Як передається вірус Епштейна-Барр?

Вірус Епштейна-Барр — це герпесвірус людини типу 4, який провокує захворювання мононуклеозу та пухлин. Вірус трапляється дуже часто, його носіями є майже 95 % всіх жителів планети. Якщо людина хоча б один раз перенесла це інфекційне захворювання, то вона залишається його носієм на все подальше життя.

Спочатку інфекція призводить до розвитку інфекційного мононуклеозу, а потім може сприяти виникненню різних патологій та асоціюється з багатьма іншими захворюваннями.

Характеристики вірусу Епштейна-Барр

Вірус Епштейна-Барр є близьким родичем генітального герпесу. Він складається з двох ланцюжків ДНК, які розташовані всередині його оболонки, і не містить РНК. Цей вірус може розмножуватися в епітеліальних клітинах і В-лімфоцитах (клітини імунної системи). Найменше вражаються Т-клітини. Саме ця властивість збудника призводить до розмаїття клінічних проявів цієї інфекції.

Особливість вірусу Епштейна-Барр у тому, що він не здатний зупиняти процес розвитку В-лімфоцитів. Навпаки, він всіляко стимулює процеси й розноситься в організмі з кров'ю, що містить у собі В-лімфоцити. У результаті збудник розмножується в клітинах імунної системи та змушує їх клонувати свою ДНК.

Вірус Епштейна-Барр живе весь час всередині клітини й може:

• уражати лейкоцити та розноситися у всьому організмі;
• змінювати роботу імунної системи;
• взаємодіяти з іншими інфекційними агентами;
• сприяти розвитку багатьох захворювань.

Вірус малостійкий у зовнішньому середовищі, оскільки відразу гине після висихання. Він чутливий до дії дезінфікуючих засобів і високих температур. Активніше ВЕБ-інфекція поширюється навесні й восени. Зазвичай її спалахи відбуваються кожні 5–7 років.

Вірус Епштейна-Барр: шляхи зараження

Джерелом зараження є перехворіла на ВЕБ-інфекцію людина, яка після гострої стадії хвороби стає довічним носієм. Як передається вірус Епштейна-Барр від інфікованої до здорової людини? Основний шлях зараження — оральний. Інфекція може передаватися повітрям під час чхання, при поцілунках або через побутові предмети. Рідше вірус передається під час переливання крові або трансплантації органів.

Ймовірність зараження вірусом Епштейна-Барр залежить від стану імунної системи на момент контакту зі збудником і скупчення людей. Особливо часто спалахи інфікування відбуваються в дитячих садках, школах, вишах, гуртожитках та інших приміщеннях, де одночасно перебуває багато людей. Сприйнятливість людини до цього вірусу вважається високою. Вроджений імунітет захищає від інфікування до 1-го року життя.

Патогенез вірусу Епштейна-Барр

Спочатку вірус проникає у верхні дихальні шляхи, вражає епітеліальні та лімфоїдні клітини ротової порожнини й носогорла. Поступаючи у В-лімфоцити, він поширюється разом із кров'ю у всіх тканинах і органах. Через 30–50 днів у зараженої людини виникають ознаки інфекційного мононуклеозу: запалення слизових верхніх дихальних шляхів і лімфатичних вузлів, збільшення печінки й селезінки. Далі вірус переходить у латентну стадію й може давати про себе знати під час збоїв у роботі імунної системи не лише ознаками мононуклеозу, але й більш небезпечними проявами.

Стадії вірусу Епштейна-Барр

Здебільшого перше зараження вірусом відбувається в молодшому дитячому віці. Причинами інфікування вірусом Епштейна-Барр дуже часто стають саме поцілунки батьків і родичів або присутність носіїв інфекції в дитячому закладі. Однак у дитячому віці захворювання переноситься набагато легше й часто протікає в стертій формі. Іноді зараження не супроводжується симптомами. У підлітковому віці або в студентський період інфікування часто спричиняється на тлі ослабленого імунітету, наприклад, у стресових ситуаціях під час іспитів. У таких випадках симптоми вірусу Епштейна-Барр важчі та рідко залишаються непоміченими.

Після проникнення в дихальні шляхи розвиток інфекції проходить 2 стадії:

• Активна (або лізисна) стадія. Вірус швидко розмножується і викликає підвищення температури до 39,5–40,5 °С, почервоніння горла, припухлість лімфовузлів, збільшення печінки й селезінки. Також хвороба може проявлятися сильною слабкістю, набряклістю повік і обличчя, висипом на небі та тілі, закладеністю носа й нежитю, проносом. Прояви інфікування можуть тривати місяцями й суттєво погіршувати самопочуття. У цей період хворий особливо заразний. Однак імунітет перемагає захворювання, інфекція відступає, але вірус зберігається в тканинах усе життя.
• Латентна стадія. У цей період усі симптоми інфекції відсутні, проте людина і далі є носієм вірусу й може заражати ним оточення. Навіть за браком симптомів він поширюється повітряно-крапельним шляхом із тканин мигдалин.

Небезпечні комбінації вірусу Епштейна-Барр з іншими інфекціями

В організмі людини в латентній стадії знаходиться не тільки герпес 4 типу, але й багато інших видів герпесвірусів. До них належать:

• вірус Varicella zoster, що спричиняє оперізуючий лишай та вітрянку;
• варіанти А і Б вірусів герпесу людини 6, 7 і 8 типів;
• цитомегаловірус, що провокує генітальний і губний герпес Herpes simplex 1 і 2 типу.

Інфікування цими вірусами відбувається так само, однак вони мають різні симптоми. Крім того, у них є одна загальна властивість: усі вони можуть перебувати в тканинах латентно і, як і ВЕБ-інфекція, можуть активуватися у разі збоїв в імунній системі. У разі активації відразу декількох герпетичних вірусів симптоми захворювання можуть бути дуже варіабельними й завжди є важкими.

Крім різних вірусів герпесу, у людей, що перехворіли на хворобу Лайма чи кліщовий бореліоз, страждають від синдрому хронічної втоми або фіброміалгії, виявляються й різні бактерії. Це можуть бути такі мікроорганізми: Mycoplasma, Bartonella, Chlamydia та ін. Тоді в разі загострення ВЕБ-інфекції відбувається активація не тільки герпесвірусів, але й бактеріальних інфекцій.

Коли в людини знижується імунітет, наприклад, після стресу або неправильного харчування, вірус Епштейна-Барр, може активізуватися й мати важчі ознаки мононуклеозу. У таких випадках відбувається хронічне інфікування ВЕБ-інфекцією, у хворого виникають постійні ознаки подразнення, тупі болі в горлі, хронічна втома, збільшені лімфовузли та цілий набір неврологічних порушень, які серйозно погіршують якість життя. Ці прояви можуть тривати роками: то загострюватись, то затихати.

У важких випадках у людини порушується функціонування нирок, розвивається анемія і виникають збої в імунній системі.

Особливості перебігу вірусу Епштейна-Барр під час вагітності

Під час гестації активувати вірус можуть різні чинники: нестача вітамінів і мінералів, стрес, значне переохолодження, загострення хронічних захворювань, прийом глюкокортикостероїдів, порушення в роботі імунної системи, присутність ВІЛ. Загострення мононуклеозу може бути небезпечним для плода і спричинити різні ускладнення вагітності:

• тяжкий токсикоз;
• багатоводдя;
• викидень на ранньому терміні;
• передчасне відшарування плаценти;
• передчасні пологи;
• внутрішньоутробні порушення розвитку плоду: ураження очей, порушення нервової системи, жовтяниця, нестача ваги, потворності.

Будь-які ознаки активації вірусу Епштейна-Барр під час вагітності мають ставати приводом для звернення до лікаря.

Особливості перебігу вірусу Епштейна-Барр у дітей

У дитячому та підлітковому віці інфікування вірусом переноситься легше й майже в половини дітей протікає в стертій формі. Якщо імунітет працює правильно, інфекція проходить безсимптомно.

Діагностика вірусу Епштейна-Барр

Для діагностики вірусу Епштейна-Барр необхідно звернутися до лікаря-інфекціоніста. Залежно від клінічного випадку можуть призначатися різні методи дослідження:

• серологічне дослідження;
• ПЛР-діагностика.

Здебільшого призначається ПЛР-аналіз на вірус Епштейна-Барр. Для його проведення необхідна кров із вени. Перед аналізом лікар знайомить пацієнта з правилами підготовки до дослідження.

Обстеження хворого може доповнюватися іншими методами й консультаціями профільних фахівців.

Лікування вірусу Епштейна-Барр

Поки специфічні препарати для усунення ВЕБ-інфекції не розроблені. Тактика лікування вірусу Епштейна-Барр визначається клінічним випадком.

У гострий період хворому рекомендується постільний режим, обмеження фізичної активності та призначаються симптоматичні засоби для:

• зниження температури;
• полоскання горла;
• звуження судин;
• знеболення.

Також від вірусу герпесу призначають противірусні препарати та імуномодулятори. Якщо приєднується бактеріальна інфекція, то використовуються антибіотики. Хірургічне втручання призначається тоді, коли відбувається нагноєння лімфовузлів або розрив селезінки.

Для лікування асоційованих із вірусом Епштейна-Барр захворювань застосовують відповідні протоколи. Залежно від клінічного випадку його призначення проводять онкологами, неврологи, ендокринологи, гепатологи та інші фахівці.

Контроль виліковності

Після того, як людина вперше перенесла інфекція, призначається диспансерне спостереження упродовж року. Кожні три місяці пацієнту призначають ПЛР-аналізи на вірус Епштейна-Барр, імунограму, ЗАК, аналізи на ВІЛ і біохімію крові на ферменти печінки.

Профілактика вірусу Епштейна-Барр

Щоб знизити ризик зараження цією інфекцією й запобігати розвиткові ускладнень, необхідно пам'ятати про:

• особисту гігієну;
• правильне харчування;
• регулярні фізичні навантаження;
• своєчасне лікування хвороб.

Обов'язково потрібно позбутися звички курити, вживати алкоголь чи наркотичні препарати. На жаль, вакцину проти цього вірусу поки не створили.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.

Джерела

• Довідник Compendium
• Centers for Disease Control and Prevention