exit
search serach
Лечение гидраденита в Киеве

Лікування гідраденіту в Києві

Гідраденіт – це запальне ураження потових залоз, що приводить до скупчення в них гнійного вмісту і виникнення болісних відчуттів. У більшості випадків відбувається ураження залоз в пахвовій та паховій області. Рідше запалюються потові залози поблизу сосків, в області ануса, статевих губ і мошонки. Ще рідше – залози уражаються на волосистій частині голови. Цю форму гідраденіту виділяють в окреме захворювання – абсцедуючий підриваючий перифолікуліт. Так само рідко відбувається ураження залоз в області куприка.

Найчастіше гідраденіт виявляється навесні й влітку у людей, які страждають від ожиріння й підвищеного потовиділення. Нерідко причиною запалення залоз стає ослаблення імунної системи. Захворювання частіше розвивається у жінок. Зазвичай воно виявляється у людей 20-40 років і рідко розвивається до початку пубертатного періоду або після клімаксу. У літніх людей залози зазвичай не запалюються через зниження їх активності.

У народі, зазвичай, гідраденіт називають "суче вим'я". У медичній літературі можна зустріти такі назви-синоніми як супуративний гідраденіт або інверсне акне.

Класифікація

Залежно від тяжкості запалення потових залоз, за системою Харлі виділяють три клінічні ступені гідраденіту:

  • I – поодинокі або множинні абсцеси, але свищі й рубці відсутні;
  • II – поодинокі або множинні ураження з формуванням свищів та рецидивуючими абсцесами;
  • III – дифузне запалення, що супроводжується формуванням свищевих ходів і абсцесів.

При відсутності лікування гідраденіт прогресує й одна стадія змінюється іншою.

Етіологія захворювання

Основні причини гідраденіту – патогенні бактерії, які викликають гнійне ураження м'яких тканин. Запалення зазвичай провокується стрептококом або золотистим стафілококом, які проникають в потові залози через травмовану поверхню шкірних покривів. Також, ураження може бути спровокованим синьогнійною паличкою, кишковою паличкою і протеєм.

Сприяти виникненню симптомів гідраденіту можуть такі чинники:

  • ожиріння;
  • хвороба Крона;
  • гірсутизм;
  • паління;
  • порушення функцій потових залоз;
  • недотримання норм особистої гігієни;
  • цукровий діабет та інші патології ендокринної системи;
  • носіння незручної білизни, що викликає появу травм шкіри;
  • попрілості;
  • зниження імунітету;
  • спадкові аномалії гена PSTPIP1 на хромосомі 15q24-q25.1: синдроми РАРА, PAPASH і PASH;
  • мікротравми й травми (садна, подряпини після грубого гоління, розчухи та ін.);
  • застосування засобів для депіляції;
  • вторинні бактеріальні інфекції.

Шляхи зараження

Збудники гнійного запалення з током лімфи потрапляють в підшкірну жирову клітковину й проникають в потові залози або їх протоки. Гідраденіт не заразний і не передається від хворої людини до здорової.

Патогенез

Нині, патогенез гідраденіту недостатньо вивчений. Захворювання починається з ураження волосяних фолікулів й пов'язаних з ними структур патогенними мікроорганізмами і з розвитку запального процесу через обструкції фолікулів. Далі, епітелій фолікулів розривається і бактеріальна інфекція вражає навколишні тканини, викликаючи формування абсцесів, комедонів та свищевих ходів під шкірою. Іноді запальний процес супроводжується формуванням набряків через лімфостаз. В результаті гнійне запалення може викликати формування келоїдних або гіпертрофічних рубців.

Клінічні прояви

Запалення потових залоз проявляється виникненням щільного хворобливого вузла. Розміри припухлості при гідраденіті можуть становити від декількох міліметрів до 1-2 см. Вона може проявлятися сверблячкою або відчуттям печіння і дискомфорту. Поступово її розміри збільшуються, шкіра над вузлом запалюється і стає гарячою на дотик і червоною. Якщо припухлостей кілька, то вони можуть об'єднуватися в один нерухомий болючий горбистий інфільтрат червоно-синього кольору.

На відміну від фурункула, припухлість при запаленні потових залоз більш виражена і не має в центрі стрижня, який утворюється при скупченні гною в волосяному фолікулі або сальній залозі. При фурункулі формується фолікулярна пустула на тлі почервоніння.

Зі зростанням запальної ділянки, біль наростає. Згодом центр припухлості розм'якшується і розкривається або розсмоктується. Через отвір, що утворився виділяється гнійний вміст, консистенція якого нагадує вершки. Після цього на його місці може формуватися рубець. Особливо важко протікає гідраденіт з ураженням пахвових потових залоз.

Цикл розвитку одного інфільтрату становить від 10 до 15 днів. Якщо інфільтрація носить зливний характер, то гнійне запалення може тривати близько 1 місяця і більше.

Через розвиток запального процесу, у хворого нерідко підвищується температура, виникають головні болі, слабкість, підвищення рівня ШОЕ і лейкоцитів в крові. Після прориву гнійника загальне самопочуття зазвичай поліпшується, а болі стають менш вираженими.

При ускладненому перебігу формуються свищеві ходи, можуть уражатися регіонарні лімфатичні вузли і судини. При приєднанні лімфаденіту відбувається гнійне ураження й прилеглих лімфатичних вузлів, що викликає погіршення загального стану хворого.

При своєчасному і правильному лікуванні всі симптоми гідраденіту зникають через 5-15 днів. У деяких клінічних випадках запалення потових залоз рецидивує. Відсутність адекватного і своєчасного лікування може призводити до вкрай частого рецидивування гнійного запалення і розвитку ускладнень.

Особливості перебігу хвороби при вагітності

Особливо небезпечним є розвиток гідраденіта під час гестації, оскільки гнійний процес небезпечний не тільки для організму матері, але й плода. Проникнення інфекції може призводити до інфікування плода і викликати патології його зростання та розвитку (аж до внутрішньоутробної загибелі).

При розвитку під час вагітності лікування гідраденіту повинно починатися якомога раніше і проводиться тільки лікарем. При розвитку гідраденіта на тлі лактації грудне вигодовування рекомендується припинити до усунення гнійного запалення, яке може стати причиною інфікування дитини. До одужання жінці рекомендується зціджування молока для збереження лактації.

Особливості захворювання у дітей

Ознаки гідраденіту у дітей до початку статевого розвитку виникають рідко, оскільки апокринові залози ще не функціонують. Зазвичай захворювання виникає після початку статевого дозрівання.

Ускладнення

Гідраденіт при відсутності лікування або слабкому імунітеті може призводити до розвитку таких ускладнень:

  • Розвиток абсцесів та свищевих ходів
  • Ураження стовбурів плечового сплетіння
  • Рецидивуючий перебіг запалення
  • Важкі рубцеві ураження
  • Флегмона з важким інтоксикаційним синдромом
  • Лімфаденіт
  • Сепсис (при потраплянні гноєродної флори в кров)

Всі ускладнення гідраденіту повинні негайно лікуватися в стаціонарі, оскільки збільшення гнійного запалення завжди є небезпечним його швидким прогресуванням і ймовірністю розвитку сепсису.

Діагностика

Обстеження пацієнта проводиться лікарем дерматологом. Для діагностики гідраденіту можуть призначатися такі дослідження:

  • клінічний аналіз крові;
  • бактеріологічне дослідження виділень і визначення чутливості збудника до антибіотиків;
  • імунограма.

Диференціальна діагностика гідраденіту полягає у виключенні таких захворювань:

  • Абсцес
  • Карбункул
  • Фурункульоз
  • Флегмона
  • Туберкульоз пахвових лімфовузлів
  • Лімфаденіт

Результати лабораторної та інструментальної діагностики дозволяють виключити помилки при постановці діагнозу і виборі тактики лікування.

 

Лікування

Тактика лікування гідраденіту визначається стадією запалення. Воно може проводитися амбулаторно або в стаціонарі.

Лікування початкової стадії полягає в призначенні:

  • антибактеріальної терапії протягом 8-10 днів;
  • нанесення зовнішніх форм протизапальних та антисептичних засобів;
  • фізіотерапії (УВЧ, СМВ, УФО, рентгенотерапія) і сухих компресів;
  • прийому антигістамінних препаратів (при вираженому свербінні);
  • препаратів для підвищення імунітету;
  • симптоматичних засобів (для зменшення болю, зниження температури).

За рекомендацією лікаря терапія може доповнюватися застосуванням засобів народної медицини (алое, прополіс з медом та ін.).

Хворим з гідраденітом рекомендується проведення лазерної епіляції й носіння одягу, який не створюватиме тертя в зоні ураження.

Жінкам з порушеннями гормонального фону рекомендується тривалий прийом (від півроку і довше) оральних контрацептивів з антиандрогенними прогестинами й таких препаратів як Фінастерид і Спіронолактон. Хворим на цукровий діабет призначається Метформін.

При частих рецидивах хронічного гідраденіту, крім антибактеріальної та протизапальної терапії, призначається специфічна імунотерапія, прийом кортикостероїдів, ретиноїдів (Ізотретиноїна), Метотрексату або Циклоспорину, інгібітора ФНП (Інфліксимаба).

Лікування гідраденіту при появі флуктуації в зоні запального інфільтрату проводиться хірургічним шляхом. Також, хірургічне лікування рекомендовано при важких випадках хронічних форм гідраденіту.

Видалення гідраденіту виконується за такими показаннями:

  • при наявності одного гнійника, що виникає вперше і не піддається медикаментозній терапії;
  • при формуванні повторного гнійного ураження в одному й тому ж місці;
  • при великій кількості абсцесів.

Для видалення інфільтратів можуть проводитися як класичні операції скальпелем, так і за допомогою СО2-лазера. Хірургічне лікування доповнюється медикаментозними препаратами та фізіотерапією.

Профілактика

Профілактика гідраденіту полягає в дотриманні наступних правил:

  • носити вільний одяг з натуральних тканин;
  • регулярно приймати душ та раз на тиждень використовувати антибактеріальне мило;
  • для інтимної гігієни застосовувати спеціальні гелі з молочною кислотою;
  • щодня міняти білизну й одяг (особливо, в сезон спеки);
  • не застосовувати антиперспіранти щодня й обов'язково змивати їх перед сном;
  • користуватися антибактеріальними засобами після гоління;
  • відмовитися від частого застосування бритви й віддавати перевагу короткому підстриганню волосся або лазерній депіляції;
  • харчуватися раціонально, виключаючи шкідливі продукти, для зміцнення імунної системи.

Який лікар лікує гідраденіт?

Лікування гідраденіту в Києві в клініці МЕДІКОМ може проводитися консервативними та хірургічними методами. При необхідності пацієнт може госпіталізуватися до стаціонару клініки. Наші підрозділи знаходяться на Оболоні та Печерську. Телефонуйте за контактним номером колл-центру і записуйтеся на первинну консультацію та діагностику!

Гедеон Інна Володимирівна
Дитячий лікар-дерматолог, дерматовенеролог 1 категорії
comment 0
Закордонець Валентина Петрівна
Лікар-дерматолог, дерматовенеролог вищої категорії
comment 42
Легка Світлана Борисівна
Лікар-дерматовенеролог, вища категорія
comment 7
Попова Тамара Вікторівна
Лікар-фізіотерапевт вищої категорії
comment 3
Приймак Артем Валентинович
Лікар-дерматолог, дерматовенеролог, трихолог першої категорії, кандидат медичних наук
comment 9
Резник Сюзанна Натановна
Лікар-дерматовенеролог, дитячий дерматолог
comment 0
Халілова Наталія Геннадіївна
Пластичний хірург, лікар-дерматокосметолог, кандидат медичних наук
comment 4
Шматков Олексій Валерійович
Дитячий лікар-дерматолог вищої категорії
comment 5

Вiдгуки

залишити відгук arrow arrow
Ваша оцінка
star star star star star
Прийнято! Ваш дзвінок опрацьовується.
Хочете, передзвонимо Вам?
Наприклад: 067 000 00 00
Передзвоніть
Наприклад: 067 000 00 00
Вільних операторів на лінії: 6
Замовлень дзвінків сьогодні: 100+
Прийнято! Ваш дзвінок опрацьовується.
Хочете, передзвонимо Вам?
Наприклад: 067 000 00 00
Вільних операторів на лінії: 6
Замовлень дзвінків сьогодні: 100+
Прийнято! Ваш дзвінок опрацьовується.
Хочете, передзвонимо Вам
в зручний час?
КНОПКА
ЗВ'ЯЗКУ
page-down