Лімфаденопатія

Лімфаденопатія — це термін, що означає збільшення та набряк лімфатичних вузлів, невеличких формувань, які складаються з лімфоцитів та відповідають за фільтрацію рідини з лімфатичної системи.

Частіше за все лімфаденопатія пов'язана зі збільшенням кількості або розміру лімфоцитів, що може бути наслідком запалення, інфекції або злоякісного новоутворення. Тому діагностика полягає в пошуку причини такого явища в кожному конкретному випадку. Більшість випадків лімфаденопатії реєструється у дітей як відповідь на доброякісні процеси, наприклад, вірусні інфекції. Це одна з найпоширеніших проблем, з якою стикаються в педіатрії.

В нормі у маленьких дітей передні шийні лімфатичні вузли розміром до 2 см, пахвові — до 1 см, і пахові — до 1,5 см.

Лімфаденопатія може бути:

• локалізованою (регіонарною), коли збільшений один або декілька лімфатичних вузлів суміжних областей — так, близько 50 % збільшення лімфовузлів зазвичай спостерігають в області голови та шиї;
• дифузною (генералізованою), коли ураження охоплює дві або більше несуміжні області, трапляється приблизно у 25 % випадків лімфаденопатій.

Причини лімфаденопатії

З'ясування причин збільшення лімфовузлів може бути досить складним завданням, тому необхідно ретельно вивчити історію хвороби та провести детальну діагностику.

Для регіонарної лімфаденопатії під час діагностики важливо враховувати групу уражених лімфатичних вузлів:

Шийна лімфаденопатія — поширена проблема у дітей, лімфатичні вузли цієї зони відповідають за язик, зовнішнє вухо, привушну залозу та більш глибокі структури шиї (гортань, щитовидну залозу та трахею), тому запалення або пряме інфікування цих ділянок викликає нагрубання відповідних шийних лімфовузлів.

Генералізована лімфаденопатія може виникати через такі причини:

• системні вірусні інфекції: інфекційний мононуклеоз, дитяча розеола, цитомегаловірус, вірус імунодефіциту людини;
• деякі бактеріальні інфекції: черевний тиф, сифіліс, туберкульоз;
• злоякісні процеси: лейкози, лімфоми;
• хвороби накопичення: хвороба Німана-Піка, Гоше;
• реакція на лікарські засоби (наприклад, цефалоспоріни);
• аутоімунні захворювання: ювенільний ревматоїдний артрит;
• саркоїдоз та інші.

Симптоми лімфаденопатії

Ознаками лімфаденопатії є збільшення одного або кількох лімфатичних вузлів однієї суміжних груп (для локальної патології) чи несуміжних груп (дифузна аденопатія), що можна побачити наочно або відчути при пальпації.

В залежності від причини, збільшені лімфовузли можуть давати болісні відчуття при натисканні чи ні, бути спаяними між собою та підлеглими тканинами, бути твердої або більш м'якої консистенції.

Інші симптоми зазвичай пов'язані з основним захворюванням, серед загальних можуть бути такі:

• підвищення температури тіла,
• загальна слабкість та сонливість,
• болі в суглобах,
• задишка та інші.

Щоб встановити діагноз лімфаденопатії та визначити її причини, необхідно звернутися до лікаря. В Києві отримати консультацію фахівця та пройти повне обстеження можна в Клініці МЕДІКОМ.

Діагностика лімфаденопатії

В первинній діагностиці лімфаденопатій важливе значення мають фізикальний огляд та вивчення історії хвороби. Увага до деталей допомагає поставити точний діагноз та виявити причини захворювання. Обстеження проводиться з голови до ніг, включаючи огляд вух, носа, горла, щитовидної залози, прослуховування легень, серця, пальпацію печінки, селезінки та черевної порожнини. Також оглядають шкіру для виявлення висипань, будь-яких уражень, вузликів. Оцінюються такі ознаки як: температура, артеріальний тиск, частота серцевих скорочень, частота дихання, насичення киснем.

Особливої уваги потребують хронічні аденопатії, які існують 3 тижні та більше. При пальпації збільшених лімфовузлів оцінюють їх локалізацію, розмір, твердість, рухливість та болючість.

Після ретельного огляду лікар може призначити такі лабораторні та інструментальні дослідження:

• розгорнутий аналіз крові з лейкоцитарною формулою — дозволяє оцінити рівень лімфоцитів на інших показників, наявність запалення, інфекції або алергічних реакцій;
• С-реактивний білок, як показник запалення;
• біохімічний аналіз крові — печінкові та ниркові проби, результати яких можуть казати про зміни за наявності системних захворювань;
• тести на грибкову патологію;
• лабораторна оцінка сифілісу, ВІЛ, цитомегаловірусу та інших вірусних інфекцій;
• проби на туберкульоз;
• рентгенографія грудної клітки;
• КТ грудної клітки, черевної порожнини;
• магнітно-резонансна томографія для диференціальної діагностики злоякісної та доброякісної середостінної лімфаденопатії;
• УЗД — дозволяє оцінити розміри та структуру лімфатичних вузлів.

Якщо розмір, локалізація або характер лімфаденопатії вказують на злоякісність, призначають біопсію ураженого лімфовузла, особливо якщо лабораторні дослідження не дають остаточних результатів.

Може виконуватися тонкоголкова біопсія, але вона дає невелику кількість зразків, тому частіше використовують видалення одного зі збільшених лімфовузлів з подальшим дослідженням його тканин.

Якщо діагностується бактеріальний лімфаденіт, тобто запалення лімфовузлів, викликане бактеріями, то також проводиться бакпосів на чутливість мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів.

Лікування лімфаденопатії

Лікування аденопатії визначається конкретною основною етіологією:

1. Інфекційні: антибіотикотерапія, противірусна терапія або протигрибкова терапія.
2. Аутоімунні: імунотерапія, системні глюкокортикоїди.
3. Реакція на медикаментозне лікування: необхідне припинення терапії під наглядом лікаря.
4. Злоякісна лімфаденопатія: хірургічне втручання в комплексі з променевою та/або хіміотерапією.

Профілактика

Профілактичні заходи стосуються зменшення ризиків інфекційних та імунних захворювань, зокрема, виключення таких факторів, як вживання алкоголю, куріння, токсичного навколишнього середовища, а також вчасна вакцинація.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.