
Ротавірус: симптоми, лікування
Ротавірусний гастроентерит, ротавірусна інфекція або ротавірус – це інфекційне захворювання, що вражає слизові оболонки ротоглотки й тонкого кишківника. Хворобу часто називають шлунковим або кишковим грипом (при цьому, варто пам'ятати, що з грипом ротавірус нічого спільного не має). Захворювання широко поширене й займає 2 місце після ГРВІ.
Класифікація
Ротавірусну інфекцію можна класифікувати за рядом ознак:
- за типом – типові (гастроентеритична, ентеритична, гастритична) та атипові (стерта, субклінічна) форми;
- по тяжкості – легка, середньотяжка, тяжка;
- за течією – гостра, ускладнена та неускладнена.
Причини виникнення
Збудником ротавірусної інфекції є РНК-геномний вірус сімейства Reoviridae. Всього виділяють 9 серотипів ротавірусів, серед них захворювання у людини викликають серотипи 1-4 та 8,9.
Збудник стійкий у зовнішньому середовищі, на різних предметах та поверхнях він може зберігати свою життєздатність від 2 тижнів до 1 місяця, у фекаліях – до 7 місяців. Тривалий час віруси зберігаються в воді та на продуктах (від 1 до 2 місяців).
Причини ротавірусу:
- купання в водоймах, забруднених скиданням не знешкоджених стічних вод;
- потрапляння збудника в систему центрального водопроводу, використання такої води для приготування їжі, миття посуду і т.д.;
- вживання інфікованих продуктів (зокрема, молока й молочних продуктів);
- безпосередній контакт з хворою людиною;
- внутрішньолікарняне зараження (в перинатальних центрах, дітей, які перебувають на штучному вигодовуванні, з ослабленим імунітетом, супутніми захворюваннями; дітей старшого віку й дорослих – в умовах стаціонару).
Шляхи зараження
Заразитися ротавірусом можна від хворого або носія ротавірусу (людини, в організмі якого збудник присутній, але симптомів захворювання немає). Кишковий грип – переважно дитяче захворювання, тому, джерелом інфекції, найчастіше, є інфікована дитина, яка відвідує дитячі колективи. Для оточуючих інфікований представляє небезпеку в перший тиждень після зараження, після чого здатність вірусу передаватися оточуючим людям поступово знижується. У рідкісних випадках ротавірус продовжує виділятися до 1 місяця. Безсимптомні носії вірусу можуть виділяти збудника протягом декількох місяців.
Для ротавірусу характерний фекально-оральний механізм передачі.
Часто зараження ротавірусною інфекцією відбувається від хворих дітей, які відвідують дитячі садки, школи, дитячі колективи тощо.
Природна сприйнятливість у людини до інфекції дуже висока. Найбільше схильні до зараження ротавірусом діти до 3 років. Групу ризику, також, складають літні люди та особи з хронічними супутніми захворюваннями.
Імунітет до ротавірусу нетривалий.
Патогенез
Потрапляючи в тонкий кишківник, ротавірус проникає в клітини кишкових ворсинок, де посилено ділиться. В результаті розмноження вірусів, клітини втрачають свої функціональні властивості, знижується синтез травних ферментів (особливо ферментів, які беруть участь у розщепленні вуглеводів), змінюється структура епітеліальної тканини, що вистилає кишку зсередини.
Внаслідок накопичення в нерозщеплених вуглеводах порушується всмоктування води та електролітів, утворюється велика кількість органічних кислот, вуглекислого газу, водню. Це сприяє посиленому газоутворенню та зниженню кислотності кишкового вмісту. Порушуються травні й всмоктувальні функції тонкої кишки, розвивається діарея.
Розвитку ротавірусної інфекції сприяють:
- порушення кислотності шлункового соку (розвитку збудника сприяє лужне середовище);
- наявність ферменту трипсину, який активує розмноження вірусу;
- кількість незрілих клітин епітеліальної тканини, що піддаються впливу ротавірусу.
Клінічні прояви
Інкубаційний період при ротавірусній інфекції становить від 1 до 5 діб (частіше 2-3 дні). Хвороба починається раптово з характерних проявів.
Характерні симптоми ротавірусу:
- одночасна поява нудоти, блювання, діареї;
- раптові, часті позиви до дефекації;
- помірні переймоподібні або постійні болі в животі;
- язик покритий нальотом, з відбитками зубів по його краях;
- тяжкість в епігастральній ділянці;
- ротоглотка гіперемована, набрякла;
- загальна слабкість;
- "бурчання" в животі;
- дефекація часта (у важких випадках до 10-15 разів на добу), кал рясний, водянистий, пінистий, смердючий, жовто-зеленого або мутного білого кольору;
- поганий апетит;
- головний біль.
- підвищення температури
Тривалість й частота блювоти безпосередньо залежить від тяжкості захворювання. При легкому перебігу блювота може бути відсутня. Діарея триває до 5-7 днів.
Одночасний розвиток уражень шлунково-кишкового тракту та верхніх дихальних шляхів є відмінною рисою ротавірусної інфекції, симптоми якої можуть включати: риніт, запалення носоглотки й гортані, мигдалин.
Температура, як правило, відсутня. Може значно підвищуватися при тяжкому перебігу хвороби.
Особливості перебігу хвороби у дітей
У маленьких дітей швидко настає зневоднення організму внаслідок значних втрат рідини, про що говорять такі ознаки ротавірусу як: млявість, апатія, блідість шкірних покривів, сухість у роті, синюшність навколо рота, тахікардія, відсутність сечовипускання більше 3 годин, при спробі дитини випити рідину швидко з'являються позиви до блювоти. У зовсім маленьких дітей під час плачу відсутні сльози. Дитина не потіє.
При появі симптомів зневоднення, необхідно терміново викликати швидку допомогу, тому що значні втрати рідини є смертельно небезпечними, особливо для новонароджених та грудних дітей.
Особливості перебігу хвороби при вагітності
У дорослих (і вагітні жінки тут не виняток) ротавірусна інфекція протікає набагато легше, ніж у дітей. Ротавірус не завдає шкоди плоду та не впливає на перебіг вагітності.
У вагітної жінки можуть спостерігатися слабкість, диспепсичні розлади (нудота, блювота, часті водянисті випорожнення), незначне підвищення температури тіла. У складніших випадках спостерігається тахікардія, зниження артеріального тиску, загальна слабкість, зневоднення.
Основне лікування ротавірусу направлено на усунення інтоксикації, відновлення кількості рідини й електролітів в організмі, відновлення функцій травного тракту, дотримання дієти, що щадить.
Ускладнення
У випадках значного зниження імунітету, несвоєчасного надання медичної допомоги та лікування кишкового грипу, можуть розвинутися несприятливі наслідки ротавірусу: зневоднення організму, розвиток бактеріальної кишкової інфекції. При тривалій високій температурі (40 градусів і вище) може спостерігатися ураження головного мозку та нервової системи. Вкрай рідко та в особливо важких випадках можливий летальний результат захворювання.
Діагностика
Основу діагностики ротавірусу становлять лабораторні дослідження. Ротавірус виділяють з фекалій. На специфічні антитіла досліджують кров хворого.
Лабораторні методи визначення антигену ротавірусу:
- полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР);
- реакція коаглютинації (РКА);
- реакція латекс-аглютинації (РЛА);
- реакція зв'язування комплементу (РСК);
- імуноферментний аналіз (ІФА).
Диференціальна діагностика ротавірусу проводиться з гострими кишковими інфекціями різної етіології, викликаними коронавірусами, астровірусами, каліцівірусами, кишковими аденовірусами та ін.
Лікування
На сьогодні засоби етіотропного лікування ротавірусу не розроблені.
Основні принципи лікування ротавірусу:
- дієтотерапія (обмеження вуглеводів – фруктів, овочів, цукру, виключення продуктів, що сприяють газоутворенню й процесам бродіння);
- фармакотерапія (поліферментні препарати, адсорбуючі та в'яжучі засоби, жарознижувальні препарати);
- підтримання водно-сольового балансу організму;
- рясне пиття та внутрішньовенне введення рідини (при важкому перебігу захворювання);
- дезінтоксикаційна терапія.
Лікар-інфекціоніст, спираючись на клінічні та епідеміологічні дані, може наполягати на госпіталізації хворого.
Контроль вилікування
Діти, які перенесли захворювання ротавірусом, підлягають спостереженню у педіатра та дитячого інфекціоніста, дорослі – в інфекціоніста протягом 1 місяця після одужання з щоденним контролем характеру випорожнень.
Якщо після закінчення місяця після захворювання симптоми ротавірусу відсутні, пацієнтам призначають дослідження на наявність антигену вірусу.
Профілактика
В основі запобігання розвитку ротавірусу лежать гігієнічні заходи, спрямовані на виключення попадання в організм вірусу водним, харчовим та побутовим шляхом.
Профілактика ротавірусу включає:
- дотримання правил гігієни;
- вживання й використання для побутових потреб тільки чистої води;
- вакцинацію проти ротавірусу;
- ретельне миття й обробку продуктів;
- у новонароджених – грудне вигодовування.
При виникненні в дитячих установах групових захворювань ротавірусом, проводять карантинні заходи протягом 5 днів з моменту ізоляції останнього хворого. Нагляд за контактними особами проводять протягом 7 днів.
Вакцинація
Щеплення від ротавірусу надійно захистить дитину від ротавірусної інфекції. Антиротавірусна вакцина містить живий ослаблений ротавірус, який не може викликати захворювання у дитини, але викликає в організмі вироблення антитіл проти ротавірусної інфекції та забезпечує надійний захист.
Вакцина складається з двох доз. Перша доза вводиться у віці від 1,5 до 3 місяців, друга – від 3 місяців до 4 місяців.
Вироблений в результаті вакцинації імунітет до ротавірусу зберігається протягом 3-4 років.
Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.
Який лікар лікує ротавірус?
Помітили у дитини або у себе ознаки ротавірусної інфекції? Ні в якому разі не займайтеся самолікуванням. Поставити правильний діагноз та провести відповідне лікування ротавірусу в Києві вам допоможуть кращі педіатри та інфекціоністи клінік МЕДІКОМ на Оболоні й Печерську. Дзвоніть за телефонами, вказаними на сайті клініки, і ви отримаєте відповіді на всі ваші запитання!
Сертифікати
Вiдгуки
С ходу не могла понять - что с дочкой - отравление или расстройство... Из статьи хоть понятно стало, чо и ротавирус проявляется теми же симптомами. В итоге таки он (( ещё и деток в группе успели заразить. Будьте внимательны и лучше обратиться к врачу с первыми симптомами
Зачем прививать? В тот момент когда ребёнок болеет и не имеет вообще иммунитета
Щеплюють здорових дітей після огляду педіатра. Основна мета щеплення - профілактика хвороби та ії ускладнень.
Что, печатаете только восторженные отзывы? Своих ботов? Где мой отзыв, отправленный вам час назад?
Роман, все ваши отзывы опубликованы. Благодарим за внимание к материалу!
Стандартная информация, как студенческий реферат. Про высокую температуру в симптомах не сказали, но потом пишете: "При длительной высокой температуре (40 градусов и выше)". Пишете: "Иммунитет к ротавирусу непродолжителен". Но, рекламируя прививку, пишете: "Выработанный в результате вакцинации иммунитет к ротавирусу сохраняется на протяжении 3-4 лет". Продолжая вашу логику - заплати рекламируемому врачу и будет вообще здорово.
раствор солей, да , обязателен. Иначе от обезвоживания пострадает дите больше чем от самого вируса. Нам педиатр регидрон био назначала каждые 5-15 минут хоть по капельке, но вливать, в принципе несложно, зато эффект очень заметный, даже оживилась доча на следующий день
привить то можно и нужно, однако, к сожалению, прививка не входит в гос.календарь, и не всем под силу ее уколоть самостоятельно, во вторых, это не панацея, а скорее попытка сделать болезнь менее опасной и тяжелой.. Вообще ключевое то -это грамотное и своевременное лечние, которое поддержит организм и не даст развиваться обезвоживанию, а с ним и осложнениям. Мы племяшку выпаивали почти сутки, покуда не полегчало. Главное - хоть по чуть чуть, но вливать раствор.
я регидрроном био сына выпаивала, очень эффективное средство оказалось
Огромное спасибо за информацию: не знала, что можно ребенка от ротавируса привить!!
Показати ще 3
Всього 8 відгуків