Що таке мікоз?

Мікоз — це інфекційне захворювання, яке викликають патогенні гриби. Хвороба може вражати гладку шкіру, епідерміс волосяного покриву голови та нігтьові пластини. Чим раніше лікар діагностує патологію, тим більше шансів на повне одужання.

У разі глибокої форми страждають різні органи та системи організму. 

Види мікозів шкіри на основі перенесення спор грибка:

• антропофільні захворювання — джерелом інфекції є людина;
• зоофільні патології — джерелом інфекції є тварина.

За локалізацією розрізняють такі типи мікозів:

• Волосистої частини голови.
  Характерна особливість — легке запалення шкіри й супутнє підвищення ламкості волосся. Інший тип — безволосі плями, що нагадують осередкову алопецію. Це хронічна інфекція, однак після завершення лікування волосся знову відростає, і на шкірі голови не залишається рубців.
• Гладкої шкіри.
  Зараження відбувається під час контакту з інфікованою людиною або твариною. Найчастіше зустрічається у дітей.
• Паховий.
  Розвивається на шкірі паху (у чоловіків без ураження зони мошонки). Часто супроводжується сильним шкірним зудом. Ця форма захворювання найчастіше виникає через такі захворювання, як ожиріння і діабет, а також через носіння облягаючого одягу.
• Мікоз стопи.
  Призводить до формування так званої «стопи спортсмена». Зазвичай розвивається влітку і за сприятливих умов (сирість). Симптоми проявляються у проміжках між пальцями на нозі. Подібною грибковою інфекцією також часто страждають люди, які працюють в сирих і теплих приміщеннях і носять гумове взуття.
• Оніхомікоз.
  Вражає нігті рук і ніг. Інфекція може бути викликана тиском, наприклад, тісним взуттям, а також імунними і гормональними порушеннями, серед яких — гіпотиреоз.

Гігієнічна недбалість також є дуже важливим фактором, який сприяє розвитку захворювання. Грибкові захворювання можуть проявитися в разі загального виснаження організму або ортопедичних дефектів стопи, що викликають контрактуру пальців ноги.

Патогенез 

Ознаки мікозу зумовлені руйнівною дією патогенного грибка в шкірі людини. Активність впливу збудника завжди індивідуальна і залежить від низки чинників, серед яких сила імунітету, ступінь пошкодження шкіри, наявність провокуючих захворювань. Після потрапляння в сприятливе середовище грибок починає активно розмножуватися в епідермісі. Тривалість інкубаційного періоду залежить від конкретного виду збудника, його вірулентності та локалізації процесу.

У шкірному просторі грибок проростає, формуючи гілкові утворення міцелію. Вони вражають нові частини епідермісу. В осередках інфекції відбувається відлущування ураженої шкіри. Зазвичай хронічна форма хвороби відрізняється слабкою захисною реакцією організму, тому лікування триває довго.

Клінічні прояви мікозу

Симптоматика захворювання залежить від місця ураження:

• У випадку мікозу гладкої шкіри, насамперед спостерігається кругла чи овальна еритематозна пляма, яка часто супроводжується бульбашками, що з часом перетворюються на струп'я. Крім того, шкірні ураження супроводжуються свербінням, який суттєво погіршує якість життя.
• У разі патології кистей та стоп уражена шкіра стає червоного кольору, на ній починають з'являтися папульозні висипи та бульбашки. Найчастіше ознаки виявляються на бічних поверхнях кистей, пальцях рук, підошвах стоп та міжпальцевих проміжках. Виникає стійке свербіння.
• У разі оніхомікозу на нігтях можна спостерігати численні борозни, нігті легко та швидко кришаться та втрачають рожевий колір.
• У випадку пахового ураження, симптоми мікозу характеризуються появою червоно-коричневих плям. Процес може розповсюджуватися на внутрішню поверхню стегон та сідниці. Також часто трапляються папульозні висипи на свербіж шкіри.
• При захворюваннях волосистої частини голови з'являються сіро-жовті шкірки, що вростають в шкіру. Волосся стає сухим, грубим, тьмяним та ламким.

Глибоке ураження поширюється на внутрішні органи та системи. У симптомів мікозу в цьому випадку клінічна картина відрізняється порушенням функцій конкретного органу. При грибковому захворюванні ШКТ спостерігаються часті болі у животі спазмолітичного характеру. Типовими є часті випорожнення та пронос. Щодо легень, то у хворого виникає кашель, іноді задишка, жар. Пацієнти відчувають біль у грудях та відкашлюють густі виділення.

Якщо грибки потрапляють у кров, можуть розвинутися симптоми сепсису. Стан хворого швидко погіршується. Пацієнт вимагає негайного ушпиталення.

Особливості перебігу захворювання під час вагітності

Прояв мікозу під час вагітності може загрожувати інфікуванням плоду у процесі родової діяльності. Водночас патологія важко лікується через неможливість застосовувати весь арсенал засобів у період виношування дитини. Поява перших ознак захворювання має мотивувати жінку до відвідування лікаря-дерматолога. Після консультації з лікарем-гінекологом фахівець підбере індивідуальне лікування для конкретного випадку. Суворе виконання приписів лікаря забезпечує нівелювання негативного впливу грибка.

Більшість препаратів не можна використовувати в період вагітності. Шкірний свербіж знімається антигістамінними засобами. Часто застосовується місцеве лікування, що полягає у використанні примочок з марганцівкою та йодом. Необхідно вживати вітамін B. Аби заспокоїти нервову систему, призначають препарати на основі лікарських трав. Якщо патологія виявлена на статевих органах, гінеколог може прийняти рішення про проведення кесаревого розтину. У харчуванні слід дотримуватися певної дієти. Слід виключити смажену, солону та гостру їжу. У пріоритеті фрукти та продукти з високим вмістом білка.

Особливості мікозу у дітей

Що таке мікоз у дитячому віці? Це грибкова патологія, яка поширюється у дітей, які мають знижений імунітет або проходять тривалу терапію антибіотиками з різних причин. У новонароджених можуть розвиватися й системні мікози.

Дитина може отримати збудника від хворого однолітка, тварини або зараженого матеріалу (наприклад, ґрунту). Дитячий лікар-дерматолог ставить діагноз після огляду пацієнта, на основі анамнезу і дослідження мікотичної культури. Метою мікологічного обстеження є виявлення та ідентифікація грибка в матеріалі, взятому у пацієнта.

Протигрибкова терапія у дитини повинна бути спрямована не тільки на знищення грибка, але й на зміцнення пошкодженого імунного бар'єру. Тому обов'язково має бути отримана консультація дитячого лікаря-імунолога. Водночас протигрибкове лікування триває багато місяців і вимагає комбінованих схем.

У батьків може виникнути спокуса застосовувати протигрибкові препарати виключно місцевої дії. Однак у будь-якому випадку слід припускати, що у дитини це системний процес. Навіть незначні відхилення від лікування загрожують серйозними ускладненнями. Треба наголосити, що будь-яке проникнення патогенного грибка в дитячий організм, особливо недоношеного, може призвести до летального результату.

Прогноз залежить від стадії захворювання та ступеня ураження внутрішніх органів. Повне одужання може зайняти до 1 року.

Час очікування результату тесту від 2 днів до 3 тижнів. Нерідко аналізують сироватку крові на наявність протигрибкових антитіл. При підозрі на системні інфекції також проводяться візуалізуючі обстеження. Під час діагностики грибкових захворювань можуть знадобиться УЗД шкірних покривів або рентген внутрішніх органів.

Лікування мікозу

Лікуванням захворювання повинен займатися тільки дерматолог. Самостійні методи часто закінчуються рецидивом. У разі зовнішнього мікозу зазвичай спочатку застосовується місцеве лікування, яке полягає в змазуванні інфікованої ділянки ліками у вигляді крему або мазі.

Якщо патологія не проходить, необхідно пероральне лікування мікозів:

• антимікотичні препарати, що містять антибіотики й кортикостероїди — застосовуються при порушенні цілісності епідермісу та слизової оболонки;
• препарати, орієнтовані на боротьбу зі свербежем;
• зволожуючі засоби — призначаються для відновлення шкірних покривів.

При лікуванні грибкових захворювань добре зарекомендувала себе фототерапія, яка служить для стимуляції імунної системи та недопущення розростання грибка. У запущених ситуаціях може відбуватися оперативне втручання. При цьому видаляються уражені нігтьові пластини або омертвілий шар епідермісу.

Слід зазначити, що у разі деяких видів захворювання терапія може тривати як 1 день (вагінальний кандидоз), так і 6 місяців (оніхомікоз).

Контроль виліковності

Під час лікування оніхомікозу потрібно запастися терпінням. Лікування може тривати від декількох тижнів до декількох місяців. Інфекція вважається вилікованою, коли виростає новий, вільний від інфекції ніготь.

Мікоз часто рецидивує, тому після зараження також важливо дотримуватися правил догляду за руками і ногами, які спрямовані на запобігання повторному зараженню.

Результат лікування багато в чому залежить від співпраці пацієнта з лікарем. Регулярні огляди, проведення діагностичних обстежень, безперервне лікування та дотримання режиму профілактики є важливими умовами успішного одужання.

Профілактика захворювання

Профілактика мікозу завжди краще лікування. Щоб запобігти грибковим інфекціям, необхідно дотримуватися основних принципів профілактики. Слід уникати місць підвищеної вологості та не створювати сприятливих умов для грибкових спор на шкірі.

Основні правила:

• використовувати тільки власний рушник і свої власні засоби гігієни: губку, кусачки для нігтів;
• в басейнах, лазнях, саунах, санаторіях не можна ходити босоніж, завжди носити свої шльопанці;
• не позичати чуже взуття, наприклад: ковзани, лижні черевики;
• носити спідню білизну і шкарпетки з натуральних матеріалів;
• вибирати зручне взуття з натуральних матеріалів;
• ретельно вимивати ступні та шкірні складки (пахви та пахові зони), ретельно висушувати тіло в цих місцях;
• не можна гладити бездомних тварин: кішок, собак.

При тривалій антибактеріальній терапії необхідно використовувати пробіотики, доступні в аптеці без рецепта.

Поради та рекомендації

Для мікозу характерні рецидиви, тому під час лікування та після зникнення симптомів треба дотримуватися особливо важливих рекомендацій:

• Уникати контакту інфікованого вогнища зі здоровими ділянками тіла. Не можна розчісувати свербінні ділянки, оскільки подібна дія збільшує ризик поширення грибка на нігтях або шкірі на інші ділянки тіла.
• Не можна використовувати особисті речі, такі як спідня білизна, рушник або гребінець, які були в прямому контакті з інфікованими ділянками шкіри.
• Одна з найпоширеніших помилок — надягати одяг і взуття, які носили під час хвороби, не продезінфікувавши їх. Результат таких дій — повторне зараження.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.

Джерела

• Клінічні протоколи на засадах доказової медицини
• Medscape