Мононуклеоз: симптоми, лікування

Мононуклеоз — це вірусне захворювання, яке супроводжується підвищенням температури, запаленням шийних лімфовузлів, проявами тонзиліту, своєрідними змінами крові й ураженням різних органів.

Раніше ця інфекція мала назву «хвороба Філатова» на честь лікаря Н. Ф. Філатова, який уперше описав її. Після появи можливості детального дослідження крові захворювання отримало назву «інфекційний мононуклеоз». У медичній літературі можна зустріти й інші назви цієї хвороби — моноцитарна ангіна, доброякісний лімфобластоз.

Іноді це захворювання ще називають «поцілунковою» хворобою, оскільки її збудник може передаватися через поцілунок. Також інфекцію нерідко називають «студентською», тому що саме у студентські роки її переносить близько 50 % населення, а до 25-30 років у більшості вже формуються антитіла до збудника інфекційного мононуклеозу.

Класифікація

Захворювання класифікується в залежності від вираженості специфічних проявів інфекційного мононуклеозу:

• Типовий.
  

  Протікає з класичними проявами захворювання.

• Безсимптомний.
  

  Пзнаки відсутні та факт зараження визначається тільки за результатами аналізу.

• Стертий.
  

  Основні ознаки інфекції виражені мінімально або схожі з симптомами респіраторних інфекцій.

• Вісцеральний.
  

  Захворювання проявляється переважно пошкодженнями внутрішніх органів: основними ознаками стають ураження нервової, ендокринної, серцево-судинної, сечовидільної та інших систем.

Перебіг мононуклеозу може бути гострим і тривати до 3 місяців, затяжним — до 6 місяців, хронічним — понад 6 місяців.

Етіологія захворювання

Причини мононуклеозу були з'ясовані вченими при отриманні можливості проводити лабораторні дослідження крові. У 90 % випадків інфекція викликається вірусом Епштейна-Барр, який є герпетичним вірусом IV типу. Набагато рідше захворювання провокує цитомегаловірус.

Збудник мононуклеозу найбільш часто поширюється у весняно-осінній період. Спалахи захворюваності спостерігаються через кожні 5-7 років.

Вірус Епштейна-Барр може спровокувати не тільки розвиток мононуклеозу, а й таких небезпечних патологій, як носоглоточна карцинома, новоутворення порожнини рота та лімфома Беркіта.

Ступінь зараженості мононуклеозом залежить від стану імунітету і скупченості людей. Спалахи частіше відбуваються в дитячих установах, гуртожитках тощо. В цілому, природна сприйнятливість до інфекції вважається високою. Вроджений імунітет може спрацьовувати до 1 року життя.

Шляхи зараження

Людина інфікується збудником мононуклеозу від хворого або носія.

Прихованими переносниками цієї інфекції стають люди, які вже хворіли і вже одужали. Після одужання протягом декількох місяців вони активно виділяють вірус у зовнішнє середовище. Таке носійство може стати довічним.

Найчастіше зараження відбувається повітряно-крапельним або контактно-побутовим шляхом (зазвичай зі слиною під час поцілунку, використанні загального посуду, іграшок, білизни та ін.). Рідше мононуклеоз передається через кров (переливання, пересадка органів). При цьому інфекція протікає з вираженими проявами.

Патогенез

Збудник інфекційного мононуклеозу проникає у дихальні шляхи і вражає епітеліальні та лімфоїдні тканини носо-і ротоглотки. Проникаючи у кров, він пошкоджує і В-лімфоцити. На відміну від інших герпетичних вірусів він не викликає загибель клітин, а сприяє активації їх розростання шляхом ділення. В результаті у хворого виникає набряк слизових рото- і носоглотки, збільшуються лімфатичні вузли, селезінка та печінка.

З моменту проникнення вірусу в організм до появи перших симптомів мононуклеозу проходить близько 30–50 днів.

У дітей старшого віку мононуклеоз може супроводжуватися болями в колінних суглобах.

Іноді інфекція протікає в атиповій формі — з надмірно вираженим проявом одного з симптомів (наприклад, жовтяниця шкіри і склер) або відсутністю основних ознак.

Найчастіше симптоми перенесеного мононуклеозу не з'являються знову. Перехворілий є носієм все життя, але вірус ніяк себе більше не проявляє.

Особливості перебігу хвороби під час вагітності

Викликати розвиток вірусу Епштейна-Барр під час вагітності можуть різні фактори: дефіцит вітамінів і мінералів, сильне переохолодження, хронічні захворювання, прийом кортикостероїдів або ураження імунної системи (наприклад ВІЛ-інфекція).

Мононуклеоз небезпечний і для здоров'я майбутньої матері, і для гестації.

Наслідками мононуклеозу під час вагітності можуть ставати:

• викидні на ранніх термінах;
• виражений токсикоз;
• передчасне відшарування плаценти;
• багатоводдя;
• передчасні пологи;
• внутрішньоутробні патології плода: каліцтва, ураження нервової системи і органів зору, жовтяниця, недостатній набір ваги.

При будь-яких ознаках мононуклеозу вагітній необхідно звернутися до лікаря і виконувати всі його рекомендації.

Особливості захворювання у дітей

Найчастіше захворювання розвивається саме в дитячому і підлітковому віці. Майже у половини хворих інфекція протікає в стертій формі. При достатньому рівні імунітету мононуклеоз може бути безсимптомним.

Діагностика мононуклеозу

Для виявлення інфекції хворому необхідно комплексне обстеження.

Спочатку проводять загальний аналіз крові. При виявленні моноцитів, підвищеного рівня лейкоцитів і ШОЕ проводять тест на гетерофільні антитіла в сироватці крові. Також для виявлення вірусів герпесу виконуються ІФА та ПЛР-тести, у результаті яких можуть бути знайдені імуноглобуліни А і М. Ці лабораторні дослідження підтверджують інфікованість вірусом Епштейна-Барр.

Для оцінки стану внутрішніх органів проводиться УЗД дітям і дорослим. Це дослідження призначається при ознаках збільшення селезінки і печінки.

Для виключення помилкового діагнозу лікар проводить диференціальну діагностику з такими інфекціями і захворюваннями, як: ВІЛ, ГРЗ, токсоплазмоз, краснуха, дифтерія, ангіна, туляремія, вірусний гепатит, псевдотуберкульоз, лістеріоз, лімфогранулематоз і гострий лейкоз.

Лікування

Специфічне лікування мононуклеозу не розроблене.

Для допомоги хворому призначається симптоматична терапія. У легких випадках вона проводиться амбулаторно під наглядом педіатра або терапевта, у більш складних — після госпіталізації до інфекційного відділення лікарні.

Немедикаментозне

Під час піку проявів інфекції хворому слід дотримуватися постільного режиму, дієти, що механічно і хімічно щадить, приймати великі обсяги рідини. При послабленні лихоманки, запалення ротоглотки і загального нездужання активність може розширюватися. Протягом перших 1-1,5 місяців для зниження ризику розриву селезінки рекомендується обмежити фізичні навантаження, не піднімати важке і відмовитися від занять контактними видами спорту.

Медикаментозне

Для надання підтримки під час лихоманки пацієнтові призначають жарознижуючі препарати. До складу симптоматичної терапії можуть входити засоби для полоскання горла, антисептики для зменшення запалення ротоглотки, анестетики і знеболюючі, судинозвужувальні краплі для носа.

При виявленні герпетичної інфекції призначаються противірусні засоби та імуномодулятори. Доцільність їх прийому визначає лікар.

При приєднанні бактеріальної інфекції призначають антибіотики. У важких випадках застосовують глюкокортикоїди та імуноглобуліни.

Хірургічне

Надання хірургічної допомоги може знадобитися при розвитку таких ускладнень мононуклеозу, як нагноєння лімфатичних вузлів або розрив селезінки.

Народні засоби

Засоби народної медицини можна застосовувати для лікування мононуклеозу за узгодженням з лікарем як доповнення до основної терапії.

Контроль вилікуваності та прогноз

Після перенесеної інфекції необхідне диспансерне спостереження в інфекціоніста протягом 12 місяців.

За потребою пацієнту призначають також консультації отоларинголога, гематолога, імунолога та інших фахівців.

Кожні 3 місяці пацієнтові проводять лабораторні аналізи: ЗАК, ПЛР-тест, імунограму, тести на ВІЛ (дворазово), біохімію крові на печінкові ферменти.

Прогноз мононуклеозу зазвичай сприятливий, але деякі його симптоми зникають лише через кілька місяців. Ускладнення розвиваються рідко. Летальні результати спостерігають найчастіше при відсутності своєчасного звернення за медичною допомогою.

Профілактика

Для профілактики мононуклеозу необхідно:

• дотримуватися правил особистої гігієни;
• правильно харчуватися;
• відмовитись від шкідливих звичок;
• вчасно звертатися до лікаря.

Ці заходи допоможуть попередити розвиток мононуклеозу або пом'якшать його перебіг.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.

Джерела

• Medscape
• Mayo Clinic