Що таке діабетична стопа? 

Діабетична стопа — це одне з пізніх ускладнень діабету, яке провокується ангіопатією та нейропатією, а також характеризується появою трофічних виразок. У подальшому виразки можуть ускладнюватися гнійно-некротичними ураженнями м'яких тканин і кістково-суглобових структур нижніх частин ніг. 

Цей синдром частіше розвивається приблизно через 7–10 років після початку основного захворювання. У 90 % випадків ускладнення виявляється у людей з цукровим діабетом другого типу. 

Часто пацієнти з синдромом діабетичної стопи занадто пізно звертаються до лікаря. Пізніший початок лікування часто призводить до необхідності ампутації та інвалідності. Тоді як своєчасна допомога при діабетичній стопі знижує потребу в ампутаціях на 43-85 %. 

Класифікація діабетичної стопи 

Залежно від переважання певних порушень, виділяють три форми синдрому діабетичної стопи: 

• Нейропатична. Спостерігається у 60–75 % хворих. Синдром провокується ураженнями нервів нижніх відділів ніг, супроводжується сильною сухістю шкіри, ангідрозом, гіперкератозами та зниженням теплової, тактильної, больової та інших видів чутливості. 
• Ішемічна. Спостерігається у 5–10 % пацієнтів. При цій формі більш виражені порушення кровообігу, які викликані пошкодженням дрібних і великих судин. Проявляється сильними і стійкими набряками, болями, швидкою втомлюваністю ніг, переміжною кульгавістю, пігментаціями шкіри. 
• Остеоартропатична (або стопа Шарко). Виявляється приблизно у 10 % пацієнтів. Ця форма призводить до остеопорозу, деформації кісток, підвищеному ризику патологічних переломів, плоскостопості, деформаціям суглобів. 
  
  

Стадії діабетичної стопи визначаються важкістю перебігу синдрому: 

• 0 — під час обстеження виявляються симптоми, що вказують на ризик розвитку діабетичної стопи, на шкірі є мозолі; 
• I — на шкірі стопи формується виразка, але інші тканини не уражені; 
• II — виразка стає глибокою і поширюється на підшкірну жирову клітковину, м'язи і сухожилля, але кістки не піддаються деструктивному ураженню; 
• III — виразка викликає ураження кісткової системи; 
• IV — пошкодження тканин призводить до обмеженої гангрени; 
• V — гангрена стає обширною. 
  
  

Діабетична стопа може мати ускладнений і неускладнений перебіг. 

Сприяти появі або загостренню виразок може неправильний вибір взуття. Ризик розвитку глибоких пошкоджень підвищує недостатня гігієна ніг або наявність натоптишів і мозолів, тріщин на п'ятах, врослого нігтя, грибкових інфекцій шкіри та нігтів. 

Остеоартропатія при діабеті викликана поєднанням кількох факторів: підвищеним рівнем глюкози в крові та наявністю нейропатії. Вони порушують обмінні процеси і призводять до гострого запалення й деструкції кістки. В підсумку у хворого формуються не тільки трофічні виразки, але і часто виникають підвивихи, вивихи і патологічні переломи. В результаті відбувається деформація пальців і стопи. 

Інфікування трофічних виразок може призводити до гангрени, при якій рекомендована ампутація кінцівки (часткова або повна). При відсутності правильного лікування стопи Шарко настає тривала непрацездатність і інвалідизація. 

Клінічні прояви діабетичної стопи 

Характер і ступінь вираженості симптомів діабетичної стопи визначаються формою і стадією цього небезпечного ускладнення цукрового діабету. Основна підступність синдрому в тому, що на фоні порушеної чутливості хворий довго не помічає змін і звертається до фахівця вже тільки при появі трофічних виразок. 

Виникнення виразок супроводжується болем і відділенням сукровиці. Краї виразкового ураження мають червоний колір і набрякають. З часом рана збільшується. Спостерігається також локальний набряк тканин. Поява виразкових дефектів при будь-якій формі діабетичної стопи суттєво підвищує ризик інфікування і гнійно-некротичних процесів. В тяжких випадках розвивається гангрена. 

Нейропатична форма 

Спочатку у хворого можуть бути відчуття, пов'язані зі зниженням тактильної, больової, теплової та інших видів чутливості. 

З часом з'являються скарги на інші ознаки діабетичної стопи: 

• сухість шкіри; 
• потертості; 
• тріщини на п'яті; 
• зниження потовиділення; 
• поява ділянок гіперкератозу; 
• випадіння волосся. 
  
  

Трофічні виразки при цій формі діабетичної стопи зазвичай виникають в місцях найбільшого тертя ноги: на великому пальці, між фалангами пальців тощо. На них формуються мозолі та зони з гіперкератозом, під якими і утворюється виразка, що виділяє велику кількість ексудату. 

Ішемічна форма 

Симптоми діабетичної стопи починаються з появи болю в ногах. Ноги швидко втомлюються, а згодом у хворого з'являється прогресуюча переміжна кульгавість і стійкий набряк на ураженій стопі. Шкіра на ній стає блідою і холодною на дотик. Через порушення кровообігу пульсація в артеріях погано виражена або повністю відсутня. Іноді на шкірі з'являються гіперпігментації. 

При цій формі ознаками діабетичної стопи є погано заживаючі тріщини та мозолі на п'ятах, щиколотці, пальцях та бокових поверхнях I і V плеснових суглобів. Пізніше в зоні цих пошкоджень з'являються виразки. Вони болісні й з часом їх дно покривається чорним або коричневим струпом. Рясне виділення рідини для таких виразок нетипове, оскільки відбувається сухий некроз шкіри. В запущених стадіях розвивається критична ішемія та некроз пальців, що сприяє розвитку гангрени стопи або гомілки. 

Остеоартропатична форма 

Спочатку у хворого з'являється набряк, місцева гіпертермія, почервоніння і зниження чутливості стопи. Наявність болючості спостерігається приблизно у 75 % пацієнтів. Виникають також різні дискомфортні відчуття при навантаженні на ногу: відчуття «провалу» під час ходьби, хрускіт тощо. 

З часом з'являється крепітація уражених кісткових фрагментів і патологічна рухливість. Змінюється звичайна конфігурація стопи по внутрішньому краю. 

При відсутності правильної іммобілізації стопи порушується її біомеханіка. Деформація стає більш вираженою, сплющується склепіння стопи. Патологічні переломи призводять до формування кісткових мозолів. 

Якщо вчасно не розпочати адекватне лікування, розвиваються некориговані деформації типу «стопа-качалка» або «прес-пап'є». В результаті може відбутися повна втрата опорної здатності і рухливості. 

Деформації при діабетичній стопі остеоартропатичної форми підвищують ймовірність появи трофічних виразок. При їх інфікуванні розвивається гнійно-некротичне ураження, яке може стати причиною розвитку флегмони, остеомієліту і гангрени. 

У тяжких випадках діабетична стопа викликає тривалу втрату працездатності та інвалідизацію. Гнійно-септичні процеси можуть призвести до летального результату. 

Діагностика діабетичної стопи в МЕДІКОМ

Для діагностики діабетичної стопи необхідно звернутися до ендокринолога. Після уважного вивчення всіх скарг хворого лікар проводить тести для визначення рефлексів, оцінює температурну, вібраційну і тактильну чутливість. 

Щоб отримати детальну клінічну картину діабетичної стопи, лікар призначає: 

• УЗД судин нижніх кінцівок з допплерографією; 
• шкірну термометрію; 
• аналізи крові на глюкозу, холестерин і ліпопротеїни, глікозильований гемоглобін; 
• аналіз сечі на глюкозу і кетонові тіла. 
  
  

При необхідності обстеження доповнюється ангіографією з контрастом, КТ-артеріографією. Пацієнтам з трофічними виразками виконується бакпосів вмісту з виразкового дефекту. Якщо у хворого виявляється остеоартропатична форма діабетичної стопи, то йому проводять рентген стопи в двох проекціях, ультразвукову і рентгенологічну денситометрию. 

Якщо були виявлені зміни в прохідності судин ніг і деформація стопи, додатково призначають консультації судинного хірурга і ортопеда-травматолога. За необхідності слід також пройти консультації невролога, кардіолога, подолога та інших профільних спеціалістів. 

Лікування діабетичної стопи в Києві

Основні цілі лікування діабетичної стопи спрямовані на: 

• стабілізацію рівня глюкози в крові та АТ; 
• усунення навантажень або іммобілізацію ураженої кінцівки; 
• місцеву обробку трофічних виразок; 
• покращення процесів загоєння та профілактику ускладнень. 
  
  

Хірургічне лікування застосовують за неефективності консервативних методів або в запущених випадках. 

Консервативне лікування 

Для зменшення проявів діабетичної стопи пацієнту коригується доза інсуліну. При необхідності його переводять на інсулінотерапію. Хворим з підвищеним АТ призначають антигіпертензивні препарати. 

При виявленні трофічних виразок рекомендується дотримуватися режиму, який дозволить знизити навантаження на стопу. Для цього можна використовувати милиці, інвалідні візки, різні ортопедичні пристрої, спеціальне взуття та устілки. Кількість обмежень у рухливості визначає лікар. 

Щоб запобігти гнійно-некротичним ураженням, рекомендується ретельно дотримуватися правил гігієни. При появі запальних процесів рани потрібно систематично обробляти антисептичними розчинами та робити перев'язки. 

Рекомендується також провести професійну обробку шкіри у подолога для видалення мозолів, ділянок з гіперкератозом та зробити правильний педикюр. Лікар може також призначити антибактеріальні мазі та засоби для більш швидкого загоєння тканин. 

До плану медикаментозної терапії можуть бути включені: 

• антибіотики; 
• препарати для поліпшення проходження нервових імпульсів; 
• спазмолітичні засоби; 
• препарати альфа-ліпоєвої кислоти; 
• засоби для швидкого загоєння тканин. 
  
  

Для підвищення ефективності консервативної терапії рекомендуються різні методики фізіотерапії: 

• магнітотерапія; 
• електростимуляція; 
• лазерне опромінення крові; 
• магніто-звукова терапія та інше. 

Операції при діабетичній стопі 

За неефективності консервативної терапії та в запущених стадіях захворювання може бути рекомендоване хірургічне лікування діабетичної стопи. Залежно від особливостей клінічного випадку, можуть використовуватися наступні методики: 

• вскриття флегмон і абсцесів; 
• шкірна пластика виразки; 
• судинні операції для відновлення кровотоку: стентування артерій, тромбоектомія, ангіопластика, ендартеректомія, аутовенозне шунтування та ін. 
  
  

При розвитку гангрени виконують економну резекцію або ампутацію пальців, стопи, гомілки тощо. В подальшому таким пацієнтам рекомендують різні види протезування. 

Профілактика діабетичної стопи 

Всім пацієнтам з діабетичною стопою рекомендуються диспансерне спостереження. Відвідування лікаря необхідне один раз на місяць. 

Щоб знизити ризик розвитку діабетичної стопи та запобігти її ускладненням, діабетикам рекомендується: 

• своєчасно відвідувати лікаря та регулярно контролювати рівень цукру в крові; 
• строго дотримуватися дієти; 
• обирати тільки зручне взуття: воно має бути м'яким, широким, добре пропускати повітря; 
• не надягати взуття на голу ногу; 
• вчасно видаляти з взуття сторонні предмети; 
• носити шкарпетки лише з натуральних матеріалів: бавовни або м'якої шерсті; 
• регулярно оглядати стопи, щоб виявити потертості, мозолі, пухирці, тріщини та інші травми; 
• лікувати вчасно грибкові захворювання; 
• обирати шкарпетки і колготки без швів; 
• щодня мити ноги теплою водою з милом і ретельно витирати рушником; 
• регулярно наносити пом'якшувальний і бактеріоцидний крем для шкіри ніг; 
• щодня виконувати гімнастику для стоп; 
• не допускати впливу високих і низьких температур на ноги; 
• не ходити босоніж; 
• вчасно робити педикюр; 
• не допускати вростання нігтів: нігті обрізати тільки прямо; 
• вчасно проводити видалення мозолів і натоптишів за допомогою подолога або досвідченого майстра педикюру; 
• не використовувати мозольні пластирі; 
• відмовитися від куріння та вживання алкоголю.

Джерела

• Centers for Disease Control and Prevention (CDC)
• Medscape
• Mayo Clinic

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.