку та рибу. Для кращого засвоєння заліза необхідно багато овочів і фруктів із високим вмістом вітаміну С. Також варто обмежити вживання продуктів, що заважають засвоєнню заліза: сої, кукурудзи, чаю, кави, хлібних злаків, молока, висівок, фосфатної, гідрокарбонатної та карбонатної мінеральної води.

Якщо немедикаментозні методики виявляються неефективними, то призначається:

• прийом залізовмісних препаратів, засобів на основі фолієвої кислоти та вітаміну В12;
• курс лікування основного захворювання, що спричинило анемію.

Вибір препаратів та їхнє дозування суворо індивідуальні, вони встановлюються лікарем залежно від проявів анемії та терміну гестації.

При II–III ступенях анемії призначаються препарати для усунення наслідків гіпоксії. Для цього можуть використовуватися ангіопротектори, мембраностабілізатори та засоби для покращення реології крові. У разі необхідності використовують препарати для стабілізації серцевої діяльності та усунення метаболічного ацидозу.

Особливості захворювання у дітей

Анемії у дітей виникають часто, оскільки в цьому віці спостерігається швидке зростання й апарат кровотворення ще не повністю зрілий і більш сприйнятливий до різних впливів. Приблизно в 40 % випадків ця патологія виявляється в дітей віком до 3 років, у 30 % — у підлітковому віці. Якщо причина анемії не пов’язана зі спадковими факторами, то в більшості випадків до нестачі гемоглобіну та еритроцитів призводять порушення харчування. Особливо сприйнятливі до цієї патології діти після другого півріччя життя, коли виснажуються неонатальні резерви заліза.

Тривалий перебіг анемій у дітей частіше призводить до негативних наслідків. У таких випадках спостерігається відставання у фізичному та розумовому розвитку, частіше виникають різні інфекційні та соматичні захворювання, ускладнення з боку різних органів, серцево-судинної та нервової системи.

Діагностика

Для детальної діагностики анемії необхідно звернутися до лікаря-гематолога. Після уважного вивчення скарг та огляду хворого можуть призначатися різні дослідження:

• аналізи крові: загальний, біохімічний, аналіз на феритин, трансферин, вітамін В12, фолієву кислоту, сироваткове залізо тощо;
• інструментальні методики: УЗД органів черевної порожнини або органів малого тазу, ФГДС, колоноскопія, рентгенографія, бронхоскопія тощо.

Обсяг обстеження визначається індивідуально. У разі необхідності для запобігання патологіям кісткового мозку або визначення різновиду деяких анемій проводиться його біопсія з подальшою мієлограмою.

Для виявлення та лікування першопричин анемії хворому можуть призначатися консультації вузькопрофільних фахівців: гастроентеролога, нефролога, ендокринолога, гінеколога, онколога тощо.

При перніціозній та фолієводефіцитній анемії призначається:

• дієта з підвищеним вмістом необхідних вітамінів;
• замісна терапія препаратами В12 або фолієвої кислоти.

При аутоімунних та інших видах анемій лікування проводиться за спеціальними протоколами та під постійним наглядом лікаря.

Контроль лікування та прогноз

Після завершення лікування анемії хворому рекомендується диспансерне спостереження. Якість терапії оцінюється за результатами лабораторних досліджень, що періодично виконуються. Частота їхнього проведення залежить від виду патології.

Прогноз при залізодефіцитних анеміях зазвичай сприятливий. Гірше піддається лікуванню В12-дефіцитна анемія. Найважче вона протікає в людей похилого віку. Особливо поганий прогноз при апластичних та спадкових анеміях.

Профілактика анемії

Профілактика анемії полягає в дотриманні простих правил:

• своєчасно проводити лікування першопричин недокрів’я;
• правильно складати раціон;
• періодично проводити контроль результатів аналізів крові.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.

Джерела

• World Health Organization
• Medscape
• Mayo Clinic