Остеоартроз: симптоми та лікування

Остеоартроз — це дегенеративно-дистрофічне ураження суглобів, причиною якого є пошкодження хрящової тканини суглобових поверхонь. Під час цієї хвороби до патологічного процесу залучається не тільки хрящова тканина, а й інші суглобові структури: кістка, суглобова сумка, зв'язки, синовіальна оболонка та м'язи. У медичній літературі можна зустріти й інші назви цієї патології: деформуючий остеоартроз, остеоартрит, артрозо-артрит або артроз. Остеоартроз може розвинутися в будь-якому віці. Він виникає в кожної третьої людини у віці 45–64 років і присутній у 60–70 % людей старше 65 років.

Класифікація остеоартрозів

Остеоартрози поділяють на 2 основні групи:

первинні (або ідіопатичні) — причини їхнього виникнення не з'ясовані, частіше вражаються міжхребцеві диски, хребетні (особливо шийного й поперекового відділу), тазостегнові, колінні та міжфалангові суглоби рук і ніг;
вторинні — з'являються внаслідок травм, вроджених дисплазій, запальних процесів (інфекційного або ревматичного артриту, асептичного некрозу), ендокринних захворювань (гіперпаратиреозу, акромегалії), метаболічних порушень (подагри, гемохроматозу, охронозу).

Ідіопатичний остеоартроз залежно від поширеності процесу може бути:

місцевим — вражається тільки один або два суглоби;
генералізованим — пошкодження присутні в трьох і більше суглобах.

Деякі види цієї патології дістали окремі назви: гонартроз (ураження колінного суглоба), коксартроз (поразка тазостегнового суглоба).

У перебігу деформуючого остеоартроза виділяють 3 стадії:

I — виражені морфологічні порушення відсутні, зміни спостерігаються тільки в складі синовіальної рідини та синовіальної оболонки, суглоб не може протистояти звичному навантаженню, присутній біль і запалення, білясуставні м'язи ослаблені, але не змінені;
II — починає руйнуватися суглобовий хрящ, на кістці формуються остеофіти, функції м'язів порушуються;
III — кісткова тканина значно вражається, вісь суглоба змінюється, обмежується рухливість, змінюється амплітуда скорочення м'язів.

Хронічний больовий синдром і запалення присутні упродовж усієї II та III стадій.

Етіологія остеоартрозу

Остеоартрози — найчастіше захворювання суглобів і одна з причин зниження та втрати працездатності. Здебільшого захворювання провокується відразу кількома чинниками. Найчастішими причинами остеоартрозу є травми, запальні процеси та дисплазії.

Причини остеоартрозу:

вік після 40-50 років;
м'язова слабкість;
інфекції;
ревматоїдний артрит;
акромегалія;
вроджені дисплазії;
спадкові порушення обміну речовин;
невропатичні патології;
гемоглобінопатії;
особливості трудової діяльності;
хірургічні операції на суглобах тощо.

Найчастіше остеоартрози розвиваються в жінок. Зазвичай цьому сприяє зниження рівня естрогенів після 40–50 років.

Патогенез остеоартрозу

Основний механізм розвитку цієї патології полягає в порушенні структури та функцій хрящового прошарку суглоба. Під впливом несприятливих чинників із хряща видаляються глюкозаміни та колагени — речовини, які підтримують еластичність і міцність хряща. У результаті він стає тоншим, м'якшим і пухкішим, на ньому формуються виразкові дефекти.

У разі прогресування деформуючого артрозу хрящ стає сухим і тонким. Через це прилегла до нього кістка стає товщою та розростається в сторони. Суглоб обмежується в рухливості. Капсула суглоба запалюється та піддається фіброзу. Вражаються зв'язки, сухожилля і м'язи.

Усі зміни в суглобі призводять до появи болю, який зменшується або зникає в стані спокою. У суглобі з'являються контрактури, і через деформацію він починає туго рухатися. У важких випадках виникає анкілоз — повна нерухомість суглоба.

Симптоми остеоартрозу

Основним симптомом остеоартрозу, який змушує хворого звернутися до лікаря, стає біль у суглобі. Він може бути різко вираженим та обмежувати рухливість, або помірним і виникати тільки під час певних рухів. Вранці пацієнт відчуває скутість в ураженому суглобі упродовж пів години. Іноді чути хруст під час рухів, відчувається біль у разі промацування, нестабільність, деформація суглоба. У міру прогресування патології його функції порушуються.

Ознаки остеоартрозу визначаються й місцем локалізації патологічних змін.

Коксартроз

Симптоми коксартрозу:

біль;
обмеження рухів;
біль у разі промацування;
атрофія стегнових м'язів;
нахил тазу й тіла на бік ураження;
сколіоз;
біль через здавлювання сідничного, стегнового й запирального нервів;
болі в спині;
зміна ходи: спочатку накульгування, потім кінцівка стає коротшою і виникає постійна хромота (я разі двостороннього ураження виникає "качина хода").

Це найчастіша та найважча форма остеоартрозу. Вона завжди прогресує й може призводити до повної втрати функціональності ураженого суглоба.

Гонартроз

Симптоми гонартрозу:

болі під час ходьби;
ноги, що підкошуються;
обмеження рухів у колінах під час згинання;
порушення розгинання колін;
болі у внутрішній і передній частині суглоба, що віддають у гомілці.

Це друга за частотою форма артрозу. Її рентгенологічні ознаки виявляються у 30 % людей старше 65 років.

Остеоартроз суглобів міжфалангових зчленувань пензля

Ця патологія — третя за частотою локалізація артрозу. Іноді називається вузликами Бушара й Гебердена. Вона характеризується появою щільних вузликів, що за розміром нагадують горошину. Іноді вони болючі, коли їх промацувати. Частіше вузлики виявляються в жінок під час менопаузи на пальцях кистей.

Генералізований остеоартроз

Ця форма артрозу зазвичай розвивається в людей 40–50 років і характеризується симетричним ураженням не менше 4 груп суглобових зчленувань.

Симптоми генералізованого артрозу:

біль та скутість кистей;
набряк зап'ястних суглобів;
збільшення об'єму та деформація суглобів кистей та міжфалангових зчленувань.

Така форма хвороби завжди спричиняє пошкодження міжфалангових суглобів кистей. Зазвичай патологія виявляється в жінок. Вона супроводжується периартритом, дископатіями та тендопатіями. Ще одна її назва — хвороба Келлгрена.

Ускладнення остеоартрозу

За браком лікування наслідками остеоартрозу стають такі патології:

хронічний запальний процес і больовий синдром;
ураження м'яких структур (розриви зв'язок, менісків тощо);
деформація суглоба;
остеопороз;
підвищений ризик внутрішньосуглобових переломів;
анкілоз (повна відсутність рухів суглоба).

Остеоартроз, симптоми якого прогресують, істотно порушує якість життя. Зміни рухливості можуть призводити до інвалідизації пацієнта. У разі необоротних уражень відновити рухливість можна тільки за допомогою ендопротезування суглоба.

Діагностика остеоартрозу

Для виявлення остеоартрозу потрібно звернутися до ортопеда-травматолога. Після ретельного вивчення скарг, історії хвороби та життя пацієнта лікар може призначити проведення різних досліджень для визначення першопричин, типу і ступеня артрозу:

рентгенограма;
УЗД;
КТ;
загальні аналізи крові та сечі;
біохімічний аналіз крові;
МРТ (іноді);
сцинтиграфія (іноді).

Деяким пацієнтам призначаються консультації профільних фахівців: лікаря-ревматолога, ендокринолога та ін.

Обов'язково проводиться диференціальна діагностика артрозу з такими захворюваннями:

Подагра і псевдоподагра
Псоріатичний та інші форми артриту
Фіброміалгія
Нейропатична артропатія
Хвороба Лайма
Аваскулярний некроз кісткової тканини
Анкілозуючий спондилоартрит
Пателофеморальний синдром

У важких випадках може проводитися артроскопія в стаціонарі.

Лікування остеоартрозу

Комплексне лікування артрозів — тривалий процес. Необхідність ушпиталення визначається індивідуально.

Усім пацієнтам у разі остеоартрозу потрібно обмежити фізичні навантаження, зайнятися лікувальною фізкультурою, дотримуватися ортопедичного режиму та фізіотерапії. Хворим з артрозом потрібно дотримуватися особливої дієти, мета якої — достатнє надходження елементів для зміцнення хрящової тканини. У меню мають бути холодець, желе, фрукти і ягоди, риб'ячий жир. Вживання алкоголю виключається. Пацієнтам з ожирінням також рекомендується дотримуватися дієти для зменшення ваги. Мета всіх цих заходів — уповільнити прогресування захворювання та запобігти розвитку контрактур і анкілозу. Також призначається медикаментозне лікування остеоартрозу.

Під час загострення ураженого суглоба створюється максимальне розвантаження і спокій. Не пізніше ніж через 3–5 днів рухове навантаження на хворий суглоб має бути дозованим, але не можна допускати гіподинамію. Деяким пацієнтам рекомендується носити ортези, еластичний бандаж або адгезивні пов'язки. Іноді під час ходьби потрібно використовувати тростину. Комплекс вправ ЛФК рекомендується для кожного пацієнта індивідуально. Процедури фізіотерапії призначаються залежно від стадії захворювання.

Для медикаментозного лікування остеоартрозу застосовуються:

НПЗП;
опіоїди (в деяких випадках);
кортикостероїди (у гострій стадії);
хондропротектори;
внутрішньосуглобові ін'єкції гіалуронової кислоти.

Для фізіотерапевтичного лікування артрозів можуть призначатися такі процедури:

електрофорез;
лікувальний масаж;
мануальна терапія;
ЛФК;
рефлексотерапія;
лазеротерапія;
магнітотерапія;
тейпування;
КВЧ-терапія;
бальнеотерапія;
кріотерапія;
аплікації лікувальних грязей;
внутрішньосуглобова оксигенотерапія та озонотерапія.

Щоб уповільнити прогресування остеоартрозу, призначається лікування основного захворювання.

У період відсутності загострення пацієнтам рекомендується санаторно-курортне лікування.

Операції в разі остеоартрозу

Хірургічне втручання призначається, коли консервативна терапія не дає необхідного ефекту. Операції можуть проводитися як за допомогою малоінвазивних методів (артроскопії), так і за допомогою ендопротезування.

Артроскопічне хірургічне лікування остеоартрозу полягає в проведенні санації суглоба, видалення екзостозів, відновлення ушкоджень м'яких структур. У разі ендопротезування імплантується повністю новий штучний суглоб. Сьогодні пацієнтам можуть пропонувати протези колінного, тазостегнового або плечового суглоба. Ці операції виконуються тільки за суворими показаннями та після того, як будуть прибрані всі можливі протипоказання.

Після проведення операції проводиться курс реабілітації. Для відновлення застосовується медикаментозна терапія, фізіопроцедури, ЛФК та санаторно-курортне лікування.

Контроль виліковності

Виліковність артрозу визначається за зменшенням больового синдрому та за ознаками рентгенографії. Частота відвідувань лікаря визначається індивідуально.

Профілактика остеоартрозу

Для запобігання розвитку остеоартрозів потрібно:

повноцінно харчуватися;
вчасно лікувати супутні захворювання;
попереджати травми;
не допускати ожиріння;
своєчасно усувати вроджені та придбані порушення біомеханіки суглоба;
уникати гіподинамії упродовж усього життя.

Питання-Відповідь

Чи можна прогрівати остеоартроз?

Лікування остеоартрозу прогріванням здійснюється індивідуально і лише за показаннями лікаря. Все залежить від стадії захворювання, ступеня ураження суглобів, наявності супутніх патологій та інших факторів. Процедури прогрівання іноді застосовують на початкових етапах розвитку остеоартрозу. Перед призначенням такої терапії обов'язково проводиться диференційна діагностика. Тільки після результатів КТ та інших обстежень лікар дає рекомендації щодо лікування суглобів.

Чому остеоартроз найчастіше у жінок?

Зазвичай остеоартроз розвивається у літньому віці. У жінок, зазвичай, це захворювання пов'язане з віковими процесами, зниженням рівня вироблення гормонів та такою серйозною зміною гормонального фону, як настанням менопаузи. Серед факторів, що додатково провокують появу остеоартрозу: цукровий діабет, захворювання щитоподібної залози, зайва вага. Ці стани частіше зустрічаються у жінок, ніж у чоловіків.

Як полегшити біль при остеоартрозі?

Для усунення болю при остеоартрозі лікар-ортопед призначає аналгетики. Щоб усунути сильний больовий синдром можливе введення лікарських препаратів (глюкокортикостероїдів) ін'єкційно безпосередньо в суглоби. Для знеболювання периферичних суглобів призначають мазі, креми, гелі, дермальні пластирі.

У чому відмінність артрозу від остеоартрозу?

Остеоартроз відрізняється від артрозу більш важким перебігом та сильним ушкодженням суглобів. При артрозі руйнується хрящова тканина, уражаються зв'язки та синовіальні оболонки, що оточують м'язи. При остеоартрозі патологічні процеси торкаються кісткової тканини. Характер больового синдрому при цьому проявляється сильніше та інтенсивніше.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.

Автор статті:

Сахань Руслан Васильович

Лікар ортопед-травматолог, дитячий лікар ортопед-травматолог

Експерт у напрямку:

Циганков Максим Анатолійович

Завідуючий відділенням травматології та ортопедії, ортопед-травматолог другої категорії, хірург к.м.н.

Який лікар лікує остеоартроз?

Дізнатися, який лікар лікує остеоартроз у клініці МЕДІКОМ, вам допоможуть оператори кол-центру. Лікування остеоартрозу буде ефективним, якщо ви звернетеся до професіоналів. У нашій клініці є все необхідне для консервативного або хірургічного лікування остеоартрозу. Звертайтеся до нас, і ми допоможемо вам рухатися без болю.