Гломерулонефрит. Чи можна вилікувати?

Гломерулонефрит — це захворювання нирок, при якому уражаються ниркові клубочки, які фільтрують кров. В результаті порушується процес виведення продуктів обміну, токсичних речовин та рідини.

Форми гломерулонефриту

Нирки — парний орган, який відповідає за фільтрацію крові. Для цього в нирках є системи капілярів, що утворюють клубочки (гломерули). Відфільтровані в них речовини переходять в капсулу нирок, потім в сечовивідні шляхи та виводяться разом із сечею.

Гломерулонефрит — комплекс запально-імунних захворювань, які зачіпають гломерули. Він може бути самостійним захворюванням, а може бути ускладненням після вірусної або мікробної інфекції. У першому випадку говорять про первинний гломерулонефрит, а в другому — про вторинний.

За характером перебігу розрізняють гострий та хронічний гломерулонефрит. Гострий гломерулонефрит — виліковне захворювання, яке триває від 1 до 4 тижнів. Також, відзначається підгостра форма, яка може тривати до 2 місяців. У менш ніж 10% пацієнтів спостерігається найнебезпечніша форма — гломерулонефрит, який швидко прогресує. Хронічний гломерулонефрит триває довгі роки. В цьому випадку можуть розвинутися ускладнення гломерулонефриту.

Захворювання може протікати в латентній формі та виражатися тільки через незначне підвищення тиску та деякі зміни в сечі.

Виділяють клінічні форми захворювання:

• гематурична форма, що характеризується появою в сечі підвищеної кількості еритроцитів;
• нефротична форма, при якій розвивається нефритичний синдром з появою артеріальної гіпертензії та набряків, зменшенням кількості сечі та появою протеїнурії (наявність в сечі білка);
• змішана.

Причини виникнення та наслідки гломерулонефриту

Гостра форма найчастіше розвивається як ускладнення після перенесених інфекцій. Під впливом мікробних агентів (стрептококових, вірусних, паразитарних) виникає імунна відповідь організму. Це і є причиною ушкодження ниркових клубочків. Стрептококова ангіна, вітряна віспа, малярія, інфекції шкіри, системні патології (червоний вовчак, вузликовий періартеріїт, системний амілоїдоз) можуть дати поштовх до розвитку захворювання.

Токсичні речовини (неякісний алкоголь, наркотики, лікарські засоби, лакофарбова продукція) також можуть викликати розвиток гематуричного гломерулонефриту.

Хворого може турбувати біль в попереку. У разі латентної форми, може розвинутися ниркова недостатність. Тому, при появі постійної втоми, безсоння, відсутності апетиту, нудоти, блювоти, судом м'язів в нічний час необхідно пройти обстеження і, при підтвердженні діагнозу, лікування.

Особливості протікання при вагітності

Особливо уважними повинні бути вагітні. Майже в 60% випадків захворювання у них протікає в хронічній формі, а ознаки гломерулонефриту відсутні. Діагностика гломерулонефриту проводиться лабораторним шляхом. У запущених випадках спостерігаються набряклість, надмірне збільшення обсягу живота, гідроторакс (грудна водянка). З'являються слабкість, задишка, швидка стомлюваність. Вагітні, які перенесли інфекційні захворювання або страждають хронічним запаленням піднебінних мигдалин, повинні здати аналізи, щоб виключити хворобу або пройти своєчасне лікування.

Гломерулонефрит у дітей

У дітей гломерулонефрит частіше розвивається в гострій формі після ангіни, скарлатини, інших стрептококових інфекцій, стрептодермії. Відіграє роль в розвитку захворювання й спадкова схильність, надчутливість до стрептококової інфекції, носійство нефритичних штамів стрептокока групи А, хронічне інфікування носоглотки та шкіри. Захворювання проявляється через кілька тижнів після інфекції й протікає бурхливо з яскравими симптомами, має циклічний характер. При адекватному лікуванні повне одужання настає через 4-6 тижнів.

Хронічна форма у дітей розвивається через недолікований гострий гломерулонефрит.

Ускладнення

Хронічний гломерулонефрит може розвиватися після захворювань, що викликають гостру форму захворювання. У деяких випадках в хронічну форму переходить гострий гломерулонефрит. Причини гломерулонефриту в цьому випадку можуть полягати й в наявності вроджених патологій, наприклад, хвороби Фабрі.

Гостра форма при правильному лікуванні гломерулонефриту виліковна. У разі відсутності такого лікування можуть розвинутися:

• гостра ниркова недостатність;
• енцефалопатія (ураження мозку, що призводить до судомного синдрому, втрати свідомості, мимовільного сечовипускання та дефекації);
• гостра серцева недостатність з високим ризиком смерті.

Діагностика

Основними методами діагностики гломерулонефриту є аналізи сечі та крові та біопсія нирок.

Наявність крові в сечі, збільшення кількості білка, наявність циліндрів еритроцитів або лейкоцитів вказують на можливе захворювання. Аналіз крові дозволяє запідозрити гломерулонефрит, якщо відзначається висока концентрація сечовини та креатиніну або виявляється анемія. За допомогою аналізу крові встановлюють наявність в ній антистрептококових антитіл.

Підтвердити діагноз, оцінити ступінь рубцювання ниркової тканини та здатність до відновлення допоможе біопсія нирок. Її виконують за допомогою голки, яку під контролем УЗД або комп'ютерної томографії, вводять в нирку. Також, для уточнення діагнозу використовують УЗД нирок, КТ заочеревинного простору, радіонуклідну ренографію та реносцинтиграфію.

Лікування гломерулонефриту

Лікування гломерулонефриту складне й тривале. Хворому пропонується постільний режим та дієта №7.

Гострий гломерулонефрит

Проводиться лікування попереднього захворювання. Використовують сечогінні засоби для виведення надлишків води й натрію. Проводиться лікування артеріальної гіпертензії. У більшості випадків настає повне одужання. Але у 10% дорослих та у 1% дітей хвороба переходить в хронічну форму.

Швидкопрогресуючий гломерулонефрит

Терміново призначаються препарати, що пригнічують активність імунної системи. Використовують високі дози кортикостероїдів спочатку внутрішньовенно, а потім перорально. Для очищення крові від антитіл використовують плазмаферез. Своєчасність лікування є гарантією попередження ниркової недостатності. При діагностуванні на ранніх стадіях, коли ступінь рубцювання невелика, лікування дозволяє зберегти функцію нирок. В іншому випадку доводиться вдаватися до діалізу.

Хронічний гломерулонефрит

Призначають ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ) або блокатор рецепторів ангіотензину II (БРА). Це уповільнює розвиток хвороби, допомагає знизити тиск та зменшити кількість білка в сечі. При нирковій недостатності проводять діаліз. В особливо важких випадках проводять трансплантацію нирки.

Контроль ефективності лікування проводять за допомогою аналізів сечі й крові.

Профілактика

Профілактика гломерулонефриту полягає в лікуванні інфекційних захворювань, особливо органів дихання, мигдалин, шкіри. Важливо довести його до кінця та не допустити ускладнень.

Хворим на хронічний гломерулонефрит необхідно дотримуватися певних правил:

• уникати важких фізичних навантажень;
• не вживати алкоголь, не використовувати ліки без призначення лікаря, не проводити роботи з токсичними речовинами;
• контролювати тиск.

Важливим аспектом в лікуванні хронічного гломерулонефриту є дієта. Заборонені жирні та смажені страви, рекомендовані варені та приготовані на пару. Велику частину раціону повинні складати молочні продукти, каші, овочі та фрукти. Від бульйонів, консервів, копченостей необхідно відмовитися, обмежити споживання солі. Рідини необхідно споживати в кількості, яка на 200-300 мл перевищує об'єм сечі за попередню добу.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.

Джерела

• Сайт Всесвітньої організації охорони здоров'я / Інформаційні бюлетені - https://www.who.int/ru/news-room/fact-sheets
• Сайт Міністерства Охорони Здоров'я України / Здоров'я А-Я - https://moz.gov.ua/zdorovja-a-ja
• Довідник медичних препаратів - https://compendium.com.ua/