Лікування інфекційного мононуклеозу

Інфекційний мононуклеоз — це гостре вірусне захворювання, яке викликається вірусом Епштейна-Барра. Також зустрічається назва «моноцитарна ангіна» і «хвороба Філатова» на честь вченого, який вперше описав це захворювання. Хоча патологія найчастіше зустрічається у дітей, близько чотирьох пацієнтів — підлітки й дорослі.

Хвороба розвивається повільно, інкубаційний період становить від 7 до 50 днів. Природні антитіла до цього вірусу виявляються майже у 80 % дорослих людей у світі.

Етіологія і патогенез

Причина інфекційного мононуклеозу — вірус Епштейна-Барра. Зараження відбувається в результаті прямого контакту зі слиною пацієнта. Найбільш сприйнятливими до інфікування виявляються пацієнти з ослабленим імунітетом, хронічною втомою і нераціональним харчуванням.

Контакт з вірусом Епштейна-Барра не означає, що у людини розвинеться захворювання.

Найбільш часто захворювання виникає:

• у дітей після 4 років;
• у підлітків;
• у молодих людей.

Рідше захворювання зустрічається у дорослих старше 40 років і немовлят.

Вірус проникає через слизову оболонку горлянки та атакує в основному В-лімфоцити, в яких він залишається в латентній формі. При цьому часто не проявляються ознаки інфекційного мононуклеозу. Збудник хвороби не розмножується і може викликати захворювання, але періодично провокує безсимптомну реактивацію інфекції, під час якої він буде виділятися зі слиною та іншими виділеннями до кінця життя. У більшості пацієнтів хвороба Філатова проходить без ускладнень. Однак деякі випадки потребують госпіталізації та серйозного лікування.

Мононуклеоз від стрептококової ангіни відрізняють такі ознаки:

• генералізоване збільшення лімфатичних вузлів;
• тривала лихоманка;
• збільшення печінки та селезінки;
• закладений ніс.

Висип належить до рідкісних симптомів інфекційного мононуклеозу і може проявитися лише в 1 з 10 пацієнтів. Іноді з'являється на другому тижні хвороби. Висип найчастіше з'являється на тулубі.

Особливості перебігу хвороби під час вагітності

Під час вагітності у жінки знижується імунітет. Виникнення інфекційного мононуклеозу, в більшості випадків, не шкодить здоров'ю дитини. Найбільший ризик у період гестації має підвищена температура. Як і при будь-якому іншому захворюванні, вагітна жінка, яка страждає на мононуклеоз, повинна перебувати під постійним медичним наглядом. Захворювання діагностується за допомогою аналізів крові. Основою лікування вважаються препарати симптоматичної спрямованості. Перш ніж почати приймання ліків вагітним жінкам треба проконсультуватися з лікарем-гінекологом. Важливо забезпечити організму відпочинок, здоровий сон і відсутність стресових ситуацій.

Особливості інфекційного мононуклеозу у дітей

Симптоми інфекційного мононуклеозу у дітей схожі на простудні захворювання. Спочатку малюк відмовляється від їжі, скаржиться на втому, болі в спині та ногах. З часом з'являється біль у горлі та висока температура. Крім цього, збільшуються шийні лімфатичні вузли. Дитячий лікар-інфекціоніст повинен призначити обстеження на мононуклеоз. Іноді педіатр, вважаючи, що це звичайна інфекція горла, прописують дитині антибіотик. Специфічного лікування не існує. Тому лікар призначає в основному симптоматичне лікування.

Діагностика інфекційного мононуклеозу

Підставою для постановки діагнозу є огляд під час відвідування лікаря, співбесіда та клінічна картина. Діагностику інфекційного мононуклеозу важко провести тільки на підставі видимих симптомів, оскільки подібні ознаки супроводжують, наприклад, бактеріальну ангіну.

Лабораторна діагностика інфекційного мононуклеозу включає кілька видів обстежень:

• Аналіз на мононуклеоз — показує збільшення концентрації лейкоцитів з переважанням лімфоцитів, наявність атипових лімфоцитів.
• Серологічні тести — необхідні при діагностиці випадків з атиповою клінічною течією. При цьому виявляються антитіла до збудника.
• Обов'язково проводиться ПЛР-діагностика.
• УЗД черевної порожнини — показує, чи збільшені паренхіматозні органи: печінка і селезінка.
• КТ.

Лікування інфекційного мононуклеозу

У разі появи симптомів захворювання у дорослої людини треба звернутися до сімейного лікаря або інфекціоніста.

Через відсутність спеціального протоколу при інфекційному мононуклеозі призначається симптоматичне лікування:

• жарознижувальні, протизапальні та знеболювальні: парацетамол, нестероїдні протизапальні засоби;
• вживання великої кількості рідини;
• у разі сильного набряку дихальних шляхів може знадобитися введення глюкокортикостероїдів.

Оскільки інфекційний мононуклеоз рідко пов'язаний з бактеріальними інфекціями, антибіотики зазвичай протипоказані.

Під час температури треба залишатися в ліжку і часто міняти одяг. Необхідно уникати травм живота, щоб не постраждала селезінка, яка може збільшуватися у пацієнтів з цим захворюванням.

Госпіталізація при лікуванні інфекційного мононуклеозу потрібна в тому випадку, якщо пацієнт відчуває утруднене дихання, зневоднення або інші ускладнення.

Контроль виліковності

Щоб уникнути рецидивів, необхідно відвідувати лікаря протягом року після зникнення симптомів інфекційного мононуклеозу. Потрібно також зробити контрольний аналіз крові (морфологію), щоб підтвердити відсутність анемії та оцінити інші показники. Варто запам'ятати, що імунітет на це захворювання виробляється довічно.

Особливо варто привчати до вищенаведених правил дітей з раннього віку.

Поради та рекомендації

На що звернути увагу:

• У жодному разі не можна використовувати антибіотики через вірусну етіологію захворювання. Крім марності застосування з'являється ризик алергічних реакцій.
• Нездужання, слабкість і постійна стомлюваність можуть зберігатися протягом декількох тижнів після одужання. У цей період треба більше піклуватися про себе, відпочивати й спати, щоб організм міг відновити свої сили.
• У період відновлення після інфекційного мононуклеозу не рекомендуються фізичні навантаження.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.