Короста: симптоми і лікування

Короста – це акародерматит: контагіозне захворювання, яке викликають паразити. Збудник – коростяний кліщ Sarcoptes scabiei (старіша його назва – коростяний свербун). Зона ураження – шкіра.

Кліщі, що викликають коросту, поширені по всій земній кулі. Основна причина такої поширеності – на них не особливо впливають соціальні, економічні й кліматичні чинники. Але, в той же час, епідемічні спалахи хвороби, як правило, трапляються в регіонах, де переважає бідність, є проблеми з санітарією, водопостачанням або його якістю, відсутня просвітницька робота серед населення, а також існує висока щільність населення.

За статистикою, щороку у світі короста діагностується приблизно у 300 млн. людей різного віку.

Класифікація

Як такої загальноприйнятої типології корости не існує. Але, тим не менше, прийнято виділяти кілька основних форм її перебігу:

• класична короста (симптоматика – наявність свербіння, висипань і коростяних ходів);
• ускладнена форма (прогресує при занесенні інфекції в уражену область при розчісуванні);
• короста без виявлених ходів в шкірі.

Крім цього, у захворювання виділяють такі нетипові форми:

• вушна (паразит оселяється в вушних раковинах людини і є небезпечним для органів слуху, виявляє зараження сильна вушна сверблячка);
• пемфігоїдна або бульозна (ураження у вигляді бульбашок);
• прихована (атипова) короста (без вираженої клініки);
• нодулярна, або, як її ще називають, вузликова короста або скабіозна лімфоплазія, (при цій формі утворюються синюшно-багряні/ коричневі округлі шкірні ущільнення діаметром від 2 до 20 мм);
• важка, ще відома як норвезька або крустозна, короста – найбільш часто зустрічається у людей з імунними проблемами (при ній везикули супроводжуються появою щільних кірок, а свербіж, як правило, буває менш інтенсивним або повністю відсутній, іноді дана форма зовні виглядає як псоріазоформний дерматит з чітко-обмеженим вогнищем і наявністю непостійних білястих лусочок);
• короста "охайних" (властива для людей, які вдаються до частих, інтенсивних водних процедур, і має типову клініку з мінімальною вираженістю).

Також, в класифікації корости є поняття псевдосаркоптоз. Це захворювання, при якому інфікування відбувається від ссавців (не від людини). Характерні риси хвороби – нетривалий період інкубації, відсутність коростяних ходів, папули, схожі на кропив'янку.

Причини зараження

Всі причини корости криються в кліщі Sarcoptes scabiei, який має мікроскопічні розміри.

Чоловіча особина коростяного кліща має другорядне значення при зараженні. Первинні ходи робить запліднена самка. Вона першою вбуравлівлюєтся під шкіру, роблячи ходи на межі рогового і зернистого шару епідермісу. Після чого, відкладає яйця, з яких через 2-3 дні вилуплюються личинки. Приблизно через 2 тижні вони стають дорослими особинами з життєвим циклом від 1 до 2 місяців.

Sarcoptes scabiei не стійкий до умов навколишнього середовища. Поза тілом людини він може існувати не більше 72 годин.

З невідомих причин, крустозна короста частіше зустрічається серед пацієнтів з імуносупресією (ВІЛ-інфіковані, хворі на рак крові, люди, які на постійній основі використовують глюкокортикостероїдні препарати або інші імунодепресанти) і пацієнтів з важким фізичним станом або розумовою відсталістю, а також у корінних жителів Австралії.

Sarcoptes scabiei заразний на всіх стадіях свого розвитку – доросла особина, личинка, яйце.

Механізм передачі

Охайність не є гарантованим захистом від корости. Але, в разі зараження охайної людини, для захворювання характерна легша форма – одиничні висипання і невелике свербіння в фазу активності кліщів.

Основні способи зараження:

• прямий шкірний контакт з інфікованою людиною;
• побутовий шлях інфікування (найбільш малоймовірний: кліщ швидко гине поза тілом людини, а активність втрачає задовго до загибелі).

Місця, в яких поширення корости найбільш ймовірно, – дитячі садки, школи, спортивні секції, гуртожитки, готелі, хостели тощо.

Найбільш легко відбувається зараження між сексуальними партнерами.

Виникнення, перебіг і можливий результат

Щодо корости потрібно твердо засвоїти: всі її прояви (свербіж, висип тощо) – результат алергічної реакції організму на самого кліща, його укуси та продукти життєдіяльності.

Крім цього, є й інші особливості виникнення і перебігу корости, які необхідно знати (в т.ч. для своєчасного її виявлення і звернення за кваліфікованою допомогою):

• інкубаційний період при первинному зараженні триває від 3 до 10 днів, в деяких випадках (дуже рідко) – до 6 тижнів;
• чим більше паразитів проникло під шкіру спочатку, тим менш тривалим буде прихований період перебігу захворювання;
• при повторній інвазії паразита реакція імунної системи на подразник може виникнути вже через кілька годин;
• інтенсивність висипань не пов'язана з кількістю кліщів, але залежить від сили імунної відповіді на продукти їх життєдіяльності;
• якщо сильно розчісувати шкіру, до корости може приєднатися бактеріальна інфекція, яка значно ускладнить лікування;
• пік активності паразитів припадає на другу половину доби, тому в цей час свербіж загострюється, стає більш інтенсивним;
• кліщі розчиняють фібрилярний білок шкіри за допомогою протеази, яка міститься в їхній слині;
• ходи найлегше виявити на найбільш тонких ділянках шкіри – зона між пальцями і їх бокова поверхня, низ живота, кистьові та ліктьові згини, груди тощо.

При нормальному імунітеті адекватне лікування корости, отримане без затримки, дозволяє повністю усунути клінічні прояви та наслідки зараження з повним відновленням працездатності. Однак, іноді, при неякісному лікуванні, спостерігаються описані нижче ускладнення корости, які можуть призвести до тяжких станів, аж до смерті хворого. Також, несприятливий прогноз мають більшість хворих норвезькою коростою. При ній будь-яке відоме лікування малоефективне, тому захворювання часто закінчується смертю хворого, яка настає через загальну інтоксикацію, порушення серцевої діяльності й/ або гостру ниркову недостатність.

Зосередження висипань і ходів, властивих для корости, – це місця між і з боків пальців рук, з'єднання передпліччя та кисті, статеві органи (у представників чоловічої статі), груди, низ живота.

При цьому, зовнішній вигляд висипки при корості має менше діагностичне значення, ніж її локалізація. Оскільки, коростяному висипу притаманне певне розмаїття. Також, його вираження не корелюється з кількістю паразитів. Воно продиктовано силою імунної відповіді організму. Характерний висип при корості – симптом алергічної реакції на життєдіяльність кліща (особливо, на його слину). Через розчісування при свербінні до висипань може приєднатися бактеріальне інфікування, яке, як правило, проявляється гнойничками, при відсутності термінових заходів – більш серйозними ускладненнями.

Особливості захворювання у дітей

У дітей, особливо у немовлят, поряд з папуловезікулами та ходами в шкірі, які пророблені кліщами, короста проявляється везикуло-уртикарним висипом. Крім того, може розвинутися попрілість, виникнути гнійне запалення біля нігтьового валика і нігтьової складки.

У немовлят (до 7 міс.) симптоми корости часто схожі з кропив'янкою. Зона ураження сильно розчесана, а також покрита кров'яними корочками та пухирями. Висипання, як правило, локалізуються з більшою інтенсивністю на обличчі, спині й сідницях.

На наступних стадіях в симптоматиці переважають дрібні везикули, іноді – бульбашки (пемфігоїдна форма). В окремих випадках, короста у дітей має схожу клінічну картину з гострою екземою. У зв'язку з посиленим свербінням у дітей нерідко відзначають такі ознаки-ускладнення корости як:

• порушення сну;
• поверхнева піодермія;
• запальні процеси в тканинах лімфатичних вузлів, які викликаються дією патогенних неспецифічних мікроорганізмів;
• зрушення в аналізі крові – лейкоцитоз, лімфоцитоз, абсолютне або відносне підвищення числа еозинофілів, прискорення осідання еритроцитів, альбумінурія.

Як встановлюється діагноз?

Як тільки з'явилися перші підозри на коросту – висип, свербіж тощо – необхідно звернутися за кваліфікованою медичною допомогою до дерматолога. Він здійснить діагностику корости (в т.ч. диференціальну) і призначить правильне лікування.

Основна діагностика корости полягає у візуальному огляді тіла пацієнта, особливо зон з зосередженням сверблячки та висипу, що вказують на інвазію коростяного кліща. У деяких випадках, коли у лікаря є сумніви, уражені ділянки змащуються йодом: після висихання всі ходи, які зробив коростяний кліщ, проявляться коричневою лінією.

Крім клінічної оцінки, в діагностиці використовуються лабораторні дослідження – мікроскопічний аналіз зішкрібу коростяного ходу. Якщо під час дослідження препарату будуть виявлені кліщі, їх яйця і/ або фекальні кульки, діагноз "короста" підтверджується.

Лікувальні заходи

Типова короста лікується легко і швидко. Лікування корости здійснюється за допомогою акарицидних мазей зовнішнього застосування (крім цього, можуть застосовуватися сірчана мазь, розчин кротамітона або перметрина). Вони наносяться на тіло (не тільки в місцях видимих уражень) тільки після гарячої ванни (душа) з рясним використанням мила.

Зовсім недавно, ВООЗ надала дослідження, за якими в лікуванні корости може допомогти пероральна доза івермектину.

Крім того, фахівці радять простерилізувати заражений одяг або випрати його в гарячій мильній воді, обробити акарицидною присипкою постільні речі, матраци, простирадла й одяг.

Кожен препарат, який використовують у своїй практиці лікарі клініки МЕДІКОМ, володіє кількома обов'язковими властивостями:

• вони знищують паразитів на всіх фазах їх розвитку;
• мінімальна токсичність;
• простота в застосуванні;
• не бруднять одяг.

Правила, яких слід дотримуватися при лікуванні:

• не можна займатися самолікуванням, всі заходи щодо усунення паразитарних інвазій повинні здійснюватися під наглядом лікаря;
• необхідно виконувати всі приписи лікаря і чітко слідувати його інструкціям з нанесення препарату;
• нігті повинні бути коротко підстрижені та препарат обов'язково повинен наноситись під ними, особливо при наявності вогнищ сильної сверблячки (при контакті з зараженою поверхнею під нігті потрапляють яйця кліща);
• нанесення препарату здійснюється ввечері, обов'язково руками;
• ліки повинні знаходитися на шкірі не менше 12 годин;
• неприпустиме попадання препарату в очі та ін.

Схема лікування корости може мати різну тривалість і включати різні маніпуляції, все залежить від форми та складності перебігу хвороби, а також наявності вторинних інфекційних процесів. Але, в будь-якому випадку, головним в ній є чітке дотримання порад лікаря, послідовності водних процедур, застосування ліків, зміни постільної білизни та одягу. Пам'ятайте, вилікувати не ускладнену коросту набагато легше, ніж її нетипові й ускладнені форми.

Контроль виліковності

Після 10-14 днів лікування обов'язково потрібно пройти повторний огляд у лікаря. Тільки після нього лікар може вирішити: потрібно продовжувати лікування або зробленого курсу було досить і хвороба переможена.

Якщо після лікування, через деякий час, у вас почалося "загострення", то це означає, що ви або не долікувалися, або сталося повторне захворювання первинно інвазованого від контактних осіб, які були заражені, але не пройшли профілактичне лікування корости одночасно з хворим.

Профілактика корости

Незважаючи на те, що короста не є прямим наслідком поганої гігієни та трапляється серед людей, які дотримуються усіх гігієнічних норм, найбільш важливим заходом профілактики вважається особиста гігієна. Також, величезне значення в боротьбі з хворобою має якісне водопостачання.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.

Джерела

• Всесвітня організація охорони здоров'я
• Українська Вікіпедія