Еозинофілія: причини та діагностика

Якщо після здачі загального аналізу крові вам поставили діагноз «еозинофілія» або «еозинофільний лейкоцитоз», ви обов'язково повинні пройти додаткове обстеження. Виявлена патологія може бути симптомом небезпечного захворювання, тому без допомоги кваліфікованого та досвідченого фахівця в такому разі не обійтися. Запишіться на консультацію в клініку МЕДІКОМ, щоб якомога швидше зрозуміти причини еозинофілії та призначити ефективне лікування. У нас є всі необхідні умови для проведення діагностичних та терапевтичних заходів.

Еозинофілія – це стан, для якого характерне збільшення рівня еозинофілів у крові через розвиток паразитарних, алергічних процесів, а також інфекційних запалень, туберкульозу та інші стани.

Класифікація еозинофілії

Ступінь тяжкості підвищення еозинофілів у крові класифікується за показниками їхньої концентрації в 1 мл крові:

• легка – ≥ 1500 мкл (0,4–1,5х109/л);
• помірна – ≥ 1500–5000 мкл (1,5–5х109/л);
• виражена – ≥ 5000 мкл (> 5х109/л).

Виражені та помірні ступені позначають таким терміном як «гіпереозинофілія».

Залежно від першопричин і механізму підвищення концентрації еозинофілів у крові виділяють два основні різновиди еозинофілій:

• реактивні (виявляються приблизно в 90 % випадків) – рівень еозинофілів у крові зростає у відповідь на вплив таких зовнішніх факторів: мікроорганізми, паразити, алергени тощо;
• клональні – підвищені еозинофіли в крові є наслідком мієлопроліферативних гемобластозів (лейкозів) або мастоцитозів.

В окремий різновид виділяється транзиторна (тобто короткочасна) форма еозинофілії, поява якої не є прямим наслідком якогось захворювання. Еозинофілія, причини якої не можуть виявлятися, вважається ідіопатичною.

Етіологія еозинофілії

Причини підвищення концентрації еозинофілів різноманітні:

• алергічні реакції;
• зараження глистами та паразитами;
• патології легень — синдром Лефлера, еозинофільні пневмонії, алергічна реакція на легеневі форми аспергільозу, легеневі інфільтрати з еозинофілією, синдром Черджа-Стросса (один із системних васкулітів), саркоїдоз;
• патології крові — перніціозна анемія, справжня поліцитемія, неходжкінські лімфоми, гострий або хронічний мієлолейкоз, а також еозинофільний лейкоз, синдром Сезарі;
• ендокринопатії;
• злоякісні пухлини — канцероматоз, аденокарциноми ШКТ, сечовидільної та статевої системи, легенів і деякі інші ракові утворення;
• деякі доброякісні пухлини;
• первинні імунодефіцити — гіпер-IgE-синдром (або синдром Джоба), Т-лімфопатія, синдром Віскотта-Олдріча, дефект хемотаксису нейтрофілів;
• туберкульоз;
• деякі дерматологічні патології;
• патології шлунково-кишкового тракту;
• змішані стани — нестача магнію, ідіопатична еозинофілія, період одужання після інфекційних хвороб, СНІД, хорея, вроджена вада серця, скарлатина, гіпоксія, опромінення, реакція на трансплантацію, стан після перитонеального діалізу тощо;
• викликані прийомом деяких лікарських препаратів лікарсько-індуковані еозинофілії.

Патогенез еозинофілії

Зрозуміти, що таке еозинофілія, допоможуть деякі теоретичні дані про фізіологію. Еозинофіл — це один з різновидів лейкоцитів. Місце їхнього формування — кістковий мозок. Еозинофіли, норма яких у дорослих становить не більше ніж 0,4х109/л, а в дітей трохи вище — до 0,7х109/л, борються з чужорідними агентами: мікроорганізмами, паразитами, алергенами тощо. Головне їхнє завдання — розчинення залишків патогенних факторів. Еозинофіли також активно беруть участь у реакції «антиген-антитіло», контролюючі виділення синтезованого у відповідь на надходження чужорідного білка гістаміну.

При впливі на організм мікроорганізмів, токсинів, що виділяються паразитами, а також при введенні алергенів або токсинів відбувається підвищення еозинофілів. Повторна дія паразитарного або інфекційного агента викликає вторинне підвищення рівня цих клітин крові. Підвищені еозинофіли в крові також спостерігаються внаслідок впливу IgE-опосередкованої стимуляції вироблення деяких сполук, які вивільняються базофілами та тучними клітинами.

Легка ступінь еозинофілії не викликає появи специфічних симптомів. При персистуючих формах (понад ≥ 1500/мм) можуть виникати ураження внутрішніх органів. При підвищенні еозинофілів > 100 000/мкл формуються еозинофільні агрегати, які перекривають кровоносні судини та цим провокують розвиток ішемії тканин і мікроінфарктів.

Клінічні прояви при еозинофілії

Симптоми еозинофілії виявляються при проведенні аналізів крові з підрахунком лейкоцитарної формули. Прояви підвищення еозинофілів залежать від їх першопричин. Характер симптомів обумовлюється ступенем перевищення рівня еозинофілів у крові від норми. При наявній патології до симптомів еозинофілії, які проявляються у вигляді підвищення рівня концентрації цих клітин крові, долучаються ознаки основного захворювання-першопричини.

Синдром Еозинофілія-міалгія проявляється інтенсивним м'язовим болем, ознаками тендосиновіту, набряком м'язів, висипом. Ці симптоми та підвищення еозинофілів у крові зберігаються кілька тижнів або місяців. Це захворювання іноді може спричиняти й летальний результат.

Ця патологія вчетверо частіше виявляється у хлопчиків. У дитячому віці вона може асоціюватися з трисомією 21-ї або 8-ї хромосоми.

Діагностика еозинофілії

Аналіз крові на еозинофіли може проводитися за допомогою підрахунку клітинних елементів крові, взятої з пальця або ж із вени. При виявленні підвищення рівня еозинофілів потрібне обов'язкове звернення до терапевта або педіатра для можливого проведення таких досліджень:

• опитування пацієнта з уточненням даних щодо перенесених захворювань, наявності алергічних реакцій, прийому ліків, системних симптомів;
• дослідження крові: клінічне, на антитіла до грибків або гельмінтів, гормональні, ANCA, аналізи на імунофенотипування, на CD-маркери, на рівень ЛДГ, на імунодефіцити, печінкові тести;
• алергообстеження: шкірні та провокаційні проби, ІФА на рівень IgE, непрямий і прямий базофільний тест;
• мікроскопічний аналіз харкотиння;
• аналіз калу на яйця глистів;
• бактеріологічний і мікологічний посів мокротиння з визначенням чутливості до антибіотиків і протимікозних препаратів;
• спірометрія;
• рентген;
• ендоскопія з біопсією для гістологічного аналізу: ФГДС, фіброколоноскопія;
• біопсія легені;
• стернальна пункція та трепанобіопсія з гістологічним аналізом.

Обсяг диференціальної діагностики еозинофілії визначається лікарем індивідуально.

Диференціальна діагностика клональних і реактивних еозинофілій полягає в порівняльному аналізі клітинних елементів у периферичній крові, мієлограми тканин кісткового мозку, взятих за допомогою аспіраційної біопсії.

Лікування еозинофілії

Необхідність лікування підвищення еозинофілів у крові визначається персонально. В окремих випадках специфічна терапія еозинофілії не проводиться. Для стабілізації показників рекомендується відмінити прийом деяких лікарських препаратів, які можуть впливати на склад крові, або призначити динамічне спостереження (наприклад, після вакцинації від гепатиту A).

Для лікування еозинофілії обов'язково потрібно звернутися до лікаря. Самолікування цієї патології неприпустиме! Основна мета терапії при виявленні еозинофілії скеровується на лікування основного захворювання, яке її спровокувало, та на усунення його першопричин.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.