Ротавірус: симптоми, лікування

Ротавірусний гастроентерит, ротавірусна інфекція або ротавірус – це інфекційне захворювання, що вражає слизові оболонки ротоглотки й тонкого кишківника. Хворобу часто називають шлунковим або кишковим грипом (при цьому, варто пам'ятати, що з грипом ротавірус нічого спільного не має). Захворювання широко поширене й займає 2 місце після ГРВІ.

Класифікація ротавірусу

Ротавірусну інфекцію можна класифікувати за рядом ознак:

• за типом –‌ типові (гастроентеритична, ентеритична, гастритична) та атипові (стерта, субклінічна) форми;
• по тяжкості –‌ легка, середньотяжка, тяжка;
• за течією –‌ гостра, ускладнена та неускладнена.

Причини виникнення ротавірусу

Збудником ротавірусної інфекції є РНК-геномний вірус сімейства Reoviridae. Всього виділяють 9 серотипів ротавірусів, серед них захворювання у людини викликають серотипи 1-4 та 8,9.

Збудник стійкий у зовнішньому середовищі, на різних предметах та поверхнях він може зберігати свою життєздатність від 2 тижнів до 1 місяця, у фекаліях – до 7 місяців. Тривалий час віруси зберігаються в воді та на продуктах (від 1 до 2 місяців).

Причини ротавірусу:

• купання в водоймах, забруднених скиданням не знешкоджених стічних вод;
• потрапляння збудника в систему центрального водопроводу, використання такої води для приготування їжі, миття посуду і т.д.;
• вживання інфікованих продуктів (зокрема, молока й молочних продуктів);
• безпосередній контакт з хворою людиною;
• внутрішньолікарняне зараження (в перинатальних центрах, дітей, які перебувають на штучному вигодовуванні, з ослабленим імунітетом, супутніми захворюваннями; дітей старшого віку й дорослих – в умовах стаціонару).

Шляхи зараження ротавірусною інфекцією

Заразитися ротавірусом можна від хворого або носія ротавірусу (людини, в організмі якого збудник присутній, але симптомів захворювання немає). Кишковий грип – переважно дитяче захворювання, тому, джерелом інфекції, найчастіше, є інфікована дитина, яка відвідує дитячі колективи. Для оточуючих інфікований представляє небезпеку в перший тиждень після зараження, після чого здатність вірусу передаватися оточуючим людям поступово знижується. У рідкісних випадках ротавірус продовжує виділятися до 1 місяця. Безсимптомні носії вірусу можуть виділяти збудника протягом декількох місяців.

Для ротавірусу характерний фекально-оральний механізм передачі.

Часто зараження ротавірусною інфекцією відбувається від хворих дітей, які відвідують дитячі садки, школи, дитячі колективи тощо.

Природна сприйнятливість у людини до інфекції дуже висока. Найбільше схильні до зараження ротавірусом діти до 3 років. Групу ризику, також, складають літні люди та особи з хронічними супутніми захворюваннями.

Імунітет до ротавірусу нетривалий.

Патогенез ротавірусу

Потрапляючи в тонкий кишківник, ротавірус проникає в клітини кишкових ворсинок, де посилено ділиться. В результаті розмноження вірусів, клітини втрачають свої функціональні властивості, знижується синтез травних ферментів (особливо ферментів, які беруть участь у розщепленні вуглеводів), змінюється структура епітеліальної тканини, що вистилає кишку зсередини.

Внаслідок накопичення в нерозщеплених вуглеводах порушується всмоктування води та електролітів, утворюється велика кількість органічних кислот, вуглекислого газу, водню. Це сприяє посиленому газоутворенню та зниженню кислотності кишкового вмісту. Порушуються травні й всмоктувальні функції тонкої кишки, розвивається діарея.

Розвитку ротавірусної інфекції сприяють:

• порушення кислотності шлункового соку (розвитку збудника сприяє лужне середовище);
• наявність ферменту трипсину, який активує розмноження вірусу;
• кількість незрілих клітин епітеліальної тканини, що піддаються впливу ротавірусу.

Тривалість й частота блювоти безпосередньо залежить від тяжкості захворювання. При легкому перебігу блювота може бути відсутня. Діарея триває до 5-7 днів.

Одночасний розвиток уражень шлунково-кишкового тракту та верхніх дихальних шляхів є відмінною рисою ротавірусної інфекції, симптоми якої можуть включати: риніт, запалення носоглотки й гортані, мигдалин.

Температура, як правило, відсутня. Може значно підвищуватися при тяжкому перебігу хвороби.

Особливості перебігу ротавірусу у дітей

У маленьких дітей швидко настає зневоднення організму внаслідок значних втрат рідини, про що говорять такі ознаки ротавірусу як: млявість, апатія, блідість шкірних покривів, сухість у роті, синюшність навколо рота, тахікардія, відсутність сечовипускання більше 3 годин, при спробі дитини випити рідину швидко з'являються позиви до блювоти. У зовсім маленьких дітей під час плачу відсутні сльози. Дитина не потіє.

При появі симптомів зневоднення, необхідно терміново викликати швидку допомогу, тому що значні втрати рідини є смертельно небезпечними, особливо для новонароджених та грудних дітей.

Ротавірусна інфекція при вагітності

У дорослих (і вагітні жінки тут не виняток) ротавірусна інфекція протікає набагато легше, ніж у дітей. Ротавірус не завдає шкоди плоду та не впливає на перебіг вагітності.

У вагітної жінки можуть спостерігатися слабкість, диспепсичні розлади (нудота, блювота, часті водянисті випорожнення), незначне підвищення температури тіла. У складніших випадках спостерігається тахікардія, зниження артеріального тиску, загальна слабкість, зневоднення.

Основне лікування ротавірусу направлено на усунення інтоксикації, відновлення кількості рідини й електролітів в організмі, відновлення функцій травного тракту, дотримання дієти, що щадить.

Ускладнення ротавірусу

У випадках значного зниження імунітету, несвоєчасного надання медичної допомоги та лікування кишкового грипу, можуть розвинутися несприятливі наслідки ротавірусу: зневоднення організму, розвиток бактеріальної кишкової інфекції. При тривалій високій температурі (40 градусів і вище) може спостерігатися ураження головного мозку та нервової системи. Вкрай рідко та в особливо важких випадках можливий летальний результат захворювання.

Диференціальна діагностика ротавірусу проводиться з гострими кишковими інфекціями різної етіології, викликаними коронавірусами, астровірусами, каліцівірусами, кишковими аденовірусами та ін.

Лікування при ротавірусі

На сьогодні засоби етіотропного лікування ротавірусу не розроблені.

Основні принципи лікування ротавірусу:

• дієтотерапія (обмеження вуглеводів – фруктів, овочів, цукру, виключення продуктів, що сприяють газоутворенню й процесам бродіння);
• фармакотерапія (поліферментні препарати, адсорбуючі та в'яжучі засоби, жарознижувальні препарати);
• підтримання водно-сольового балансу організму;
• рясне пиття та внутрішньовенне введення рідини (при важкому перебігу захворювання);
• дезінтоксикаційна терапія.

Лікар-інфекціоніст, спираючись на клінічні та епідеміологічні дані, може наполягати на госпіталізації хворого.

Контроль вилікування

Діти, які перенесли захворювання ротавірусом, підлягають спостереженню у педіатра та дитячого інфекціоніста, дорослі – в інфекціоніста протягом 1 місяця після одужання з щоденним контролем характеру випорожнень.

Якщо після закінчення місяця після захворювання симптоми ротавірусу відсутні, пацієнтам призначають дослідження на наявність антигену вірусу.

Профілактика ротавірусної інфекції

В основі запобігання розвитку ротавірусу лежать гігієнічні заходи, спрямовані на виключення попадання в організм вірусу водним, харчовим та побутовим шляхом.

Профілактика ротавірусу включає:

• дотримання правил гігієни;
• вживання й використання для побутових потреб тільки чистої води;
• вакцинацію проти ротавірусу;
• ретельне миття й обробку продуктів;
• у новонароджених – грудне вигодовування.

При виникненні в дитячих установах групових захворювань ротавірусом, проводять карантинні заходи протягом 5 днів з моменту ізоляції останнього хворого. Нагляд за контактними особами проводять протягом 7 днів.

Вакцинація від ротавірусної інфекції

Щеплення від ротавірусу надійно захистить дитину від ротавірусної інфекції. Антиротавірусна вакцина містить живий ослаблений ротавірус, який не може викликати захворювання у дитини, але викликає в організмі вироблення антитіл проти ротавірусної інфекції та забезпечує надійний захист.

Вакцина складається з двох доз. Перша доза вводиться у віці від 1,5 до 3 місяців, друга – від 3 місяців до 4 місяців.

Вироблений в результаті вакцинації імунітет до ротавірусу зберігається протягом 3-4 років.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.

Джерела

• Medscape
• Mayo Clinic
• Centers for Disease Control and Prevention

Виїзд бригад невідкладної допомоги здійснюється по всіх районах Києва (Оболонь, Печерськ, Поділ, Святошин, Дарниця, Голосіївський, Шевченківський, Солом'янський, Дніпровський, Деснянський) та передмістя (Вишгород, Буча, Ірпінь, Бровари).