Як лікувати вітрянку (вітряну віспу)?

Вітряна віспа або вітрянка — це вірусне захворювання, що супроводжується ураженням шкіри й слизових оболонок у вигляді папульозно-везикулярного висипу і вираженою інтоксикацією всього організму. Varicella отримала свою назву від натуральної віспи, яку викликали збудники роду Varicellovirus.

Етіологія

Вітряну віспу викликає ДНК-геномний вірус Varicella Zoster, який відноситься до вірусу герпесу людини 3 типу (вірус варицелла-зостер). Причини вітрянки — впровадження мікроорганізму в організм, який живе і розмножується тільки всередині людини. У зовнішньому середовищі збудник нестійкий і швидко гине під впливом прямих сонячних променів, від нагрівання й ультрафіолетового випромінювання.

Епідеміологія вітряної віспи

Вітрянка — це повсемістно поширене захворювання. Сприйнятливість до вітряної віспи дуже висока. Захворіти може як дитина, так і доросла людина. Але, найчастіше зустрічається вітрянка у дітей. До 15-16 років приблизно 80% населення встигає перехворіти цією інфекцією.

Для захворювання характерна виражена осінньо-зимова сезонність.

Джерелом інфекції є хвора людина, яка становить небезпеку в останні 10 днів інкубаційного періоду і перші 5-7 днів з моменту появи перших висипань.

Механізм і шляхи передачі

Механізм передачі вітрянки — аерозольний, шлях передачі — повітряно-крапельний. При розмові, чханні та кашлі хвора людина виділяє величезну кількість збудників в зовнішнє середовище, які з повітрям можуть переноситися на великі відстані.

Заразитися можна, перебуваючи з хворою людиною в одній кімнаті або безпосередньо з ним розмовляючи. Можлива трансплацентарна передача вірусу від матері до плоду.

Інфікування вітряною віспою малоймовірне через третіх осіб, різні предмети та речі.

Після перенесеного захворювання у людини формується стійкий довічний імунітет. Стійкість новонародженої дитини до вітрянки обумовлена отриманими від матері антитілами, які циркулюють в крові малюка кілька перших місяців його життя.

Патогенез

Збудник вітрянки в організм проникає через верхні дихальні шляхи, закріплюється на клітинах слизової оболонки, де починає накопичуватися і проникає в лімфатичну систему. В кінці інкубаційного періоду вірус надходить у кров. У крові накопичуються токсичні метаболіти репродукції мікроорганізмів, що проявляється лихоманкою та алергічними реакціями.

Збудник вітряної віспи поширюється по всьому організму. Розмноження вірусу в епітелії шкіри супроводжується вакуолізацією, балонною дистрофією і подальшою загибеллю клітин. У порожнинах, що  утворилися, накопичується серозна рідина, утворюються бульбашки. При висиханні везикул на їх місці з'являються скоринки, після відпадання яких пошкоджений епідерміс відновлюється. Такий процес розвивається і на слизових оболонках з утворенням ерозій. Велике значення в механізмі розвитку захворювання відіграє порушення клітинних імунних реакцій. У осіб з порушеннями імунного статусу розвиваються важкі форми вітрянки.

У зв'язку з ослабленням імунітету, збільшується сприйнятливість до інших інфекцій, загострюються хронічні захворювання.

Після перенесеного захворювання формується стійкий імунітет, однак, у дорослих, що перехворіли в дитинстві вітрянкою, при різкому зниженні захисних сил організму, при інфікуванні можливий повторний розвиток захворювання.

В організмі вірус може зберігатися в латентному стані в нервових гангліях довічно. На цей час, ще недостатньо вивчені механізми збереження вірусу і його можливості подальшої активації з проявом захворювання у вигляді оперізуючого лишаю.

У більшості випадків прогноз сприятливий, у дорослих і при ускладненому перебігу — серйозний.

Елементи висипу проходять у своєму розвитку кілька етапів: рожева пляма (розеола) діаметром до 4 мм — папула — везикула (діаметром 24 мм) — корочка. Бульбашки наповнені прозорим вмістом, який іноді може ставати каламутним, гнійним, геморагічним. Кількість елементів висипу різна — від одиничних проявів до декількох десятків.

З моменту появи висипу до утворення кірочок проходить 2-3 дні. Нові висипання спостерігаються протягом ще 2-8 днів. Кірочки відпадають через 5-10 днів без сліду. Однак, якщо їх насильно зірвати, на їх місці утворюються вторинні, як правило, інфіковані корочки, на місці яких можуть формуватися рубці.

У дітей вітрянка супроводжується плаксивість, дратівливістю, загальним нездужанням, зниженням апетиту, немовлята відмовляються від грудей.

Особливості перебігу хвороби при вагітності

Зараження вагітної жінки вітряною віспою є небезпечним для плода в першому і другому триместрах вагітності. Інфікування на початку вагітності може призвести до загибелі плоду або порушень в його розвитку. Якщо жінка захворіла в перші 20 тижнів вагітності, це може призвести до розвитку у дитини синдрому вродженої вітряної віспи (фетального синдрому вітряної віспи).

Для синдрому вродженої вітряної віспи характерні:

• ураження шкіри (виразки, відсутність шкіри, шрами);
• патології розвитку скелета (одностороння гіпоплазія кінцівок, грудної клітини, рудиментарні пальці, клишоногість);
• пороки розвитку ЦНС (анофтальмія, мікроцефалія, атрофія зорового нерва, анізокорія, судомний синдром, паралічі);
• ураження очей (мікрофтальмія, катаракта, хоріоретиніт);
• м'язова гіпоплазія та ін.

Інфікування на пізніх стадіях вагітності або безпосередньо після народження характеризується як неонатальна вітряна віспа. Найбільший ризик розвитку захворювання у дитини протягом 7 днів до початку пологів і через 7 днів після народження.

Ускладнення

У переважній більшості вітрянка протікає не важко, проте можливий розвиток важких форм:

• геморагічної;
• гангренозної;
• бульозної.

При важких формах вітрянки, особливо в імунокомпроментованих осіб, можливе ураження печінки, нирок, наднирників, легенів, селезінки, кишечника, ендокринної системи. Через скупчення вірусу в нервових гангліях може проявлятися енцефаліт.

Неприємні наслідки інфекції обумовлені, в першу чергу, приєднанням патогенної мікрофлори.

Перша допомога

Все вказує, що у дитини або дорослої людини проявляються симптоми вітрянки? Терміново треба викликати лікаря. Консультація інфекціоніста та педіатра допоможе встановити точний діагноз, вчасно провести лікувальні заходи й уникнути розвитку неприємних наслідків і ускладнень.

До приїзду лікаря не рекомендується нічим обробляти висипання на тілі. Це допоможе інфекціоністу швидко диференціювати вітрянку. При високій температурі можна дати жарознижувальні ліки (з урахуванням віку хворого). Такими засобами можуть бути парацетамол, ібупрофен. Протипоказаний аспірин (існує великий ризик розвитку синдрому Рея).

Діагностика

Діагностика вітрянки заснована на клінічній картині інфекційного захворювання.

Перевірити діагноз можна за допомогою методів діагностики:

• ПЛР до вірусної ДНК;
• метод імунофлюоресценції;
• серологічний метод.

Зразками для дослідження є зішкріб шкіри з уражених ділянок і кров.

Лікування

Лікування вітрянки не припускає етіотропної терапії, спрямованої на усунення збудника інфекції.

Основу лікувальних заходів складають ретельний догляд за шкірою і нігтями. Показаний щоденний душ (ванна) з ретельним, але дбайливим, осушенням шкіри рушником. Також, треба уникати пошкодження, розчісування висипань.

Висипання обробляють місцево антисептичними засобами. Корочки, що з’являються, змащують вазеліном або жирним кремом.

При приєднанні ускладнень або тяжкому перебігу захворювання лікування вітрянки включає:

• антимікробну терапію — при приєднанні гнійних процесів;
• дезінтоксикаційне лікування — при сильній інтоксикації;
• введення імуноглобуліну.

Профілактика вітрянки

Для попередження зараження від інфікованого вітряною віспою, необхідно повністю виключити безпосередні контакти. Ослабленим особам вводиться імуноглобулін. У навчальних закладах (групах або класах) вводиться карантин з вітрянки.

Всім вагітним жінкам, хворим на вітрянку на ранніх термінах, рекомендується проводити УЗД на 22-23 тижні вагітності для виявлення типових для вітряної віспи вад розвитку плоду. Для встановлення фетальної інфекції на 16-20 тижні досліджуються навколоплідні води. При наявності серйозних вад розвитку плоду жінці, як правило, пропонується переривання вагітності.

При плануванні вагітності й відсутності вакцинації жінці як мінімум за місяць до зачаття рекомендується зробити щеплення від вітрянки.

Вакцинація

Щеплення від вітрянки є рекомендованим. Вакцинація проводиться двічі з інтервалом в 1-1,5 місяця. Прищепити від вітрянки можна не тільки дитину, але і дорослого, якщо він не перехворів у дитинстві.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.

Джерела

• Центр громадського здоров'я МОЗ України
• Всесвітня організація охорони здоров'я
• Centers for Disease Control and Preventions