Як лікувати синдром хронічної втоми?

Синдром хронічної втоми — це хронічне захворювання, яке супроводжується постійною втомлюваністю, що виникає в результаті взаємодії генетичних, імунологічних, психологічних або інфекційних факторів. Постійна втома в 4 рази частіше зустрічається у професійно активних жінок вікової групи 20–40 років, ніж у чоловіків того ж віку. Патологія супроводжується численними супутніми симптомами, вираженими більшою чи меншою мірою.

Класифікація СХВ

Синдром хронічної втоми діагностується після 6 місяців прояву клінічних ознак.

Захворювання умовно поділяють на 3 стадії:

• Продромальна фаза.
  Для неї характерні симптоми хронічної втоми, виражені в фізичному і психологічному виснаженні. На цьому етапі пацієнт може позбутися хвороби, змінивши спосіб життя.
• Гостра фаза.
  Характеризується як хвороба системної непереносимості навантажень. Неможливість встати з постелі доповнюється порушенням мислення та концентрації уваги. Виникають панічні атаки й депресія.
• Фаза відновлення.
  Пацієнт намагається повернутися до нормального життя, відчуваючи себе при цьому втомленим і розбитим.

Список захворювань, які провокують міалгічний енцефаломієліт (той же СХВ), набагато довший та охоплює практично усі можливі груп хвороб.

До третьої групи належать проблеми способу життя:

• зловживання алкоголем;
• недолік фізичних вправ;
• зловживання кофеїном;
• нерегулярне харчування.

Серед причин синдрому хронічної втоми не останнє місце займає перевантаження на роботі й праця в нічну зміну.

Патогенез

Наразі до кінця не вдалося з'ясувати патогенез міалгічного енцефаломієліту. В основі захворювання лежить аномальний рівень хімічних речовин, що виробляються в системі гіпоталамус — гіпофіз — наднирники. Ця система відповідає за контроль багатьох фізіологічних функцій, наприклад: сну, неспання і стресових реакцій. При цьому у пацієнтів з синдромом хронічної втоми в організмі виявляється низький рівень серотоніну і дофаміну. Ознаки хронічної втоми часто розвиваються після порушення роботи імунної системи. В цілому, прогноз на одужання сприятливий при своєчасному зверненні до лікаря.

Клінічні прояви СХВ

Помічено, що найчастіші симптоми хронічної втоми у хворих СХВ не проходять навіть після тривалого відпочинку. Вони проявляються майже протягом 6 місяців.

Синдром хронічної втоми — симптоми:

• м'язові й суглобові болі;
• втома після пробудження, яка свідчить про відсутність регенеруючих властивостей сну;
• головні болі;
• погіршення самопочуття після тренування, яке триває до 24 годин;
• погіршення концентрації уваги й пам'яті;
• помутніння зору;
• проблеми з вестибулярним апаратом.

Часто хронічна втома може супроводжуватися непритомністю.

Особливості перебігу СХВ при вагітності

Відчуття втоми під час виношування дитини є нормальним явищем. В організмі жінки відбуваються зміни на гормональному рівні, їй доводиться рухатися з більшою масою тіла. Очікування пологів часто є сильним психофізіологічним навантаженням.

Як відбувається лікування синдрому хронічної втоми в такій ситуації? Необхідно дотримуватися правильного харчування, вживати більше рідини, вчасно лягати спати й дотримуватися активного способу життя. Якщо ознаки захворювання заважають жити, потрібна допомога лікаря з обов'язковою консультацією гінеколога.

Особливості синдрому хронічної втоми у дітей

Розвиток синдрому хронічної втоми у дітей відбувається різко. Клінічна картина нагадує інфекційне захворювання. Більше третини випадків патології виникає після перенесеного ГРВІ. Крім постійної втоми, діти скаржаться на запаморочення, м'язові та суглобові болі, погіршення уваги. Важливим моментом стає встановлення правильного діагнозу. Тут необхідні спільні зусилля батьків, сімейного лікаря, невропатолога і психотерапевта. Лікування СХВ передбачає комбінування медикаментозних препаратів і психосоціальної підтримки. Якщо хвороба спровокована надмірним навантаженням дитини, потрібно змінити спосіб життя, переглянути режим дня.

Наслідки синдрому хронічної втоми

У клінічній картині СХВ можна спостерігати такі ознаки:

• крайній ступінь стомлюваності, що супроводжується больовим синдромом і може привести до виникнення депресивного стану;
• погане самопочуття, що породжує мінімальну активність пацієнта, сприяє розвитку соціальної ізоляції з усіма негативними наслідками;
• зниження якості життя у хворих на синдром хронічної втоми, що призводить до психічних розладів.

Лікування синдрому хронічної втоми

У пацієнтів з діагнозом синдрому хронічної втоми лікування СХВ передбачає:

• противірусні препарати — усувають потенційні причини вірусної природи;
• антидепресанти — знімають депресію, а також нейрохімічні порушення, що виникають в центральній нервовій системі;
• нестероїдні протизапальні препарати — лікують біль в м'язах і суглобах;
• імунотерапію — підтримує пасивний імунітет організму.

А також лікар може призначити фізіотерапію, до складу якої входять пневмомассаж, пресотерапія, мануальна терапія і карбоксітерапія.

Психотерапія та реабілітація часто потрібні пацієнтам з діагностованою патологією. Лікування синдрому хронічної втоми має бути комплексним. Його необхідно направити не тільки на зменшення симптомів, але й на усунення можливих причин захворювання.

Контроль вилікування

Полегшення симптомів пов'язано з поліпшенням якості сну пацієнта та зменшенням болю. Ефективність лікування визначається тим, що зникає відчуття постійної втоми. Пацієнт повертається до нормального способу життя. Щоб уникнути рецидиву хвороби, потрібно періодично відвідувати сімейного лікаря або психотерапевта.

Профілактика синдрому хронічної втоми

Профілактика синдрому хронічної втоми містить:

• повноцінний нічний відпочинок тривалістю 7–8 годин;
• дотримання фізичної активності у вигляді піших прогулянок, занять спортом, відпочинку на природі;
• обов'язкове дотримання режиму харчування з правильним підбором продуктів;
• контрастний душ;
• заняття улюбленою справою або хобі.

Поради та рекомендації

Синдром хронічної втоми може бути безпосередньо пов'язаний зі способом життя. В першу чергу, це стосується дієти. Перевтома й погане харчування призводять до захворювання. Щоденне меню, що містить продукти з низькою харчовою цінністю, провокує появу хронічної втоми. В цьому плані особливо небезпечний надлишок кофеїну. Патологія може бути також результатом пристрасті до солодощів: батончиків, печива і шоколадних цукерок, в яких присутні порожні калорії.

Найбільш уразливими для синдрому хронічної втоми є трудоголіки. Таким людям необхідно обов'язково переглянути спосіб життя і знайти час для відпочинку. В іншому випадку захворювання не уникнути.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.

Джерела

• Medscape
• Centers for Disease Control and Prevention