Гідроперикард: причини, симптоми, лікування

Гідроперикард (так звана «водянка серця») — це не хвороба, але наслідок інших станів, при яких відбувається зайве скупчення рідини (транссудату) у перикардіальній порожнині серця. Часто проявляється як ускладнення при серцевій недостатності, нирковій недостатності, травмах грудної клітки, хімічній інтоксикації.

Якщо не вдаватися до медичної допомоги під час гідроперикарду, то це може призвести до серйозних наслідків і загрози для життя!

Ви можете знайти висококваліфікованих фахівців у клініці МЕДІКОМ для стабілізації стану. При цьому важливим у лікуванні гідроперикарду є лікування основного захворювання та моніторинг об'єму перикардіальної рідини.

Гідроперикард: класифікація та визначення

Перикард — це сполучна оболонка серця. Сама рідина має незапальний характер, містить трохи білка, фібрину та ендотелію.

Класифікація гідроперикарда визначається за кількістю і типом рідини, що скупчилася.

За об'ємом рідини розрізняють такі види гідроперикарда:

• малий гідроперикард — при малому гідроперикарді цей показник становить до 100 мл;
• незначний гідроперикард — при такому виді захворювання об'єм рідини, що скупчилася, становить від 100 до 500 мл;
• виражений гідроперикард — цей вид хвороби характеризується великим об'ємом рідини, що скупчилася, — понад 500 мл.
  
  

Також виділяють види гідроперикарда за типом рідини:

• гідроперикард, при якому утворюється природна рідина (транссудат);
• гемоперикард, який характеризується потраплянням крові до порожнини перикарда;
• хілоперикард, що вирізняється скупченням лімфатичної рідини.
  
  

Під час гідроперикарда у перикарді може накопичуватися гній та інша рідина, що виділяється з тканини під час запалення.

Причин розвитку гідроперикарда буває безліч. Виявити справжню причину допомагає УЗД серця, виконане на сучасному обладнанні.

Симптоми гідроперикарда

Симптоми гідроперикарда можуть проявлятися наступним чином:

• дискомфорт в області розташування серця, постійне відчуття здавлювання;
• задишка, яка може проявлятися не тільки після фізичних навантажень (навіть невеликих), але й у стані спокою;
• посилення болю і здавлювання при нахилі корпусу вниз;
• прискорений ритм пульсу;
• низький артеріальний тиск;
• набряклість у животі та ногах;
• поява блідого відтінку шкіри (особливо в області носогубного трикутника);
• постійна слабкість, відчуття втоми після невеликих навантажень.
  
  

Ознаки гідроперикарда можуть проявлятися не відразу, і перший час хвороба може протікати безсимптомно. Коли рідина починає накопичуватися і збільшувати об'єми, тоді гідроперикард дає про себе знати. Що більше рідин накопичується, то яскравіше виражені симптоми захворювання.

Діагностика гідроперикарда

Гідроперикард — це хвороба, яка на перших порах може не проявляти жодних симптомів. Існує багато методів діагностики гідроперикарда, серед яких можна виділити:

• первинний огляд, опитування та вивчення історії хвороби пацієнта лікарем-кардіологом;
• УЗД серця (ехокардіографія). Цей вид діагностики має на меті оцінити структурний стан серця. Досить часто його використовують при виявленні гідроперикарда;
• КТ або МРТ грудної клітки. Метод діагностики, який дає змогу візуалізувати серце і оцінити об'єм рідини при гідроперикарді.
• пункція перикарда. Ця процедура полягає у вилученні рідини з перикарда та її подальшому аналізі у лабораторних умовах. На даний момент — це єдиний ефективний метод визначення типу рідини, яка скупчилася у порожнині перикарда;
• лабораторна діагностика.
  
  

Залежно від кожного конкретного випадку лікар може виписати направлення на різні види діагностики. Досить часто проводять кілька діагностичних методів, оскільки це дає змогу побачити точнішу картину хвороби.

Лікування гідроперикарда

Лікування цього захворювання суто індивідуальне, і залежить воно від того, у якій стадії на цей момент протікає хвороба. Якщо хвороба не встигла сильно розвинутися і прогресувати, то пацієнт може пройти лікування амбулаторно під наглядом кардіолога. Якщо хвороба протікає у важчій стадії — пацієнта терміново госпіталізують.

Основний принцип лікування полягає у прийомі лікарських препаратів. Препарати, які призначає лікар, покликані нормалізувати серцеву діяльність. При невеликому випоті пацієнту також часто призначають препарати із сечогінним ефектом. При великому обсязі проводять пункцію.

Профілактика гідроперикарда

Будь-якій хворобі краще запобігти, ніж лікувати, і гідроперикард — не виняток із цього золотого правила. Для профілактики цього захворювання вам потрібно дотримуватися таких рекомендацій:

• проходьте профілактичні огляди на регулярній основі;
• дотримуйтесь рекомендацій щодо медикаментозної терапії при серцевій недостатності, нирковій недостатності, ревматологічних захворюваннях;
• уникайте ризику інтоксикації;
• якщо у вас є алергія, намагайтеся мінімізувати контакти з алергенами;
• якщо ви перенесли травму грудної клітки або прилеглих органів — обов'язково пройдіть обстеження. Травми досить часто призводять до гідроперикарду, і краще його діагностувати якомога раніше.
  
  

Рекомендуємо своєчасно звертатися в клініку за діагностикою та консультацією фахівців.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.