Що таке гонартроз (артроз колінного суглоба)?

Гонартроз — це дегенеративне захворювання колінного суглоба. Дегенеративний процес починається всередині суглобового хряща, роль якого полягає в тому, щоб поглинати удари й надавати мінімальний опір при рухах коліна. Суть захворювання — зношування тканин і попутна дегенерація субхондрального шару, синовіальної оболонки, зв'язок, м'язів і кісток. Таким чином, всі структури коліна поступово ушкоджуються, що призводить до прогресуючої втрати працездатності, аж до повної інвалідності. Результатом артрозу колінного суглоба є порушення функції суглоба, що призводить надалі до появи болю, обмеження рухливості, порушення ходи та зниження якості життя.

Класифікація гонартроза

При артрозі коліна найчастіше вражаються обидві кінцівки однаковою або різною мірою. Цей стан називається двостороннім гонартрозом. Лівобічний або правобічний вид захворювання одного суглоба трапляється набагато рідше. Симетричний характер патології виникає в результаті природних навантажень на колінні суглоби при повсякденній діяльності: ходьбі, бігу, нахилах, вставанні.

Існує дві форми гонартроза:

• первинна — зазвичай дегенерацію суглоба в таких випадках пов'язують з генетичними факторами або вродженими дефектами;
• вторинна (травматична) — виникає в результаті мікротравм, травм, запальних захворювань, хірургічних втручань, природного старіння організму та інших подібних чинників; зазвичай проявляється після 60 років.

Ще одна класифікація поділяє гонартрози за локалізацією патологічних змін, виділяючи медіальну (найбільш поширену) і латеральну форми. При медіальному типі захворювання дегенеративні процеси охоплюють внутрішню частину суглобового хряща. При латеральній формі страждає зовнішній шар колінного хряща.

Окремо захворювання класифікується за ступенем розвитку патологічного процесу:

• I — початок хвороби можна побачити на рентгені, де виявляються поодинокі остеофіти, а також під час проведення МРТ, УЗД;
• II — при діагностиці гонартроз представлений явним звуженням суглобової щілини та вогнищами дегенерації у хрящовій тканині;
• III — деформація суглоба і наявність остеофітів у великій кількості;
• IV — відбувається повне руйнування хрящової тканини, деформація кісток може супроводжуватися їх зрощенням.

Етіологія

Причини артрозу колінного суглоба:

• Генетичні чинники. Схильність до більш швидкому розвитку дегенеративного захворювання може передаватися у спадок. Тому у деяких пацієнтів є хрящ зі зниженою механічною міцністю.
• Вік, стать, раса. Ризик дегенеративних симптомів збільшується з віком, він більший у жінок (особливо в період менопаузи) і в людей європейського походження (в порівнянні з корінними народами інших континентів).
• Гострі травми хряща колінного суглоба. У разі суглобових переломів необхідно дуже точно реконструювати суглобові поверхні, встановивши відламки та їх стабільну фіксацію. Якщо процедура не дала позитивний результат, можливий розвиток артрозу коліна.
• Нестабільність коліна. Формується в результаті недостатності передньої хрестоподібної зв'язки та задньої хрестоподібної зв'язки, що призводить до надмірного стирання суглобового хряща.
• Травми меніска. Розрив меніска, його часткове видалення викликає порушення взаємного поєднання суглобових поверхонь, що призводить до прискорення дегенеративних змін.
• Хронічне перевантаження коліна, пов'язане з професійною діяльністю, заняттями певними видами спорту і наявністю надмірної ваги.
• Запальні захворювання (наприклад, ревматоїдний артрит) викликають синовит суглобів, який погіршує якість синовіальної рідини та, як наслідок, призводить до артрозу колінного суглоба.

Дегенерація коліна іноді є результатом поганого харчування.

Патогенез

Перелічені вище причини викликають постійне стиснення хряща і перешкоджають проникненню поживних речовин всередину нього. На додаток, погіршення складу синовіальної рідини негативно впливає на харчовий статус хряща. Порушення харчування хряща в поєднанні з його надмірним перевантаженням призводять до процесу його розм'якшення, на тлі чого виникають ознаки гонартрозу. Хрящ поступово втрачає еластичність і стійкість до стирання. У ньому з'являються мікротріщини, хрящ руйнується і витончується, втрачає роль подушки. Навантаження починають передаватися через підхрящовий шар кістки, що призводить до надмірної щільності кістки (склеротизації). Остеофіти утворюються на краях суглобових поверхонь і дратують навколишні м'які тканини.

Відкриття субхрящового шару (коли кістка починає тертися об кістку) дратує нервові закінчення і підсилює біль у колінах. Запалення поширюється на капсульно-зв'язковий апарат, що призводить до його скорочення та обмеження рухливості в суглобі.

Повністю вилікувати артроз колінного суглоба неможливо, можна тільки полегшити його симптоми, зменшивши біль і збільшивши діапазон рухів, і таким чином обмежити прогресування захворювання.

Клінічні прояви гонартрозу

Симптоми артрозу колінного суглоба:

• біль у колінах: на початкових етапах хвороби виникає тільки під час ходьби, бігу або присідання та пов'язаний з підвищеним навантаженням на суглоби;
• гіпертермія і набряк коліна: виникають в результаті запалення коліна, яке посилюється у разі перевантаження суглоба;
• обмеження рухливості: при гонартрозі відбувається поступове обмеження діапазону рухів через конфлікт м'яких тканин з рубцями, а також до дегенеративних змін у кістковій тканині;
• тертя та клацання під час руху коліном;
• стовщення контуру колінного суглоба;
• ослаблення чотириголового м'яза стегна через обмеження активності.

Як прогресує артроз колінного суглоба

Початкова стадія.
Хвороба протікає безсимптомно. До перших помітних симптомів гонартрозу належить ранкова скутість і набряк колін. Інші ознаки включають посилення болю в коліні, почервоніння і підвищення температури тіла в чутливій частині. З'являється чітко чутний тріск і скрип, що йде від коліна під час згинання.

Друга стадія.
Хвороба призводить до порушення структури та функції суглобових м'язів, що контролюють роботу коліна. Його деформація стає все більш помітною.

Третя стадія.
Повна або значна втрата функції коліна і пов'язана з цим нездатність виконувати повсякденні дії, такі як ходьба або зміна положення.

Особливості захворювання у дітей

Що таке гонартроз в дитячому віці? Це захворювання, яке маскується під інші патології колінного суглоба. Тому дитячий лікар-ортопед повинен провести ретельну діагностику з використанням лабораторних та інструментальних методів. Лікування включає медикаментозні та фізіотерапевтичні методи. Серед лікарських препаратів переважають анальгетики та протизапальні засоби. Частина з них застосовується місцево для зниження набряку і зняття болю. У комплексній терапії використовуються хондропротектори.

У дитячому та підлітковому віці особливо ефективними є фізіотерапевтичні процедури. Серед них слід виділити ЛФК, масаж, лазеротерапію, ударно-хвильову терапію, магнітотерапію, ДДТ. У період ремісії потрібне спеціалізоване санаторно-курортне лікування.

Через підвищене навантаження на інші суглоби вони передчасно зношуються та спричиняють ряд супутніх проблем.

Діагностика гонартроза

Лікар ортопед-травматолог під час діагностики артрозу колінного суглоба проводить детальну співбесіду, яка стосується:

• розташування і характеру болю в коліні;
• видів діяльності, що підсилюють біль;
• наявності супутніх захворювань (особливо запальних);
• попередніх травм і операцій на нижніх кінцівках;
• професії та рівня активності пацієнта.

Потім лікар проводить клінічне обстеження, яке повинно охоплювати:

• дослідження обсягу рухів коліна та оцінку сили м'язів;
• тести для оцінювання працездатності зв'язок, стану менісків і інших структур коліна;
• оцінку стану інших суглобів;
• виявлення можливих біомеханічних порушень під час ходьби або бігу.

Інструментальна діагностика гонартроза базується насамперед на рентгенологічному дослідженні колінного суглоба.

Рентгенографія може показати:

• загострення межмищелкового виступу великогомілкової кістки;
• остеофіти (розростання кісток) на елементах, що складають колінний суглоб;
• дегенеративні кісти в субхондральній частині великогомілкової кістки;
• звуження щілини колінного суглоба.

Додатково призначають:

• УЗД колінного суглоба, яке дозволяє оцінити стан м'яких тканин, контури кісток;
• МРТ, яке показує дегенеративні зміни, що вражають як м'які, так і кісткові тканини.

Лікування гонартрозу

Консервативне лікування артрозу колінного суглоба включає:

• обмеження чинника, пов'язаного з надмірним перевантаженням суглобів: зміна робочої пози, відмова від перенесення важких предметів, зниження ваги, перехід на малотравматичні види спорту; додатково використовують ортези для розвантаження коліна;
• фізіотерапію (апаратне лікування, карбоксітерапію, масаж, ЛФК, орієнтоване на зміцнення м'язів, що стабілізують колінний суглоб);
• спеціалізовану лікарську терапію.

Під час лікування гонартрозу застосовують:

• нестероїдні протизапальні препарати, що зменшують запалення і знімають біль;
• місцеві кортикостероїди;
• ін'єкції гіалуронової кислоти для поліпшення якості синовіальної рідини;
• ін'єкції плазми для придушення запалення і підтримання природних процесів відновлення суглобових структур.

Також при лікуванні гонартрозу для відновлення рухливості та працездатності ураженого суглоба використовують ендопротезування колінного суглоба.

Після проведення основного етапу лікування проводять реабілітаційні процедури, спрямовані на відновлення рухливості в суглобі та зміцнення навколишніх м'язів.

Операції при гонартрозі

Хірургічне лікування гонартрозу проводиться, якщо консервативне лікування не має належного ефекту або у разі пошкодження суглоба, який необхідно лікувати оперативним шляхом.

Операції під час артрозу колінного суглоба:

Артроскопія колінного суглоба.
Передбачає очищення суглоба від синовіальної оболонки, поспішних спайок, дегенеративних змін (остеофітів). Можливе одночасне відновлення пошкоджень меніска та лікування нестабільності колінного суглоба. Рекомендується також при ранніх дегенеративних змінах.

Хірургічне лікування травматичних ушкоджень хряща.

Підколінна остеотомія.
Процедура корекції осі кінцівки з метою розвантаження хряща. Дозволяє зберегти власний суглоб і уповільнити процес дегенерації. Проводиться молодим, активним пацієнтам.

Ендопротезування колінного суглоба.
Процедура полягає в заміні пошкодженого суглоба на штучний імплант. Рекомендується при запущених дегенеративних змінах колінного суглоба. Проводиться в основному у літніх людей.

Післяопераційна реабілітація є невіддільною частиною процесу лікування пацієнта з колінним протезом. Починається в перші 24 години після операції. У наступні дні пацієнта вчать сидіти на ліжку, опускати ноги й, нарешті, ходити на милицях. Після операції ходити на милицях необхідно протягом приблизно 3-х місяців.

Контроль виліковності

Повністю вилікувати гонартроз неможливо, оскільки не можна відновити пошкоджений суглобовий хрящ. Однак можна ефективно мінімізувати неприємні наслідки та уповільнити розвиток захворювання. Для цього необхідно періодично відвідувати лікаря-ортопеда і проводити інструментальні види діагностики.

Правильно підібрана фармакотерапія, реабілітаційні процедури, здорове харчування, фізичні вправи та підтримання відповідної ваги сприяють значному поліпшенню якості життя людини, яка страждає на гонартроз. У разі проведення хірургічного втручання план реабілітаційних заходів та періодичність консультацій з хірургом розробляються індивідуально, залежно від проведеного типу операції.

Профілактика гонартроза

Щоб попередити появу ознак захворювання, необхідно дотримуватися певних профілактичних заходів:

• підтримувати масу тіла відповідно до віку і росту;
• приділяти увагу тренуванню м'язів, що оточують колінний суглоб;
• попереджати травми коліна;
• своєчасно лікувати запальні процеси в суглобах;
• дотримуватися помірності під час занять спортом;
• дотримуватися правил правильного харчування і вести здоровий спосіб життя;
• зміцнювати імунітет.

Поради та рекомендації

Що не можна робити при гонартрозі:

• проводити тривалі та виснажливі фізичні навантаження;
• займатися контактними видами спорту і підняттям тяжкості (вправи повинні носити тільки лікувальний характер);
• вживати солодощі, борошняні вироби, алкогольні напої й шоколад;
• ходити у твердому взутті з каблуком;
• робити масаж ураженої зони.

При сидячій роботі необхідно кожні 2,5 години робити розминку.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.