Залізодефіцитна анемія: причини, ознаки, лікування

Анемія — це термін, що поєднує групу захворювань, які супроводжуються зниженням рівня гемоглобіну еритроцитів крові, що може стати причиною недостатнього постачання кисню до тканин та органів організму людини. У давнину такі хвороби мали назву ”бліда недуга” або недокрів’я.

Захворювання на анемію є одним із найпоширеніших у світі. За статистикою його діагностують майже у третини населення. Найчастіше зустрічається серед дітей (особливо підлітків), жінок, вагітних та людей похилого віку. 

Першими симптомами анемії можуть бути: підвищена втомлюваність, порушення сну, відсутність або зниження апетиту, головокружіння, “мушки перед очима”, головні болі. Також характерними ознаками є: блідість шкіри та слизових оболонок (наприклад, губ та ясен), синці під очима. 

Існує безліч видів анемії, але найбільша кількість випадків спричинена саме дефіцитом заліза. Оскільки на загальні симптоми пацієнти часто не звертають увагу чи списують їх на втому, регулярні профілактичні огляди, що включають загальний розгорнутий аналіз крові, можуть допомогти вчасно діагностувати порушення. Подальша повноцінна діагностика є важливим фактором виявлення та визначення причин анемії. Весь перелік послуг можна отримати в Києві в клініці МЕДІКОМ, де працюють досвідчені фахівці та встановлено сучасне діагностичне обладнання. Після встановлення точного діагнозу пацієнту пропонують оптимальний комплекс лікувальних заходів.

Класифікація

Анемія може бути самостійним захворюванням, що розвивається внаслідок дефіциту певних елементів, або одним з проявів інших хвороб або патологічних станів, пов’язаних чи ні з ураженнями крові. Залежно від цього факту виділяють три основні групи анемій:

• спричинені гострою крововтратою;
• спровоковані порушеннями продукції еритроцитів;
• спричинені підвищеним руйнуванням еритроцитів.
  
  

Залежно від рівня колірного показника крові, що відображає рівень насиченості еритроцитів гемоглобіном та у нормі становить 0,86–1,1, виокремлюють наступні види анемій:

1. Гіпохромні:
• залізодефіцитна — пов’язана з нестачею заліза в організмі, що може бути викликана недостатнім споживанням цього елемента з їжею або деякими захворюваннями та станами (видалення частини шлунка, патології органів травлення тощо), які заважають його нормальному засвоєнню;
• таласемія — є спадковим захворюванням, що спричиняється точковими мутаціями в генах гемоглобіну.
  
  
2. Нормохромні:
• гемолітична — спричиняється підвищеним руйнуванням еритроцитів, що провокується спадковими чи набутими захворюваннями;
• постгеморагічна — провокується гострою або хронічною кровотечею;
• апластична — спричиняється пригніченням кровотворної функції кісткового мозку;
• неопластична — провокуються непластичною патологією кісткового мозку;
• анемія внаслідок зниження вироблення еритропоетину — гормону, який бере участь у формуванні еритроцитів;
• анемії внаслідок позакістномозкових пухлин: гематосарком, лімфом або лімфоцитом.
  
  
3. Гіперхромні:
• перніціозна — сприячиняється порушеннями кровотворення при нестачі вітаміну В12;
• фолієводефіцитна — розвивається при дефіциті фолієвої кислоти (вітаміну В9), який виникає внаслідок недостатнього надходження речовини з їжею або внаслідок інших захворювань, наприклад, хвороби Крона, патологій печінки, хронічного алкоголізму тощо;
• анемії внаслідок мієлодиспластичних синдромів, які з’являються через мутації гемопоетичних стовбурових клітин.
  
  

Анемії також класифікують за зниженням рівня гемоглобіну. У нормі він має становити:

• у жінок віком від 15 років — 120 г/л і вище;
• у чоловіків від 15 років — 130 г/л і вище;
• у вагітних — 110 г/л і вище;
• у дітей із 6 місяців і до 4 років — 110 г/л та вище;
• у дітей 5–11 років — 115 г/л і вище;
• у дітей 12–14 років — 120 г/л і вище.
  
  

Ступінь тяжкості анемії залежить від показників гемоглобіну:

1. Легка:
• жінки віком від 15 років — 110–119 г/л;
• вагітні — 100–109 г/л;
• чоловіки від 15 років — 110–129 г/л;
• діти із 6 місяців та до 4 років — 100–109 г/л;
• 5–11 років — 110–114 г/л;
• 12–14 років — 110–119 г/л.
  
  
2. Середня:
• жінки віком від 15 років — 80–109 г/л;
• вагітні — 70–99 г/л;
• чоловіки від 15 років — 110–129 г/л;
• діти із 6 місяців та до 4 років — 70–99 г/л;
• 5–11 років — 80–109 г/л;
• 12–14 років — 80–109 г/л.
  
  
3. Важка:
• жінки віком від 15 років — нижче 80 г/л;
• вагітні — менше 70 г/л;
• чоловіки віком від 15 років — нижче 80 г/л;
• діти із 6 місяців та до 4 років — нижче 70 г/л;
• 5–11 років — нижче 80 г/л;
• 12–14 років — нижче 80 г/л.

При значному ступені недокрів’я у хворого можуть виникати переднепритомні стани та непритомність. При тяжкому ступені до симптомів анемії можуть додаватися прояви серцевої недостатності.

При вираженій анемії у матері діти в майбутньому більш схильні до інфекцій, розвитку недокрів’я, відставання в зростанні та наборі маси тіла. Імовірність розвитку різних захворювань після народження таких малюків збільшується до 100 %, а рівень перинатальної смертності досягає 14–15 %.

Для своєчасного виявлення анемій вагітним необхідно регулярно здавати аналізи крові, зокрема феритин, сироватковий рівень В12 та фолієвої кислоти. У разі виявлення залізодефіциту жінці рекомендується відповідна дієта та регулярні прогулянки на свіжому повітрі. У раціон варто додати більше м’ясних продуктів, печінку та рибу. Для кращого засвоєння заліза в раціон слід додати багато овочів і фруктів із високим вмістом вітаміну С. Також варто обмежити вживання продуктів, що заважають засвоєнню заліза: сої, кукурудзи, чаю, кави, хлібних злаків, молока, висівок, фосфатної, гідрокарбонатної та карбонатної мінеральної води.

Якщо немедикаментозні методи виявляються неефективними, то призначається:

• прийом залізовмісних препаратів, засобів на основі фолієвої кислоти та вітаміну В12;
• курс лікування основного захворювання, що спричинило анемію (якщо таке було діагностоване).

Вибір препаратів та їхнє дозування суворо індивідуальні та визначаються лікарем залежно від проявів анемії та терміну гестації.

При II–III ступенях анемії додатково призначаються препарати для усунення наслідків гіпоксії (кисневої недостатності). Для цього можуть використовуватися ангіопротектори, мембраностабілізатори та засоби для покращення реології крові. У разі необхідності використовують препарати для стабілізації серцевої діяльності та усунення метаболічного ацидозу.

Особливості захворювання у дітей

Анемії у дітей виникають часто, оскільки в цьому віці спостерігається швидке зростання, в той час як апарат кровотворення ще не повністю зрілий і більш сприйнятливий до різних впливів. Приблизно в 40 % випадків ця патологія виявляється в дітей віком до 3 років, у 30 % — у підлітковому віці. Якщо причина анемії не пов’язана зі спадковими факторами, то в більшості випадків до нестачі гемоглобіну призводять порушення харчування. Особливо сприйнятливі до цієї патології діти після другого півріччя життя, коли виснажуються неонатальні резерви заліза.

Тривалий перебіг анемій у дітей молодшого віку часто стає причиною відставання у фізичному та розумовому розвитку, розвитку інфекційних та соматичних захворювань, ускладнень з боку різних органів, серцево-судинної та нервової системи.

Діагностика

Для детальної діагностики анемії необхідно звернутися до лікаря-гематолога. Після уважного вивчення скарг та огляду хворого можуть бути призначені:

• аналізи крові: загальний, біохімічний, аналіз на феритин, трансферин, вітамін В12, фолієву кислоту, сироваткове залізо тощо;
• інструментальні дослідження: УЗД органів черевної порожнини або органів малого тазу, ФГДС, колоноскопія, рентгенографія, бронхоскопія тощо.

Обсяг обстеження визначається індивідуально. У разі необхідності при підозрі на патологію кісткового мозку або визначення різновиду деяких анемій проводиться його біопсія з подальшою мієлограмою.

Для виявлення та лікування першопричин анемії хворому можуть призначатися консультації вузькопрофільних фахівців: гастроентеролога, нефролога, ендокринолога, гінеколога, онколога тощо.

При перніціозній та фолієводефіцитній анемії призначається:

• дієта з підвищеним вмістом необхідних вітамінів;
• замісна терапія препаратами В12 або фолієвої кислоти.

При аутоімунних та інших видах анемій лікування проводиться за спеціальними протоколами та під постійним наглядом лікаря.

Контроль лікування та прогноз

Після завершення лікування анемії хворому рекомендується диспансерне спостереження. Якість терапії оцінюється за результатами лабораторних досліджень, що виконуються з певною періодичністю. Частота їхнього проведення залежить від виду патології.

Прогноз при залізодефіцитних анеміях зазвичай сприятливий. Гірше піддається лікуванню В12-дефіцитна анемія. Найважче вона протікає в людей похилого віку. Особливо поганий прогноз при апластичних та спадкових анеміях.

Профілактика анемії

Профілактика анемії полягає в дотриманні простих правил:

• своєчасно проводити лікування першопричин недокрів’я;
• збалансувати харчовий раціон;
• періодично проводити контроль результатів аналізів крові.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.

Джерела

• World Health Organization
• Medscape
• Mayo Clinic