Як лікувати паротит (свинку)?

Епідемічний паротит – це гостра вірусна інфекція, що супроводжується запаленням залозистих органів (головним чином, слинних залоз), нервової системи та інтоксикацією всього організму. У народі епідпаротит найчастіше називають "свинкою", тому що при розвитку захворювання особа набуває характерних рис. Сприйнятливість до захворювання дуже висока.

Класифікація паротиту

Широко поширена клінічна класифікація епідемічного паротиту, що включає такі критерії як: вираженість клінічних проявів, протікання, тяжкість захворювання, наявність ускладнень і т.д.

Паротитна інфекція може бути:

• типовою (ускладнена, неускладнена, ізольована, комбінована);
• атиповою (стерта, безсимптомна).

При неускладненій формі патогенному впливу піддаються тільки слинні залози, при ускладненій свинці вплив вірусу поширюється на інші органи й системи. При атиповій формі симптоми можуть бути стертими та слабо вираженими, або захворювання протікає взагалі без будь-яких клінічних проявів.

По тяжкості виділяють паротит легкого, середнього або важкого ступеня. Критеріями тяжкості служать вираженість інтоксикації організму, температура, наявність місцевих проявів та ускладнень. У легкій та средньоважкій формах протікає, як правило, ізольоване ураження привушних слинних залоз. При важких формах захворювання в патологічний процес залучаються інші органи (підшлункова залоза, статеві залози) й системи (нервова, сечостатева).

Протікання епідемічного паротиту може бути гладким або негладким, тобто, з ускладненнями, приєднанням вторинної інфекції, загостренням хронічних захворювань.

Етіологія захворювання

Свинка або паротит, причиною захворювання якого є РНК-геномний вірус Paramyxovirus, викликає інфікування тільки у людини.

Виділяється збудник паротиту зі слиною, сечею. Лабораторними методами його можна виявити в крові, цереброспінальній рідині, в грудному молоці та інших біологічних рідинах.

У зовнішньому середовищі вірус нестійкий. Він легко гине під дією прямих сонячних променів (ультрафіолетових ламп), при високих температурах, в антисептичних розчинах, при висушуванні. При низьких температурах вірус зберігає свою життєздатність до одного року.

Шляхи зараження та механізм передачі

Джерелом епідемічного паротиту є хворий з вираженими та прихованими формами захворювання. Людина стає заразною за 1-2 дні до виникнення перших ознак захворювання. Вона виділяє вірус в навколишнє середовище перші 5-7 днів інфікування.

Свинка передається повітряно-крапельним шляхом. Однак, медики не виключають можливість передачі збудника через предмети (посуд, іграшки та ін.), забруднені слиною хворої людини безпосередньо перед контактом з іншою людиною. Іноді спостерігається трансплацентарна передача паротиту.

Найчастіше, хворіють діти від 1,5 до 15 років. Хлопчики й підлітки хворіють частіше, ніж дівчата. Не захищене від паротиту й доросле населення.

Збудник проникає в організм через слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, ротової порожнини та кон'юнктиви. Після розмноження вірусу, в клітинах зараженого розвивається вірусемія – поширення збудника з током крові по організму. Найбільше вірус паротиту осідає в слинних залозах, яєчках, підшлунковій залозі та клітинах нервової системи, де посилено розмножується, викликаючи місцеві запальні реакції.

Оскільки слинні залози знаходяться до вхідних воріт ближче за все, вони в першу чергу піддаються впливу збудника. При цьому, спостерігаються набряк, інфільтрація сполучної тканини, закорковування канальців, рідко – крововиливи та некроз залозистої тканини.

У механізмах нейтралізації вірусу значна роль належить віруліцидним антитілам, які зменшують активність збудника та його проникнення в клітини.

При вираженому збільшенні привушної слинної залози, обличчя хворого паротитом набуває грушоподібної форми, мочка вуха з боку ураженої залози трохи підіймається. Шкіра в місці припухлості натягнута, насилу збирається в складки, лисніє. У привушній області турбують почуття напруги й болю, особливо в нічний час.

Якщо набряк залози тисне на євстахієву трубу, у вухах може з'явитися біль та шум. Часто, через болючі відчуття позаду вух хворий не може пережовувати їжу, іноді відбувається тонічний спазм жувальної мускулатури.

Найчастіше, слинні залози уражаються з двох сторін, але буває й односторонній епідемічний паротит.

Біль тримається 3-4 дні, до кінця 7 дня захворювання зникають набряки та поступово зникають всі симптоми свинки.

На відміну від дітей, паротит у дорослих протікає з більш тривалим продромальним періодом, вираженими клінічними проявами. Часто спостерігаються ураження підщелепних та під'язикові слинних залоз, диспепсичні розлади. Одужання у дорослих займає в середньому до двох тижнів.

Важким ускладненням епідемічного паротиту є атрофія підшлункової залози та яєчок, у хлопчиків – безпліддя в майбутньому. З боку нервової системи можуть розвинутися: парези, серозний менінгіт, менінгоенцефаліт, гідроцефалія. У найскладніших випадках захворювання може призвести до інвалідизації.

Лікар-інфекціоніст проводить диференціальну діагностику паротиту з гнійними запальними захворюваннями привушних залоз, паратонзилярним абсцесом, інфекційним мононуклеозом, токсичною формою дифтерії.

Як лікувати паротит

Лікування паротиту при неускладнених формах проводиться амбулаторно. Госпіталізація проводиться при важких формах захворювання та розвитку ускладнень. При високій температурі показаний суворий постільний режим.

На сьогодні засоби етіотропного лікування відсутні.

Особливого догляду потребує порожнина роту: часте пиття, ретельна чистка зубів, регулярне полоскання содовим розчином або чистою водою.

Методи лікування паротиту:

• сухе тепло на область привушних залоз (УФО-лампа, сухі зігріваючі компреси);
• місцеві фізіотерапевтичні процедури (УВЧ-терапія, діатермія);
• дезінтоксикаційна терапія;
• жарознижувальні препарати (при температурі вище 38 градусів).

Якщо розвивається запальний процес в яєчках (орхіт), то рекомендується використовувати суспензорії, місцево в перші 3-4 дні – холод, а потім – тепло.

Хворих необхідно ізолювати на 9-10 днів. Приміщення, де знаходиться хворий, потрібно часто провітрювати, регулярно проводити вологе прибирання, для особистого користування виділяється окремий посуд, засоби особистої гігієни, дітям – іграшки.

Якщо дитині ще не виповнилося 10 років та вона раніше не хворіла на свинку, то вона підлягає карантину на 3 тижні з моменту останнього контакту з хворим.

Контроль вилікування

Диспансерне спостереження за особами, які перехворіли на епідемічний паротит, не передбачене. Якщо у хворого спостерігалися ускладнення у вигляді менінгіту або менінгоенцефаліту, необхідно регулярне спостереження протягом 2 років у невролога.

Профілактика

Головна профілактика паротиту – вакцинація дітей. Профілактичне щеплення від паротиту проводиться відповідно до календаря щеплень у віці 12 місяців з подальшою ревакцинацією в 6 років одним щепленням, яке включає вакцину від паротиту, кору та краснухи.

Вакцинація від паротиту показала свою високу ефективність, вона сприяє зменшенню захворюваності на паротит, зниженню кількості й тяжкості ускладнень.

За результатами серологічного скринінгу можливе проведення екстреної вакцинації підлітків та дорослих.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.

Джерела

• Medscape
• Центр Громадського здоров'я МОЗ України