Що таке діастаз?

Діастаз прямих м'язів живота — це розходження м'язів по білій лінії живота через перерозтягнення сполучної тканини. Він може проявлятися випинанням уздовж середньої лінії живота, особливо помітним при напруженні м'язів. У більшості випадків діастаз не є небезпечним, проте може викликати дискомфорт, порушення постави і знижену підтримку органів черевної порожнини. 

Правильний підхід до лікування діастазу підбирається індивідуально — від вправ під контролем фахівця з фізичної реабілітації, до хірургічної корекції в складних випадках. У клініці МЕДІКОМ лікування проводять досвідчені хірурги із застосуванням сучасних малотравматичних методик.

Класифікація діастазу

Абдомінальний діастаз залежно від місця розташування розтягування класифікується як надпупковий, підпупковий або змішаний.

У чоловіків апоневроз частіше розтягується в епігастральній зоні, а у жінок — в мезо- і гіпогастральній області.

Хірурги класифікують такі види діастазу:

• А — післяпологовий (класичний);
• В — діастаз локалізується в нижніх і бічних відділах;
• С — ознаки діастазу поширюються до мечоподібного відростка і реберних дуг;
• D — розбіжність м'язів преса поєднується з поганою вираженістю лінії талії.
  
  

Залежно від відстані, що виникає між межами перерозтягнутих м'язів, виділяють три ступені діастазу:

• I — не більше 7 см;
• II — до 10 см;
• III — більше 10 см.
  
  

Фахівці виділяють три стадії діастазу:

• I — зовнішній вигляд живота не змінюється або змінюється незначно;
• II — в положенні стоячи видно випинання, які в тому ж місці в положенні лежачи виглядають як поглиблення;
• III — перерозтягнення не тільки визначається візуально, але і призводить до дисфункцій внутрішніх органів.

Патогенез і симптоми діастазу

Зрозуміти, що таке діастаз, допоможе опис його клінічних проявів. Виразність ознак розходження м'язів преса залежить від ступеня діастазу і стадії розтягування сполучної тканини. Пусковий механізм для появи ознак діастазу — тривале перерозтягнення м'язів черевної стінки. Воно може провокуватися розвитком метеоризму і дисфункціями ШКТ у новонароджених, вагітністю, значним об'ємом жирової тканини при вісцеральному ожирінні, надмірними навантаженнями на м'язи преса та іншими факторами.

На початкових стадіях патології відзначається тільки візуальний дефект на білій лінії. Під час напруження м'язів живота на його поверхні з'являється «жолобок», який розділяє краї прямих м'язів живота. Хворий може швидко втомлюватися, відчувати помірні болі і дискомфорт в животі і попереку.

При посиленні діастазу з'являються симптоми порушення постави, проблеми з травленням і моторикою кишечника, які призводять до виникнення тахікардії, нудоти, метеоризму і запорів. У жінок після народження дитини ймовірний розвиток нетримання сечі під час чхання або кашлю, сміху або іншого навантаження.

При виражених проявах діастазу з'являються такі симптоми:

• застій крові у венах нижніх кінцівок;
• атрофія м'язів живота;
• ниркові коліки;
• відчуття тяжкості при ходьбі;
• ознаки опущення шлунка та інших внутрішніх органів.

Особливості перебігу діастазу при вагітності

Спостереження фахівців показують, що в 60% випадків діастаз у жінок розвивається на тлі гестації або в післяпологовому періоді.

Найчастіше розходження м'язів починається в середині II триместру, оскільки саме на цьому терміні вагітності починає наростати внутрішньочеревний тиск (під впливом зростання матки). До появи симптомів діастазу під час гестації сприяє і вироблення такого гормону як релаксин, який сприяє розслабленню м'язів.

У нормі після народження дитини матка зменшується до свого звичайного розміру приблизно за 2 місяці, і діастаз усувається без лікування. Однак під впливом несприятливих факторів ознаки діастазу можуть зберігатися і навіть прогресувати.

Сприяти розвитку діастазу під час вагітності та в післяпологовому періоді можуть такі фактори:

• великий плід;
• багатоплідність;
• зайва вага;
• велика кількість вагітностей і пологів;
• раннє і надмірне навантаження при фізичних вправах після пологів.
  
  

Будь-які ознаки діастазу є приводом для звернення до лікаря. Фахівець порекомендує вагітній носити бандаж і виконувати вправи, які можна робити на тих чи інших термінах гестації або післяпологового періоду.

Після пологів слід суворо дотримуватися рекомендацій лікаря щодо фізичної активності. У післяпологовому періоді не рекомендується виконувати складні вигини і містки, підйоми корпусу і ніг у положенні лежачи на спині, скручування, пози йоги, при яких відбувається максимальне напруження м'язів черевної стінки, інтенсивні віджимання при упорі на руки або на перекладині турніка.

Особливості діастазу у дітей

Розвиток діастазу у новонароджених провокується недорозвиненням м'язових волокон. Особливо часто розтягнення м'язів виникає у недоношених дітей. Найчастіше прояви фізіологічного діастазу самоусуваються до року життя. Ризик збереження таких дефектів черевної стінки зазвичай спостерігається тільки у дітей з синдромом Дауна. У дітей старшої вікової групи діастаз зазвичай провокується неправильно дозованим фізичним навантаженням під час тренувань.

Ускладнення діастазу

При розходженні м'язів більш ніж на 7-8 см з'являється високий ризик виникнення такого поширеного наслідку діастазу, як грижа в області пупкового кільця або білої лінії живота. Нерідкісними наслідками діастазу стають порушення травлення і постави, часті болі в спині, хронічні закрепи, кишкова непрохідність, що виникають через опущення внутрішніх органів і дискоординацію роботи м'язового корсету.

Діагностика діастазу

Для виявлення розходження м'язів живота необхідна консультація хірурга. У клініці МЕДІКОМ для надання допомоги дітям може проводитися консультація дитячого хірурга.

Після виконання пальпації живота, яка дозволяє виявити неспроможність м'язів, для уточнення клінічної картини можуть призначатися наступні методики діагностики діастазу:

• УЗД ОЧП;
• рентгенографія.
  
  

При виявленні ускладнень захворювання проводяться додаткові дослідження: УЗД органів малого таза, КТ, МРТ та ін.

Лікування діастазу

Тактика лікування діастазу залежить від тяжкості його проявів. Воно може бути консервативним або хірургічним. Новонародженим дітям може рекомендуватися динамічне спостереження у педіатра до року життя. Якщо діастаз м'язів викликається патологіями ШКТ, дихальної системи або інших органів — призначається їх терапія. При діастазі після пологів рекомендується носіння бандажа протягом 2-4 місяців.

Всім пацієнтам з ознаками діастазу м'язів рекомендується підтримувати живіт під час чхання або кашлю, вводити в раціон більшу кількість багатих клітковиною продуктів для нормалізації стільця. При ожирінні призначається спеціальна дієта для стабілізації ваги. Під час лікування діастазу слід виключити підняття важких предметів і надмірні або неправильні фізичні вправи. При діастазі протипоказані вправи у вигляді зворотних скручувань, віджимань.

Консервативна терапія рекомендується при перерозтягненнях м'язів преса не більше I ступеня. Для корекції м'язового корсету пацієнту призначається ЛФК і масаж. Комплекс вправ при діастазі складається індивідуально з урахуванням виявлених проявів патології. Він повинен виконуватися щодня. Курс масажу живота при діастазі повинен проводитися сертифікованим масажистом. Як доповнення може рекомендуватися кінезіологічне тейпування.

Операції при діастазі

Хірургічна операція показана при прояві діастазу II-III ступеня.

Операція при діастазі може виконуватися за допомогою двох основних методів:

• абдомінопластика через розріз — проводиться при наявності сильно розтягнутих ділянок шкірних покривів, надлишковому підшкірному жирі;
• ендоскопічна абдомінопластика — виконується при доцільності та можливості установки грижової сітки, алотрансплантата, зшивання крайових ділянок м'язів, за необхідності методика поєднується з герніопластикою.
  
  

Після операції з приводу діастазу призначається прийом знеболюючих та антибіотиків, рекомендується обмеження фізичних навантажень. Курс повної реабілітації займає близько 1-3 місяців залежно від тяжкості захворювання.

Профілактика діастазу

Для профілактики діастазу слід:

• зміцнювати м'язи преса;
• нормалізувати роботу кишківника;
• вживати в їжу багаті на рослинну клітковину продукти;
• не допускати надмірних навантажень;
• попереджати розвиток ожиріння.
  
  

Поради та рекомендації

Багато пацієнтів задають питання про те, як визначити діастаз на початкових стадіях самостійно? Для того щоб помітити його присутність, можна провести простий тест:

• лягти на рівну і тверду поверхню на спину, зігнути коліна;
• ліву руку слід підкласти під потилицю, а праву покласти на середню лінію живота трохи вище пупка;
• розслабити живіт;
• кінчиками пальців виконати промацування у напрямку вгору до мечоподібного відростка грудини.
  
  

При виявленні на цій лінії розбіжностей м'язів більше ніж на ширину двох пальців можна припустити наявність перерозтягнення м'язів преса. У таких випадках необхідно звернутися до лікаря для більш детальної діагностики діастазу.