Парапроктит: причини, симптоми, лікування

Шукаєте, кому можна довіритися з такою незручною проблемою, як біль, почервоніння, відчуття печіння або відчуття стороннього тіла в задньому проході? Це може бути парапроктит. Грамотний спеціаліст клініки МЕДІКОМ у Києві допоможе виправити ситуацію тактовно, безболісно та професійно.

Парапроктит — це серйозне проктологічне захворювання. Так званий параректальний абсцес характеризується запальними процесами та нагноєнням в оточуючих пряму кишку тканинах (параректальній клітковині). Патологічний стан підступний — багато хто не здогадується, що проблема знаходиться у сфері проктології. Пацієнт втрачає час, не звертаючись до профільного фахівця, що призводить до сумної статистики: гостра форма парапроктиту стала однією з найчастіших причин надання термінової хірургічної допомоги.

Останні три типи належать до різновиду тазово-прямокишкового парапроктиту. Також виділяють передній та задній підковоподібний парапроктит.

За походженням хворобу парапроктит класифікують за такими видами:

• звичайний чи банальний (простий);
• специфічний;
• травматичний.

Також дефекти прямої кишки можуть бути вродженими.

Існує поділ характеру гнійного ходу та локалізації залученої в запальний процес крипти. Норичні ходи класифікують за типами:

• екстрасфінктерний;
• транссфінктерний;
• інтрасфінктерний.

А за ураженою криптою розрізняють бічний, задній та передній парапроктит. Більше поглиблена класифікація парапроктиту передбачає поділ за анатомічною ознакою:

• наявністю отвору (повний, неповний);
• формою норичного ходу (складний, простий);
• розташуванням виходу (внутрішні, зовнішні).

За місцезнаходженням патологічного процесу парапроктит може бути поверхневим або глибоким.

Парапроктит: причини виникнення та умови розвитку

Головною причиною парапроктиту, появи та розвитку запального процесу є інфікування параректальної клітковини — м'яких тканин, розташованих біля прямої кишки.

Сприятливими факторами виникнення називають такі причини парапроктиту, як:

• слабкий імунітет;
• травми;
• цукровий діабет (судинні зміни);
• дисфункція кишківника;
• проктологічні проблеми (проктит, геморой, анальні тріщини);
• проблемна дефекація (закреп, діарея);
• недостатня гігієна статевих органів та заднього проходу.

Нерідко причинами парапроктиту є стреси, зловживання алкоголем, переохолодження. Хронічний парапроктит може розвинутись внаслідок недолікованої гострої форми, лікування онкозахворювань за допомогою променевої терапії.

За статистичними даними, найчастіше діагностують парапроктит у чоловіків. У дітей захворювання трапляється рідко.

Шляхи зараження парапроктитом

Зараження відбувається внаслідок ушкодження слизових оболонок чи шкірних покривів, через анальні залози. Також відзначається інфікування шляхом проникнення збудника через лімфатичну систему та кров від сусідніх органів, які вже уражені запаленням. Гнійники підслизової локалізації досить швидко відшаровують слизову оболонку прямої кишки та поширюються далі, утворюючи затоки гною. Гнійні маси руйнують залози та вражають параректальну клітковину.

Варто також зазначити, що параректальний абсцес відрізняється від гнійного парапроктиту відсутністю дефекту слизової оболонки. Тобто при абсцесі інфекції немає можливості проникнути ззовні.

Парапроктит: перебіг, результат, прогноз

Внаслідок потрапляння патогенної мікрофлори в навколокишкову клітковину починається запальний процес із формуванням гнійника. Дефект, внаслідок якого проникає інфекція, може бути в анальних залозах, тріщині. Але найчастіше інфікування відбувається через анальні крипти. По протоках анальних залоз збудники парапроктиту потрапляють у їхні відгалуження. Якщо інфікування відбулося через слизову оболонку (рана, ерозія), то поширення триває по міжтканинних щілинах.

Процес провокується бактеріальною інфекцією, що потрапила із порожнини прямої кишки. При гострому парапроктиті найчастіше винуватцем запалення стає змішана мікрофлора. У цьому випадку в результаті аналізу зазвичай виявляються кишкові, грампозитивні та грамнегативні палички, стафілокок, стрептокок, а також зустрічається бактерія Escherichia coli.

Параректальна клітковина — це пухка структура, тому захворювання розвивається швидко, характеризується проривом гнійника. При цьому утворюється гнійна порожнина, з'єднана з прямою кишкою, під назвою «нориця параректальна». У процесі життєдіяльності організму туди потрапляють калові маси та гази, підтримуючи хронічний процес. Такий стан ускладнює життя пацієнта. Випливаючий гній подразнює шкіру, забруднює білизну, змушує користуватися прокладками. Якість життя суттєво знижується.

Результат захворювання залежить від часу звернення та тяжкості патології. Гострий парапроктит без відповідного лікування призведе до сепсису із летальними наслідками. Часто гнійник розкривається самостійно, і хвороба перетворюється на хронічну стадію. У разі планового хірургічного втручання прогноз сприятливий. Але краще звернутися до проктолога до того, як ситуація ускладниться викидом гною.

Хронічна форма протікає із чергуванням періодів ремісії парапроктиту з рецидивами.

При підшкірному типі захворювання зазначають біль в анальному отворі, що наростає під час дефекації. Підслизовий парапроктит супроводжується відчуттям тяжкості в прямій кишці. Міжм'язовий тип тривалий час протікає безсимптомно. При ішіоректальному виникають проблеми із сечовипусканням. При тазово-прямокишкових різновидах спостерігається почастішання позивів у туалет. Для гнійного процесу характерні такі ознаки парапроктиту:

• гострий біль у ділянці ануса;
• ознаки інтоксикації;
• набряклість та припухлість, почервоніння шкіри над гнійником;
• гнійні виділення;
• лихоманка (38–39° C).

Хронічний парапроктит має мінливу симптоматику. Болі періодично вщухають до наступного загострення. Терпіти, сподіваючись, що саме минеться, небезпечно. Інфекція та нагноєння поширюватимуться далі, потрапляючи до сусідніх органів та тканин, заражаючи кров. Без адекватного лікування можна дотерпіти до раку прямої кишки. Своєчасно записатися прийом до проктолога в клініку МЕДІКОМ недовго і просто. Але цей крок позбавить болю та ускладнень.

При високому розташованому нориці показана фістулографія.

Щоби правильно поставити діагноз, необхідно диференціювати запалення параректальної клітковини від пухлин, гнійного простатиту, кісти, абсцесу дугласового простору, нагноєної тератоми та інших патологій. Для цього може знадобитися УЗД, рентгенографія, колоноскопія, додаткові лабораторні дослідження (бакпосів).