Діагноз: Артеріальна гіпертензія

Артеріальна гіпертензія — це патологія, для якої характерним є підвищення систолічного тиску (верхнього) понад 140 мм рт.ст., а діастолічного (нижнього) — понад 90 мм рт.ст. за умови, що ці показники були отримані в результаті не менше ніж 3 вимірювань, проведених в різний час в стані спокою.

Артеріальною гіпертензією страждає приблизно третина всього дорослого населення. З віком поширеність патологічного стану збільшується. Найчастіше гіпертензія зустрічається в осіб від 65 років і старше.

Класифікація АГ

Артеріальна гіпертензія є первинною (ідіопатичною, есенціальною), якщо виникає без видимої причини. Часто такий стан називають гіпертонічною хворобою.

Захворювання вважають вторинним (симптоматичним), якщо відомі причини її появи.

Види артеріальної гіпертензії

Ренопаренхіматозна артеріальна гіпертензія.
Розвивається на тлі гломерулонефриту, діабетичної нефропатії, нефриту, туберкульозу, травми або пухлини нирок, наявності кіст.

Вазоренальна гіпертензія.
Найчастіше викликана ішемією нирок, може розвиватися при атеросклерозі ниркових артерій, фібромускулярній дисплазії, аневризмі ниркової артерії, тромбозі ниркових артерій або вен тощо.

Ендокринні артеріальні гіпертензії.
З'являються при феохромоцитомі (пухлині надниркових залоз), первинному гіперальдостеронізмі (ураженні наднирників), хворобах щитоподібної залози.

Існує кілька клінічних класифікацій захворювання. Лікарі-кардіологи використовують класифікацію, засновану на ступенях гіпертонічної хвороби.

Ступені артеріальної гіпертензії:

• I ступінь — підвищення артеріального тиску вище 140/90 мм рт.ст. без змін з боку серцевої діяльності;
• II ступінь — підвищення артеріального тиску вище 160/95-100 мм рт.ст. з одночасним ураженням органів-мішеней (серця, мозку, нирок, судин очного дна) та зі збереженням їх функцій;
• III ступінь — показники артеріальної гіпертензії більші ніж 180/110 мм рт.ст., розвиваються ураження органів-мішеней з порушенням їх функцій.

Прогноз стану залежить від рівня артеріального тиску, ураження органів-мішеней, наявності факторів ризику і загального стану організму. Тому в систематиці гіпертонічних станів часто враховують стратифікацію хворих від ступеня ризику.

Етіологія і патогенез гіпертензії

До стійкого підвищення артеріального тиску протягом тривалого часу можуть призвести численні зовнішні та внутрішні чинники.

Причини артеріальної гіпертензії:

• деякі патологічні стани та захворювання (ІХС, серцева недостатність, цукровий діабет, порушення ліпідного обміну, бронхоспастичні стани, захворювання нирок і надниркових залоз, атеросклероз, інсульт, наявність пухлин);
• спадкова схильність;
• прийом медикаментів (нестероїдні протизапальні засоби, амфетаміни, циклоспоріни, глюкокортикоїди, еритропоетин, пероральні контрацептиви);
• сексуальні дисфункції;
• зайва вага;
• значне споживання жирів, кухонної солі, алкоголю;
• регулярне куріння;
• малорухливий спосіб життя;
• похилий вік;
• психоемоційні потрясіння, стан стресу тощо.

Одним з несприятливих наслідків тривалого підвищення артеріального тиску є ураження внутрішніх органів — органів-мішеней.

У пацієнтів, які не проходили лікування гіпертонічної хвороби, смерть найчастіше настає в результаті ураження серця.

Перша допомога при артеріальній гіпертензії

Ознаки артеріальної гіпертензії можуть проявитися в будь-який момент. Тому, важливо знати та вміти надати першу допомогу ще до приїзду швидкої допомоги.

Перша допомога при підвищенні артеріального тиску:

• викликати невідкладну допомогу;
• заспокоїти хворого, розстебнути одяг;
• забезпечити доступ свіжого повітря;
• укласти хворого з високо піднятим узголів'ям;
• дати заспокійливе.

Діагностика артеріальної гіпертензії

Для встановлення наявності синдрому артеріальної гіпертензії лікар-кардіолог особливу увагу приділяє виявленню причин гіпертензії, супутніх захворювань і наявності факторів ризику.

При артеріальній гіпертензії особлива увага приділяється вимірюванню артеріального тиску. Однак, остаточно діагноз "артеріальна гіпертензія" може бути встановлений тільки після проведення лабораторних та інструментальних досліджень.

Додатковим методом діагностики гіпертензії є визначення ліпідного обміну, концентрації сечової кислоти та гормонів (катехоламіни сечі, альдостерон).

Лікування артеріальної гіпертензії

Лікування артеріальної гіпертензії направлено, перш за все, на зниження артеріального тиску, захист органів-мішеней і усунення факторів ризику.

Терапія АГ проводиться лікарськими та немедикаментозними засобами. Комплексне лікування допомагає ефективно знизити артеріальний тиск, уникнути ускладнень і побічних ефектів.

Профілактика артеріальної гіпертензії

Будь-яка людина може звести до мінімуму ризики розвитку гіпертензії. Для цього необхідно вести здоровий спосіб життя, відмовитися від шкідливих звичок, достатньо часу приділяти адекватним фізичним навантаженням.

Важливе значення в профілактиці розвитку гіпертонічної хвороби мають: підтримка нормальної ваги, правильне харчування, засноване на дієті без солі, і систематичний прийом медикаментів.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.

Джерела

• Національна Академія медичних наук України
• Центр Громадського здоров'я МОЗ України
• Міністерство Охорони Здоров'я України