Лікування аденоміозу матки

В останні роки спостерігається стійка тенденція до зростання частоти розвитку аденоміозу. Аденоміоз є різновидом внутрішнього ендометріозу — патологічного процесу, в який залучені м'язові шари матки. Аденоміоз — це ендометріоз тіла матки, при якому в товщу м'язової стінки матки та перешийка прогресивно вростають залози ендометрію та їх строма. На цьому тлі розвивається гіперплазія, гіпертрофія м'язових волокон матки, зміна місцевого імунітету.

Класифікація

Залежно від поширеності патологічного процесу аденоміоз може бути:

• дифузним — ендометрій проростає в міометрій рівномірно по всьому органу, стінки матки ущільнюються, спостерігається порушення стану та функціонування м'язового шару матки;
• вогнищевим — локалізоване, місцеворозповсюджене розростання міометрію, що має чіткі межі;
• вузловим (кістозним) — локальний, ізольований патологічний процес.

В даний час виділяють декілька стадій дифузної форми аденоміозу, що залежать від глибини поширення патологічних вогнищ в тілі матки.

Стадії дифузного аденоміозу:

• I стадія — проникнення залозисто-стромальних елементів ендометрію обмежене підслизовою оболонкою тіла матки;
• II стадія — проникнення структур ендометрію в м'язові шари матки до середини міометрію;
• III стадія — поширення елементів ендометрію від середини міометрію до серозної оболонки;
• IV стадія — залучення до патологічного процесу м'язових шарів матки, парієтальної очеревини малого таза й сусідніх органів.

В основі цих теорій лежить хронічне запалення органів репродуктивної системи, неоангіогенез, імунна дисфункція, порушення метаболізму естрогену, прогестерону, простагландинів, зменшення чутливості тканин-мішеней до стероїдних гормонів.

Найбільш поширеною є теорія про інвагінації базального шару ендометрію в міометрій. Причиною цього процесу може стати зміна гормонального фону, що веде до руйнування клітин міометрію, зміни імунологічної активності в місці зіткнення ендометрію та міометрію, перенесена вагітність або післяопераційна травма.

Важливу роль у розвитку аденоміозу матки грає гіперестрогенія (надлишковий синтез естрогену) на тлі зрушень в рецепторному апараті ендометрію. Гіперестрогенія може формуватися по одному з механізмів: ановуляція, що супроводжується прогестероновою недостатністю; підвищення вироблення естрогену в яєчниках; порушення ліпідного обміну, при якому андростендіон трансформується в естрон. Посилена проліферація ендометрію на тлі тривалої гіперестрогенії є причиною гіперплазії аденоміозу.

Глибина проникнення ендометрію в міометрій варіюється й в найбільш важких випадках може доходити до серозного покриву.

Фактори ризику розвитку аденоміозу матки:

• нереалізована репродуктивна функція;
• пізній початок статевого життя й пізні пологи;
• пізніше менархе;
• "відкладена" перша вагітність;
• порушення менструальної функції;
• гормональні порушення;
• імунологічні збої;
• вискоблювання, аборти та інші оперативні втручання на матці;
• позаматкова вагітність, кесарів розтин або ускладнені пологи;
• вік старше 35 років;
• ожиріння;
• наявність в анамнезі ендометріозу у родичок.

Клінічні прояви

Провідним симптомом аденоміозу є дисменорея — сильні маткові болі, які виникають безпосередньо перед менструацією та тривають ще 2-3 дні після її початку. Біль гострий, але може носити спазмоподібний, пульсуючий, тупий та постійний характер. Іноді болісні відчуття іррадіюють в пряму кишку або в ноги.

Дисменорея може супроводжуватися головним болем, нудотою, розладом дефекації (діарея або запори), прискореним сечовипусканням, болем у нижній частині спини.

Ознаки аденоміозу можуть проявлятися в порушеннях менструального циклу:

• меноррагія — рясні й тривалі менструації;
• метрорагія — мажучі виділення коричневого кольору до та після менструації.

При дифузному аденоміозі матки виражені маткові кровотечі.

Більш ніж у половині випадків аденоміоз поєднується з міомою матки. При цьому, одночасно виявляються і симптоми аденоміозу матки, і симптоми міоми матки: виражений біль внизу живота, гіперполіменорея, анемія.

Ускладнення

Аденоміоз може призвести до розвитку несприятливих, а часом й дуже серйозних наслідків:

• анемія і, як наслідок, погіршення загального самопочуття, пам'яті, уваги, задишка, тахікардія та ін.;
• безпліддя;
• переродження клітин міометрію в злоякісні.

Діагностика

Традиційний гінекологічний огляд та аналіз скарг дозволяють тільки припустити розвиток у пацієнтки аденоміозу матки. Для підтвердження діагнозу необхідно більш глибоке та ретельне обстеження.

Основну роль в діагностиці аденоміозу грають інструментальні методи дослідження. Лабораторні дослідження тільки допомагають визначити загальну картину стану здоров'я пацієнтки та побічно вказати на наявність супутніх захворювань.

Для оцінки тяжкості патологічного процесу та ефективності лікування проводять визначення маркера СА-125. Гістологічне дослідження біологічного матеріалу ендометрію дозволяє виключити наявність злоякісних утворень.

Аденоміоз диференціюють від міоми матки та раку ендометрію.

Аденоміоз та вагітність

Для хворих аденоміозом фізіологічний перебіг вагітності представляє сприятливий фактор — тривалий вплив гормонів жовтого тіла та плаценти на патологічні осередки обумовлюють їх інактивацію при аденоміозі.

Вагітність є найбільш ефективним засобом профілактики прогресування та рецидивів захворювання. Однак, погіршити умови для настання вагітності при аденоміозі можуть деякі фактори.

Потенційно спровокувати субфертильність можуть:

• зниження рецептивності ендометрію;
• інактивація сперматозоїдів та пошкодження ембріонів перитонеальними макрофагами;
• підвищена скорочувальна активність матки;
• хронічна ановуляція або недостатність лютеїнової фази;
• порушення статевої функції через виражену диспареунію.

Профілактика

Попередити розвиток аденоміозу допоможуть профілактичні заходи:

• своєчасне проходження профілактичних оглядів у гінеколога;
• лікування хронічних запальних захворювань органів малого таза;
• правильне попередження небажаної вагітності;
• лікування гінекологічних патологій й ендокринних порушень;
• адекватний й обґрунтований підхід до проведення діагностичних та терапевтичних заходів (зондування матки, вишкрібання, кесарів розтин, переривання вагітності та ін.);
• профілактика травматизму родових шляхів.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.