Лікування ларингіту в Києві

Ларингіт – це запальна патологія слизових оболонок гортані, яка часто пов'язана з простудними або інфекційними захворюваннями (кір, скарлатина, кашлюк). Появі захворювання сприяють перегрівання, переохолодження, вдихання холодного повітря ротом, забруднене повітря, регулярна інтенсивна напруга гортані.

Ларинготрахеїт є варіантом розвитку патології, яка зачіпає не тільки гортань, а й верхні відділи трахеї.

Види та стадії патології

Залежно від перебігу, ларингіт буває гострим і хронічним. Для першої форми характерні стрімкий розвиток і перебіг захворювання, яке переходить в хронічну форму при відсутності лікування.

Гостра форма патології може бути:

• катаральною (запалення зачіпає виключно слизову оболонку);
• флегмонозною (запалення переходить на підслизову, м'язи гортані, залучає до процесу хрящові та зв'язкові структури).

Хронічне захворювання буває:

• катаральним (для цього стану характерне тривале почервоніння горла зі скупченням невеликої кількості в'язкого слизу);
• гіперпластичним (крім почервоніння і слизових виділень, діагностується гіпертрофія слизового шару гортані);
• атрофічним (розвивається в результаті прогресування запалення, з'являються густі виділення, які можуть включати гній і кров, слизова обкладена темними накладеннями).

Етіологія захворювання

Спровокувати ларингіт можуть різні причини. Повної класифікації ще немає, але існують основні групи факторів ризику.

Основні причини ларингіту – це:

• переохолодження (як всього організму, так і окремих зон);
• вдихання ротом занадто холодного чи надто гарячого повітря;
• травматизація;
• оперативне втручання;
• вплив хімічних сполук (парів, як правило);
• постійна напруга голосових зв'язок;
• інфекційні захворювання;
• захворювання верхніх дихальних шляхів.

Підвищують ризик розвитку ларингіту тютюнопаління та вживання алкоголю. Іноді причиною ларингіту є алергічна реакція. Дуже часто ларингіт діагностується у пацієнтів зі стоматологічними проблемами, імунодефіцитними станами та гормональними порушеннями.

Якою б не була причина розвитку патології, лікування повинно проводитись вчасно і під контролем ЛОР-лікаря.

Шляхи зараження

Захворювання заразне лише тоді, коли воно спровоковане бактеріями або грибками. Воно може передаватися повітряно-крапельним або контактним шляхом, а також від вагітної плоду. Щоб уникнути зараження, слід захищати верхні дихальні шляхи за допомогою маски й обмежити контакти з хворою людиною.

Патогенез

Запалення гортані починається з дискомфорту в горлі, як при звичайному ГРЗ. Пізніше розвиваються характерні для гострої його форми симптоми ларингіту (охриплість, сухість в горлі, першіння, іноді – ускладнене дихання та синюшність шкіри). При відсутності своєчасного лікування хвороба переходить в хронічну стадію, зачіпаючи і слизову оболонку, і інші структури гортані. З'являються кров'янисті або гнійні включення у виділеннях.

Коли захворювання переходить в хронічну форму, симптоматика менш виражена. Навіть загострення проходять легше, ніж гостра форма – без температури та загальних ознак. Але при цьому, у хворого змінюється голос, оскільки захворювання провокує деформацію в тканинах. Голос швидко "сідає", стає грубим, хриплим, іноді повністю пропадає. У цей час відчувається першіння в горлі, з'являється кашель.

Особливості захворювання у дітей

У дітей 6-8 років ларингіт може переходити в особливу форму – помилковий круп. Його симптоми схожі з ознаками дифтерії гортані (істинного крупа). Даний стан може призвести до різкого ускладнення дихання через звуження просвіту гортані внаслідок запального набряку. Набряк, в свою чергу, часто поєднується зі спазмом голосової щілини. Помилковий круп частіше діагностується у дітей з ексудативним діатезом.

Напади помилкового крупу при ларингіті зазвичай виникають вночі, під час сну. Спостерігаються різке пробудження дитини в поту, занепокоєння, утруднене і шумне дихання, посиніння губ і "гавкаючий" кашель. Приблизно через півгодини напад закінчується, і дитина засинає. Напади можуть повторюватися, тому потрібне негайне лікування ларингіту: батькам треба викликати швидку допомогу або доставити дитину до дитячого отоларинголога.

Перша допомога

При гострому нападі ларингіту рекомендовано забезпечити хворому доступ до свіжого повітря, дати тепле пиття і викликати лікаря. Якщо стан пацієнта задовільний, необхідно доставити його в лікарню. Займатися самолікуванням категорично заборонено!

Діагностика патології

Діагностика ларингіту починається з консультації у ЛОР-лікаря і збору анамнезу. Далі пацієнтам призначають:

• лабораторні аналізи (бакпосів на мікрофлору, загальний аналіз крові);
• ларингоскопію (метод ендоскопічного обстеження);
• візуальний огляд за допомогою дзеркал.

Дані методи діагностики дають можливість не тільки підтвердити діагноз, а й визначити форму патології. Наприклад, виявлені зміни в структурі тканин гортані є ознакою хронічної стадії захворювання.

Способи лікування захворювання

Ларингіт вимагає комплексного лікування, яке підбирається індивідуально, залежно від тяжкості та етіології захворювання.

Лікування ларингіту включає:

• прийом антибактеріальних препаратів;
• прийом муколітиків для розрідження і виведення мокротиння;
• прийом жарознижуючих препаратів;
• зігріваючі компреси в проекції гортані;
• полоскання горла лікарськими препаратами;
• фізіотерапевтичні процедури;
• хірургічне лікування голосових зв'язок (у занедбаному стані, при наявності ускладнень).

Для успішної терапії хворому необхідно:

• уникати подразнення слизової оболонки зовнішніми факторами (забрудненим повітрям, алергенами, парами хімічних речовин);
• відмовитися від куріння;
• харчуватися повноцінно;
• обмежити навантаження на голосовий апарат (краще, по можливості, більше мовчати перші кілька днів).

Профілактика хвороби

Щоб не допустити розвитку патології, рекомендована така профілактика ларингіту:

• своєчасно лікувати хронічні захворювання (тонзиліти, гастрити, синусити, карієс);
• вести здоровий спосіб життя з достатньою кількістю фізичної активності;
• робити вакцинацію від грипу;
• якісно провітрювати житло і робоче місце;
• уникати переохолодження та перегрівання;
• дотримуватися правил особистої гігієни (мити руки після вулиці, при відсутності такої можливості, користуватися вологими серветками та санітайзерами);
• уникати місць масового скупчення людей в епідеміологічно несприятливий сезон.