Що таке гіпотиреоз?

Гіпотиреоз – це симптомокомплекс, обумовлений недостатністю функції щитоподібної залози. Клінічно вираженою формою гіпотиреозу є мікседема, або "слизовий набряк".

Класифікація патології

Залежно від причин виникнення, гіпотиреоз може бути: вродженим або придбаним, аутоімунним, післяопераційним, медикаментозним, післяпологовим, гіпофізарним, транзиторним, післятерапевтичним, ідіопатичним тощо.

Різновиди гіпотиреозу:

• первинний – розвивається при безпосередньому ураженні щитоподібної залози;
• вторинний – виникає при недостатній секреції гормону щитоподібної залози тиреотропіну (ТТГ);
• третинний – розвивається внаслідок недостатності гормону гіпоталамуса тироліберину.

Периферичні гіпотиреози виникають в результаті зниження чутливості до тироксину і трийодтироніну.

Етіологія і патогенез гіпотиреозу

Причини виникнення гіпотиреозу різноманітні й обумовлені численними факторами.

Вроджені гіпотиреози розвиваються внаслідок недорозвинення та ураження тканин щитоподібної залози (аплазії та гіпоплазії), в результаті генетично обумовлених порушень синтезу тиреоїдних гормонів тощо.

Причини гіпотиреозу:

• іонізуюче опромінення, лікування радіонуклідами;
• наслідок тиреоїдектомії (часткове) або струмектомії (повне видалення щитоподібної залози);
• запальні захворювання щитоподібної залози (аутоімунний тиреоїдит);
• ендемічні форми зоба;
• прийом деяких лікарських препаратів (похідні імідазолу, серотонінвмісні препарати, глюкокортикоїди, препарати літію, йодиди тощо);
• рясна крововтрата і, як наслідок, ішемія аденогіпофіза;
• наслідки інфекційних захворювань;
• пухлини мозку й травми голови тощо.

Механізм розвитку гіпотиреозу пов'язаний зі зменшенням синтезу або відсутністю тиреоїдних гормонів, зі зміною сприйнятливості до них органів і тканин. Тиреоїдні гормони (гормони щитоподібної залози) активізують всі обміни речовин, регулюють температуру тіла, збільшують ударний об'єм серця, регулюють надходження в клітину кальцію, транспорт амінокислот і глюкози.

При нестачі гормонів щитоподібної залози порушуються всі види обміну – білковий, жировий, вуглеводний і мінеральний. При цьому підвищується секреція вазопресину, знижується синтез ДНК і РНК, переважають процеси білкового розпаду, що супроводжується затримкою в тканинах іонів натрію й розвитком специфічного набряку.

На тлі нестачі тиреоїдних гормонів з'являються органічні та функціональні розлади, що визначають клінічну картину гіпотиреозу.

Клінічні прояви гіпотиреозу

Початкові ознаки гіпотиреозу слабо виражені й мають багато спільного з такими захворюваннями і розладами як: депресивні стани, радикуліт, анемії, хвороби нирок, серцево-судинні захворювання, патології шлунково-кишкового тракту.

Одним з перших симптомів первинного гіпотиреозу є галакторея – виділення молока з молочних залоз у жінок (поза періодом грудного вигодовування) і у чоловіків.

Мікседема характеризується зниженням пам'яті, м'язовою слабкістю, порушенням й ускладненням мовлення.

Стадія розгорнутої клінічної симптоматики:

• неявно виражена набряклість вік (пастозність);
• одутлість обличчя;
• байдужий погляд;
• повільність рухів;
• уповільнене мовлення;
• низький голос;
• шкіра, що має жовтуватий колір, холодна та щільна на дотик;
• відсутність складок на шкірі;
• лущення шкіри в області ліктів і колін;
• збільшений язик з відбитками зубів;
• ускладнене носове дихання;
• випадання брів і волосся на голові;
• зниження апетиту, нудота, відрижка;
• порушення репродуктивної функції.

Значну роль в клінічній картині гіпотиреозу відіграє ураження нервової системи. Порушення і розлади нервової системи характеризуються розвитком поліневриту й радикуліту, апатією, депресією, замкнутістю, іпохондрією, неуважністю, зниженням працездатності.

Особливості гіпотиреозу у дітей

Останнім часом все частіше діагностується гіпотиреоз у новонароджених і дітей більш старшого віку. Лікуванням дисфункцій щитоподібної залози у дітей займається дитячий ендокринолог.

Симптоми гіпотиреозу у дітей:

• млявість і загальмованість;
• м'язова гіпотонія;
• затримка закриття джерельця;
• більш пізнє прорізування молочних зубів;
• затримка фізичного й розумового розвитку.

Для того, щоб виявити гіпотиреоз у дітей на ранніх термінах, проводять неонатальний скринінг з визначенням рівня тиреотропного гормону, тироксину, тиреоглобуліну, антитиреоїдних антитіл. Показано проведення УЗД і сцинтиграфії щитоподібної залози.

Ускладнення гіпотиреозу у дітей носять більш важкий характер, ніж у дорослих. Чим молодша дитина, тим небезпечніше для неї дефіцит тиреоїдних гормонів. Гіпотиреоз у дітей викликає затримку росту, інтелектуального розвитку, порушення всіх видів метаболізму, процесів терморегуляції.

Ускладнення гіпотиреозу

При відсутності своєчасного і правильно підібраного лікування, гіпотиреоз призводить до розвитку важких ускладнень, найбільш серйозним з яких є гіпотиреоїдна або мікседематозна кома.

Клінічними проявами мікседематозної коми є різке зниження температури тіла (до 35 градусів і нижче), падіння артеріального тиску, брадикардія (ЧСС до 30 в хвилину), рідкісне й поверхневе дихання. Смерть настає від серцевої та дихальної недостатності.

Діагностика гіпотиреозу

Ендокринолог діагностує гіпотиреоз на підставі скарг хворого, збору анамнезу, фізикального обстеження, проведення інструментальної та лабораторної діагностики.

Інструментальна діагностика гіпотиреозу включає:

• ЕКГ;
• УЗД щитоподібної залози й внутрішніх органів;
• ЕхоКГ;
• МРТ або КТ гіпофіза.

У деяких випадках лікар-ендокринолог може призначити консультацію дієтолога, кардіолога, невропатолога, окуліста, гематолога.

Лікування гіпотиреозу

Лікування гіпотиреозу носить виключно медикаментозний характер. Корекція гіпотиреозного синдрому здійснюється регулярним прийомом тиреоїдних гормонів.

Добова потреба в тому чи іншому препараті обумовлена клінічною картиною й рівнем тиреотропного гормону. При довгостроковій терапії перевагу віддають препаратам тироксину.

Крім замісної гормональної терапії, використовують засоби, які нормалізують ліпідний обмін, впливають на метаболізм і синтез транспортних білків. Також, призначають препарати, що покращують метаболізм в клітинах ЦНС і кровообіг в судинах мозку.

Для кращої роботи печінки призначають гепатотропні препарати.

В якості додаткових методів лікування гіпотиреозу застосовують фізіотерапевтичні процедури та бальнеотерапію.

Профілактика гіпотиреозу

Специфічних заходів профілактики гіпотиреозу не передбачено. Запобігти дисфункції щитоподібної залози можна, якщо дотримуватися особливої дієти, яка включає достатню кількість продуктів, що містять йод (морські водорості, морська риба, креветки, молюски), залізо й мідь (печінка, гриби, шпинат, бадилля ріпи), неперероблене кокосове масло, вітаміни та мікроелементи.

Стан щитоподібної залози багато в чому залежить від стану нервової системи, а якщо точніше – від наявності стресів, емоційних потрясінь, переживань, хронічної перевтоми, недосипання і т.п. Тому дуже важливо максимально скоротити стресові ситуації, більше відпочивати, достатньо спати, приділяти увагу медитації та фізичним вправам.

Стаття носить інформаційно-ознайомлювальний характер. Будь ласка, пам'ятайте: самолікування може нашкодити вашому здоров'ю.

Джерела

• Centers for Disease Control and Preventions
• Today on Medscape