Лікування ентеровірусу в Києві

Ентеровірусна інфекція (ЕВІ, ентеровірус) – це група гострих патологій травної системи, викликаних РНК-вірусами роду Enterovirus.

Сьогодні відзначається все більше спалахів ентеровірусної інфекції на всіх континентах. Небезпека цієї групи патологій полягає в тому, що клінічна картина може бути найрізноманітнішою. Як правило, це – легкий перебіг хвороби, для якого характерне незначне погіршення самопочуття, але можуть виникнути й серйозні ускладнення, серед яких: важкі патології дихальної та нервової систем, нирок і органів шлунково-кишкового тракту.

Види та стадії патології

Ентеровіруси є вірусами з роду пікорнавірусів. Їх назва пов'язана з репродукцією вірусу в шлунково-кишковому тракті. Але ентерит, при цьому, розвивається досить рідко. На даний момент, за останньою затвердженою класифікацією, ентеровіруси налічують 15 видів.

Основними клінічними формами ЕВІ є:

• катаральна (протікає з характерними ознаками ГРВІ);
• кишкова (з диспепсичними розладами, болями в животі);
• паралітична (розвиваються парези та паралічі);
• ентеровірусна лихоманка (основна ознака – висока температура тіла);
• ентеровірусна екзантема (з характерними плямистими або плямисто-папульозними висипаннями на обличчі й тілі);
• герпетична ангіна (з'являються папули та везикули на слизовій оболонці ротової порожнини);
• епідемічна міалгія (для даної форми характерні гострі нападоподібні м'язові болі);
• менінгіт (розвивається менінгеальний синдром);
• міокардит (характеризується ураженням серця);
• гепатит (викликає патологічні ураження печінки);
• увеїт (вражає зорову систему).

За тяжкістю захворювання виділяють легку, середньоважку і важку форми.

За перебігом патологія буває:

• гострою;
• затяжною;
• неускладненою;
• ускладненою (для неї характерні 2 стани: пневмонія і міокардит).

Причини захворювання

Ключові причини ентеровірусу – попадання в організм кишкових вірусів груп ентеровірусу, поліовірусу, вірусу Коксакі, ECHO-вірусу. Джерелом зараження є хвора ентеровірусною інфекцією людина або носій вірусу. Потрапляє в організм людини через слизові ШКТ і верхніх дихальних шляхів. У процесі розмноження з'являються перші ознаки ентеровірусу, своєчасне реагування на які дозволяє попередити цілий ряд супутніх порушень і подальших ускладнень.

Шляхи зараження

Ентеровірус передається в основному такими шляхами:

• фекально-оральним (при порушенні правил особистої гігієни);
• контактно-побутовим (через заражені вірусом предмети);
• повітряно-крапельним (за наявності патогену в органах дихальної системи хворого);
• вертикальним (від інфікованої жінки до плоду під час вагітності);
• водним (при купанні в заражених вірусом водоймах і поливі рослин стічними водами).

Для даної групи патологій характерні сезонні спалахи в осінньо-літній період. Ентеровірус є висококонтагіозним, але після перенесеної інфекції виробляється і підтримується протягом декількох років стійкий специфічний імунітет.

Патогенез

Реплікація ентеровірусу, зазвичай, відбувається в клітинах епітелію, лімфоїдних утвореннях в кишківнику і верхніх дихальних шляхах. Віруси Коксакі здатні при розмноженні вражати глотку, шкіру, міокард і оболонки головного мозку. Рідше вірус зачіпає наднирники, печінку, легені, підшлункову і тканини плеври. ECHO-віруси розмножуються в тканинах печінки, міокарді, епідермісі, оболонках головного мозку, легенів і наднирниках.

При синдромі ГРВІ на місці воріт інфікування виникають зміни у вигляді ураження слизових оболонок. При зниженні реактивності макроорганізму збудник потрапляє в кровоносну систему і з кровотоком розноситься по всьому організму.

Різноманітність клінічних форм ентеровірусних інфекцій пояснюється як мутацією капсидних антигенів, гетерогенністю вірусної популяції, так і тропністю різних генотипів збудника до окремих тканин (клітин епітелію, нервових волокон і м'язової тканини).

Тропні до нервової та м'язової тканини форми вірусу можуть викликати міокардит, менінгіт, енцефаліт. Для всіх клінічних форм ентеровірусу характерні рецидиви з розвитком повторних хвиль лихоманки та поверненням клінічних ознак.

Клінічні прояви

Інкубаційний період ентеровірусу становить в середньому тиждень.

Захворювання розвивається гостро, з підвищення температури тіла до 39-40 градусів. З'являється слабкість, головний біль, болі в животі, диспепсичні розлади (блювота, нудота, діарея), судомний синдром.

Захворювання, що викликаються цими вірусами, частіше протікають в легкій або середньоважкій формі. Одужання в таких випадках настає протягом 2-3 тижнів. Найгірший прогноз при тяжкому перебігу захворювання.

Крім цього, для кожної з форм ентеровірусної інфекції існує свій перелік клінічних ознак:

• для катаральної форми характерні: нежить, кашель, субфебрильна температура, почервоніння і набряк слизової горла, розлади травлення;
• ентеровірусній лихоманці притаманні: лихоманка протягом 3 днів з моменту початку захворювання, помірна загальна інтоксикація, шкірні висипання (не завжди), слабкість і погане самопочуття;
• гастроентерична форма характеризується: болем в абдомінальній зоні, підвищенням температури, загальною слабкістю і швидкою втомлюваністю, погіршенням апетиту або повною його відсутністю, підвищеним газоутворенням в кишківнику, диспепсичними розладами;
• менінгеальна форма проявляється через: світлобоязнь, підвищену сприйнятливість до звуків, виражені головні болі при опусканні голови до грудей, млявість, апатію або надмірну збудливість, високу температуру тіла, судоми;
• ентеровірусний кон'юнктивіт характеризується: ріжучим болем в очах, сльозоточивістю, світлобоязню, почервонінням кон'юнктиви, набряком повік, рясними виділеннями (гнійними або серозними).

Особливості перебігу захворювання при вагітності

Ентеровірус при вагітності небезпечний не тільки для самої жінки, але і для плода. Вірус трансплацентарним шляхом потрапляє до плоду, викликаючи пошкодження його внутрішніх органів. Внаслідок цього процесу розвивається внутрішньоутробна інфекція, яка після народження дитини може протікати в формі менінгіту, міокардиту або серйозної патології шлунково-кишкового тракту.

Лікування ентеровірусної інфекції проводиться в щадному режимі, який передбачає максимальну користь для здоров'я матері та плоду з мінімальним ризиком спричинення шкоди майбутній дитині лікарськими препаратами.

Оскільки дана патологія загрожує величезною кількістю ускладнень, які можуть відбитися на розвитку організму дитини й скласти загрозу ії життю, потрібно провести негайне лікування ентеровірусної інфекції. Для цього потрібно звернутися до дитячого інфекціоніста, який визначить, які необхідно здати аналізи дитині, і на їх підставі підтвердить або спростує діагноз, призначить відповідне лікування.

Ускладнення

Ентеровірус, який протікає в менінгеальній формі (менінгіт, менінгоенцефаліт, енцефаломіокардит), може призвести до набряку мозку, психічних розладів, епілептичних нападів. Наслідками ентеровірусної інфекції, що протікає у важкій формі, можуть бути пневмонія, гостра дихальна недостатність. У вкрай важких випадках і за відсутності належного лікування можливий летальний результат.

Діагностика ентеровірусу

Діагностика ентеровірусної інфекції починається зі звернення до сімейного лікаря або інфекціоніста. В ході консультації проводиться опитування пацієнта, фіксуються клінічні прояви та призначається лабораторна діагностика:

• імунохімічний аналіз (дозволяє виявити характерні антигени);
• серологічний аналіз (для виявлення імуноглобулінів);
• молекулярно-біологічні дослідження (для виявлення характерного ланцюжка РНК);
• вірусологічний метод (для виявлення частинок вірусу в біологічних рідинах пацієнта).

При ентеровірусі спостерігаються такі зміни в ЗАК:

• лейкоцитоз від незначного до високого (в окремих випадках);
• збільшення кількості нейтрофілів;
• еозинофілія і лімфоцитоз (в ході розвитку захворювання).

Важливо пам'ятати, що наявність в організмі вірусу не є незаперечним доказом того, що саме даний патоген спровокував захворювання. Досить часто спостерігається безсимптомне носійство. Основним критерієм, який підтверджує активну дію вірусу на організм, є висока кількість імуноглобулінів А і М (їх кількість зростає в 4 і більше разів).

Диференціальну діагностику патології (в залежності від її форми) проводять з простим герпесом, грибковим стоматитом, менінгококовою інфекцією, кишковими патологіями, краснухою, скарлатиною, алергічними висипаннями.

Методи лікування захворювання

Лікування ентеровірусної інфекції засноване на дезінтоксикації організму і симптоматичній терапії. Терапевтичні підходи підбираються індивідуально для кожного пацієнта з урахуванням ступеню тяжкості його стану, форми та локалізації патологічного процесу. Пацієнтам можуть бути призначені протиалергічні, протиблювотні, знеболювальні та спазмолітичні препарати.

Контроль вилікування

Видужалим пацієнта можна вважати, коли повністю зникають всі клінічні прояви захворювання, а повторна діагностика ентеровірусної інфекції не виявляє вірусу в організмі.

Профілактика інфекції

Профілактика ентеровірусної інфекції включає загальні та особисті заходи.

До загальних профілактичних заходів відносять:

• контроль над забрудненням навколишнього середовища стічними водами;
• дотримання санітарно-гігієнічних норм при знешкодженні стічних вод;
• надання населенню епідемічно безпечних харчових продуктів.

Особиста профілактика передбачає:

• дотримання правил особистої гігієни;
• вживання кип'яченої або якісно очищеної води;
• обробку продуктів перед вживанням (миття овочів і фруктів з подальшою обробкою окропом);
• відмову від купання у відкритих водоймах, де купання заборонене (також слід відмовитися від купання в місцях, які вам не знайомі);
• щотижневу, в міру можливості, дезінфекцію житла (поверхні, стіни);
• регулярне вологе прибирання;
• провітрювання приміщення мінімум 2 рази на день.

Поради та рекомендації

Якщо ви запідозрили, що ваша дитина захворіла на ентеровірус, ні в якому разі не відправляйте її в садочок, в школу, на гуртки тощо. Заражена людина є джерелом інфекції протягом тривалого часу після зникнення симптомів ЕВІ: в органах дихальної системи ентеровірус залишається ще 3 тижні, а з калом він може виділятися ще 1-2 місяці.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.

Джерела

• Medscape
• Centers for Disease Control and Prevention
• Центр Громадського здоров'я МОЗ України