Лікування ревматоїдного артриту в Києві

Ревматоїдний артрит – це хронічне аутоімунне захворювання сполучної тканини, що характеризується ураженням суглобів, розвитком в них ерозійних і деструктивних змін, які призводять до нерухомості суглобів (анкілозуванню), системних запальних захворювань внутрішніх органів.

Ревматоїдний артрит – це одне з найбільш поширених хронічних запальних захворювань і може проявитися в будь-якому віці. Жінки хворіють набагато частіше, ніж чоловіки, а особи у віці від 35 до 50 років – частіше, ніж діти або літні особи.

Класифікація ревматоїдного артриту

Лікарі-ревматологи виділяють серопозитивний артрит (поліартрит, васкуліт, ревматоїдні вузли, полінейропатія, ревматоїдна хвороба легень, синдром Фелті) й серонегативний ревматоїдний артрит (поліартрит, синдром Стілла дорослий).

Існують чотири ступені активності ревматоїдного артриту. Найбільш легка – 0, а найважча – 3. При оцінці ступеня активності враховуються вираженість болю, ранкова скутість, ШОЕ та С-реактивний білок.

Для виділення функціональних класів ревматоїдного артриту враховуються такі характеристики як: здатність до самообслуговування, непрофесійна й професійна діяльність.

Стадії ревматоїдного артриту

• початкова стадія – стадія запалення, ураження синовіальних сумок, відчуття болю й набряк навколосуглобових тканин;
• прогресуюча стадія (стадія проліферації) – ущільнення синовіальної оболонки;
• завершальна стадія (стадія деформації) – руйнування хрящової та кісткової тканини, зміна форми суглоба, тяжкі порушення функцій суглоба.

Захворювання найчастіше починає розвиватися взимку, в період загострення й поширення інфекційних патологій.

Патогенез і наслідки ревматоїдного артриту

В основі механізму розвитку ревматоїдного артриту лежать глибокі порушення імунної відповіді з дисбалансом якісного та кількісного складу імунокомпетентних клітин, з порушенням їх функціональної активності. Максимальні запальні зміни спостерігаються в синовіальній оболонці. Запалення м'яких тканин суглобів супроводжується їх ущільненням і склерозуванням, що призводить до зміни форми або об'єму суглобів, утворення підвивихів і контрактур.

Запалення зачіпає капсулу суглобу і навколосуглобові тканини, що проявляється їх набряком і больовим синдромом. В подальшому спостерігається розростання синовіальної тканини (гіперплазія) і збільшення її обсягу (паннус). Процеси, що відбуваються, руйнують суглобовий хрящ та підтримуючу кістку, ведуть до нестабільності й порушення функції суглоба.

При прогресуванні імунних порушень, спостерігається типова клінічна картина ревматоїдного артриту з залученням до патологічного процесу багатьох органів і систем організму.

При артриті спостерігається прогресуюче порушення функцій, що найчастіше викликає появу ранньої інвалідності.

Тривалість життя при ревматоїдному артриті скорочується через супутні захворювання (інфекційні хвороби, патології серцево-судинної системи, захворювання легенів, нирок тощо), розвиток яких пов'язаний з прогресуванням імуно-запального процесу або з пригніченням імунітету. Найчастіше, смерть настає від ураження серцево-судинної системи.

Клінічні прояви ревматоїдного артриту

Про початок розвитку ревматоїдного артриту можна судити за наявністю суглобового симптому. Хворі скаржаться на болі в дрібних суглобах кистей і стоп, які посилюються в ранкові години і зменшуються ввечері. Формуванню артритів передують м'язові болі, помірні артралгії, бурсити та тендовагініти.

У хворих може розвинутися спонтанна ремісія зі зникненням суглобового синдрому. Але через деякий час запалення відновлюється з ураженням більшої кількості суглобів. Болі стають настільки сильними, що для їх усунення потрібно призначення лікарських препаратів.

Типові ознаки ревматоїдного артриту – ранкова скутість і симетричне ураження суглобів кистей і стоп (п'ястно-фалангові, міжфалангові та плеснофалангові (II-V) суглоби). З розвитком захворювання, в запальний процес втягуються променевозап'ястні, плечові, ліктьові, колінні, тазостегнові, гомілковостопні суглоби, суглоби передплесна, шийний відділ хребта, скронево-нижньощелепні суглоби.

Характерні ураження при ревматоїдному артриті:

• суглобові девіації – відхилення кісток, що з'єднуються в суглобі;
• анкілози – руйнування хряща суглоба, процеси, що призводять до повної нерухомості суглоба;
• деформація пальців по типу "лебедина шия";
• "павукоподібна кисть" (хворий не може торкнутися поверхні столу через неможливість розігнути пальці);
• деформація типу "бутоньєрка";
• деформація колінних суглобів.

Зміни суглобів кисті, що розвиваються, призводять до значного порушення її функцій. Хворі не можуть утримати чайник, підняти каструлю, відкрити замок двері, самостійно одягатися і взутись тощо. На сухожиллях кисті формуються ревматоїдні вузлики, що викликають сильні болі при згинанні пальців.

Перебіг ревматоїдного артриту супроводжується наступними ознаками:

• судини – васкуліт, тромбоваскуліт, ангіоматоз, аортит, панваскуліт;
• серце – міокардит, ендокардит, перикардит;
• ревматоїдний вузлик – безболісні, округлі, тверді, рухливі ущільнення від 2-3 мм до 2-3 см, що утворюються під шкірою над ураженим артритом суглобом;
• м'язовий апарат – міалгії, міозит, локальний фіброз, атрофія м'язів;
• легені – плеврит, інфільтрати або фіброз в легенях, інтерстиціальна пневмонія, вогнищевий або дифузний пневмосклероз, синдром Каплана (ревматоїдні вузлики в легенях), альвеоліт;
• нирки – гломерулонефрит, нефроангіосклероз, інтерстиціальний нефрит, амілоїдоз;
• шлунково-кишковий тракт – гастрит, ентерит, коліт, розвиток виразки шлунка і дванадцятипалої кишки;
• нервова система – множинний мононеврит, полінейропатії;
• лімфатична система – лімфаденопатія;
• синдром Фелті – комплекс симптомів, що включає лейкопенію, спленомегалію, пігментні плями на шкірі кінцівок, анемію, тромбоцитопенію;
• синдром Шегрена – аутоімунне системне ураження сполучної тканини, що проявляється залученням до патологічного процесу залоз зовнішньої секреції (найчастіше, слинних і слізних);
• очі – ірит, іридоцикліт, епісклерит, кератокон'юнктивіт, склеромаляція (потовщення склери в результаті її запалення) тощо.

Ревматоїдний васкуліт найчастіше розвивається у чоловіків і проявляється наявністю дрібноточкової геморагічної висипки в області нижньої третини гомілок, ураженням внутрішніх органів (пневмоніями, інфарктом міокарда, гепатитом, інфарктом кишечника тощо).

Досить часто у хворих розвивається анемія. Клінічно це проявляється ламкістю нігтів, випаданням волосся, сухістю шкіри, підвищеною втомлюваністю, постійним запамороченням, непритомністю.

Більшість ускладнень ревматоїдного артриту пов'язано з особливостями проведення патогенетичної терапії. Наявність ускладнень значно впливає на загальний стан організму та тривалість життя хворого.

Амілоїди можуть відкладатися в нирках і в шлунково-кишковому тракті. При розвитку амілоїдозу в нирках спостерігається наростаюча протеїнурія з формуванням нефротичного синдрому і подальшим розвитком ниркової недостатності. Амілоїдоз шлунково-кишкового тракту характеризується синдромом порушеного всмоктування, наполегливої діареєю, зниженням ваги, розвитком гіповітамінозу, анемією, спленомегалією й т.п.

Остеопенічний синдром у хворих на артрит зустрічається досить часто. Наявність патологічного процесу веде до зниження кісткової маси, розвитку навколосуглобового остеопорозу, порушення функцій локомоторного апарату, що виявляється в обмеженні загальної фізичної і рухової активності.

Особливості ревматоїдного артриту у дітей

Розвиток артриту у дітей, переважно, спровокований інфекційними захворюваннями верхніх дихальних шляхів (ГРВІ, грип, ангіна та ін.). Захворювання відрізняється гострим перебігом.

Ревматоїдний артрит у дітей починається, головним чином, з дрібних суглобів. При цьому, симетрично пошкоджуються зчленування на зап'ястях, міжфалангові й п'ястно-фалангові суглоби. Запальний процес може розвиватися тільки з одного боку.

Правильно підібране лікування, зміцнення імунітету, повноцінне й здорове харчування можуть значно "пригальмувати" розвиток захворювання.

Лікування артриту у дітей засновано на тих саме принципах, що й лікування у дорослих.

Діагностика ревматоїдного артриту

При діагностиці ревматоїдного артриту ревматолог оцінює клінічні прояви у хворого, їх тривалість, прогресування запального процесу. Важливе місце в постановці діагнозу відводиться лабораторним та інструментальним методам дослідження.

Лабораторні методи дослідження

• клінічний аналіз крові;
• гемограма;
• С-реактивний білок (СРБ);
• протеїнограма;
• ревмопроби – ревматоїдний фактор (РФ);
• антитіла до циклічного цитрулінового пептиду;
• дослідження Т-системи імунітету (імунофлюоресцентний метод);
• дослідження синовіальної рідини;
• цитологічний аналіз кісткового мозку (мієлограма).

Для ранньої діагностики васкуліту, диференціальної діагностики лімфаденопатії зі злоякісними утвореннями необхідна біопсія шкірно-м'язової ділянки, лімфатичного вузла (відповідно) з наступним гістологічним дослідженням.

Для підбору найбільш оптимальної схеми лікування ревматолог може рекомендувати консультацію у ортопеда-травматолога, пульмонолога, кардіолога, імунолога, гастроентеролога, невролога, нефролога та інших фахівців.

Лікування ревматоїдного артриту

Основна мета лікування ревматоїдного артриту – досягнення й підтримання клінічного поліпшення стану хворого, ремісії, попередження розвитку деструктивних процесів в суглобах, інвалідизації за допомогою проведення комплексу терапевтичних заходів, що включають фармакотерапію, фізіотерапевтичне лікування, спеціальну дієту та адекватні методи реабілітації.

Лікування ревматоїдного артриту включає:

• медикаментозну терапію;
• симптоматичне лікування;
• внутрішньосуглобові ін'єкції;
• місцеві аплікації димексиду та НПЗП на уражені суглоби;
• фізіотерапію (УФО, фонофорез гідрокортизону, магнітолазеротерапія, електромагнітні поля ультра- й надвисоких частот, парафінолікування, озокеритолікування);
• хірургічне лікування;
• методи екстракорпоральної детоксикації (плазмаферез, гемосорбція, кріоплазмосорбція та ін.);
• лікувальну фізкультуру;
• масаж;
• розвантажувальну дієтотерапію (молочно-рослинна, вегетаріанська дієта, харчування з низькою енергетичною цінністю);
• санаторно-курортне лікування.

Фармакотерапія забезпечується протизапальними препаратами, міорелаксантами, нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), глюкокортикостероїдами (ГКС), протиревматичними, імуномодулюючими, цитотоксичними, імуносупресивними засобами.

Оперативне втручання спрямоване на відновлення зруйнованих ревматизмом суглобів, воно застосовується при деформаціях, що обмежують функцію суглоба, виражених анкілозах, ревматичних вузликах, що постійно покриваються виразками, затисканні нерва, травматизації сухожиль, асептичному некрозі та інших ураженнях, викликаних ревматоїдним артритом.

Операції, що проводяться при ревматоїдному артриті

• Сіновектомія.
  Видалення запаленої синовіальної оболонки суглоба.
• Артродез.
  Штучне закриття суглоба з фізіологічно вигідного положення.
• Артропластика.
  Формування нового суглоба на основі зруйнованого з використанням аллопластичних і біологічних прокладок.
• Ендопротезування суглобів.
  Заміна зруйнованих суглобів на штучні.

Реабілітація та профілактика ревматоїдного артриту

Реабілітація при ревматоїдному артриті повинна бути почата якомога раніше.

Відновлення після артриту відбувається в кілька етапів:

• в умовах стаціонару – фармакотерапія, іммобілізація суглобів, пасивна фізична активність;
• в умовах поліклініки або санаторію – відновлення рухової активності в результаті нормалізації згинання суглоба, розтягнення зв'язок, збільшення амплітуди рухів;
• домашня реабілітація – система фізичних вправ в домашніх умовах.

Для профілактики деформації суглобів, ревматологи рекомендують змінити стереотипи рухової активності, включати в рухові дії суглоби, на які раніше не було навантаження. Одним з основних компонентів профілактики ревматоїдного артриту є лікувальна фізкультура та санаторно-курортне лікування.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.

Джерела

• Міністерство Охорони Здоров'я України
• Centers for Disease Control and Preventions
• Today on Medscape