Чим небезпечний ВІЛ?
Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) – це інфекційне захворювання, в основі якого лежать значні деструктивні зміни імунної, нервової та інших систем організму. Хвороба характеризується хронічним, багаторічним перебігом, який супроводжується вторинними інфекційними процесами та формуванням новоутворень.
До окремої форми захворювання віднесли в кінці минулого століття, після виявлення значної кількості хворих, які страждають імунодефіцитом, проявами пневмоцистної пневмонії та саркоми Капоші. Цьому симптомокомплексу дали назву СНІД – синдром набутого імунодефіциту людини. СНІД розвивається після малосимптомного і безсимптомного періоду інфікування, що триває кілька років і поступово руйнує імунну систему людини. Ознаки СНІДу більш виражені, ніж на стадії ВІЛ (вірус імунодефіциту людини).
Класифікація
Класифікація ВІЛ включає різні групи хвороби, які викликані вірусом і мають різні прояви:
- інфекційні та паразитарні хвороби (мікози, кандидози, цитомегаловірус та ін.);
- злоякісні новоутворення (саркома Капоші, лімфома Беркітта, неходжкінські лімфоми, недоброякісні новоутворення кровотворної, лімфатичної систем і споріднених до них тканин, множинні та неуточнені новоутворення);
- інші уточнені хвороби та стани (енцефалопатії, лімфатичний інтерстиціальний пневмоніт, виснажливий синдром, генералізована лімфаденопатія, імунологічні та гематологічні порушення, гострий ВІЛ-інфекційний синдром тощо);
- неуточнені патології.
Етіологія
Вірус імунодефіциту людини – збудник захворювання, який був виділений в 1984 році та віднесений до ретровірусів. Віріон має сферичну форму, геном ВІЛ утворений двонитковою РНК. В уражених клітинах вірус формує ДНК.
Виділяють віруси 2 типів:
- ВІЛ-1 – широко поширений, це – головний збудник ВІЛ-інфекції та СНІДу в Америці, Європі та Азії;
- ВІЛ-2 – збудник поширений менше, має багато спільного з ВІЛ-1, найчастіше його виділяють в Західній Африці.
Вірус імунодефіциту відрізняється високою антигенною мінливістю. Він дуже швидко проходить весь свій життєвий цикл, всього за 1-2 дні. При цьому, в день утворюється до 1 мільярда віріонів.
Вірус імунодефіциту людини дуже чутливий до зовнішніх впливів і швидко гине під дією всіх дезінфектантів. Заразність вірусу різко знижує нагрівання до 55 градусів, а при підвищенні температури до 70-80 градусів збудник гине вже через 10 хвилин.
ВІЛ стійкий до впливу ультрафіолету та іонізуючої радіації, добре переносить низькі температури. Також, він здатний роками зберігати життєздатність в крові, призначеній для переливання.
Шляхи зараження
Основне джерело захворювання – людина, яка інфікована ВІЛ. Небезпека зараження зберігається на всіх стадіях інфекції, довічно. У великій кількості збудник міститься в крові (в тому числі й в менструальній), спермі, вагінальних виділеннях. Збудник можна виявити в слині, жіночому молоці, слізній та спинномозковій рідинах. Найбільшу небезпеку становлять кров, сперма і вагінальний секрет.
Шляхи передачі ВІЛ:
- статевий (гомо- і гетеросексуальний) – ризик інфікування вірусом імунодефіциту підвищується при збільшенні кількості статевих партнерів, при інфекціях, які передаються при сексі (герпес, сифіліс, хламідіоз, трихомоніаз і гонорея), бактеріальних вагінозах;
- парентеральний (трансфузійний – переливання крові, трансплацентарний – через плаценту від матері до дитини, ін'єкційний – ін'єкції наркотиків);
- вертикальний – від матері до плоду під час вагітності, а також зараження дитини при пологах та грудному вигодовуванні;
- трансплантаційний.
Ризик професійного інфікування медичного працівника на робочому місці підвищується при: порізі або уколі предметом з видимими слідами крові, глибокому пошкодженні тканин, порізі вени або артерії зараженого пацієнта, високому рівні у пацієнта вірусного навантаження.
Ризик розвитку захворювання при будь-якому шляху передачі багато в чому визначається вірусним навантаженням. При цьому низький рівень вмісту РНК збудника в крові не виключає можливості зараження ВІЛ-інфекцією.
Шляхи зараження ВІЛ нерозривно пов'язані з ризикованою сексуальною поведінкою, обумовленою вживанням спиртних напоїв і наркотичних речовин. Алкоголь і наркотики підсилюють сексуальний потяг, роблять поведінку менш самокритичною, що підштовхує людину до необміркованних вчинків.
Індивідуальні (поведінкові) фактори ризику включають:
- безладні сексуальні контакти;
- заняття комерційним сексом;
- вживання ін'єкційних наркотичних засобів;
- невикористання засобів профілактики захворювань, які передаються при сексуальному контакті;
- сексуальне насильство;
- ранній початок статевого життя тощо.
Ймовірність передачі ВІЛ-інфекції підвищує наявність вогнищ запалення, пошкодження слизової статевих органів.
Побутова передача вірусу не доведена.
Групи ризику:
- особи, зайняті у сфері секс-бізнесу та їх клієнти;
- медичні працівники (особливо, медики, що працюють в інфекційних відділеннях);
- чоловіки-гомосексуалісти;
- особи, які перебувають в ув'язненні;
- наркомани, які вживають ін'єкційні наркотики;
- мігранти;
- бездомні;
- підлітки, які перебувають на обліку в інспекціях у справах неповнолітніх.
Патогенез
Після приєднання ВІЛ до оболонки клітини-господаря його РНК з деякими вірусними ферментами проникає в цитоплазму клітини, де за допомогою вірусного ферменту відбувається зворотна транскриптаза на РНК збудника з утворенням ДНК.
ДНК вірусу імунодефіциту проникає в ядро клітини та вбудовується в ДНК клітини-господаря, після чого клітини людини починають самостійно виробляти нові вірусні частинки. Нові вірусні частинки проникають в нові клітини, які мають рецептор CD4, що призводить до:
- порушення міжклітинних взаємодій всередині імунної системи;
- функціональної імунної неспроможності;
- поступового виснаження клітин крові лімфоцитів CD4;
- прогресуючого імунодефіциту.
Період від моменту інфікування до смерті у кожного різний, без необхідного лікування він становить 10-12 років.
Клінічні прояви та ускладнення
При ВІЛ-інфекції виділяють кілька періодів захворювання:
- інкубаційний – триває з моменту інфікування до розвитку гострої стадії захворювання;
- асимптомна (безсимптомна, латентна) стадія – включає гострий період, безсимптомну інфекцію (сероконверсія) і персистуючу генералізовану лімфаденопатію (ПГЛ);
- стадія виражених клінічних проявів, які характеризуються появою вторинних захворювань (СНІД-асоційований комплекс, або пре-СНІД);
- термінальна стадія (стадія СНІД).
З моменту зараження до появи перших симптомів ВІЛ може пройти від 2-3 тижнів до 3 місяців. Зрідка інкубаційний період затягується до 1 року. При зараженні у хворих розвивається гострий ретровірусний синдром з первинними ознаками ВІЛ, нагадують ГРВІ чи грип: лімфаденопатія, лихоманка, біль у суглобах, біль у м'язах, сильний головний біль, ангіна, іноді – з'являється плямисто-папульозний висип, диспепсичні розлади (нудота, блювота або діарея), збільшується печінка і селезінка.
У безсимптомний період ВІЛ-інфекція клінічно себе ніяк не проявляє. Людина відчуває себе цілком здоровою, але при цьому в її крові є вірус імунодефіциту і вона несе небезпеку зараження для оточуючих. Безсимптомна стадія може тривати від 3-6 місяців до 3-5 років.
Стадія ПГЛ триває кілька років. Основна ознака ВІЛ – збільшення лімфатичних вузлів (підщелепних, шийних, пахвових). Вузли безболісні, щільно-еластичні до 1-3 см в діаметрі. Можливе незначне підвищення температури, збільшення печінки та селезінки.
СНІД-асоційований комплекс характеризується появою інфекційних, опортуністичних захворювань, властивих пацієнтам з імунодефіцитом. Інфекції можуть викликати найпростіші, гриби, бактерії та віруси.
Ускладнення ВІЛ-інфекції на стадії пре-СНІДу:
- Бактеріальна пневмонія
- Пневмоцистна пневмонія
- Позалегеневий криптококоз
- Туберкульоз, включаючи позалегеневий
- Кандидоз трахеї, легенів, бронхів, стравоходу
- Криптоспоридіоз з тривалою діареєю
- Інвазивний рак шийки матки
- Цитомегаловірусна інфекція
- Гістоплазмоз
- Лейкоенцефалопатія
- Герпес
- Саркома Капоші
- Диссемінована інфекція, викликана атиповими мікобактеріями
- Лімфома (імунобластні, Беркітта, В-клітинні форми)
- Енцефалопатія, що супроводжується слабоумством
- Токсоплазмоз головного мозку, очей, легенів
- Хронічний кишковий ізоспоріаз тощо
СНІД-асоційований комплекс триває кілька років з періодами відносного поліпшення стану.
Симптоми ВІЛ прогресування:
- генералізована лімфаденопатія;
- безпричинна втрата ваги (понад 10%);
- підвищена стомлюваність;
- синдром хронічної втоми;
- хронічна діарея (більше 3 тижнів);
- задишка;
- сухий кашель;
- нічна пітливість;
- лихоманка, що триває більше двох тижнів (іноді до 3 тижнів і більше);
- дерматити.
ВІЛ-інфекція, термінальна стадія якої має незворотний характер і закінчується смертю, характеризується активним розвитком інфекційних захворювань і новоутворень. Клінічні прояви дуже різноманітні, що обумовлено численними інфекційними агентами, множинним ураженням систем і органів.
Симптоми СНІДу термінальної стадії умовно поділяють на різні типи хвороб:
- легеневий тип – розвиток інфільтративної пневмонії;
- шлунково-кишковий тип – важка хронічна діарея;
- церебральний тип – атрофія кори головного мозку, ураження судин мозку, недоумство;
- дисемінований тип – стійка лихоманка, падіння маси тіла, наростає слабкість, ураження різних органів.
Найбільш яскравим пухлиноподібним проявом є саркома Капоші (пухлина кровоносних судин голови, кінцівок, тулуба, слизової оболонки рота, органів шлунково-кишкового тракту, легенів).
Діагностика
Стандартною діагностикою ВІЛ є лабораторні методи дослідження:
- виявлення антитіл в імуноферментному аналізі (ІФА);
- реакції імунного блотингу (остаточно підтверджують інфікування ВІЛ);
- експрес-тести на ВІЛ;
- радіоіммунопреціпітація;
- реакція непрямої імунофлюоресценції (РНІФ);
- ПЛР-діагностика.
У переважній більшості виявити антитіла до ВІЛ можна протягом перших 3 місяців після інфікування. При отриманні позитивного результату інфекціоніст призначає повторний аналіз на вірус імунодефіциту.
Лабораторна діагностика ВІЛ, її додаткові методи, спрямовані на виявлення в імунній системі порушень, викликаних імунодефіцитом: визначення загальної кількості лімфоцитів і Т-хелперів (CD4), обчислення співвідношення Т-хелперів і Т-супресорів (CD8).
Лікування
Особи з діагностованою ВІЛ-інфекцією госпіталізуються в інфекційні відділення. Хворих в стадії СНІДу поміщають в спеціальні боксові відділення для попередження зараження іншими інфекціями.
Лікування ВІЛ основні напрямки:
- етіотропне лікування – антиретровірусна терапія;
- імуномодулююча терапія;
- лікування інфекційних захворювань, антибіотикотерапія;
- лікування новоутворень.
Імуномодулююча терапія є одним з основних лікувальних напрямків і включає замісне та імуностимулююче лікування.
Імунозамісна терапія передбачає пересадку кісткового мозку і переливання лімфоцитарної маси.
Імуностимулююча терапія проводиться медикаментозними препаратами.
Протипухлинне лікування ВІЛ полягає в променевій та спеціальній фармакотерапії.
Пацієнти з вірусом імунодефіциту знаходяться під диспансерним наглядом довічно, незалежно від стадії хвороби.
При цьому проводиться регулярне лабораторне обстеження, аналіз клінічних проявів захворювання для спостереження за перебігом інфекційного процесу і функціональним станом системи імунітету.
Профілактика ВІЛ-інфекції
Першорядне значення в попередженні поширення ВІЛ має пропаганда здорового способу життя (відмова від вживання алкоголю і прийому наркотиків) і правильної сексуальної поведінки (використання презервативів, обмеження статевих партнерів).
Специфічна профілактика ВІЛ із застосуванням вакцинації знаходиться тільки на стадії розробки.
При знаходженні ВІЛ-інфікованого хворого в домашніх умовах члени сім'ї повинні дотримуватися необхідного санітарно-гігієнічного режиму:
- регулярне вологе прибирання приміщень;
- туалет і ванну кімнату необхідно обробляти обов'язково з дезінфектантами;
- білизна має піддаватися кип'ятінню;
- ріжучі предмети та ножиці за можливістю оброблятися спиртом тощо.
Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.
Лікарі
Здати аналіз на ВІЛ в Києві (в тому числі, анонімно) ви можете вже сьогодні в підрозділах клініки МЕДІКОМ на Оболоні та Печерську. Потрібно більше інформації? Телефонуйте за номерами, вказаними на сайті клініки. Ви швидко отримаєте відповіді на всі запитання.
Вартість діагностики ВІЛ-інфекції
На послуги, позначені зірочкою *, знижка постійного клієнта 10% і 15% не поширюється.
Вiдгуки
Заразился несколько лет назад. Лечился в обычной больнице. Потом перешел в Медиком. Ретровирусная терапия тут оказалась намного успешнее, удалось добиться стойкой ремиссии и научиться жить практически полноценной жизнью с таким заболеванием.
Проходжу лікування у клініці, поки все влаштовує. Продовжуватиму лікуватися, тому що бачу результат у поліпшенні самопочуття.
Вибрала клініку Медіком, тому що тут сучасний підхід до лікування багатьох захворювань, у тому числі і тих, які раніше вважалися невиліковними. Мій лікар налаштований позитивно, і я йому повністю вірю.
Давно знаю о клинике Медиком, поэтому выбрал ее для себя. Специалисты здесь хорошие, цены устраивают. Рекомендую.
Здавав аналізи на ВІЛ тут. Все за найсучаснішими технологіями, конфіденційно та стерильно.
Робили тести в цій клініці, результати приходять швидко, все докладно пояснили по готовим аналізам. Думаю, так у всіх лікарів тут. Клініка тримає марку, як то кажуть, і дорожить репутацією. Ви не пошкодуєте, якщо звернетеся сюди для обстеження!
Здавала кров на ВІЛ та інші захворювання. Лабораторії від цієї клініки хороші, роблять аналізи за правилами, тому результати точні і не доводиться перевіряти ще раз. І далі планую звертатись до них.
Показати ще 3
Всього 7 відгуків