Лікування остеомієліту в Києві

Якщо ви шукаєте клініку для лікування остеомієліту в Києві, зателефонуйте в медичний центр МЕДІКОМ і запишіться на прийом до інфекціоніста. Після обстеження лікар направить вас до вузькопрофільних фахівців. Наші лікарі використовують тільки сучасне обладнання та інноваційні технології для діагностики й лікування різних інфекційних запалень. Тому ви гарантовано отримаєте максимальну допомогу в подоланні хвороби.

Остеомієліт — це інфекційне ураження кісток, що виникає через різні види патогенів. Патологія може розвинутися в будь-якому місці, однак у дітей частіше діагностується в довгих кістках кінцівок. У дорослих запалення зазвичай вражає кістки тазу або хребта. Швидко виявлене захворювання дає шанс на одужання без ускладнень, проте пізня діагностика може призвести навіть до втрати кісткової маси.

Класифікація остеомієліту

Згідно з клінічними проявами, виділяють два типи остеомієліту:

• Локалізований — запальний процес зосереджений у межах однієї кістки. Симптоми: підвищення температури, біль і загальна слабкість.
• Генералізований — у патологічний процес, крім місця ураження, залучаються інші тканини та органи. Клінічно проявляється високими показниками температури, симптомами інтоксикації, блювотою і больовим синдромом.

Види остеомієліту:

• гематогенний — причина виникнення патології криється в запальних захворюваннях інфекційного характеру;
• посттравматичний — запалення кістки утворюється після травми із занесенням забруднення, хірургічного втручання при переломах, вогнепальних пораненнях;
• контактний — інфікування кістки передається від запального вогнища м'яких тканин;
• дитячий — в етіології захворювання лежить вплив стафілокока або стрептокока.

Класифікація остеомієліту за перебігом захворювання:

• Гостра форма — різкий розвиток захворювання з підвищенням температури та больовим синдромом у місці ураження. З часом формується свищ, через який відбувається відтік гною.
• Хронічна форма — розвивається після гострої, якщо не було зроблене адекватне лікування. Гостра клінічна картина спадає, але біль не дає змогу пацієнту повернутися до нормального життя.

Люди з порушеною імунною системою, а також ті, які страждають на діабет і серповидно-клітинну анемію, схильні до більшого ризику розвитку патології. Серед причин остеомієліту зустрічаються відкриті переломи, носіння протезів, інфекції шкіри та діабет.

Патогенез

Травми, запалення та чужорідні тіла впливають на сприйнятливість кісток до мікробної колонізації, оголюючи ділянки, де бактеріальні клітини можуть адсорбуватися, обмежуючи імунну відповідь господаря. Фагоцити, яким доручено зупинити інфекцію, у відповідь виділяють ферменти, що перетравлюють кісткову тканину. З іншого боку, бактерії уникають дії фагоцитів, щільно прилипаючи до пошкодженої кісткової тканини та проникаючи всередину остеобластів (остеогенних клітин) або покриваючи себе і тканини, до яких вони прикріплюються, захисною біоплівкою, багатою полісахаридами. Гнійний вміст поширюється за кровоносною системою, і з'являються ознаки остеомієліту.

За відсутності лікування інфекція стає хронічною, а відмирання кісткової тканини в результаті запалення проявляється у відриві великих кісткових фрагментів. У результаті утворюється абсцес м'яких тканин, а окістя створює нові шари кістки навколо некрозу.

За статистикою, більшість діагностованих випадків характеризується гострою течією і при своєчасному лікуванні закінчується одужанням пацієнта.

Особливості перебігу захворювання під час вагітності

Можлива поява ознак остеомієліту і в період вагітності. Відразу необхідно сповістити про хворобу лікаря-гінеколога, який веде вагітність. Ця патологія становить загрозу для плоду і майбутньої матері. Лікування потребує невідкладних заходів з урахуванням стану пацієнтки. Враховуючи всі існуючі ризики, пріоритетним залишається збереження життя жінки. 

Спосіб лікування визначається залежно від тяжкості перебігу захворювання та місця локалізації процесу. Гостру форму лікар нейтралізує за допомогою медикаментозних препаратів, що не порушують життєдіяльності плоду. Якщо в організмі виявлено гнійний осередок, то показано хірургічне втручання. Профілактичні заходи під час вагітності зводяться до обробки свіжих порізів, недопущення травм і лікування запальних захворювань.

Особливості остеомієліту у дітей

У дітей запалення найчастіше розвивається в стегновій, великогомілковій, плечовій і променевій (передпліччі) кістках. Найчастіше вражає дітей віком від 5 до 14 років, з переважанням захворюваності у хлопчиків. Найбільш частою причиною остеомієліту у дітей є бактеріальна інфекція. Клінічна картина не відрізняється за симптоматикою від патології дорослих. При діагностиці остеомієліту дитячий ортопед-травматолог враховує симптоми, видимі у дитини, а також результати лабораторних і візуалізуючих досліджень. Крім того, треба виконати біопсію кісток і кісткового мозку, взяти мазки з усіх підозрілих ділянок і виконати дослідження крові. Це необхідно для встановлення етіології запального процесу та вибору відповідного антибіотика. Запальні зміни в кістці зазвичай видно приблизно через два тижні від початку захворювання. У дитини вони проявляються у вигляді осередків некрозу та облітерації кістки, нашарування окістя.

Лікування у дітей тривале (до 2 місяців) і дуже інтенсивне. В його основі лежить лікування антибіотиками для усунення джерела інфекції. Це препарати з широким спектром дії, які максимально охоплюють усі потенційні патогени. У деяких випадках необхідне втручання дитячого хірурга для дренажу гною і видалення пошкодженої тканини або кістки. Під час лікування бажано відпочивати та не напружувати уражену кінцівку. Також важливо контролювати біль за допомогою знеболюючих.

Діагностика остеомієліту

Рання діагностика остеомієліту дає змогу запобігти некрозу кісток і переходу захворювання у хронічну фазу. Лікар ортопед-травматолог попередньо збирає анамнез і оцінює стан пацієнта. Далі йде обстеження за допомогою пальпації. Обов'язково оцінюється хворобливість ураженої зони, ступінь її гіперемії та стан навколишніх м'яких тканин. За допомогою перкусії досліджується осередок інфікування.

Інструментальні методи:

• Рентген ураженої кістки — зазвичай виконується без використання контрасту. Зміни кісткової тканини буде видно на знімку.
• Сцинтиграфія — на 95 % дає змогу поставити правильний діагноз протягом 24 годин з моменту появи перших симптомів. Однак сцинтиграфія не може відрізнити інфекцію від інших змін у кістці, таких як перелом.
• МРТ — може виявити анатомічні зміни та є методом вибору при підозрі на остеомієліт хребта.
• УЗД — за його допомогою оцінюється стан не тільки кістки, а й прилеглих тканин.

Коли запалення діагностується за допомогою візуалізаційних досліджень, перед початком антибактеріальної терапії необхідно взяти зразки для бактеріологічного дослідження. Іноді тип бактерій можна визначити за культурою зразка крові, хоча надійнішим методом є дослідження зразків гною, м'яких тканин або кісток (біопсія).

Лікування остеомієліту

Остеомієліт зазвичай вимагає 4–6 тижнів прийому антибіотиків у досить високих дозах, щоб ефективно впливати на запалення. Найкраще вибирати антибіотик залежно від результату бактеріологічного тесту. Спочатку антибіотики краще вводити внутрішньовенно в умовах стаціонару, а потім продовжити лікування вдома, використовуючи внутрішньом'язові або пероральні препарати.

Лікування остеомієліту має бути комплексним, тому пацієнту треба дотримуватися наступних рекомендацій, таких як:

• Режим пацієнта.
  Передбачає обмеження рухової активності, особливо це стосується ураженої зони.
• Медикаментозна терапія.
  Заснована на прийомі протизапальних препаратів, ключове місце серед яких займають антибіотики.
• Дезінтоксикація організму.
  Необхідна для боротьби з продуктами життєдіяльності бактерій.
• Загальноукріплюючі засоби.
  Відновлюють і/або підсилюють захисні сили організму, що дозволяє скоротити час лікування і прискорити процес одужання.
• Симптоматичне лікування.
  Орієнтоване на зменшення болів, зниження температури та нівелювання інших ознак патології.
• Фізіотерапія.
  Охоплює ультрафіолетове опромінення, електрофорез, ЛФК та інші методи.

Під час лікування остеомієліту нижньої щелепи проводиться санація порожнини рота препаратами, що пригнічує поширення вогнища інфекції. Паралельно стоматолог видаляє омертвілі ділянки м'яких тканин. Виникнення перелому щелепи вимагає обов'язкової іммобілізації. Внутрішньокісткове промивання спрямоване на запобігання розвитку ускладнень. У разі появи свища або розростання процесу може бути призначене оперативне втручання.

Операція при остеомієліті

Іноді потрібне хірургічне втручання для видалення некротичної тканини, наприклад, в кістковому абсцесі, або для взяття зразків для подальшого дослідження.

Види хірургічного лікування:

• Трепанація.
  Характерна для початкових стадій патології. Технологія передбачає формування отворів для дренування гнійного вмісту і внутрішньокісткової обробки місця ураження антисептиками.
• Розтин гнійника.
  Застосовується для ліквідації вогнища ураження і лікування свища. При цьому видаляються ділянки омертвілої кісткової тканини.

Окремо проводиться реконструкція місця ураження з метою відновлення нормального функціонування кістки.

Наприклад, під час лікування остеомієліту тазостегнового суглоба проводять різні резекції. У результаті хірург вичерпується, дренує абсцеси та розкриває нагноєння.

До радикальних методів належать артротомія і резекція головки стегна.

Контроль виліковності

Після завершення лікування необхідно періодично відвідувати лікаря для перевірки стану та запобігання переходу хвороби в хронічну форму. Інструментальні методи діагностики в такому випадку є обов'язковими.

При хронічному остеомієліті важливо запобігти розвитку ускладнень. Для цього, крім інструментальних методів, необхідний постійний лабораторний контроль крові. Терміни післяопераційної реабілітації становить від 6 до 12 місяців, залежно від тяжкості операції. Індивідуальний план спостережень за пацієнтом розробляє лікар, який виконував оперативне втручання.

Профілактика остеомієліту

У рамках профілактики слід вчасно лікувати рани, зокрема:

• травматичні ушкодження;
• хірургічні (операційні) рани;
• діабетичні виразки стопи.

За необхідності належного догляду за раною лікування потрібно поєднувати з прийомом антибіотиків.

Особлива увага при лікуванні інфекцій приділяється маленьким дітям, літнім пацієнтам, людям з ослабленою імунною системою і страждаючим на діабет.

Пацієнти з імплантатами з металу або інших матеріалів піддаються особливому ризику розвитку захворювання і вимагають спеціальної профілактики.

Якщо пацієнт страждає на хронічне захворювання, пов'язане з обміном речовин, необхідно отримати консультацію у лікаря-дієтолога.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.