Лікування дисбактеріозу кишківника

Синдром надлишкового бактеріального росту або дисбактеріоз кишківника — це порушення мікрофлори кишківника, викликане різними зовнішніми та внутрішніми факторами. Зміна мікрофлори при різних захворюваннях й фізіологічних станах зустрічається досить часто. Особливо актуальною проблема дисбактеріозу кишківника стала у зв'язку з широким застосуванням антибіотиків та інших протимікробних препаратів.

Класифікація

Клініцисти використовують різні класифікації дисбактеріозу кишківника, які спираються на видовий склад мікроорганізмів, за походженням, етіологічною ознакою, за ступенем тяжкості перебігу патологічного процесу.

В даний час виділяють наступні типи дисбактеріозу кишківника:

• гемолітичний;
• стафілококовий;
• кандидозний;
• протейний;
• гноєтворний з превалюванням лактозонегативних ешерихій;
• слизовий (виникає в результаті слабкої ферментативної діяльності кишкових паличок);
• змішаний (поєднання слизових штамів кишкової палички, гемолітичної коліфлори, гнильної та гноєродної мікрофлори).

Форми дисбактеріозу кишківника:

Компенсована (латентна).
Видимих уражень організму не спостерігається, клінічні прояви відсутні.

Субкомпенсована.
Проявляються локальні запальні процеси, які займають обмежені або більш-менш поширені ділянки.

Декомпенсована.
Різке падіння резистентності організму веде до генералізації патологічного процесу, прояву інтоксикації, створення осередків ураження в різних паренхіматозних органах з переважним переходом в сепсис.

Етіологія й патогенез захворювання

Сталість внутрішнього середовища організму та стабільність кишкової мікрофлори залежать від безлічі факторів. При цьому може спостерігатися не тільки порушення складу мікроорганізмів (їх загальної кількості та співвідношення окремих видів), але і їх метаболічної активності. Зрушення в кишковій мікрофлорі можуть охоплювати всі основні групи мікроорганізмів, як постійних мешканців кишківника, так і облігатних, факультативних паразитів та умовно-патогенних мікроорганізмів.

Причини дисбактеріозу:

• неправильне харчування (дефіцит харчових волокон та надмірний вміст рафінованих продуктів);
• дитячий або похилий вік;
• хронічні патології травного тракту (гастрити, ентероколіти, ахлоргідрія, виразкова хвороба шлунка, резекція шлунка, виразковий коліт та ін.);
• захворювання печінки;
• онкологічні захворювання;
• гострі й хронічні інфекції;
• імунодефіцитні стани;
• паразитарні та гельмінтозні зараження;
• використання антибактеріальних препаратів;
• прийом наркотичних, анестезійних, проносних, відхаркувальних, психотропних та інших засобів;
• спадкові або набуті порушення імунної регуляції;
• стресові ситуації та психічні перевантаження;
• сезонність (літо, осінь) та кліматичні умови (жаркий і вологий клімат);
• професійна діяльність на підприємствах, що виробляють фармацевтичні препарати (зокрема, протимікробні засоби), на підприємствах хімічної промисловості, в рентгенорадіологічних кабінетах і т.д.;
• радіоактивне опромінення.

На розвиток дисбактеріозу кишківника впливає зменшення кількості кишкової палички в організмі, її міграція з кишківника в інші порожнини, поява у мікроорганізму гемолітичної активності, зростання вмісту стафілококів та протея.

Дисбактеріоз кишківника викликає запалення тонкого кишківника, що веде до зниження регенерації ворсинчастого епітелію, місця де відбувається кінцевий етап гідролізу. Прогресуюче ураження слизової оболонки знижує здатність клітин епітелію до всмоктування корисних речовин, порушує процеси пристінкового травлення.

Порушення нормальної мікрофлори кишківника характеризується зниженням кількості біфідо- та лактобактерій, кишкової палички та збільшенням кількості стафілококів, ентерококів, протеїв, ентеробактерій, клостридій, грибів роду Кандида.

Функціональні розлади тонкої кишки виступають сприятливою умовою для ще більшого розмноження мікроорганізмів. Стафілококи, атипові кишкові палички, гриби роду Кандида, протей та інші види мікроорганізмів своїми інвазійними, токсичними, некротизуючими властивостями сприяють руйнуванню стінки кишківника, деструктивним, дистрофічним та некротичним змінам слизової.

Одним з проявів дисбактеріозу кишківника є диспепсична астма — стан, що характеризується різкою задишкою, здуттям живота, розширенням зіниць та похолоданням кінцівок.

Про розвиток умовно патогенної й патогенної мікрофлори може свідчити підвищення температури та зміни у формулі крові (лейкоцитоз, збільшена ШОЕ, гіпергаммаглобулінемія).

Ускладнення

Наслідки дисбактеріозу вкрай неприємні та викликані в основному зниженням імунітету. Організм стає сприйнятливим до інфекційних захворювань (особливо, що передаються повітряно-крапельним шляхом). Дисбактеріоз сприяє розвитку герпесу й грибкових захворювань.

Дефіцит вітамінів, який супроводжує порушення мікрофлори кишківника, веде до розвитку цілого ряду серцево-судинних, неврологічних, стоматологічних та інших захворювань.

Діагностика

Для діагностики дисбактеріозу застосовують різні методи оцінки складу та мікрофлори кишківника. Прямий метод дослідження полягає в безпосередньому вивченні вмісту тонкого кишківника, який отримують за допомогою стерильного зонда. Вміст товстої кишки визначається при бактеріологічному дослідженні калу.

Для вивчення мікрофлори кишківника гастроентеролог може призначити морфологічні, гістохімічні, молекулярно-генетичні, навантажувальні та комбіновані проби.

Лікування

Лікування дисбактеріозу кишківника має бути спрямоване на усунення причини, яка викликала розвиток патологічного синдрому. Корекція дисбіотичних порушень повинна проводитися при наявності клінічних проявів цього синдрому. Обов'язковою умовою ефективного проведення лікувальних заходів є дотримання дієти.

Для корекції порушень мікрофлори кишківника використовуються пробіотики, пребіотики та синбіотики. З метою видалення з просвіту кишківника умовно-патогенної мікрофлори та її токсинів використовується ентеросорбція.

У лікуванні дисбактеріозу добре зарекомендували себе препарати, що поєднують активний сорбент і пребіотики.

Профілактика

Профілактика дисбактеріозу кишківника включає наступні заходи:

• використання антибактеріальних та інших лікарських препаратів під суворим контролем лікаря;
• прийом антибіотиків здійснювати тільки з одночасним прийомом пребіотиків;
• збалансоване харчування;
• регулярні консультації у відповідного фахівця для пацієнтів, які страждають на хронічні захворювання травної, імунної системи;
• збільшення в раціоні харчових волокон та молочнокислих продуктів особам, які в силу своєї професійної діяльності схильні до ризику розвитку дисбактеріозу кишківника.

Клініки МЕДІКОМ Оболоні та Печерська надають можливість швидко й ефективно пройти діагностику та лікування дисбактеріозу кишківника в Києві.Зателефонуйте нам за контактним номером колл-центру і ви зможете записатися до дорослого або дитячого гастроентеролога, дізнатися вартість консультації та діагностичних процедур.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.

Джерела

• Сайт Центру Громадського здоров'я МОЗ України / Контроль захворювань
• Сайт Всесвітньої організації охорони здоров'я / Інформаційні бюлетені
• Сайт Національної Академії медичних наук України / Новини медицини