Бешиха: симптоми й ознаки

Захворювання бешиха (в народі – «рожа») потребує обов'язкового лікування у фахівця, оскільки вона проявляється не тільки косметичним дефектом, але й супроводжується загальною інтоксикацією та може спричиняти ускладнення, аж до сепсису. Вам необхідно дізнатися, як лікувати бешиху? Для лікування бешихової інфекції можна звернутися в клініку МЕДІКОМ, де для терапії цього поширеного захворювання застосовуються сучасні протоколи, які гарантують відмінний результат.

Бешиха – це інфекційне захворювання, яке викликається бета-гемолітичним стрептококом групи A та характеризується переважним ураженням шкірних покривів і слизових оболонок серозного або серозно-геморагічного характеру. Ця хвороба частіше виявляється у жінок (особливо після 50 років), вона схильна до рецидивів і серед гострих інфекцій займає 4-е місце за поширеністю.

Класифікація бешихи

З огляду на тяжкість місцевих проявів і вираженість загальної інтоксикації виділяють три форми бешихового запалення:

• легке;
• средньотяжке;
• важке.

За характером місцевих симптомів виділяють такі види бешихового запалення:

• еритематозне;
• еритематозно-бульозне;
• бульозно-геморагічне.

З огляду на масштаби та поширеність уражень виділяють чотири види бешихового запалення:

• локалізоване;
• мігруюче (або блукаюче);
• поширене;
• метастатичне.

За оцінкою перебігу форми бешихового запалення поділяють на:

• первинне — захворювання виникає раптово та закінчується повним одужанням;
• рецидивуюче — епізод запалення повторюється через відтинок часу від 2 діб до 2 років після останнього випадку;
• повторне — запальний процес повторюється через понад 2 роки після останнього епізоду.

Перебіг бешихи може бути неускладненим і ускладненим, на який вказує виникнення флегмони або некротичного ураження.

Етіологія бешихи

Причина бешихи — інфікування бета-гемолітичним стрептококом групи A (рідше групи C або G). Найчастіше збудником є Streptococcus pyogenes. Збудник виділяє безліч екзо- й ендотоксинів, ферментів та антигенів. Цей вид стрептококів буває складником мікрофлори ротоглотки або шкіри здорових людей. Джерелом інфекції може бути як здоровий носій стрептокока, так і заражена стрептококовою інфекцією хвора людина.

Сприйнятливість до бешихової інфекції зростає при лікуванні стероїдами, хронічному тонзиліті й інших стрептококових інфекціях ЛОР-органів, варикозній хворобі, карієсі, цукровому діабеті, посттравматичних або післяопераційних рубцях, грибкових інфекціях стоп, лімфовенозній недостатності та лімфедемі.

Пік захворювання спостерігається в останні місяці літа та на початку осені.

Патогенез бешихи

Інфікування бета-гемолітичним стрептококом відбувається через пошкоджені ділянки шкіри. При хворобі бешиха шляхи передачі можуть бути пов'язані з хронічними вогнищами інфекції. У такому разі збудник разом із потоком крові потрапляє в капіляри. Після надходження в лімфатичну мережу дерми стрептококи розмножуються.

Під час активного розмноження в кров виділяється безліч продуктів життєдіяльності: антигенів, токсинів, ферментів. Вони викликають загальну інтоксикацію, а також підвищення температури. У важких випадках розвивається токсико-інфекційний шок.

Бешиха належить до інфекційних захворювань. Тому хворому та його оточенню варто обов'язково дотримуватися правил при антисептичній обробці ран, що значно скорочує шляхи передачі хвороби бешиха.

Симптоми бешихи

Інкубаційний період бешихи може простежуватися тільки при посттравматичному зараженні цією інфекцією. У таких випадках він становить від декількох годин до 5 діб.

Симптоми бешихи в 90 % випадків з'являються раптово та проявляються гостро. У хворого швидко підвищується температура та прогресують прояви загальної інтоксикації:

• головний біль;
• погіршення або відсутність апетиту;
• відчуття вираженої слабкості та ломоти в м'язах.

Приблизно через кілька годин з'являються місцеві симптоми бешихи, які проявляються виникненням обмеженої запальної ділянки на шкірі або слизових оболонках. Зона запалення стає ущільненою, набряклою, свербить або пече, червоніє та виглядає як блискуча, піднята, ущільнена бляшка. У хворого з'являються скарги на відчуття розпирання та болючість під час дотику або спроб промацування.

Особливо болючими є виниклі на волосистій частині голови ураження. Так само до симптомів бешихи нерідко долучаються ознаки лімфаденіту: відбувається збільшення регіонарних лімфатичних вузлів, під час руху або промацування вони болючі.

При важкій формі бешихи в періоді розвитку інфекції загальна інтоксикація стрімко прогресує. Виникають такі ознаки бешихи:

• нудота;
• блювота;
• марення;
• втрата свідомості.

Лихоманка триває близько 7–8 днів. На ураженій шкірі або слизових запаленнях стихає пізніше. В області еритеми простежується легке лущення. Іноді виникає пігментація. При розвитку лімфостазу утворюється набряклість.

Осередок ураження при еритематозній бешисі виглядає як ділянка еритеми яскраво-червоного кольору з набряком і чіткими нерівними контурами у вигляді «географічної карти» або «язиків полум'я». Колір ураженої ділянки може варіювати від бурого (при вираженому порушенні живлення тканин) до синюшного (при застої лімфи). Під час натискання на вогнище почервоніння зникає через 1–2 секунди.

Твердість шкіри та регіонарний лімфаденіт при бешисі можуть зберігатися довго. Зазвичай ця ознака бешихи вказує на високу ймовірність її рецидиву.

Під час розвитку еритематозно-геморагічної форми на тлі еритеми з'являються дрібні та великі вогнища крововиливів. Гарячковий період зазвичай триває орієнтовно 14 днів, і репресування ознак бешихи відбувається значно повільніше. Водночас при цій формі бешихи зростає ймовірність некротичних уражень.

Еритематозно-бульозна форма бешихи супроводжується появою пухирців (булл). Вони можуть бути дрібними та великими, містять прозорий серозний ексудат. Булли виникають через 2–3 дні після розвитку бешихи. Вони можуть розкриватися самостійно. Якщо бульбашки великі, рекомендується розтин за допомогою стерильних ножиць. Рубці після булл найчастіше не залишаються.

При бульозної-геморагічній бешисі в бульбашках накопичується серозно-кров'яниста рідина. Після розтину вони можуть залишати виразки й ерозії. Ця форма бешихи нерідко ускладнюється розвитком нагноєнь або некрозу.

Особливості бешихи при вагітності

Розвиток бешихи при вагітності є небезпечним для майбутнього малюка та перебігу гестації. Поява будь-яких ознак, що нагадують бешихове запалення, має бути підставою для негайного звернення до лікаря. Призначення антибіотиків та інших засобів для лікування захворювання проводиться залежно від терміну гестації.

Особливості бешихи у дітей

Бешиха шкіри частіше виявляється у дітей середнього або старшого віку. Особливо небезпечним є її розвиток у новонароджених або дітей молодшого віку. Причини бешихи у новонароджених — зараження від матері.

Під час розвитку бешихи у новонароджених вогнище ураження найчастіше знаходиться в зоні пупка. У дітей до року еритема зазвичай утворюється на обличчі або в місцях попрілостей. Протягом 24–48 годин вона може поширюватися на сідниці, ноги, спину та весь тулуб. У малюка швидко наростають прояви інтоксикації та лихоманка, можуть виникати судоми. Нерідко розвивається таке найнебезпечніше ускладнення як сепсис. Серед дітей до року особливо високі й показники летальності.

У дітей старшого віку захворювання бешиха частіше триває в еритематозній формі з переважним ураженням ділянок на обличчі або ногах. При своєчасному та правильному лікуванні інфекція добре піддається терапії та не схильна до рецидивів.

Діагностика бешихи

Діагностика бешихи зазвичай полягає у виявленні характерних ознак захворювання. У сумнівних випадках для диференціальної діагностики бешихи з дерматологічними патологіями проводиться консультація дерматолога. У разі потреби виявлення та лікування проявів варикозу або флебітів призначається консультація флеболога.

Пацієнтам, у яких виникає не менше 3 рецидивів за рік, рекомендується диспансеризація.

Операції при бешисі

Показання для хірургічного лікування бешихи:

• бульозна форма бешихи;
• гнійно-некротичні ускладнення.

Лікування проводиться в хірургічному відділенні. При гнійних процесах або буллах виконується їхній розтин та обробка вогнища з його подальшим дренуванням для кращого відтоку ексудату. У разі потреби проводиться пластика.

Профілактика бешихи

Для попередження розвитку бешихи варто:

• вчасно лікувати запальні патології та травми слизових і шкіри, стрептококові інфекції та карієс;
• дотримуватися особистої гігієни;
• при гіпергідрозі користуватися присипкою для складок шкіри;
• носити комфортний вільний одяг.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.

Джерела

• Medscape
• Centers for Disease Control and Prevention