Як розпізнати коклюш?

Кашлюк чи коклюш – це патологія інфекційної природи, яка здатна вражати тільки людину. Захворювання провокує запальні процеси у верхніх відділах дихальної системи та нападоподібний спазматичний кашель.

Класифікація

Кашлюк може мати типову картину перебігу та атипову. Зазвичай, коклюш протікає в легкій, середньоважкій та важкій формах.

Поряд з типовим клінічним перебігом й характерними ознаками коклюшу, відомі інші форми патології.

Атиповий коклюш проявляється 3 формами:

• стертою (кашель не сильний, відрізняється високою частотою, тривалістю нападу, рідко викликає ускладнення);
• абортивною (типовий перебіг стадії стрімкого розвитку захворювання, після чого напади кашлю зовсім зникають або тривають не більше 2 днів);
• субклінічною (характеризується відсутністю будь-яких симптомів захворювання, захворювання можна виявити тільки лабораторними методами діагностики).

Етіологія захворювання

Причини коклюшу – це потрапляння в організм бактеріального агента Bordetella Pertussis, для життєдіяльності якого обов'язково потрібен кисень. Грампозитивна бактерія гине в зовнішньому середовищі під дією ультрафіолетових променів, при термообробці або впливі антисептика. У висохлих виділеннях збудник зберігає життєздатність протягом кількох годин.

Шляхи зараження

Єдиним джерелом коклюшу є заражена людина, яка становить небезпеку для оточуючих з перших днів переходу захворювання в активну форму. Найбільшу небезпеку вона представляє з моменту появи перших симптомів захворювання.

У перший тиждень появи кашлю та запалення верхніх дихальних шляхів всі хворі виділяють патоген в зовнішнє середовище. Поступово, протягом 2-3 тижнів, цей процес сповільнюється.

Велику небезпеку становлять заражені зі стертою формою захворювання (особливо для дітей), здатні передавати інфекцію оточуючим.

Бактерія Bordetella pertussis передається повітряно-крапельним шляхом. Активному поширенню збудника сприяє активний розвиток запалення слизових оболонок органів дихальної системи, сильний кашель та рясне виділення мокротиння. Передача інфекції відбувається тільки при безпосередньому контакті з зараженим на відстані не більше 2 метрів.

У людини сприйнятливість до коклюшу висока. Найчастіше хворіють діти, в тому числі, новонароджені.

Після перенесеного коклюшу, формується довічний та стійкий імунітет. Повторні захворювання спостерігаються, як правило, в літньому віці.

Паракоклюш

Є самостійним захворюванням, яке викликається збудником Bordetella parapertussis. Має багато схожого з механізмом розвитку, основними клінічними проявами легкої форми коклюшу. Проявляється тривалим наполегливим кашлем на тлі нормальної температури й відносно гарного самопочуття хворого. Лікуванню піддається насилу. Перехресного імунітету з кашлюком не дає.

Патогенез

Кашлюк, потрапляючи на слизову дихальних шляхів, вражає епітелій верхніх дихальних шляхів й виділяє токсини, які провокують розвиток запального процесу. Патоген не проникає в глибокі шари органів та не розноситься з кров'ю по організму.

Після загибелі бактерії виділяється коклюшний токсин (стійкий до термального впливу), який провокує напади спазматичного кашлю. З виділенням цього токсину пов'язані сильне зниження кількості глюкози в крові, збільшення кількості лімфоцитів та підвищена чутливість до гістаміну, що пояснює триваючий ще протягом декількох тижнів бронхоспазм та кашлеві напади.

У відділі мозку, який керує функцією дихання, закріплюється кашльовий рефлекс. Напади кашлю стають більш інтенсивними й частими. Спровокувати черговий напад можуть дотики, звуки, болючі відчуття. Порушується ритм дихання, спостерігаються розлади газообміну. Поширення по організму коклюшного токсину сприяє розвитку вторинної інфекції, тривалого носійства та поширення збудника.

Клінічні прояви

Перші ознаки захворювання проявляються в періоді від 3 днів до 2 тижнів, в середньому – через 1 тиждень.

У перебігу захворювання виділяють 3 стадії, які послідовно один одного змінюють:

• стадія розвитку патології;
• стадія спазматичного й судомного кашлю;
• стадія одужання.

Захворювання розвивається від декількох днів до 2 тижнів, у дорослих це відбувається повільніше, ніж у дітей.

Друга стадія захворювання розвивається поступово. Ознаки коклюшу в цей період мають свої особливості: частішають напади кашлю, набуваючи судомний характер. Перед початком нападу пацієнт відчуває першіння в горлі, тиск у грудях, тривожність. Температура тіла, як правило, лишається в межах норми.

Період судомного кашлю триває від 1 місяця й більше. Після чого частота нападів поступово зменшується та кашель затихає.

У період одужання від коклюшу періодичність нападів знижується, кашель стає слабкішим, проходять спазми й судоми, полегшується відходження мокротиння. Основні симптоми кашлюку поступово згасають, але протягом декількох місяців зберігаються кашель, дратівливість, слабкість, підвищена збудливість, швидка стомлюваність.

При важких та запущених формах захворювання можуть спостерігатися такі симптоми кашлюку як: блювота в кінці нападу кашлю, підвищення артеріального тиску, судоми.

У дітей частим ускладненням коклюшу є помилковий круп.

Діагностика

Діагностика кашлюку проводиться на підставі збору даних анамнезу, огляду хворого, лабораторних методів дослідження.

Лабораторна діагностика включає:

• загальний аналіз крові;
• біохімічний аналіз крові;
• бактеріологічне дослідження;
• пряма реакція імунофлюоресценції;
• ПЛР-діагностика;
• серологічні дослідження (реакція аглютинації, реакція зв'язування комплементу, реакція непрямої гемаглютинації).

Біологічним матеріалом для дослідження служать кров, мокротиння, слиз зі слизової носоглотки.

При необхідності, лікар може призначити рентген легенів й комп'ютерну томографію.

Диференціальну діагностику коклюшу проводять з запальними захворюваннями дихальної системи, наявністю в верхніх дихальних шляхах сторонніх тіл та ін.

Лікування

Лікування коклюшу проводять амбулаторно або в стаціонарі. Значно полегшує напади кашлю свіже зволожене повітря та зниження різних зовнішніх подразників, які впливають на органи слуху, зору, тактильні відчуття.

Медикаментозне лікування коклюшу:

• антигістамінні препарати з седативною дією;
• анксіолітики;
• антибактеріальні препарати.

При тяжкому перебігу захворювання з вираженим кисневим голодуванням призначають оксигенотерапію.

Профілактика коклюшу та вакцинація

До моменту створення в середині XX століття вакцини проти коклюшу, збудник регулярно викликав епідемії. Зростання числа хворих в останні роки набирає особливу силу, що пов'язано з великою кількістю невакцинованих дітей.

Ефективно захистити від захворювання може тільки вакцина від коклюшу.

Вакцинація дітей та дорослих проводиться препаратами:

• Тетраксім;
• Гексаксім;
• Бустрікс.

Планову вакцинопрофілактику проводять з 3 місяців АКДП. Щеплення від коклюшу робиться тричі внутрішньом'язово з інтервалом 1,5 місяця. Ревакцинація проводиться через 1,5-2 роки після вже завершеної вакцинації.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.

Джерела

• Міністерство Охорони Здоров'я України
• Medscape
• Centers for Disease Control and Prevention